Емігіл-Ф

Антибактеріальне, антипротозойне

Метронідазол

Механізм дії полягає в біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів і найпростіших з утворенням активної проміжної речовини, що викликає пригнічення синтезу дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) клітини, втрату спіральної структури, розрив ниток ДНК і загибель бактеріальної клітини.

Метронідазол має бактерицидну активність щодо більшості штамів анаеробних бактерій, особливо активний щодо штамів Bacteroides fragilis та споріднених видів, Fusobacterium, Clostridium, Peptococcus і Peptostreptococcus spp.

Метронідазол високоефективний щодо найпростіших, таких як Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia і Entamoeba histolytica.

Фуразолідон

Фуразолідон чинить бактеріостатичну і бактерицидну дію за рахунок порушення ферментних систем бактерій, що зводить до мінімуму розвиток стійких мікроорганізмів. Механізм дії пов'язаний з відновленням фуразолідону в клітинах мікроорганізмів під впливом флавопротеїну (у аеробних організмів) і ферредоксинредуктази (у анаеробних організмів і паразитарних найпростіших) в активний інтермедіант, який пошкоджує рибосомальні протеїни, порушує синтез білка, ДНК, РНК.

Фуразолідон має широкий спектр антибактеріальної активності щодо більшості патогенних мікроорганізмів, що викликають інфекції шлунково-кишкового тракту, включаючи E. coli, Staphylococci, Salmonella, Shigella, Proteus, Aerobacter aerogenes, Vibrio cholerae і Enterobacter spp. Активний щодо найпростіших Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia. Слабо впливає на збудників гнійної та анаеробної інфекції Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp. Мікробна стійкість до препарату розвивається повільно.

Фуразолідон не викликає значних змін нормальної кишкової флори, а також не викликає надмірного зростання грибків.

Метронідазол

Всмоктування: метронідазол зазвичай добре всмоктується після прийому внутрішньо, пікові плазмові концентрації досягаються через 1-2 години; біодоступність становить від 80 до 100%.

Розподіл: метронідазол швидко і широко розподіляється по всьому організму. Препарат виявляється в спинномозковій рідині, слині, грудному молоці в концентраціях, рівних визначеним у плазмі. Через 4 – 6 годин концентрація метронідазолу в тканинах і лікворі досягає 80 – 90% від концентрації в сироватці крові. Бактерицидні концентрації метронідазолу також виявлялися в гнійному вмісті при абсцесах печінки.

Метаболізм: менше 20% циркулюючого в крові метронідазолу зв'язується з білками плазми. Рівень пресистемного метаболізму активної субстанції надзвичайно малий. Метронідазол метаболізується в печінці за рахунок окислення. Утворюються 2 метаболіти: основний «алкогольний» метаболіт, має, приблизно, 30% антибактеріальної активності метронідазолу щодо анаеробних бактерій, «кислотний» метаболіт, виявляється в малих кількостях, має, приблизно, 5% антибактеріальної активності метронідазолу. Метаболізм препарату уповільнений у пацієнтів із захворюваннями печінки. У пацієнтів з нирковою недостатністю може відзначатися накопичення метаболітів.

Виведення: після прийому внутрішньо період напіввиведення становить від 6 до 9 годин. Через 48 годин виводиться приблизно 60-80% від загальної дози: 10-20% у вигляді вихідної речовини, 30-40% - у вигляді основного гідроксиметаболіту, період напіввиведення якого близько 11 год., і 10-20% - у вигляді кислотного метаболіту. В основному метронідазол і його метаболіти виводяться з сечею (60 - 80% дози), від 6 до 15 % дози виводиться з калом. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику одноразової дози метронідазолу. Однак плазмовий кліренс метронідазолу знижується при порушенні функції печінки.

Метронідазол і його метаболіти швидко видаляються при гемодіалізі (період напіввиведення скорочується до 2,6 год). При перитонеальному діалізі виводиться в незначних кількостях.

Фуразолідон

Всмоктування: при прийомі внутрішньо добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність становить 30%. Максимальна концентрація фуразолідону в плазмі крові після прийому в дозі 100 мг становить 0,25-0,43 мкг/мл і досягається через 1,85-3,0 год.

Розподіл: час збереження терапевтичної концентрації в плазмі крові – 4-6 годин. Фуразолідон погано зв'язується з білками плазми. Легко проникає через плаценту, гематоенцефалічний бар'єр. Дуже добре проникає в лімфу. Високі терапевтичні концентрації препарату відзначаються в просвіті кишечника.

Метаболізм: після абсорбції препарат швидко метаболізується в організмі, переважно в печінці, з утворенням фармакологічно неактивного амінопохідного метаболіту.

Виведення: період напіввиведення з крові, в середньому, 30 хв. Виводиться переважно нирками, як у незміненому вигляді - 65%, так і у вигляді фармакологічно неактивного метаболіту. У пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність, відзначається накопичення препарату в організмі за рахунок зниження швидкості його виведення нирками.

Для дорослих:

Для дітей:

- діарея і дизентерія, викликані найпростішими, бактеріями або змішаної етіології;
- неспецифічна діарея;
- амебіаз;
- лямбліоз;
- харчове отруєння, викликане чутливими штамами грампозитивних і грамнегативних бактерій.

- підвищена чутливість до нітроімідазолів і фуразолідону;
- діти у віці до 1 місяця життя (для суспензії);
- діти у віці до 5 років (для таблеток).

Прийом алкоголю в період лікування Емігілом-Ф або протягом, принаймні, наступного за відміною препарату дня, може викликати болі в животі, нудоту, блювоту, головний біль і відчуття припливів до обличчя.

Лікування слід припинити у разі появи атаксії, запаморочення і сплутаності свідомості. Слід пам'ятати про можливе погіршення неврологічного статусу у хворих з тяжкими, хронічними або активними порушеннями центральної і периферичної нервової системи.

У хворих з вираженими порушеннями функції печінки необхідно враховувати можливість кумуляції (накопичення) метронідазолу в плазмі крові. Слід дотримуватися обережності при призначенні Емігіла™-Ф цій групі пацієнтів, рекомендується зниження дози.

У разі лікування амебіазу, особливо якщо необхідний повторний курс терапії препаратом, визначають число лейкоцитів у крові і їх формулу до початку і після закінчення лікування.

Під час лікування препаратом Емігіл-Ф (за рахунок метронідазолу) можуть бути отримані неправильні результати досліджень у крові трансаміназ, лактатдегідрогенази і тригліцеридів. Метронідазол може іммобілізувати трепонеми, даючи хибнопозитивний результат в іммобілізаційному тесті Treponema pallidum при діагностиці сифілісу.

При лікуванні препаратом можливий розвиток або загострення наявного прихованого кандидозу, що вимагає призначення протигрибкової терапії.

При тривалій терапії Емігілом-Ф через вхідний до складу фуразолідону може розвинутися ортостатична гіпотензія і гіпоглікемія.

Фуразолідон може викликати легкий оборотний внутрішньосудинний гемоліз через наявність вродженого дефекту метаболізму еритроцитів у невеликого відсотка деяких етнічних груп, особливо схильних до гемолізу в результаті впливу багатьох препаратів. Необхідно суворе спостереження за такими пацієнтами під час лікування Емігілом-Ф, при появі ознак гемолізу слід припинити прийом препарату.
 
Необхідно коригувати дозу пероральних антикоагулянтів під час лікування

Емігілом-Ф і протягом одного тижня після припинення лікування. Необхідно частіше контролювати рівень протромбіну і проводити моніторинг протромбінового часу (ПВ) з урахуванням міжнародного нормалізованого відношення (МНО), яке визначається як відношення ПВ хворого до ПВ контролю.

Коричневе забарвлення сечі, що з'являється при прийомі терапевтичних доз, не має клінічного значення.

Особливості впливу препарату на здатність керувати транспортом і потенційно небезпечними механізмами

У зв'язку з можливістю розвитку запаморочення на фоні прийому препарату слід дотримуватися обережності пацієнтам, діяльність яких вимагає підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

- судоми і периферична невропатія, що характеризується в основному онімінням або парестезією кінцівок;
- втрата апетиту, нудота, блювота, болі в епігастрії, запор або діарея, шлунковий дискомфорт і спазми, поява металевого присмаку, сухість у роті, поява нальоту на язиці, глосит, стоматит;
- кропив'янка, еритематозні висипання, почервоніння, закладеність носа, сухість слизової порожнини рота або піхви і вульви, підвищення температури;
- дизурія, цистит, поліурія, нетримання сечі, відчуття тяжкості внизу живота;
- зниження гостроти зору в результаті перехідних порушень рефракції;
- посилене серцебиття, поява болів у грудях, зниження артеріального тиску.

Симптоми передозування препарату Емігіл-Ф: нудота, блювота і атаксія. Повідомлялося про розвиток нейротоксичних ефектів, таких як судоми і периферична невропатія, після прийому великих доз від 6 г до 10.4 г через день протягом 5-7 днів. 

Лікування: специфічного антидоту для препарату немає, при передозуванні проводиться симптоматична і підтримуюча терапія.

Метронідазол посилює антикоагулянтну дію варфарину та інших пероральних кумаринових антикоагулянтів, викликаючи подовження протромбінового часу.

Спільне призначення циметидину може подовжувати період напіввиведення  метронідазолу і знижувати плазмовий кліренс метронідазолу.

Короткочасна терапія метронідазолом у пацієнтів, які отримують великі дози літієвих препаратів, призводить до підвищення плазмового рівня літію, і в деяких випадках призводила до розвитку літієвої токсичності.

Спільний прийом фенітоїну або фенобарбіталу може посилювати виведення  метронідазолу, викликаючи зниження його плазмового рівня.

Повідомлялося також про порушення кліренсу фенітоїну.

Фуразолідон є інгібітором моноамінооксидази, тому слід дотримуватися особливої обережності при його спільному призначенні з симпатоміметиками непрямої дії (фенілефрин, ефедрин) і засобами, що знижують апетит (амфетамін).

Повідомлялося про розвиток токсичного психозу у пацієнта, який отримував  фуразолідон спільно з амітриптиліном.

Слід дотримуватися обережності і знижувати дози седативних, антигістамінних препаратів, транквілізаторів і наркотичних засобів, якщо потрібно їх спільне призначення з фуразолідоном.

Повідомлялося про розвиток дисульфірамоподібних реакцій у пацієнтів, які приймали алкоголь під час лікування фуразолідоном; слід уникати прийому алкогольних напоїв під час лікування фуразолідоном і протягом деякого часу після лікування.

Протипоказаний прийом тирамінвмісних продуктів, таких як бобові продукти, екстракт дріжджів, тверді сорти непастеризованого сиру, пиво, вино, маринований оселедець, печінка курки і продукти, що викликають бродіння. 

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

1 таб. - метронідазол 400 мг, фуразолідон 100 мг.
10 шт. - блістери.

Суспензія для прийому внутрішньо.

5 мл - метронідазол (у формі бензоату) 100 мг,  фуразолідон 30 мг.
Допоміжні речовини: ароматизатори.

60 мл - флакони.