Еналаприл Гексал
Enalapril Hexal
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Берліприл, Еналаприл, Енам, Енап, Енаренал, Ренітек
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Enalapril Hexal" 0,05 № 20
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Інгібуюче АПФ, гіпотензивне, вазодилатуюче.
Фармакодинаміка
Інгібітор АПФ. Фармакологічною активністю володіє метаболіт еналаприлу — еналаприлат. Пригнічує утворення ангіотензину II і усуває його судинозвужувальну дію. При цьому знижується ОПСС, сАТ і дАТ, пост- і переднавантаження на міокард. Розширює артерії в більшій мірі, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається.
Зменшує також переднавантаження, знижує тиск у правому передсерді в малому колі кровообігу, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Знижує тонус виносних артеріол клубочків нирок і перешкоджає діабетичній нефропатії. Не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів і на статеву функцію. Максимальний ефект розвивається через 6–8 год і зберігається протягом 24 год. Терапевтичний ефект досягається через кілька тижнів лікування.
Зменшує також переднавантаження, знижує тиск у правому передсерді в малому колі кровообігу, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Знижує тонус виносних артеріол клубочків нирок і перешкоджає діабетичній нефропатії. Не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів і на статеву функцію. Максимальний ефект розвивається через 6–8 год і зберігається протягом 24 год. Терапевтичний ефект досягається через кілька тижнів лікування.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо близько 60% еналаприлу абсорбується з ШКТ. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Зв'язування з білками плазми — менше 50%. Піддається гідролізу з утворенням еналаприлату, що має виражену фармакологічну активність. Максимальна концентрація в сироватці крові еналаприлу досягається через 1 год, еналаприлату — через 3–4 год. Через 4 дні після початку прийому величина T1/2 становить 11 год. Виводиться в основному нирками — 60% (20% — у вигляді еналаприлу і 40% — у вигляді еналаприлату), через кишечник — 33% (6% — у вигляді еналаприлу і 27% — у вигляді еналаприлату).
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі.
Гіпертензія:
Початкова доза становить від 5 до 20 мг, залежно від ступеня гіпертензії та стану пацієнта. Еналаприл приймається 1 раз/добу. При гіпертензії легкої ступені рекомендована початкова доза становить від 5 до 10 мг.
У пацієнтів з сильно активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад, реноваскулярною гіпертензією, дегідратацією, серцевою декомпенсацією або гіпертензією важкої ступені) може статися значне зниження АТ після прийому початкової дози. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить від 5 мг і нижче, і початок терапії слід проводити під наглядом лікаря.
У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами діуретиків, може виникнути дегідратація і гіпотензія після першого прийому еналаприлу. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 5 мг і нижче. По можливості, лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування еналаприлом. Слід стежити за станом ниркової функції і концентрацією калію в сироватці крові.
Підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза при щоденному прийомі - 40 мг.
Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка
Початкова доза еналаприлу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 2.5 мг/добу, при цьому прийом препарату повинен проводитися під ретельним лікарським контролем до встановлення початкового ефекту препарату. Еналаприл може використовуватися для лікування серцевої недостатності з вираженими клінічними симптомами, зазвичай спільно з діуретиками і, коли необхідно, з серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної гіпотензії або після відповідної її корекції на початку лікування еналаприлом, дозу слід підвищувати поступово до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка призначається одноразово або ділиться на два прийоми, залежно від переносимості препарату пацієнтом.
Підбір дози рекомендується проводити протягом 2-4 тижнів. Максимальна доза 40 мг/добу ділиться на 2 прийоми.
Застосування у літніх пацієнтів:
Доза повинна відповідати нирковій функції літнього пацієнта.
Застосування в педіатрії:
Клінічні дані щодо застосування еналаприлу у дітей, які страждають на гіпертензію, обмежені. Для пацієнтів, які можуть ковтати таблетку, доза повинна підбиратися індивідуально залежно від стану пацієнта і АТ. Рекомендована початкова доза 2.5 мг для пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг і 5 мг для пацієнтів з масою тіла 50 і більше кг. Еналаприл приймається один раз на день. Доза підбирається індивідуально з урахуванням потреб пацієнта і максимальної дози 20 мг для пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг і 40 мг для пацієнтів з масою тіла більше 50 кг.
Еналаприл не рекомендується для новонароджених і пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1.73 м2 через відсутність даних.
Якщо пацієнт забув прийняти належну дозу препарату, слід прийняти її при першій же можливості. Потім слід повернутися до попереднього режиму дозування. Не слід приймати подвійну дозу
Гіпертензія:
Початкова доза становить від 5 до 20 мг, залежно від ступеня гіпертензії та стану пацієнта. Еналаприл приймається 1 раз/добу. При гіпертензії легкої ступені рекомендована початкова доза становить від 5 до 10 мг.
У пацієнтів з сильно активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад, реноваскулярною гіпертензією, дегідратацією, серцевою декомпенсацією або гіпертензією важкої ступені) може статися значне зниження АТ після прийому початкової дози. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить від 5 мг і нижче, і початок терапії слід проводити під наглядом лікаря.
У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами діуретиків, може виникнути дегідратація і гіпотензія після першого прийому еналаприлу. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 5 мг і нижче. По можливості, лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування еналаприлом. Слід стежити за станом ниркової функції і концентрацією калію в сироватці крові.
Підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза при щоденному прийомі - 40 мг.
Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка
Початкова доза еналаприлу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 2.5 мг/добу, при цьому прийом препарату повинен проводитися під ретельним лікарським контролем до встановлення початкового ефекту препарату. Еналаприл може використовуватися для лікування серцевої недостатності з вираженими клінічними симптомами, зазвичай спільно з діуретиками і, коли необхідно, з серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної гіпотензії або після відповідної її корекції на початку лікування еналаприлом, дозу слід підвищувати поступово до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка призначається одноразово або ділиться на два прийоми, залежно від переносимості препарату пацієнтом.
Підбір дози рекомендується проводити протягом 2-4 тижнів. Максимальна доза 40 мг/добу ділиться на 2 прийоми.
Застосування у літніх пацієнтів:
Доза повинна відповідати нирковій функції літнього пацієнта.
Застосування в педіатрії:
Клінічні дані щодо застосування еналаприлу у дітей, які страждають на гіпертензію, обмежені. Для пацієнтів, які можуть ковтати таблетку, доза повинна підбиратися індивідуально залежно від стану пацієнта і АТ. Рекомендована початкова доза 2.5 мг для пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг і 5 мг для пацієнтів з масою тіла 50 і більше кг. Еналаприл приймається один раз на день. Доза підбирається індивідуально з урахуванням потреб пацієнта і максимальної дози 20 мг для пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг і 40 мг для пацієнтів з масою тіла більше 50 кг.
Еналаприл не рекомендується для новонароджених і пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1.73 м2 через відсутність даних.
Якщо пацієнт забув прийняти належну дозу препарату, слід прийняти її при першій же можливості. Потім слід повернутися до попереднього режиму дозування. Не слід приймати подвійну дозу
Показання
- лікування артеріальної гіпертензії;
- лікування симптоматичної серцевої недостатності;
- попередження симптоматичної серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤35%)
- лікування симптоматичної серцевої недостатності;
- попередження симптоматичної серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤35%)
Протипоказання
- гіперчутливість до еналаприлу або будь-яких допоміжних компонентів препарату, або інших інгібіторів АПФ;
- випадки ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ;
- вроджений або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- спільне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом;
- вагітність.
- випадки ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ;
- вроджений або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- спільне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом;
- вагітність.
Особливі вказівки
З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, цукровим діабетом, порушеннями функції печінки, важкою формою стенозу аорти, субаортальним м'язовим стенозом неясного генезу, гіпертрофічною кардіоміопатією, при втраті рідини і солей. У разі попереднього лікування салуретиками, зокрема у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, тому перед початком лікування еналаприлом необхідно компенсувати втрату рідини і солей.
При тривалому лікуванні еналаприлом необхідно періодично контролювати картину периферичної крові. Раптове припинення прийому еналаприлу не викликає різкого підвищення АТ.
При хірургічних втручаннях в період лікування еналаприлом можливий розвиток артеріальної гіпотензії, яку слід коригувати введенням достатньої кількості рідини.
Перед дослідженням функції паращитовидних залоз еналаприл слід відмінити.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози еналаприлу.
При тривалому лікуванні еналаприлом необхідно періодично контролювати картину периферичної крові. Раптове припинення прийому еналаприлу не викликає різкого підвищення АТ.
При хірургічних втручаннях в період лікування еналаприлом можливий розвиток артеріальної гіпотензії, яку слід коригувати введенням достатньої кількості рідини.
Перед дослідженням функції паращитовидних залоз еналаприл слід відмінити.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози еналаприлу.
Побічні ефекти
- Захворювання крові та лімфатичної системи: Нечасто - анемія (включаючи апластичну і гемолітичну); рідко - нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання, пригнічення функції кісткового мозку.
- Ендокринні порушення: немає даних - синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення метаболізму і травлення: нечасто – гіпоглікемія.
- Порушення з боку нервової системи і психіатричні розлади: часто - головний біль, депресія; нечасто - сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, вертиго; рідко - розлади сну.
- Порушення зору: дуже часто - зниження гостроти зору.
- Порушення з боку серцево-судинної системи: дуже часто – запаморочення;
часто - гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), непритомність, біль у грудях, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія; нечасто - ортостатична гіпотензія, часте серцебиття, інфаркт міокарда або цереброваскулярні явища, можливо, внаслідок важкої гіпотензії у пацієнтів високого ступеня ризику;
рідко - синдром Рейно.
- Порушення органів дихання, грудної клітки, середостіння: дуже часто – кашель;
часто – задишка; нечасто - ринорея, біль у горлі і охриплість голосу, бронхоспазм/астма;
рідко - легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
- Порушення з боку ШКТ: дуже часто – нудота; часто - діарея, біль у животі, зміна смаку; нечасто - кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, виразкова хвороба; рідко - стоматит/афтозні виразки, глосит;
дуже рідко - ангіоневротичний набряк кишечника.
- Порушення гепатобіліарної системи: рідко – печінкова недостатність, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, включаючи некроз, холестаз (в тому числі жовтяниця).
- З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висип, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк (обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і/або гортані; нечасто - пітливість, свербіж, кропив'янка, алопеція; рідко - мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія.
- Повідомлялося про комплекс симптомів, які можуть включати деякі або всі з переліченого:
підвищення температури тіла, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія і лейкоцитоз. Можуть мати місце висип, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.
- З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, рідко – олігурія.
- Порушення репродуктивної системи і молочних залоз: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія.
- Загальні порушення: дуже часто – астенія; часто – втома; нечасто - м'язові судоми, припливи, шум у вухах, загальне нездужання, лихоманка.
- Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну;
нечасто: -підвищення рівня сечовини в крові, гіпонатріємія; рідко - підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.
- Ендокринні порушення: немає даних - синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення метаболізму і травлення: нечасто – гіпоглікемія.
- Порушення з боку нервової системи і психіатричні розлади: часто - головний біль, депресія; нечасто - сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, вертиго; рідко - розлади сну.
- Порушення зору: дуже часто - зниження гостроти зору.
- Порушення з боку серцево-судинної системи: дуже часто – запаморочення;
часто - гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), непритомність, біль у грудях, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія; нечасто - ортостатична гіпотензія, часте серцебиття, інфаркт міокарда або цереброваскулярні явища, можливо, внаслідок важкої гіпотензії у пацієнтів високого ступеня ризику;
рідко - синдром Рейно.
- Порушення органів дихання, грудної клітки, середостіння: дуже часто – кашель;
часто – задишка; нечасто - ринорея, біль у горлі і охриплість голосу, бронхоспазм/астма;
рідко - легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
- Порушення з боку ШКТ: дуже часто – нудота; часто - діарея, біль у животі, зміна смаку; нечасто - кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, виразкова хвороба; рідко - стоматит/афтозні виразки, глосит;
дуже рідко - ангіоневротичний набряк кишечника.
- Порушення гепатобіліарної системи: рідко – печінкова недостатність, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, включаючи некроз, холестаз (в тому числі жовтяниця).
- З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висип, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк (обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і/або гортані; нечасто - пітливість, свербіж, кропив'янка, алопеція; рідко - мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія.
- Повідомлялося про комплекс симптомів, які можуть включати деякі або всі з переліченого:
підвищення температури тіла, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія і лейкоцитоз. Можуть мати місце висип, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.
- З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, рідко – олігурія.
- Порушення репродуктивної системи і молочних залоз: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія.
- Загальні порушення: дуже часто – астенія; часто – втома; нечасто - м'язові судоми, припливи, шум у вухах, загальне нездужання, лихоманка.
- Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну;
нечасто: -підвищення рівня сечовини в крові, гіпонатріємія; рідко - підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.
Передозування
Симптоми: виражене зниження АТ, аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судом, ступору.
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким положенням голови. У легких випадках показані промивання шлунка і прийом всередину сольового розчину, у більш важких випадках — заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: в/в введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, при необхідності — введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату в середньому становить 62 мл/хв).
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким положенням голови. У легких випадках показані промивання шлунка і прийом всередину сольового розчину, у більш важких випадках — заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: в/в введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, при необхідності — введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату в середньому становить 62 мл/хв).
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з імунодепресантами, цитостатиками підвищується ризик розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі і БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), оскільки інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на фоні обмеження виведення калію або його додаткового надходження в організм.
При одночасному застосуванні опіоїдних анальгетиків і засобів для наркозу посилюється антигіпертензивна дія еналаприлу.
При одночасному застосуванні "петльових" діуретиків, тіазидних діуретиків посилюється антигіпертензивна дія. Існує ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ і азатіоприну.
Описаний випадок розвитку анафілактичної реакції і інфаркту міокарда при застосуванні алопуринолу у пацієнта, що отримує еналаприл.
Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію еналаприлу.
Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС і серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання.
Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ і синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду і погіршення стану пацієнтів з серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ.
При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів, метилдопи, нітратів, блокаторів кальцієвих каналів, гідралазину, празозину можливе посилення антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні з НПЗП (в т.ч. з індометацином) зменшується антигіпертензивна дія еналаприлу, ймовірно, внаслідок інгібування під впливом НПЗП синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). Підвищується ризик розвитку порушень функції нирок; рідко спостерігається гіперкаліємія.
При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з клозапіном є повідомлення про розвиток синкопе.
При одночасному застосуванні з кломіпраміном повідомляється про посилення дії кломіпраміну і розвитку токсичних ефектів.
При одночасному застосуванні з ко-тримоксазолом описані випадки розвитку гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом збільшується концентрація літію в сироватці крові, яка супроводжується симптомами інтоксикації літієм.
При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується антигіпертензивна дія еналаприлу, що може призвести до значного підвищення АТ, розвитку гіпертонічного кризу.
Вважають, що при одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з еналаприлом зменшується дія препаратів, що містять теофілін.
Є повідомлення про розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів після пересадки нирки при одночасному застосуванні з циклоспорином.
При одночасному застосуванні з циметидином збільшується T1/2 еналаприлу і підвищується його концентрація в плазмі крові.
Вважають, що можливо зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.
При одночасному застосуванні з етанолом збільшується ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі і БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), оскільки інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на фоні обмеження виведення калію або його додаткового надходження в організм.
При одночасному застосуванні опіоїдних анальгетиків і засобів для наркозу посилюється антигіпертензивна дія еналаприлу.
При одночасному застосуванні "петльових" діуретиків, тіазидних діуретиків посилюється антигіпертензивна дія. Існує ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ і азатіоприну.
Описаний випадок розвитку анафілактичної реакції і інфаркту міокарда при застосуванні алопуринолу у пацієнта, що отримує еналаприл.
Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію еналаприлу.
Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС і серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання.
Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ і синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду і погіршення стану пацієнтів з серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ.
При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів, метилдопи, нітратів, блокаторів кальцієвих каналів, гідралазину, празозину можливе посилення антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні з НПЗП (в т.ч. з індометацином) зменшується антигіпертензивна дія еналаприлу, ймовірно, внаслідок інгібування під впливом НПЗП синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). Підвищується ризик розвитку порушень функції нирок; рідко спостерігається гіперкаліємія.
При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з клозапіном є повідомлення про розвиток синкопе.
При одночасному застосуванні з кломіпраміном повідомляється про посилення дії кломіпраміну і розвитку токсичних ефектів.
При одночасному застосуванні з ко-тримоксазолом описані випадки розвитку гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом збільшується концентрація літію в сироватці крові, яка супроводжується симптомами інтоксикації літієм.
При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується антигіпертензивна дія еналаприлу, що може призвести до значного підвищення АТ, розвитку гіпертонічного кризу.
Вважають, що при одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з еналаприлом зменшується дія препаратів, що містять теофілін.
Є повідомлення про розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів після пересадки нирки при одночасному застосуванні з циклоспорином.
При одночасному застосуванні з циметидином збільшується T1/2 еналаприлу і підвищується його концентрація в плазмі крові.
Вважають, що можливо зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.
При одночасному застосуванні з етанолом збільшується ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Лікарська форма
Таблетки білого кольору, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 5", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 5 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки білого кольору, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 5", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 5 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки червонувато-коричневого кольору з темнішими або світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 10", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 10 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат, тальк, оксид заліза червоний.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки червонувато-коричневого кольору з темнішими або світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 10", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 10 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат, тальк, оксид заліза червоний.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки світло-оранжевого кольору, з темнішими і світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 20", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 20 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, оксид заліза червоний, оксид заліза жовтий.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки світло-оранжевого кольору, з темнішими і світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 20", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 20 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, оксид заліза червоний, оксид заліза жовтий.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
1 таб. еналаприлу малеат 5 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки білого кольору, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 5", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 5 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки червонувато-коричневого кольору з темнішими або світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 10", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 10 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат, тальк, оксид заліза червоний.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки червонувато-коричневого кольору з темнішими або світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 10", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 10 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат, тальк, оксид заліза червоний.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки світло-оранжевого кольору, з темнішими і світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 20", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 20 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, оксид заліза червоний, оксид заліза жовтий.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Таблетки світло-оранжевого кольору, з темнішими і світлішими вкрапленнями, подовжені, двоопуклі, з гладкою поверхнею, з насічкою на одній стороні і написом "EN 20", на протилежній стороні - насічка під кутом 140° ("Snap-tab").
1 таб. еналаприлу малеат 20 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, оксид заліза червоний, оксид заліза жовтий.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
