Бінокрит
Binokrit
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Епоетин альфа, Аеприн, Рус токсикодендрон, Рус-ГФ, Рус-плюс, Репоетин-СП, Епокомб, Епокрин, Еральфон, Вепокс 10000, Гемакс, Шанпоетин, Емавейл, Епобіокрин, Еповітан, Еритроетин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. Sol. "Binokrit" 20000 ОД/0,5 мл
D.S. Внутрішньовенно, 1 раз 3 рази на тиждень
D.S. Внутрішньовенно, 1 раз 3 рази на тиждень
Фармакологічні властивості
Еритропоетин є глікопротеїном, який стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів з клітин-попередників еритроцитарного ряду. Молекулярна маса еритропоетину — близько 32000–40000 Да. Білкова фракція становить близько 58% молекулярної маси і включає 165 амінокислот. Чотири вуглеводневі ланцюги пов'язані з білком трьома N-глікозидними зв'язками і однією О-глікозидною зв'язкою. Епоетин альфа, отриманий з використанням генно-інженерної технології, є очищеним глікопротеїном, за амінокислотним і вуглеводним складом він ідентичний еритропоетину людини, виділеному з сечі у хворих при анемії.
Бінокрит має максимально високу ступінь очищення відповідно до сучасних технологічних можливостей. Зокрема, при кількісному аналізі активної речовини препарату Бінокрит не визначаються навіть слідові кількості клітинних ліній, на яких здійснюється виробництво препарату.
Біологічна активність епоетину альфа підтверджена в експерименті in vivo (дослідження проводили на здорових щурах і щурах з анемією, а також на мишах з поліцитемією). Після введення епоетину альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, концентрація гемоглобіну і швидкість поглинання 59Fe зростають. У дослідженнях in vitro при інкубації з епоетином альфа було виявлено посилення інкорпорації 3Н-тимідину в еритроїдних ядровмісних клітинах селезінки (в культурі клітин селезінки миші). Дослідження на культурі клітин кісткового мозку людини показали, що епоетин альфа специфічно стимулює еритропоез і не впливає на лейкопоез. Цитотоксичний вплив еритропоетину на клітини кісткового мозку людини не виявлено.
Еритропоетин є фактором росту, який в основному стимулює утворення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути присутніми на поверхні різних пухлинних клітин.
Введення епоетину альфа супроводжується підвищенням гемоглобіну, гематокриту, сироваткового заліза, сприяє поліпшенню кровопостачання тканин і роботи серця. Найбільш значний ефект епоетину альфа відзначено при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю (ХНН), а також розвинених у хворих з рядом злоякісних новоутворень і системних захворювань
Бінокрит має максимально високу ступінь очищення відповідно до сучасних технологічних можливостей. Зокрема, при кількісному аналізі активної речовини препарату Бінокрит не визначаються навіть слідові кількості клітинних ліній, на яких здійснюється виробництво препарату.
Біологічна активність епоетину альфа підтверджена в експерименті in vivo (дослідження проводили на здорових щурах і щурах з анемією, а також на мишах з поліцитемією). Після введення епоетину альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, концентрація гемоглобіну і швидкість поглинання 59Fe зростають. У дослідженнях in vitro при інкубації з епоетином альфа було виявлено посилення інкорпорації 3Н-тимідину в еритроїдних ядровмісних клітинах селезінки (в культурі клітин селезінки миші). Дослідження на культурі клітин кісткового мозку людини показали, що епоетин альфа специфічно стимулює еритропоез і не впливає на лейкопоез. Цитотоксичний вплив еритропоетину на клітини кісткового мозку людини не виявлено.
Еритропоетин є фактором росту, який в основному стимулює утворення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути присутніми на поверхні різних пухлинних клітин.
Введення епоетину альфа супроводжується підвищенням гемоглобіну, гематокриту, сироваткового заліза, сприяє поліпшенню кровопостачання тканин і роботи серця. Найбільш значний ефект епоетину альфа відзначено при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю (ХНН), а також розвинених у хворих з рядом злоякісних новоутворень і системних захворювань
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньовенно, підшкірно.
Лікування препаратом Бінокрит повинно проводитися під контролем лікаря-спеціаліста, який має відповідну кваліфікацію та досвід лікування хворих, яким показана терапія препаратами — стимуляторами еритропоезу.
Дози
Лікування симптоматичної анемії у дорослих і дітей з ХНН: Бінокрит у хворих ХНН вводять в/в.
У зв'язку з тим, що клінічні прояви анемії та залишкові явища можуть відрізнятися в залежності від віку, статі та загальної тяжкості захворювання, проводять індивідуальну оцінку стану кожного хворого.
Цільовий рівень концентрації гемоглобіну становить 10–12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л) у дорослих і 9,5–11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л) у дітей.
Не рекомендується тривале підвищення концентрації гемоглобіну більше 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Якщо концентрація гемоглобіну підвищується більше ніж на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або протягом тривалого часу перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), необхідно зменшити дозу препарату Бінокрит на 25%. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), необхідно припинити лікування до зниження гемоглобіну до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) і потім відновити терапію препаратом Бінокрит, зменшивши початкову дозу на 25%.
Внаслідок міжіндивідуальної варіабельності, концентрація гемоглобіну може виявитися вище або нижче оптимального (цільового) значення.
Лікування слід призначати таким чином, щоб мінімально ефективна доза препарату Бінокрит забезпечувала необхідний контроль гемоглобіну і клінічних проявів захворювання.
До початку лікування і в період лікування слід контролювати концентрацію заліза в плазмі крові, при необхідності призначають додатково препарати заліза.
Дорослі пацієнти, які отримують гемодіаліз
Лікування проводиться в два етапи.
Етап корекції. Внутрішньовенно вводять Бінокрит у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово, протягом 4 тижнів.
Збільшення або зменшення дози — не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень.
Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну 10–12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л).
Рекомендована сумарна щотижнева доза препарату Бінокрит — від 75 до 300 МО/кг, вводять внутрішньовенно по 25–100 МО/кг 3 рази на тиждень.
У хворих з важкою анемією (гемоглобін Застосування у дітей, які отримують гемодіаліз
Лікування проводиться в два етапи.
Етап корекції. Внутрішньовенно вводять Бінокрит у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово, протягом 4 тижнів. Збільшення або зменшення дози — не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень.
Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну 9,5–11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л).
У більшості випадків у дітей з масою тіла менше 30 кг необхідно застосовувати більш високі підтримуючі дози, ніж у дітей з більш високою масою тіла і дорослих.
Бінокрит вводять підшкірно.
Рекомендована доза препарату Бінокрит — 600 МО/кг 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів, що передують операції (за 21, 14 і 7 днів до операції), а також у день операції. Якщо передопераційний період коротший 3 тижнів, Бінокрит слід призначати щодня у дозі 300 МО/кг 10 днів поспіль, перед хірургічним втручанням, у день операції та протягом 4 днів після неї. Якщо в передопераційний період концентрація Hb становить 15 г/дл (9,38 ммоль/л) або вище, застосування препарату необхідно припинити. Слід переконатися, що до початку лікування препаратом Бінокрит у пацієнтів немає дефіциту заліза.
Всі пацієнти, які отримують терапію препаратом Бінокрит, повинні отримувати необхідну кількість двовалентного заліза (всередину 200 мг/добу) протягом усього курсу терапії.
Лікування препаратом Бінокрит повинно проводитися під контролем лікаря-спеціаліста, який має відповідну кваліфікацію та досвід лікування хворих, яким показана терапія препаратами — стимуляторами еритропоезу.
Дози
Лікування симптоматичної анемії у дорослих і дітей з ХНН: Бінокрит у хворих ХНН вводять в/в.
У зв'язку з тим, що клінічні прояви анемії та залишкові явища можуть відрізнятися в залежності від віку, статі та загальної тяжкості захворювання, проводять індивідуальну оцінку стану кожного хворого.
Цільовий рівень концентрації гемоглобіну становить 10–12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л) у дорослих і 9,5–11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л) у дітей.
Не рекомендується тривале підвищення концентрації гемоглобіну більше 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Якщо концентрація гемоглобіну підвищується більше ніж на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або протягом тривалого часу перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), необхідно зменшити дозу препарату Бінокрит на 25%. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), необхідно припинити лікування до зниження гемоглобіну до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) і потім відновити терапію препаратом Бінокрит, зменшивши початкову дозу на 25%.
Внаслідок міжіндивідуальної варіабельності, концентрація гемоглобіну може виявитися вище або нижче оптимального (цільового) значення.
Лікування слід призначати таким чином, щоб мінімально ефективна доза препарату Бінокрит забезпечувала необхідний контроль гемоглобіну і клінічних проявів захворювання.
До початку лікування і в період лікування слід контролювати концентрацію заліза в плазмі крові, при необхідності призначають додатково препарати заліза.
Дорослі пацієнти, які отримують гемодіаліз
Лікування проводиться в два етапи.
Етап корекції. Внутрішньовенно вводять Бінокрит у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово, протягом 4 тижнів.
Збільшення або зменшення дози — не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень.
Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну 10–12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л).
Рекомендована сумарна щотижнева доза препарату Бінокрит — від 75 до 300 МО/кг, вводять внутрішньовенно по 25–100 МО/кг 3 рази на тиждень.
У хворих з важкою анемією (гемоглобін Застосування у дітей, які отримують гемодіаліз
Лікування проводиться в два етапи.
Етап корекції. Внутрішньовенно вводять Бінокрит у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово, протягом 4 тижнів. Збільшення або зменшення дози — не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень.
Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну 9,5–11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л).
У більшості випадків у дітей з масою тіла менше 30 кг необхідно застосовувати більш високі підтримуючі дози, ніж у дітей з більш високою масою тіла і дорослих.
Бінокрит вводять підшкірно.
Рекомендована доза препарату Бінокрит — 600 МО/кг 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів, що передують операції (за 21, 14 і 7 днів до операції), а також у день операції. Якщо передопераційний період коротший 3 тижнів, Бінокрит слід призначати щодня у дозі 300 МО/кг 10 днів поспіль, перед хірургічним втручанням, у день операції та протягом 4 днів після неї. Якщо в передопераційний період концентрація Hb становить 15 г/дл (9,38 ммоль/л) або вище, застосування препарату необхідно припинити. Слід переконатися, що до початку лікування препаратом Бінокрит у пацієнтів немає дефіциту заліза.
Всі пацієнти, які отримують терапію препаратом Бінокрит, повинні отримувати необхідну кількість двовалентного заліза (всередину 200 мг/добу) протягом усього курсу терапії.
Показання
— анемія у дорослих і дітей, обумовлена хронічною нирковою недостатністю (ХНН), в т.ч. анемія внаслідок ХНН у дітей і дорослих на гемодіалізі, а також у дорослих на перитонеальному діалізі; важка анемія ниркового генезу, що супроводжується клінічними симптомами у дорослих з нирковою недостатністю, яким ще не проводили гемодіаліз;
— лікування анемії і зменшення потреби в проведенні переливання крові у дорослих, які отримують лікування хіміотерапевтичними препаратами з приводу солідних новоутворень, злоякісної лімфоми або множинної мієломи, а також у осіб з високим ризиком ускладнень гемотрансфузій, обумовленим загальним важким станом (у зв'язку з серцево-судинними захворюваннями, якщо анемія відзначалася і до початку хіміотерапії);
— для підвищення ефективності переливання аутологічної крові в рамках предепозитної програми збору крові перед хірургічними операціями у хворих з рівнем гематокриту, рівним 33-39%, для полегшення збору аутологічної крові і зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба в переливаній крові перевищує кількість, яке можна отримати методом аутологічного збору без застосування епоетину альфа. Лікування показано пацієнтам при помірно вираженій анемії (при концентрації гемоглобіну 10-13 г/дл або 6.2-8.1 ммоль/л), без дефіциту заліза, якщо передбачається значна крововтрата, а також при обширних хірургічних втручаннях, коли може знадобитися великий обсяг переливаної крові (5 і більше обсягів у чоловіків і 4 або більше - у жінок);
— для зменшення ступеня ризику при алогенному переливанні крові у дорослих, які не мають дефіциту заліза, перед електівною ортопедичною операцією, за наявності високого ризику ускладнень при проведенні гемотрансфузій. Застосування препарату обмежено - тільки у хворих з помірно вираженою анемією (наприклад, при концентрації гемоглобіну 10-13 г/дл), у тому випадку, якщо вони не включені в програму збору аутологічної крові перед операцією з очікуваною крововтратою від 900 до 1800 мл;
— анемія у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, при рівні ендогенного еритропоетину менше 500 МО/мл.
— лікування анемії і зменшення потреби в проведенні переливання крові у дорослих, які отримують лікування хіміотерапевтичними препаратами з приводу солідних новоутворень, злоякісної лімфоми або множинної мієломи, а також у осіб з високим ризиком ускладнень гемотрансфузій, обумовленим загальним важким станом (у зв'язку з серцево-судинними захворюваннями, якщо анемія відзначалася і до початку хіміотерапії);
— для підвищення ефективності переливання аутологічної крові в рамках предепозитної програми збору крові перед хірургічними операціями у хворих з рівнем гематокриту, рівним 33-39%, для полегшення збору аутологічної крові і зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба в переливаній крові перевищує кількість, яке можна отримати методом аутологічного збору без застосування епоетину альфа. Лікування показано пацієнтам при помірно вираженій анемії (при концентрації гемоглобіну 10-13 г/дл або 6.2-8.1 ммоль/л), без дефіциту заліза, якщо передбачається значна крововтрата, а також при обширних хірургічних втручаннях, коли може знадобитися великий обсяг переливаної крові (5 і більше обсягів у чоловіків і 4 або більше - у жінок);
— для зменшення ступеня ризику при алогенному переливанні крові у дорослих, які не мають дефіциту заліза, перед електівною ортопедичною операцією, за наявності високого ризику ускладнень при проведенні гемотрансфузій. Застосування препарату обмежено - тільки у хворих з помірно вираженою анемією (наприклад, при концентрації гемоглобіну 10-13 г/дл), у тому випадку, якщо вони не включені в програму збору аутологічної крові перед операцією з очікуваною крововтратою від 900 до 1800 мл;
— анемія у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, при рівні ендогенного еритропоетину менше 500 МО/мл.
Протипоказання
- підвищена чутливість до діючої речовини і допоміжних речовин, що входять до складу препарату;
- парціальна червоноклітинна аплазія (ПЧКА), що виникла після лікування еритропоетином;
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- пацієнти, які з якихось причин не можуть отримувати ефективне лікування для профілактики тромбозів;
- інфаркт міокарда або інсульт, що сталися протягом 1 міс до планованого лікування; нестабільна стенокардія; пацієнти з високим ризиком тромбозу глибоких вен і тромбоемболічною хворобою в анамнезі (в рамках підвищення ефективності переливання аутологічної крові);
- важке ураження коронарних, периферичних артерій, сонних артерій, а також судин головного мозку, в т.ч. у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда або інсульт (в рамках предепозитної програми збору крові перед обширною хірургічною операцією і не беруть участь у програмі переливання аутологічної крові).
З обережністю: злоякісні новоутворення, епілептичний синдром (в т.ч. в анамнезі), хронічна ниркова і печінкова недостатність, тромбоцитоз, тромбоз (в анамнезі), гостра крововтрата, серповидно-клітинна анемія, гемолітична анемія, залізо-, В12- або фолієводефіцитні стани
- парціальна червоноклітинна аплазія (ПЧКА), що виникла після лікування еритропоетином;
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- пацієнти, які з якихось причин не можуть отримувати ефективне лікування для профілактики тромбозів;
- інфаркт міокарда або інсульт, що сталися протягом 1 міс до планованого лікування; нестабільна стенокардія; пацієнти з високим ризиком тромбозу глибоких вен і тромбоемболічною хворобою в анамнезі (в рамках підвищення ефективності переливання аутологічної крові);
- важке ураження коронарних, периферичних артерій, сонних артерій, а також судин головного мозку, в т.ч. у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда або інсульт (в рамках предепозитної програми збору крові перед обширною хірургічною операцією і не беруть участь у програмі переливання аутологічної крові).
З обережністю: злоякісні новоутворення, епілептичний синдром (в т.ч. в анамнезі), хронічна ниркова і печінкова недостатність, тромбоцитоз, тромбоз (в анамнезі), гостра крововтрата, серповидно-клітинна анемія, гемолітична анемія, залізо-, В12- або фолієводефіцитні стани
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
— З боку крові та лімфатичної системи: нечасто — тромбоцитемія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — ПЧКА, опосередкована через антитіла1, тромбоцитемія (у хворих з ХНН).
— З боку імунної системи: частота невідома — анафілактична реакція, підвищена чутливість.
— З боку нервової системи: дуже часто — головний біль (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); часто — судоми (у хворих з ХНН), головний біль (у хворих з ХНН); нечасто — геморагічний інсульт2, судоми (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — інсульт2, гіпертонічна енцефалопатія, транзиторні ішемічні атаки.
— З боку органа зору: частота невідома — тромбоз сітківки.
— З боку ССС: часто — тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); підвищення АТ; частота невідома — тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих з ХНН), артеріальний тромбоз, гіпертонічний криз.
— З боку органів дихання: часто — тромбоемболія легеневої артерії2 (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — тромбоемболія легеневої артерії2 (у хворих з ХНН).
— З боку ШКТ: дуже часто — нудота; часто — діарея (у хворих з новоутвореннями), блювання; нечасто — діарея (у хворих з ХНН).
— З боку шкіри та її придатків: шкірний висип; частота невідома — ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
— З боку кістково-м'язової системи: дуже часто — артралгія (при ХНН); часто — артралгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); нечасто — міалгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — міалгія (при ХНН).
— Вроджені, сімейні/генетичні порушення: частота невідома — порфірія.
— З боку організму в цілому: дуже часто — гіпертермія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); грипоподібний стан (при ХНН); часто — грипоподібний стан (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — неефективність препарату, периферичні набряки, гіпертермія (при ХНН), реакції в місці введення.
Лабораторні показники: частота невідома — антитіла до еритропоетину1.
Інші: часто — тромбоз шунта діалізного обладнання (у хворих з ХНН).
— З боку імунної системи: частота невідома — анафілактична реакція, підвищена чутливість.
— З боку нервової системи: дуже часто — головний біль (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); часто — судоми (у хворих з ХНН), головний біль (у хворих з ХНН); нечасто — геморагічний інсульт2, судоми (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — інсульт2, гіпертонічна енцефалопатія, транзиторні ішемічні атаки.
— З боку органа зору: частота невідома — тромбоз сітківки.
— З боку ССС: часто — тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); підвищення АТ; частота невідома — тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих з ХНН), артеріальний тромбоз, гіпертонічний криз.
— З боку органів дихання: часто — тромбоемболія легеневої артерії2 (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — тромбоемболія легеневої артерії2 (у хворих з ХНН).
— З боку ШКТ: дуже часто — нудота; часто — діарея (у хворих з новоутвореннями), блювання; нечасто — діарея (у хворих з ХНН).
— З боку шкіри та її придатків: шкірний висип; частота невідома — ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
— З боку кістково-м'язової системи: дуже часто — артралгія (при ХНН); часто — артралгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); нечасто — міалгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — міалгія (при ХНН).
— Вроджені, сімейні/генетичні порушення: частота невідома — порфірія.
— З боку організму в цілому: дуже часто — гіпертермія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); грипоподібний стан (при ХНН); часто — грипоподібний стан (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома — неефективність препарату, периферичні набряки, гіпертермія (при ХНН), реакції в місці введення.
Лабораторні показники: частота невідома — антитіла до еритропоетину1.
Інші: часто — тромбоз шунта діалізного обладнання (у хворих з ХНН).
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
1 мл розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення містить:
діюча речовина: епоетин альфа 16,8 мкг, 84 мкг і 336 мкг;
допоміжні речовини: натрію дигідрофосфату дигідрат, натрію гідрофосфату дигідрат, натрію хлорид, гліцин, полісорбат 80, хлористоводнева кислота, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій;
у шприцах по 0,3, 0,4, 0,5, 0,6, 0,75, 0,8 і 1 мл.
діюча речовина: епоетин альфа 16,8 мкг, 84 мкг і 336 мкг;
допоміжні речовини: натрію дигідрофосфату дигідрат, натрію гідрофосфату дигідрат, натрію хлорид, гліцин, полісорбат 80, хлористоводнева кислота, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій;
у шприцах по 0,3, 0,4, 0,5, 0,6, 0,75, 0,8 і 1 мл.
