Дексонал

Протизапальне, анальгезуюче, жарознижувальне.

Декскетопрофену трометамол, діюча речовина препарату Дексонал®, належить до НПЗП, що мають знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії декскетопрофену базується на інгібуванні синтезу простагландинів на рівні циклооксигеназ (ЦОГ-1 і ЦОГ-2).

Знеболювальний ефект настає через 30 хв після прийому препарату Дексонал® всередину, тривалість терапевтичної дії досягає 4–6 год.

Всмоктування

Тmax декскетопрофену в плазмі крові після одноразового прийому разової дози становить у середньому 30 хв (15–60 хв). Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування декскетопрофену. AUC після одноразового та повторного прийомів схожі, що вказує на відсутність кумуляції препарату.

Розподіл

Для декскетопрофену характерна висока ступінь зв'язування з білками плазми крові (99%). Середнє значення Vd становить менше 0.25 л/кг, період напіврозподілу становить близько 0.35 год.

Метаболізм і виведення

Основним шляхом метаболізму декскетопрофену є його кон'югація з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками. T1/2 декскетопрофену становить 1.65 год.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

У осіб похилого віку спостерігається подовження T1/2 до 48% і зниження загального кліренсу препарату.

Для дорослих:

— м'язово-скелетний біль (слабо або помірно виражений);
— альгодисменорея;
— зубний біль.

Препарат призначений для симптоматичного лікування, зменшення болю та запалення на момент застосування.

— гіперчутливість до декскетопрофену, інших компонентів препарату та інших НПЗП;

— повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП (в т.ч. в анамнезі);

— ерозивно-виразкові ураження ШКТ у стадії загострення;

— шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, включаючи пов'язані з попереднім застосуванням НПЗП;

— шлунково-кишкові кровотечі;

— інші активні кровотечі (в т.ч. підозра на внутрішньочерепну кровотечу);

— запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у стадії загострення;

— печінкова недостатність тяжкої тяжкості (10–15 балів за шкалою Чайлд-П'ю);

— прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія;

— хронічна хвороба нирок: стадія 3а (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) 45-59 мл/хв/1.73 м2), 3б (СКФ 30-44 мл/хв/1.73 м2) і 4 (СКФ

Небажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату в найменшій ефективній дозі при мінімальній тривалості застосування, необхідній для купірування больового синдрому.

Ризик виникнення ускладнень з боку ШКТ підвищується у пацієнтів з виразковим ураженням ШКТ в анамнезі, у пацієнтів похилого віку, при збільшенні дози НПЗП; тому застосування препарату у цій категорії пацієнтів слід починати з найменшої рекомендованої дози.

Пацієнтам вищезазначених категорій, а також пацієнтам, яким потрібно одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку ШКТ, рекомендується додаткове застосування гастропротекторів (мізопростол або блокатори протонної помпи).

У пацієнтів, одночасно приймаючих антиагреганти або антикоагулянти, ГКС, також підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.

Пацієнти з порушеннями з боку ШКТ або шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження, застосування препарату слід припинити.

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань.

Усі НПЗП можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок інгібування синтезу простагландинів. У зв'язку з цим застосування препарату Дексонал у пацієнтів, одночасно приймаючих препарати, що впливають на систему гемостазу, такі як варфарин, похідні кумарину та гепарини, не рекомендується.

Як і інші НПЗП, препарат Дексонал може призводити до підвищення концентрації креатиніну та азоту в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, препарат Дексонал може мати побічну дію на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів, одночасно застосовуючих діуретики та пацієнтів, у яких можливий розвиток гіповолемії, у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності.

Як і при застосуванні інших НПЗП, на тлі застосування препарату Дексонал може спостерігатися невелике тимчасове підвищення деяких печінкових ферментів.

У осіб похилого віку необхідний контроль функції печінки та нирок. У разі значного підвищення відповідних показників застосування препарату Дексонал слід припинити.

Як і інші НПЗП, декскетопрофен може маскувати симптоми інфекційних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на тлі застосування препарату Дексонал, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря.

Препарат може викликати затримку рідини в організмі, тому у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, з нирковою та/або серцевою недостатністю препарат Дексонал слід застосовувати з особливою обережністю. У разі погіршення стану застосування препарату необхідно припинити.

У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, ІХС, застійною серцевою недостатністю, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями препарат слід застосовувати з обережністю. Аналогічний підхід застосовується до пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі серцево-судинних захворювань, особливо пацієнтам з серцевою недостатністю, у зв'язку з можливим ризиком прогресування.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що НПЗП, особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного ризику розвитку гострого інфаркту міокарда або інсульту. Для виключення ризику цих подій при застосуванні декскетопрофену даних недостатньо.

Пацієнти похилого віку особливо піддаються несприятливим реакціям при застосуванні НПЗП, в т.ч. ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що загрожують життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При застосуванні препарату Дексонал® у цій категорії пацієнтів необхідний належний клінічний контроль.

Існують дані про виникнення рідкісних випадків шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при застосуванні НПЗП. При перших проявах шкірного висипу, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом препарату Дексонал слід негайно припинити та звернутися до лікаря.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

У зв'язку з можливим появою запаморочення та сонливості в період прийому препарату, здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій у пацієнтів можуть знижуватися, особливо в першу годину після прийому. Тому в період застосування препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко — набряк гортані; дуже рідко — анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення, сонливість; рідко — парестезії, синкопальні стани (тимчасові короткочасні непритомності).

З боку психіки: нечасто — безсоння, відчуття тривоги.

З боку органа слуху та лабіринтні порушення: нечасто — вертиго; дуже рідко — шум у вухах.

З боку органа зору: дуже рідко — нечітке зір.

З боку серцево-судинної системи: нечасто — відчуття серцебиття, відчуття жару, гіперемія шкіри; рідко — підвищення артеріального тиску (АТ); дуже рідко — тахікардія, зниження АТ.

З боку дихальної системи: рідко — брадипное; дуже рідко — бронхоспазм, задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ): часто — нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея; нечасто — гастрит, запор, сухість у роті, метеоризм; рідко — ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотеча з виразки або її перфорація; дуже рідко — ураження підшлункової залози.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко — гепатит, підвищення активності «печінкових» ферментів (АСТ та АЛТ); дуже рідко — ураження печінки.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко — поліурія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко — нефрит або нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи: рідко — порушення менструального циклу, тимчасове порушення функції передміхурової залози при тривалому застосуванні.

З боку опорно-рухового апарату: рідко — біль у спині.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — шкірний висип; рідко — кропив'янка, вугровий висип, підвищене потовиділення; дуже рідко — тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алергічний дерматит, фотосенсибілізація, шкірний свербіж.

З боку обміну речовин: рідко — анорексія.

Загальні порушення: нечасто — підвищена втомлюваність, астенія, озноб, загальне нездужання; дуже рідко — периферичні набряки.

Як і при застосуванні інших НПЗП, можливий розвиток наступних побічних ефектів: асептичний менінгіт, що розвивається переважно у пацієнтів з СЧВ або системними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (тромбоцитопенічна пурпура, апластична та гемолітична анемії, у рідкісних випадках — агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку).

Симптоми: симптоми передозування невідомі. Аналогічні лікарські препарати викликають порушення з боку ШКТ (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль).

Лікування: при випадковому застосуванні препарату або при застосуванні препарату у надмірних дозах слід негайно розпочати симптоматичне лікування, відповідне стану пацієнта. Декскетопрофен може виводитися з організму за допомогою діалізу.

Взаємодія, наведена нижче, характерна для всіх НПЗП.

Небажані комбінації

З іншими НПЗП, включаючи саліцилати у високих дозах (більше 3 г/добу): одночасне застосування кількох НПЗП внаслідок синергічного ефекту підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі та виразки.

З антикоагулянтами: декскетопрофен, як і інші НПЗП, може посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, інгібуванням агрегації тромбоцитів та ураженням слизової оболонки ШКТ. У разі необхідності одночасного застосування необхідний ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників.

З гепарином: при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку кровотечі (у зв'язку з інгібуванням агрегації тромбоцитів та пошкоджуючою дією на слизову оболонку ШКТ). У разі необхідності одночасного застосування необхідний ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників.

З ГКС: при одночасному застосуванні підвищується ризик виразкового ураження ШКТ та кровотеч.

З препаратами літію: НПЗП підвищують концентрацію літію в плазмі крові аж до токсичної, у зв'язку з чим цей показник необхідно контролювати при застосуванні з декскетопрофеном, зміні дози, а також після відміни НПЗП.

З метотрексатом у високих дозах (15 мг/тиждень і більше): можливе підвищення гематологічної токсичності метотрексату у зв'язку зі зниженням його ниркового кліренсу при одночасному застосуванні з НПЗП.

З гідантоїнами та сульфонамідами: можливе посилення їх токсичної дії.

Комбінації, що вимагають обережності

З діуретиками, інгібіторами АПФ, антибіотиками з групи аміноглікозидів, антагоністами рецепторів ангіотензину II: одночасне застосування з НПЗП пов'язане з ризиком розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів з зневодненням (зниження клубочкової фільтрації, обумовлене зниженим синтезом простагландинів). При одночасному застосуванні НПЗП можуть зменшувати антигіпертензивний ефект деяких препаратів. При одночасному застосуванні декскетопрофену та діуретиків необхідно переконатися, що у пацієнта відсутні ознаки зневоднення, а також на початку одночасного застосування контролювати функцію нирок.

З метотрексатом у низьких дозах (менше 15 мг/тиждень): можливе підвищення гематологічної токсичності метотрексату у зв'язку зі зниженням його ниркового кліренсу на тлі одночасного застосування з НПЗП. Необхідний підрахунок клітин крові на початку одночасного застосування. При наявності порушення функції нирок навіть у легкій мірі, а також у пацієнтів похилого віку, необхідний ретельний медичний нагляд.

З пентоксифіліном: можливе підвищення ризику розвитку кровотечі. Необхідний ретельний клінічний моніторинг та регулярна перевірка часу кровотечі (часу згортання крові).

З зидовудином: існує ризик посилення токсичної дії на еритроцити, обумовленого впливом на ретикулоцити, з розвитком тяжкої анемії через тиждень після початку застосування НПЗП. Необхідно проведення загального аналізу крові з підрахунком кількості ретикулоцитів через 1–2 тижні після початку терапії НПЗП.

З пероральними гіпоглікемічними засобами: НПЗП можуть посилювати гіпоглікемічну дію препаратів сульфонілсечовини внаслідок витіснення сульфонілсечовини з місць зв'язування з білками плазми крові.

Комбінації, які необхідно приймати до уваги

З бета-адреноблокаторами: при одночасному застосуванні з НПЗП може зменшуватися антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

З циклоспорином та такролімусом: НПЗП можуть збільшувати нефротоксичність, що опосередковано дією ренальних простагландинів. При одночасному застосуванні необхідно контролювати функцію нирок.

З тромболітиками: підвищується ризик розвитку кровотечі.

Збільшується ризик розвитку кровотеч з ШКТ при одночасному застосуванні з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, сертралін) та антикоагулянтами.

З пробенецидом: можливе підвищення концентрації НПЗП в плазмі крові, що може бути обумовлено інгібуючим ефектом пробенециду на ниркову тубулярну секрецію та/або кон'югацію з глюкуроновою кислотою; може знадобитися корекція дози НПЗП.

З серцевими глікозидами: одночасне застосування з НПЗП може призводити до підвищення концентрації глікозидів в плазмі крові.

З міфепристоном: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів, НПЗП не слід застосовувати раніше, ніж через 8–12 діб після відміни міфепристону.

З хінолонами: дані, отримані в експериментальних дослідженнях на тваринах, вказують на високий ризик розвитку судом при застосуванні НПЗП з хінолонами у високих дозах.

У разі необхідності одночасного застосування препарату Дексонал з переліченими вище лікарськими засобами пацієнту слід проконсультуватися з лікарем.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 25 мг. 
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої. 
По 1, 3, 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією  по застосуванню поміщають у пачку з картону.

Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 25 мг/мл.
По 2 мл в ампули скляні шприцевого наповнення зі світлозахисного скла 1-го гідролітичного типу, з номінальною місткістю 2 мл, з кольоровим кільцем зламу або з кольоровою точкою та насічкою. На ампулах може бути одне, два або три кольорових кільця або без додаткових кольорових кілець.
На кожну ампулу наклеюють самоклеючу етикетку.
По 5 ампул поміщають у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної.
1 або 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.