Амантадин
Amantadine
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Мідантан, ПК-Мерц
Діюча речовина
Фармакологічна група
Активные вещества, Дофаминомиметики, Противопаркинсонические средства, Противовирусные (за исключением ВИЧ) средства
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Amantadini 0,1
D.t.d. № 30 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 3 рази на день, після їжі
Фармакологічні властивості
Противірусне, протипаркінсонічне.
Фармакодинаміка
Амантадин чинить помірний протипаркінсонічний ефект.
Посилює вивільнення дофаміну з непошкоджених нейронів у синаптичну щілину та порушує зворотне нейрональне захоплення дофаміну. Підвищення концентрації дофаміну в центральній нервовій системі призводить до зменшення вираженості симптомів хвороби Паркінсона. Взаємодія амантадину з NMDA-рецепторами холінергічних нейронів базальних ядер. Амантадин, блокуючи ці рецептори, перешкоджає стимулюючій дії глутамату на холінергічні нейрони. Це призводить до пригнічення холінергічної передачі в неостріатумі. Має деяку антихолінергічну активність. Можливий і нейропротекторний ефект амантадину щодо дофамінергічних нейронів чорної субстанції. Це пов'язують з блокадою NMDA-рецепторів, локалізованих на цих нейронах, і зменшенням надходження іонів кальцію в нервові клітини, що перешкоджає їх руйнуванню.
Амантадин чинить противірусний ефект. Відбувається блокада розриву оболонки вірусу грипу А і виходу його нуклеїнової кислоти всередину епітеліальних клітин дихальної системи; гальмування ранньої реплікативної фази вірусу, що проник у клітину. Амантадин блокує М2-протонові канали і, перешкоджаючи ацидифікації внутрішнього середовища віріона, порушує процес дисоціації рибонуклеопротеїнів від білкового матриксу і вивільнення вірусного геному. Таким чином, препарат діє на ранньому етапі репродукції вірусу і тому більш ефективний для профілактики грипу А або на початковій стадії захворювання. Є дані про їх можливий вплив і на пізнішій стадії, пов'язаний зі зміною конформації гемаглютиніну.
Посилює вивільнення дофаміну з непошкоджених нейронів у синаптичну щілину та порушує зворотне нейрональне захоплення дофаміну. Підвищення концентрації дофаміну в центральній нервовій системі призводить до зменшення вираженості симптомів хвороби Паркінсона. Взаємодія амантадину з NMDA-рецепторами холінергічних нейронів базальних ядер. Амантадин, блокуючи ці рецептори, перешкоджає стимулюючій дії глутамату на холінергічні нейрони. Це призводить до пригнічення холінергічної передачі в неостріатумі. Має деяку антихолінергічну активність. Можливий і нейропротекторний ефект амантадину щодо дофамінергічних нейронів чорної субстанції. Це пов'язують з блокадою NMDA-рецепторів, локалізованих на цих нейронах, і зменшенням надходження іонів кальцію в нервові клітини, що перешкоджає їх руйнуванню.
Амантадин чинить противірусний ефект. Відбувається блокада розриву оболонки вірусу грипу А і виходу його нуклеїнової кислоти всередину епітеліальних клітин дихальної системи; гальмування ранньої реплікативної фази вірусу, що проник у клітину. Амантадин блокує М2-протонові канали і, перешкоджаючи ацидифікації внутрішнього середовища віріона, порушує процес дисоціації рибонуклеопротеїнів від білкового матриксу і вивільнення вірусного геному. Таким чином, препарат діє на ранньому етапі репродукції вірусу і тому більш ефективний для профілактики грипу А або на початковій стадії захворювання. Є дані про їх можливий вплив і на пізнішій стадії, пов'язаний зі зміною конформації гемаглютиніну.
Фармакокінетика
Абсорбція висока, повна. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту, в грудне молоко. Тканинні концентрації (особливо в легенях) вищі за плазмові. Зв'язок з білками плазми - 67 %. Практично не метаболізується. Період напіввиведення - 11-15 год (у літніх 24-29 год). Початок антидискінетичної активності - через 48 год. Елімінація в незміненому вигляді нирками перевищує 90 %.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, після їжі, при хворобі Паркінсона початкова доза - 100 мг/добу з інтервалом у 6 год (останню дозу перед вечерею) протягом 3 днів, з 4 по 7 день - 200 мг/добу, протягом 2 тижнів - 300 мг/добу, з 3 тижня залежно від стану хворого - 300-400 мг/добу. Максимальна доза - 600 мг/добу.
В/в вводять по 200 мг 1-3 рази на добу протягом 3 год, швидкість інфузії - 55 крап/хв. Тривалість інфузійної терапії - 5-7 днів.
При порушенні функції нирок дозу зменшують і збільшують інтервали між прийомами; при швидкості клубочкової фільтрації 80-60 мл/хв - 100 мг кожні 12 год, 60-50 мл/хв - 200 і 100 мг поперемінно кожен другий день, 30-20 мл/хв - 200 мг 2 рази на тиждень, 20-10 мл/хв - 100 мг 3 рази на тиждень, менше 10 мл/хв - 200 мг 1 раз на тиждень і 100 мг кожен другий тиждень.
При невралгіях, пов'язаних з Varicella zoster, - в/в по 1-2 інфузії на добу протягом 14-17 днів. У літніх хворих застосовують знижені дози.
Для профілактики та лікування грипу - перорально 200 мг/добу протягом 10 днів.
В/в вводять по 200 мг 1-3 рази на добу протягом 3 год, швидкість інфузії - 55 крап/хв. Тривалість інфузійної терапії - 5-7 днів.
При порушенні функції нирок дозу зменшують і збільшують інтервали між прийомами; при швидкості клубочкової фільтрації 80-60 мл/хв - 100 мг кожні 12 год, 60-50 мл/хв - 200 і 100 мг поперемінно кожен другий день, 30-20 мл/хв - 200 мг 2 рази на тиждень, 20-10 мл/хв - 100 мг 3 рази на тиждень, менше 10 мл/хв - 200 мг 1 раз на тиждень і 100 мг кожен другий тиждень.
При невралгіях, пов'язаних з Varicella zoster, - в/в по 1-2 інфузії на добу протягом 14-17 днів. У літніх хворих застосовують знижені дози.
Для профілактики та лікування грипу - перорально 200 мг/добу протягом 10 днів.
Для дітей:
Дітям - 4.4-8.8 мг/кг/добу, але не більше 150 мг/добу.
Показання
таблетки
Синдром Паркінсона: лікування при симптомах хвороби Паркінсона, таких як ригідність, тремор, гіпокінезія та акінезія.
Екстрапірамідні побічні впливи нейролептиків та інших лікарських засобів: рання дискінія, акатизія та паркінсонізм.
Р-р
Інтенсивна терапія та початкове лікування акінетичного кризу при різкому загостренні симптомів паркінсонізму.
Підвищення здатності зосереджувати увагу (вігілентності) в посткоматозних станах різної етіології в лікарняних умовах.
Синдром Паркінсона: лікування при симптомах хвороби Паркінсона, таких як ригідність, тремор, гіпокінезія та акінезія.
Екстрапірамідні побічні впливи нейролептиків та інших лікарських засобів: рання дискінія, акатизія та паркінсонізм.
Р-р
Інтенсивна терапія та початкове лікування акінетичного кризу при різкому загостренні симптомів паркінсонізму.
Підвищення здатності зосереджувати увагу (вігілентності) в посткоматозних станах різної етіології в лікарняних умовах.
Протипоказання
Печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, психози (в т.ч. в анамнезі), тиреотоксикоз, епілепсія, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, артеріальна гіпотензія, хронічна серцева недостатність II-III стадії, стан збудження, предделірій, деліріозний психоз, I триместр вагітності, період лактації, одночасний прийом триамтерену та гідрохлоротіазиду, підвищена чутливість до амантадину.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при одночасному застосуванні з іншими протипаркінсонічними засобами, а також у осіб похилого віку. У таких випадках потрібна корекція режиму дозування амантадину. У пацієнтів з гіперрефлексією відміну лікування слід проводити поступово.
Відомості про ефективність амантадину для зменшення екстрапірамідних розладів при лікуванні антипсихотичними засобами (лікарський паркінсонізм) суперечливі.
Під час лікування не допускати вживання алкоголю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період лікування не слід займатися видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.
Відомості про ефективність амантадину для зменшення екстрапірамідних розладів при лікуванні антипсихотичними засобами (лікарський паркінсонізм) суперечливі.
Під час лікування не допускати вживання алкоголю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період лікування не слід займатися видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку ЦНС: головні болі, депресія, зорові галюцинації, рухове або психічне збудження, судоми, дратівливість, запаморочення, розлади сну, тремор, психічні розлади, що супроводжуються зоровими галюцинаціями, зниження гостроти зору.
З боку серцево-судинної системи: розвиток або погіршення серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія; рідко - аритмія, тахікардія.
З боку травної системи: рідко - анорексія, нудота, запори, сухість у роті.
З боку сечовидільної системи: у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози - утруднення сечовипускання; поліурія, ніктурія.
Дерматологічні реакції: дерматоз, поява синюватого забарвлення шкіри верхніх і нижніх кінцівок (livedo reticularis).
З боку серцево-судинної системи: розвиток або погіршення серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія; рідко - аритмія, тахікардія.
З боку травної системи: рідко - анорексія, нудота, запори, сухість у роті.
З боку сечовидільної системи: у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози - утруднення сечовипускання; поліурія, ніктурія.
Дерматологічні реакції: дерматоз, поява синюватого забарвлення шкіри верхніх і нижніх кінцівок (livedo reticularis).
Передозування
Симптоми:
Гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксія, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією та конвульсіями. Нервово-м'язові розлади, гіперрефлексія, рухове занепокоєння, екстрапірамідальні явища, торсійні спазми, розширення зіниць, дисфагія, дезорієнтація, сухість у роті, гіпервентиляція, набряк легень, дихальна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, артеріальна гіпертензія, тахікардія, напад стенокардії, зупинка серцевої діяльності.
Можливе порушення функції нирок, включаючи підвищення азоту сечі та зниження креатиніну, затримка сечі.
Гострий токсичний психоз у формі сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включають і міоклонію.
Лікування:
Спеціальне медикаментозне лікування при передозуванні або антидот невідомі. У разі інтоксикації амантадином необхідна додаткова інтенсивна терапія. Необхідно проводити терапевтичні заходи, які включають введення рідини та підкислення сечі для швидшого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти конвульсій та аритмії (лідокаїн внутрішньовенно).
Для лікування нейротоксичних симптомів, які описані вище, можна спробувати внутрішньовенне введення фізостигміну в дозі 1-2 мг кожні 2 години дорослим і по 0,5 мг з інтервалом 5-10 хвилин до максимальної дози 2 мг у дітей.
Через низьку здатність амантадину до діалізу (майже 5 %) гемодіаліз не рекомендується.
Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, що сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії та гіпомагніємії) або брадикардії.
Гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксія, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією та конвульсіями. Нервово-м'язові розлади, гіперрефлексія, рухове занепокоєння, екстрапірамідальні явища, торсійні спазми, розширення зіниць, дисфагія, дезорієнтація, сухість у роті, гіпервентиляція, набряк легень, дихальна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, артеріальна гіпертензія, тахікардія, напад стенокардії, зупинка серцевої діяльності.
Можливе порушення функції нирок, включаючи підвищення азоту сечі та зниження креатиніну, затримка сечі.
Гострий токсичний психоз у формі сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включають і міоклонію.
Лікування:
Спеціальне медикаментозне лікування при передозуванні або антидот невідомі. У разі інтоксикації амантадином необхідна додаткова інтенсивна терапія. Необхідно проводити терапевтичні заходи, які включають введення рідини та підкислення сечі для швидшого виведення речовини, можливу седацію, заходи проти конвульсій та аритмії (лідокаїн внутрішньовенно).
Для лікування нейротоксичних симптомів, які описані вище, можна спробувати внутрішньовенне введення фізостигміну в дозі 1-2 мг кожні 2 години дорослим і по 0,5 мг з інтервалом 5-10 хвилин до максимальної дози 2 мг у дітей.
Через низьку здатність амантадину до діалізу (майже 5 %) гемодіаліз не рекомендується.
Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, що сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії та гіпомагніємії) або брадикардії.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні можливе посилення побічної дії протипаркінсонічних засобів.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками не можна виключити можливість розвитку токсичних ефектів амантадину (атаксії, збудження, галюцинацій), ймовірно, внаслідок зменшення його ниркового кліренсу.
Описано випадок гострої сплутаності свідомості у пацієнта похилого віку при одночасному застосуванні з ко-тримоксазолом.
При одночасному застосуванні з хініном, хінідином можливе зменшення виведення амантадину з сечею.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками не можна виключити можливість розвитку токсичних ефектів амантадину (атаксії, збудження, галюцинацій), ймовірно, внаслідок зменшення його ниркового кліренсу.
Описано випадок гострої сплутаності свідомості у пацієнта похилого віку при одночасному застосуванні з ко-тримоксазолом.
При одночасному застосуванні з хініном, хінідином можливе зменшення виведення амантадину з сечею.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою.
Таблетки.
Субстанція-порошок.
Розчин для внутрішньовенних крапельних вливань (інфузій).
Таблетки.
Субстанція-порошок.
Розчин для внутрішньовенних крапельних вливань (інфузій).
