Діабетон MB
Diabeton MR
Аналоги (дженерики, синоніми)
Глідіаб, Глідіаб МВ, Гліклада, Гліклазид, Голда МВ, Діабеталонг, Діабефарм, Діабефарм МВ, Діабінакс, Діаглізид
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Diabeton MR" 0,06 № 30
D.S. всередину, 1 раз на добу, переважно під час сніданку.
D.S. всередину, 1 раз на добу, переважно під час сніданку.
Фармакологічні властивості
Гіпоглікемічне.
Фармакодинаміка
Гліклазид є похідним сульфонілсечовини, гіпоглікемічним препаратом для прийому всередину, який відрізняється від аналогічних препаратів наявністю N-вмісного гетероциклічного кільця з ендоциклічним зв'язком.
Гліклазид знижує концентрацію глюкози крові, стимулюючи секрецію інсуліну Р-клітинами острівців Лангерганса. Підвищення концентрації постпрандіального інсуліну і С-пептиду зберігається після 2 років терапії.
Окрім впливу на вуглеводний обмін гліклазид чинить гемоваскулярні ефекти.
Вплив на секрецію інсуліну
При цукровому діабеті 2 типу препарат відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь на надходження глюкози і посилює другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, обумовлену прийомом їжі або введенням глюкози.
Гемоваскулярні ефекти
Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть обумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті 2 типу: часткове інгібування агрегації та адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобуліну, тромбоксану В2), а також на відновлення фібринолітичної активності судинного ендотелію і підвищення активності тканинного активатора плазміногену.
Інтенсивний глікемічний контроль, заснований на застосуванні лікарського препарату Діабетонк МВ (концентрація глікозильованого гемоглобіну (HbAlc) <6,5%), достовірно знижує мікро- та макросудинні ускладнення цукрового діабету 2 типу, у порівнянні зі стандартним глікемічним контролем (дослідження ADVANCE).
Стратегія інтенсивного глікемічного контролю передбачала призначення лікарського препарату Діабетон МВ і підвищення його дози на фоні (або замість) стандартної терапії перед додаванням до неї іншого гіпоглікемічного лікарського засобу (наприклад, метформіну, інгібітора альфа-глюкозидази, похідного тіазолідиндіону або інсуліну). Середня добова доза лікарського препарату Діабетон МВ у пацієнтів у групі інтенсивного контролю становила 103 мг, максимальна добова доза становила 120 мг.
На фоні застосування лікарського препарату Діабетон МВ у групі інтенсивного глікемічного контролю (середня тривалість спостереження 4,8 років, середня концентрація HbAlc 6,5 %) у порівнянні з групою стандартного контролю (середня концентрація HbAlc 7,3 %) показано значне зниження на 10% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень.
Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику: основних мікросудинних ускладнень на 14 %, виникнення і прогресування нефропатії на 21 %, виникнення мікроальбумінурії на 9 %, макроальбумінурії на 30 % і розвитку ниркових ускладнень на 11 %.
Переваги інтенсивного глікемічного контролю на фоні прийому лікарського препарату Діабетон МВ не залежали від переваг, досягнутих на фоні гіпотензивної терапії.
Гліклазид знижує концентрацію глюкози крові, стимулюючи секрецію інсуліну Р-клітинами острівців Лангерганса. Підвищення концентрації постпрандіального інсуліну і С-пептиду зберігається після 2 років терапії.
Окрім впливу на вуглеводний обмін гліклазид чинить гемоваскулярні ефекти.
Вплив на секрецію інсуліну
При цукровому діабеті 2 типу препарат відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь на надходження глюкози і посилює другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, обумовлену прийомом їжі або введенням глюкози.
Гемоваскулярні ефекти
Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть обумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті 2 типу: часткове інгібування агрегації та адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобуліну, тромбоксану В2), а також на відновлення фібринолітичної активності судинного ендотелію і підвищення активності тканинного активатора плазміногену.
Інтенсивний глікемічний контроль, заснований на застосуванні лікарського препарату Діабетонк МВ (концентрація глікозильованого гемоглобіну (HbAlc) <6,5%), достовірно знижує мікро- та макросудинні ускладнення цукрового діабету 2 типу, у порівнянні зі стандартним глікемічним контролем (дослідження ADVANCE).
Стратегія інтенсивного глікемічного контролю передбачала призначення лікарського препарату Діабетон МВ і підвищення його дози на фоні (або замість) стандартної терапії перед додаванням до неї іншого гіпоглікемічного лікарського засобу (наприклад, метформіну, інгібітора альфа-глюкозидази, похідного тіазолідиндіону або інсуліну). Середня добова доза лікарського препарату Діабетон МВ у пацієнтів у групі інтенсивного контролю становила 103 мг, максимальна добова доза становила 120 мг.
На фоні застосування лікарського препарату Діабетон МВ у групі інтенсивного глікемічного контролю (середня тривалість спостереження 4,8 років, середня концентрація HbAlc 6,5 %) у порівнянні з групою стандартного контролю (середня концентрація HbAlc 7,3 %) показано значне зниження на 10% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень.
Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику: основних мікросудинних ускладнень на 14 %, виникнення і прогресування нефропатії на 21 %, виникнення мікроальбумінурії на 9 %, макроальбумінурії на 30 % і розвитку ниркових ускладнень на 11 %.
Переваги інтенсивного глікемічного контролю на фоні прийому лікарського препарату Діабетон МВ не залежали від переваг, досягнутих на фоні гіпотензивної терапії.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину гліклазид повністю абсорбується. Концентрація гліклазіду в плазмі крові зростає поступово протягом перших 6 годин, рівень плато підтримується від 6 до 12 годин. Внутрішньоіндивідуальна варіабельність низька.
Прийом їжі не впливає на швидкість або ступінь абсорбції гліклазіду.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить приблизно 95% гліклазіду. Vd - близько 30 л. Прийом гліклазіду в дозі 60 мг 1 раз/добу забезпечує підтримання ефективної концентрації гліклазіду в плазмі крові понад 24 години.
Метаболізм
Гліклазид метаболізується переважно в печінці. Активні метаболіти в плазмі відсутні.
Виведення
T1/2 становить в середньому від 12 до 20 годин. Гліклазид виводиться, головним чином, нирками, виведення здійснюється у вигляді метаболітів, менше 1% виводиться нирками в незміненому вигляді.
Лінійність/нелінійність
Взаємозв'язок між прийнятою дозою (до 120 мг) і AUC є лінійним.
Особливі популяції
У пацієнтів похилого віку не спостерігається суттєвих змін фармакокінетичних параметрів.
Після прийому всередину гліклазид повністю абсорбується. Концентрація гліклазіду в плазмі крові зростає поступово протягом перших 6 годин, рівень плато підтримується від 6 до 12 годин. Внутрішньоіндивідуальна варіабельність низька.
Прийом їжі не впливає на швидкість або ступінь абсорбції гліклазіду.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить приблизно 95% гліклазіду. Vd - близько 30 л. Прийом гліклазіду в дозі 60 мг 1 раз/добу забезпечує підтримання ефективної концентрації гліклазіду в плазмі крові понад 24 години.
Метаболізм
Гліклазид метаболізується переважно в печінці. Активні метаболіти в плазмі відсутні.
Виведення
T1/2 становить в середньому від 12 до 20 годин. Гліклазид виводиться, головним чином, нирками, виведення здійснюється у вигляді метаболітів, менше 1% виводиться нирками в незміненому вигляді.
Лінійність/нелінійність
Взаємозв'язок між прийнятою дозою (до 120 мг) і AUC є лінійним.
Особливі популяції
У пацієнтів похилого віку не спостерігається суттєвих змін фармакокінетичних параметрів.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат призначений тільки для лікування дорослих.
Рекомендовану дозу препарату слід приймати всередину, 1 раз на добу, переважно під час сніданку.
Добова доза може становити 30–120 мг (1/2–2 табл.) в один прийом.
Рекомендується ковтати таблетку або половину таблетки цілою, не розжовуючи і не подрібнюючи.
При пропуску одного або більше прийомів препарату не можна приймати вищу дозу в наступний прийом, пропущену дозу слід прийняти наступного дня.
Як і щодо інших гіпоглікемічних ЛЗ, дозу препарату в кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози крові та рівня HbA1c.
Початкова доза
Початкова рекомендована доза (в т.ч. для пацієнтів похилого віку, ≥65 років) — 30 мг/добу (1/2 табл.).
У разі адекватного контролю препарат у цій дозі може використовуватися для підтримуючої терапії. При неадекватному глікемічному контролі добова доза препарату може бути послідовно збільшена до 60, 90 або 120 мг.
Підвищення дози можливе не раніше ніж через 1 місяць терапії препаратом у раніше призначеній дозі. Виняток становлять пацієнти, у яких концентрація глюкози крові не знизилася після 2 тижнів терапії. У таких випадках доза препарату може бути збільшена через 2 тижні після початку прийому.
Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 120 мг.
1 табл. препарату Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг еквівалентна 2 табл. Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 30 мг. Наявність насічки на таблетках 60 мг дозволяє ділити таблетку і приймати добову дозу як 30 мг (1/2 табл. 60 мг), так і при необхідності 90 мг (1 і 1/2 табл. 60 мг).
Перехід з прийому іншого гіпоглікемічного ЛЗ на препарат Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг
Препарат Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг може застосовуватися замість іншого гіпоглікемічного ЛЗ для прийому всередину. При переведенні на Діабетон МВ пацієнтів, які отримують інші гіпоглікемічні препарати для прийому всередину, слід враховувати їх дозу і T1/2. Як правило, перехідного періоду при цьому не потрібно. Початкова доза повинна становити 30 мг і потім повинна титруватися залежно від концентрації глюкози крові.
При заміні препаратом Діабетон МВ похідних сульфонілсечовини з тривалим T1/2 для уникнення гіпоглікемії, викликаної адитивним ефектом двох гіпоглікемічних засобів, можна припинити їх прийом на кілька днів. Початкова доза препарату Діабетон МВ при цьому також становить 30 мг (1/2 табл. 60 мг) і при необхідності може бути підвищена в подальшому, як описано вище.
Комбінований прийом з іншим гіпоглікемічним ЛЗ
Діабетон МВ може застосовуватися в поєднанні з бігуанідинами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном.
При неадекватному глікемічному контролі слід призначити додатково інсулінотерапію з проведенням ретельного медичного контролю.
Пацієнти похилого віку
Корекція дози препарату для пацієнтів старше 65 років не потрібна.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Результати клінічних досліджень показали, що корекція дози препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю легкої та помірної ступеня вираженості не потрібна. Рекомендується проведення ретельного медичного контролю.
Пацієнти з ризиком розвитку гіпоглікемії
У пацієнтів, які належать до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; тяжкі або погано компенсовані ендокринні розлади — гіпофізарна і надниркова недостатність, гіпотиреоз; відміна ГКС після їх тривалого прийому і/або прийому у високих дозах; тяжкі захворювання ССС — тяжка ІХС, тяжкий атеросклероз сонних артерій, поширений атеросклероз), рекомендується використовувати мінімальну дозу (30 мг) препарату Діабетон МВ.
Профілактика ускладнень цукрового діабету
Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю можна поступово збільшувати дозу препарату Діабетон МВ до 120 мг/добу на додаток до дієти і фізичних вправ до досягнення цільового рівня HbA1c. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні ЛЗ, наприклад, метформін, інгібітор альфа-глюкозидази, похідне тіазолідиндіону або інсулін.
Рекомендовану дозу препарату слід приймати всередину, 1 раз на добу, переважно під час сніданку.
Добова доза може становити 30–120 мг (1/2–2 табл.) в один прийом.
Рекомендується ковтати таблетку або половину таблетки цілою, не розжовуючи і не подрібнюючи.
При пропуску одного або більше прийомів препарату не можна приймати вищу дозу в наступний прийом, пропущену дозу слід прийняти наступного дня.
Як і щодо інших гіпоглікемічних ЛЗ, дозу препарату в кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози крові та рівня HbA1c.
Початкова доза
Початкова рекомендована доза (в т.ч. для пацієнтів похилого віку, ≥65 років) — 30 мг/добу (1/2 табл.).
У разі адекватного контролю препарат у цій дозі може використовуватися для підтримуючої терапії. При неадекватному глікемічному контролі добова доза препарату може бути послідовно збільшена до 60, 90 або 120 мг.
Підвищення дози можливе не раніше ніж через 1 місяць терапії препаратом у раніше призначеній дозі. Виняток становлять пацієнти, у яких концентрація глюкози крові не знизилася після 2 тижнів терапії. У таких випадках доза препарату може бути збільшена через 2 тижні після початку прийому.
Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 120 мг.
1 табл. препарату Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг еквівалентна 2 табл. Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 30 мг. Наявність насічки на таблетках 60 мг дозволяє ділити таблетку і приймати добову дозу як 30 мг (1/2 табл. 60 мг), так і при необхідності 90 мг (1 і 1/2 табл. 60 мг).
Перехід з прийому іншого гіпоглікемічного ЛЗ на препарат Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг
Препарат Діабетон МВ таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг може застосовуватися замість іншого гіпоглікемічного ЛЗ для прийому всередину. При переведенні на Діабетон МВ пацієнтів, які отримують інші гіпоглікемічні препарати для прийому всередину, слід враховувати їх дозу і T1/2. Як правило, перехідного періоду при цьому не потрібно. Початкова доза повинна становити 30 мг і потім повинна титруватися залежно від концентрації глюкози крові.
При заміні препаратом Діабетон МВ похідних сульфонілсечовини з тривалим T1/2 для уникнення гіпоглікемії, викликаної адитивним ефектом двох гіпоглікемічних засобів, можна припинити їх прийом на кілька днів. Початкова доза препарату Діабетон МВ при цьому також становить 30 мг (1/2 табл. 60 мг) і при необхідності може бути підвищена в подальшому, як описано вище.
Комбінований прийом з іншим гіпоглікемічним ЛЗ
Діабетон МВ може застосовуватися в поєднанні з бігуанідинами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном.
При неадекватному глікемічному контролі слід призначити додатково інсулінотерапію з проведенням ретельного медичного контролю.
Пацієнти похилого віку
Корекція дози препарату для пацієнтів старше 65 років не потрібна.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Результати клінічних досліджень показали, що корекція дози препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю легкої та помірної ступеня вираженості не потрібна. Рекомендується проведення ретельного медичного контролю.
Пацієнти з ризиком розвитку гіпоглікемії
У пацієнтів, які належать до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; тяжкі або погано компенсовані ендокринні розлади — гіпофізарна і надниркова недостатність, гіпотиреоз; відміна ГКС після їх тривалого прийому і/або прийому у високих дозах; тяжкі захворювання ССС — тяжка ІХС, тяжкий атеросклероз сонних артерій, поширений атеросклероз), рекомендується використовувати мінімальну дозу (30 мг) препарату Діабетон МВ.
Профілактика ускладнень цукрового діабету
Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю можна поступово збільшувати дозу препарату Діабетон МВ до 120 мг/добу на додаток до дієти і фізичних вправ до досягнення цільового рівня HbA1c. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні ЛЗ, наприклад, метформін, інгібітор альфа-глюкозидази, похідне тіазолідиндіону або інсулін.
Для дітей:
Дані про ефективність і безпеку застосування препарату у дітей і підлітків у віці до 18 років відсутні.
Показання
- Цукровий діабет 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних навантажень і зниження маси тіла.
- Профілактика ускладнень цукрового діабету 2 типу: зниження ризику мікросудинних (нефропатія, ретинопатія) і макросудинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт)
- Профілактика ускладнень цукрового діабету 2 типу: зниження ризику мікросудинних (нефропатія, ретинопатія) і макросудинних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт)
Протипоказання
- Підвищена чутливість до гліклазіду, допоміжних речовин, що входять до складу препарату, іншим похідним сульфонілсечовини, сульфаніламідам;
-цукровий діабет 1 типу;
-діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, -діабетична кома;
-тяжка ниркова або тяжка печінкова недостатність (у цих випадках рекомендується застосовувати інсулін);
-застосування міконазолу;
-вагітність і період грудного вигодовування;
-вік до 18 років.
У зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза, лікарський препарат Діабетонк МВ не рекомендується пацієнтам з вродженою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
З обережністю:
Похилого віку, нерегулярне і/або незбалансоване харчування, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, гіпотиреоз, надниркова або гіпофізарна недостатність, ниркова і/або печінкова недостатність, тривала терапія глюкокортикостероїдами (ГКС), алкоголізм.
-цукровий діабет 1 типу;
-діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, -діабетична кома;
-тяжка ниркова або тяжка печінкова недостатність (у цих випадках рекомендується застосовувати інсулін);
-застосування міконазолу;
-вагітність і період грудного вигодовування;
-вік до 18 років.
У зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза, лікарський препарат Діабетонк МВ не рекомендується пацієнтам з вродженою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
З обережністю:
Похилого віку, нерегулярне і/або незбалансоване харчування, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, гіпотиреоз, надниркова або гіпофізарна недостатність, ниркова і/або печінкова недостатність, тривала терапія глюкокортикостероїдами (ГКС), алкоголізм.
Особливі вказівки
Гіпоглікемія
При прийомі похідних сульфонілсечовини, в т.ч. і гліклазіду, може розвиватися гіпоглікемія, в деяких випадках — у тяжкій і тривалій формі, що вимагає госпіталізації і в/в введення розчину декстрози протягом декількох днів.
Препарат може бути призначений тільки тим пацієнтам, харчування яких регулярне і включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів з їжею, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної вуглеводами. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або при прийомі декількох гіпоглікемічних ЛЗ одночасно.
Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після прийому їжі, багатої вуглеводами (наприклад, цукру). Слід мати на увазі, що прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Досвід застосування інших похідних сульфонілсечовини свідчить про те, що гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове купірування цього стану. Якщо гіпоглікемічні симптоми мають яскраво виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої вуглеводами, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації.
Для уникнення розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів і режиму дозування, а також надання пацієнту повної інформації про проведене лікування.
Підвищений ризик розвитку гіпоглікемії може відзначатися в наступних випадках:
- відмова або нездатність пацієнта (особливо похилого віку) слідувати призначенням лікаря і контролювати свій стан;
- недостатнє і нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування і зміна раціону;
- дисбаланс між фізичним навантаженням і кількістю прийнятих вуглеводів;
- ниркова недостатність;
- тяжка печінкова недостатність;
- передозування препарату Діабетон МВ;
- деякі ендокринні розлади: захворювання щитовидної залози, гіпофізарна і надниркова недостатність;
- одночасний прийом деяких ЛЗ.
Ниркова і печінкова недостатність
У пацієнтів з печінковою і/або тяжкою нирковою недостатністю можуть змінюватися фармакокінетичні і/або фармакодинамічні властивості гліклазіду. Стан гіпоглікемії, що розвивається у таких пацієнтів, може бути досить тривалим, у таких випадках необхідно негайне проведення відповідної терапії.
Інформація для пацієнтів
Необхідно проінформувати пацієнта, а також членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, симптоми і умови, що сприяють її розвитку. Пацієнта необхідно інформувати про потенційний ризик і переваги запропонованого лікування.
Пацієнту необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ і контролю концентрації глюкози крові.
Недостатній глікемічний контроль
Глікемічний контроль у пацієнтів, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може бути ослаблений у наступних випадках: лихоманка, травми, інфекційні захворювання або великі хірургічні втручання. При цих станах може виникнути необхідність припинити терапію препаратом Діабетон МВ і призначити інсулінотерапію.
У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, в т.ч. гліклазіду, має тенденцію знижуватися після тривалого періоду лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичної відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна лікарська резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, при якій лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту. Перш ніж діагностувати у хворого вторинну лікарську резистентність, необхідно оцінити адекватність підбору дози і дотримання пацієнтом призначеної дієти.
Лабораторні тести
Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення концентрації глюкози крові натще і рівня глікозильованого гемоглобіну HbA1c. Крім того, доцільно регулярно проводити самоконтроль концентрації глюкози крові.
Похідні сульфонілсечовини можуть викликати гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно дотримуватися обережності при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід оцінити можливість призначення гіпоглікемічного препарату іншої групи.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У зв'язку з можливим розвитком гіпоглікемії при застосуванні препарату Діабетон МВ, пацієнти повинні бути обізнані про симптоми гіпоглікемії і дотримуватися обережності під час керування транспортними засобами або виконання роботи, що вимагає високої швидкості фізичних і психічних реакцій, особливо на початку терапії.
При прийомі похідних сульфонілсечовини, в т.ч. і гліклазіду, може розвиватися гіпоглікемія, в деяких випадках — у тяжкій і тривалій формі, що вимагає госпіталізації і в/в введення розчину декстрози протягом декількох днів.
Препарат може бути призначений тільки тим пацієнтам, харчування яких регулярне і включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів з їжею, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної вуглеводами. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або при прийомі декількох гіпоглікемічних ЛЗ одночасно.
Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після прийому їжі, багатої вуглеводами (наприклад, цукру). Слід мати на увазі, що прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Досвід застосування інших похідних сульфонілсечовини свідчить про те, що гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове купірування цього стану. Якщо гіпоглікемічні симптоми мають яскраво виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої вуглеводами, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації.
Для уникнення розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів і режиму дозування, а також надання пацієнту повної інформації про проведене лікування.
Підвищений ризик розвитку гіпоглікемії може відзначатися в наступних випадках:
- відмова або нездатність пацієнта (особливо похилого віку) слідувати призначенням лікаря і контролювати свій стан;
- недостатнє і нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування і зміна раціону;
- дисбаланс між фізичним навантаженням і кількістю прийнятих вуглеводів;
- ниркова недостатність;
- тяжка печінкова недостатність;
- передозування препарату Діабетон МВ;
- деякі ендокринні розлади: захворювання щитовидної залози, гіпофізарна і надниркова недостатність;
- одночасний прийом деяких ЛЗ.
Ниркова і печінкова недостатність
У пацієнтів з печінковою і/або тяжкою нирковою недостатністю можуть змінюватися фармакокінетичні і/або фармакодинамічні властивості гліклазіду. Стан гіпоглікемії, що розвивається у таких пацієнтів, може бути досить тривалим, у таких випадках необхідно негайне проведення відповідної терапії.
Інформація для пацієнтів
Необхідно проінформувати пацієнта, а також членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, симптоми і умови, що сприяють її розвитку. Пацієнта необхідно інформувати про потенційний ризик і переваги запропонованого лікування.
Пацієнту необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ і контролю концентрації глюкози крові.
Недостатній глікемічний контроль
Глікемічний контроль у пацієнтів, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може бути ослаблений у наступних випадках: лихоманка, травми, інфекційні захворювання або великі хірургічні втручання. При цих станах може виникнути необхідність припинити терапію препаратом Діабетон МВ і призначити інсулінотерапію.
У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, в т.ч. гліклазіду, має тенденцію знижуватися після тривалого періоду лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичної відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна лікарська резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, при якій лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту. Перш ніж діагностувати у хворого вторинну лікарську резистентність, необхідно оцінити адекватність підбору дози і дотримання пацієнтом призначеної дієти.
Лабораторні тести
Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення концентрації глюкози крові натще і рівня глікозильованого гемоглобіну HbA1c. Крім того, доцільно регулярно проводити самоконтроль концентрації глюкози крові.
Похідні сульфонілсечовини можуть викликати гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно дотримуватися обережності при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід оцінити можливість призначення гіпоглікемічного препарату іншої групи.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У зв'язку з можливим розвитком гіпоглікемії при застосуванні препарату Діабетон МВ, пацієнти повинні бути обізнані про симптоми гіпоглікемії і дотримуватися обережності під час керування транспортними засобами або виконання роботи, що вимагає високої швидкості фізичних і психічних реакцій, особливо на початку терапії.
Побічні ефекти
При застосуванні гліклазіду повідомлялося про розвиток наступних небажаних ефектів.
Гіпоглікемія
Найбільш частою небажаною реакцією, пов'язаною із застосуванням гліклазіду, є гіпоглікемія.
Як і інші препарати групи сульфонілсечовини, гліклазид може викликати гіпоглікемію у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущено. Можливі симптоми гіпоглікемії: головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, порушення сну, збудження, агресія, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору і мови, афазія, тремор, парези, сенсорні розлади, запаморочення, відчуття безпорадності, втрата самоконтролю, марення, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість і втрата свідомості з можливим розвитком коми, аж до летального результату.
Також можуть відзначатися адренергічні реакції: підвищене потовиділення, "липка" шкіра, неспокій, тахікардія, підвищення АТ, відчуття серцебиття, аритмія і стенокардія.
Як правило, симптоми гіпоглікемії купіруються прийомом вуглеводів (цукру). Прийом цукрозамінників неефективний. На фоні інших похідних сульфонілсечовини відзначалися рецидиви гіпоглікемії після успішного її купірування.
При тяжкому або тривалому епізоді гіпоглікемії показана невідкладна медична допомога, можливо, з госпіталізацією, навіть при наявності ефекту від прийому вуглеводів.
Інші побічні ефекти
З боку ШКТ: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор. Прийом препарату під час сніданку дозволяє уникнути цих симптомів або мінімізувати їх.
Рідше відзначаються наступні побічні ефекти:
З боку шкіри і підшкірних тканин: шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, еритема, макуло-папульозний висип, бульозні реакції (такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і аутоімунні бульозні порушення) і, в виняткових випадках, лікарський висип з еозинофілією і системною симптоматикою (DRESS-синдром).
З боку крові і лімфатичної системи: гематологічні порушення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія) розвиваються рідко. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЩФ); в одиничних випадках - гепатит. При появі холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію. Ці явища зазвичай оборотні у разі припинення терапії.
З боку органу зору: можуть виникати перехідні зорові розлади, викликані зміною концентрації глюкози крові, особливо на початку терапії.
Клас-специфічні ефекти, властиві похідним сульфонілсечовини
На фоні прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалися наступні небажані явища: випадки еритроцитопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії, алергічного васкуліту, гіпонатріємії; підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу і жовтяниці) і гепатит, прояви яких зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до загрозливої для життя печінкової недостатності.
Гіпоглікемія
Найбільш частою небажаною реакцією, пов'язаною із застосуванням гліклазіду, є гіпоглікемія.
Як і інші препарати групи сульфонілсечовини, гліклазид може викликати гіпоглікемію у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущено. Можливі симптоми гіпоглікемії: головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, порушення сну, збудження, агресія, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору і мови, афазія, тремор, парези, сенсорні розлади, запаморочення, відчуття безпорадності, втрата самоконтролю, марення, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість і втрата свідомості з можливим розвитком коми, аж до летального результату.
Також можуть відзначатися адренергічні реакції: підвищене потовиділення, "липка" шкіра, неспокій, тахікардія, підвищення АТ, відчуття серцебиття, аритмія і стенокардія.
Як правило, симптоми гіпоглікемії купіруються прийомом вуглеводів (цукру). Прийом цукрозамінників неефективний. На фоні інших похідних сульфонілсечовини відзначалися рецидиви гіпоглікемії після успішного її купірування.
При тяжкому або тривалому епізоді гіпоглікемії показана невідкладна медична допомога, можливо, з госпіталізацією, навіть при наявності ефекту від прийому вуглеводів.
Інші побічні ефекти
З боку ШКТ: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор. Прийом препарату під час сніданку дозволяє уникнути цих симптомів або мінімізувати їх.
Рідше відзначаються наступні побічні ефекти:
З боку шкіри і підшкірних тканин: шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, еритема, макуло-папульозний висип, бульозні реакції (такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і аутоімунні бульозні порушення) і, в виняткових випадках, лікарський висип з еозинофілією і системною симптоматикою (DRESS-синдром).
З боку крові і лімфатичної системи: гематологічні порушення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія) розвиваються рідко. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЩФ); в одиничних випадках - гепатит. При появі холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію. Ці явища зазвичай оборотні у разі припинення терапії.
З боку органу зору: можуть виникати перехідні зорові розлади, викликані зміною концентрації глюкози крові, особливо на початку терапії.
Клас-специфічні ефекти, властиві похідним сульфонілсечовини
На фоні прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалися наступні небажані явища: випадки еритроцитопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії, алергічного васкуліту, гіпонатріємії; підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу і жовтяниці) і гепатит, прояви яких зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до загрозливої для життя печінкової недостатності.
Передозування
При передозуванні похідними сульфонілсечовини може розвинутися гіпоглікемія.
При виникненні помірних симптомів гіпоглікемії без порушення свідомості або неврологічних симптомів слід збільшити прийом вуглеводів з їжею, зменшити дозу препарату і/або змінити дієту. Пильне медичне спостереження за станом хворого повинно тривати до тих пір, поки не буде впевненості в тому, що його здоров'ю нічого не загрожує.
Можливий розвиток тяжких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. При появі таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги і негайна госпіталізація.
У разі гіпоглікемічної коми або при підозрі на неї хворому в/в струменево вводять 50 мл 20–30% розчину декстрози (глюкози). Потім в/в крапельно вводять 10% розчин декстрози для підтримання концентрації глюкози в крові вище 1 г/л. Ретельний контроль рівня глюкози крові і спостереження за пацієнтом необхідно проводити як мінімум протягом 48 наступних годин. Після закінчення цього періоду часу в залежності від стану хворого лікар вирішує питання про необхідність подальшого спостереження.
Діаліз неефективний через виражене зв'язування гліклазіду з білками плазми.
При виникненні помірних симптомів гіпоглікемії без порушення свідомості або неврологічних симптомів слід збільшити прийом вуглеводів з їжею, зменшити дозу препарату і/або змінити дієту. Пильне медичне спостереження за станом хворого повинно тривати до тих пір, поки не буде впевненості в тому, що його здоров'ю нічого не загрожує.
Можливий розвиток тяжких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. При появі таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги і негайна госпіталізація.
У разі гіпоглікемічної коми або при підозрі на неї хворому в/в струменево вводять 50 мл 20–30% розчину декстрози (глюкози). Потім в/в крапельно вводять 10% розчин декстрози для підтримання концентрації глюкози в крові вище 1 г/л. Ретельний контроль рівня глюкози крові і спостереження за пацієнтом необхідно проводити як мінімум протягом 48 наступних годин. Після закінчення цього періоду часу в залежності від стану хворого лікар вирішує питання про необхідність подальшого спостереження.
Діаліз неефективний через виражене зв'язування гліклазіду з білками плазми.
Лікарняна взаємодія
Препарати і речовини, що сприяють збільшенню ризику розвитку гіпоглікемії
Одночасне застосування протипоказане
Міконазол (при системному введенні і при нанесенні гелю на слизову оболонку порожнини рота): посилює гіпоглікемічну дію гліклазіду з можливим розвитком гіпоглікемії аж до стану коми.
Комбінації, не рекомендовані до застосування
Фенілбутазон (системне введення): посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (витісняє їх із зв'язку з білками плазми і/або уповільнює їх виведення з організму). Переважно використовувати інший протизапальний препарат або попередити пацієнта про ризик розвитку гіпоглікемії і звернути увагу на важливість самоконтролю концентрації глюкози в крові. При необхідності дозу гліклазіду слід коригувати під час прийому фенілбутазону і після його відміни.
Етанол: посилює гіпоглікемію (інгібуючи компенсаторні реакції), що може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від вживання алкоголю або прийому лікарських засобів, до складу яких входить етанол.
Поєднання препаратів, що вимагає особливої уваги і обережності
Наступні лікарські засоби можуть посилювати гіпоглікемічний ефект і сприяти розвитку гіпоглікемії: інші гіпоглікемічні засоби (інсулін, акарбоза, метформін, тіазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази-4, агоністи рецепторів ГПП-1); бета-адреноблокатори, флуконазол; інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), блокатори гістамінових Н2-рецепторів; інгібітори МАО; сульфаніламіди; кларитроміцин і НПЗП.
Препарати, що сприяють збільшенню концентрації глюкози в крові
Комбінації, не рекомендовані до застосування
Даназол: має діабетогенний ефект. У разі, якщо застосування цього препарату необхідне, пацієнту рекомендується звернути увагу на важливість контролю глюкози в крові і сечі. При необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому даназолу, так і після його відміни.
Поєднання препаратів, що вимагає особливої уваги і обережності
Хлорпромазин (нейролептик): у високих дозах (більше 100 мг/добу) збільшує концентрацію глюкози в крові, знижуючи секрецію інсуліну. Про це необхідно попередити пацієнта і звернути увагу на важливість контролю концентрації глюкози в крові. При необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому нейролептика, так і після його відміни.
ГКС (системне і місцеве застосування - внутрішньосуглобове, накожне, ректальне введення) і тетракозактид: підвищують концентрацію глюкози в крові з можливим розвитком кетозу (зниження толерантності до вуглеводів). Слід попередити пацієнта про необхідність ретельного контролю концентрації глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів може знадобитися корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому ГКС, так і після їх відміни.
Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (в/в введення): бета2-адреноміметики сприяють підвищенню концентрації глюкози в крові. Слід звернути увагу пацієнта на важливість контролю концентрації глюкози в крові. При необхідності рекомендується перевести пацієнта на інсулінотерапію.
Препарати звіробою продірявленого: експозиція гліклазіду знижується на фоні спільного застосування з препаратами звіробою продірявленого. Необхідно звернути увагу пацієнта на важливість контролю концентрації глюкози в крові.
Препарати, які можуть викликати дисглікемію (зміна концентрації глюкози в крові)
Поєднання препаратів, що вимагає особливої уваги і обережності
Фторхінолони: у разі спільного прийому гліклазіду і фторхінолону пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку дисглікемії і про важливість контролю концентрації глюкози в крові.
Поєднання, які повинні бути прийняті до уваги
Антикоагулянти (наприклад, варфарин): похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при спільному застосуванні. Може знадобитися корекція дози антикоагулянта.
Одночасне застосування протипоказане
Міконазол (при системному введенні і при нанесенні гелю на слизову оболонку порожнини рота): посилює гіпоглікемічну дію гліклазіду з можливим розвитком гіпоглікемії аж до стану коми.
Комбінації, не рекомендовані до застосування
Фенілбутазон (системне введення): посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (витісняє їх із зв'язку з білками плазми і/або уповільнює їх виведення з організму). Переважно використовувати інший протизапальний препарат або попередити пацієнта про ризик розвитку гіпоглікемії і звернути увагу на важливість самоконтролю концентрації глюкози в крові. При необхідності дозу гліклазіду слід коригувати під час прийому фенілбутазону і після його відміни.
Етанол: посилює гіпоглікемію (інгібуючи компенсаторні реакції), що може сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від вживання алкоголю або прийому лікарських засобів, до складу яких входить етанол.
Поєднання препаратів, що вимагає особливої уваги і обережності
Наступні лікарські засоби можуть посилювати гіпоглікемічний ефект і сприяти розвитку гіпоглікемії: інші гіпоглікемічні засоби (інсулін, акарбоза, метформін, тіазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази-4, агоністи рецепторів ГПП-1); бета-адреноблокатори, флуконазол; інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), блокатори гістамінових Н2-рецепторів; інгібітори МАО; сульфаніламіди; кларитроміцин і НПЗП.
Препарати, що сприяють збільшенню концентрації глюкози в крові
Комбінації, не рекомендовані до застосування
Даназол: має діабетогенний ефект. У разі, якщо застосування цього препарату необхідне, пацієнту рекомендується звернути увагу на важливість контролю глюкози в крові і сечі. При необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому даназолу, так і після його відміни.
Поєднання препаратів, що вимагає особливої уваги і обережності
Хлорпромазин (нейролептик): у високих дозах (більше 100 мг/добу) збільшує концентрацію глюкози в крові, знижуючи секрецію інсуліну. Про це необхідно попередити пацієнта і звернути увагу на важливість контролю концентрації глюкози в крові. При необхідності спільного прийому препаратів рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому нейролептика, так і після його відміни.
ГКС (системне і місцеве застосування - внутрішньосуглобове, накожне, ректальне введення) і тетракозактид: підвищують концентрацію глюкози в крові з можливим розвитком кетозу (зниження толерантності до вуглеводів). Слід попередити пацієнта про необхідність ретельного контролю концентрації глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів може знадобитися корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому ГКС, так і після їх відміни.
Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (в/в введення): бета2-адреноміметики сприяють підвищенню концентрації глюкози в крові. Слід звернути увагу пацієнта на важливість контролю концентрації глюкози в крові. При необхідності рекомендується перевести пацієнта на інсулінотерапію.
Препарати звіробою продірявленого: експозиція гліклазіду знижується на фоні спільного застосування з препаратами звіробою продірявленого. Необхідно звернути увагу пацієнта на важливість контролю концентрації глюкози в крові.
Препарати, які можуть викликати дисглікемію (зміна концентрації глюкози в крові)
Поєднання препаратів, що вимагає особливої уваги і обережності
Фторхінолони: у разі спільного прийому гліклазіду і фторхінолону пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку дисглікемії і про важливість контролю концентрації глюкози в крові.
Поєднання, які повинні бути прийняті до уваги
Антикоагулянти (наприклад, варфарин): похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при спільному застосуванні. Може знадобитися корекція дози антикоагулянта.
Лікарська форма
Таблетки з модифікованим вивільненням, 60 мг.
По 30 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 1 або 2 блістери з інструкцією по медичному застосуванню в пачку картонну.
По 30 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 1 або 2 блістери з інструкцією по медичному застосуванню в пачку картонну.
По 15 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 2 або 4 блістери з інструкцією по медичному застосуванню в пачку картонну.
По 30 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 1 або 2 блістери з інструкцією по медичному застосуванню в пачку картонну.
По 30 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 1 або 2 блістери з інструкцією по медичному застосуванню в пачку картонну.
По 15 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 2 або 4 блістери з інструкцією по медичному застосуванню в пачку картонну.
