Етакринова кислота

Діуретичне.

"Петльовий" діуретик, похідне дихлорфеноксиоцтової кислоти. Має виражену діуретичну дію, підвищує екскрецію з сечею іонів натрію, хлору, калію, магнію та кальцію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням реабсорбції іонів та води в товстому сегменті висхідного відділу петлі Генле, а також у проксимальному звивистому канальці. Не впливає на активність карбоангідрази, не підвищує секрецію бікарбонатів. Знижує системний АТ. Після одноразового прийому внутрішньо діуретичний ефект починається через 20-40 хв, досягає максимуму через 1-2 год і триває 6-9 год.

Після прийому внутрішньо етакринова кислота швидко абсорбується з ШКТ. Зв'язування з білками плазми високе. Метаболізується в печінці. T1/2 становить 30-60 хв. Виводиться з сечею та через кишечник у незміненому вигляді та у формі метаболітів.

Для дорослих:

Набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, портальний цироз печінки, нефротичний синдром), артеріальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії), набряк легень, набряк головного мозку.

Анурія, гострий гломерулонефрит, виражені порушення водно-електролітного балансу та КЩР, печінкова кома, дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до етакринової кислоти, тяжка ниркова недостатність, прекоматозні стани, подагра в анамнезі, гіперурикемія, порушення слуху, інфаркт міокарда, панкреатит в анамнезі, цукровий діабет, вагітність, період лактації, підвищена чутливість до етакринової кислоти.

З обережністю призначають під час терапії препаратами наперстянки, при деяких видах діареї, хронічній серцевій недостатності, цирозі печінки, асциті, шлуночковій аритмії в анамнезі, нефропатії з гіпокаліємією, гіперальдостеронізмі при нормальній функції нирок, системній червоній вовчанці в анамнезі.

У період лікування необхідно проводити регулярний контроль вмісту електролітів у плазмі крові, вживати їжу, багату калієм, за необхідності призначати одночасно препарати калію.

При розвитку діареї або симптомів дегідратації лікування слід припинити.

Не рекомендується вводити в/в дітям.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

У початковому, індивідуально визначеному періоді лікування, протипоказано водіння транспортних засобів та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають швидких психомоторних реакцій. У подальшому ступінь обмежень залежить від переносимості пацієнтом етакринової кислоти.

З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, болі в животі, діарея; рідко - гострий панкреатит.

З боку водно-електролітного балансу: гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, дегідратація, метаболічний алкалоз.

З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - ортостатична гіпотензія, тахікардія, порушення серцевого ритму.

Інші: ототоксична дія, запаморочення, головний біль, м'язова слабкість.

Симптоми: виражені порушення водно-електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіповолемія), метаболічний алкалоз, артеріальна гіпотензія, аритмія.

Лікування: промивання шлунка, введення препаратів, що коригують кислотно-лужний баланс (препарати калію); у разі необхідності — реанімаційні заходи з відновлення функції дихання та серцево-судинної системи.

При одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т.ч. з гентаміцином, канаміцином, стрептоміцином, неоміцином) можливе посилення ототоксичної дії в результаті адитивного ефекту (особливо у хворих з нирковою недостатністю), підвищення ризику розвитку нефротоксичної дії.

При одночасному застосуванні з бета-агоністами (в т.ч. з фенотеролом, тербуталіном, сальбутамолом) можливе посилення гіпокаліємії.

При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами, гідралазином, верапамілом, ніфедипіном, каптоприлом, клонідином, метилдопою, октадином, празозином, резерпіном посилюється антигіпертензивна дія.

При одночасному застосуванні з гангліоблокаторами можлива ортостатична гіпотензія.

При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками посилюється діуретичний ефект, зменшується гіпокаліємія та гіпомагніємія.

При одночасному застосуванні з ГКС посилюється гіпокаліємія, зменшується антигіпертензивна дія етакринової кислоти.

При одночасному застосуванні з НПЗП можливе зменшення ефектів етакринової кислоти.

При одночасному застосуванні лікарських засобів, інтенсивно зв'язуючихся з білками плазми крові (варфарин, клофібрат) можливе посилення діуретичного ефекту та гіпокаліємії, оскільки в результаті конкуренції за зв'язування з білками плазми концентрація вільної (активної) етакринової кислоти підвищується.

При одночасному застосуванні з проносними засобами можливі виражена дегідратація, зниження вмісту в організмі натрію, калію та магнію.

При одночасному застосуванні із засобами, що викликають закислення сечі, можливе посилення ефектів етакринової кислоти.

При одночасному застосуванні астемізолу підвищується ризик розвитку аритмії.

При одночасному застосуванні ванкоміцину можливе посилення ото- та нефротоксичності.

При одночасному застосуванні з цефалоспоринами можливе збільшення ризику розвитку нефротоксичної дії цефалоспоринів.

При одночасному застосуванні з тетрациклінами підвищується концентрація сечовини в крові, що особливо небезпечно при нирковій недостатності.

При одночасному застосуванні з цизапридом можливе посилення гіпокаліємії.

Таблетки по 0,05 г в упаковці по 20 штук;
в ампулах, що містять по 0,05 г натрієвої солі етакринової кислоти, яку розчиняють ізотонічним розчином натрію хлориду або глюкози.