Езетиміб

Гіполіпідемічне.

Селективно інгібує абсорбцію холестерину та деяких рослинних стеролів у кишечнику.

При надходженні в тонкий відділ кишечника езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкої кишки і перешкоджає всмоктуванню холестерину (Хс), що призводить до зменшення надходження Хс з кишечника в печінку, за рахунок цього знижуються запаси Хс в печінці і збільшується виведення Хс з крові. Езетиміб не підвищує екскрецію жовчних кислот (на відміну від препаратів, що зв'язують жовчні кислоти) і не інгібує синтез Хс в печінці (на відміну від статинів).

За рахунок зниження абсорбції Хс в кишечнику езетиміб зменшує надходження Хс в печінку. Статини знижують синтез Хс в печінці. За рахунок двох різних механізмів дії препарати цих двох класів при спільному призначенні забезпечують додаткове зниження рівня Хс.

Клінічні дослідження показали, що підвищений рівень загального Хс, Хс-ЛПНЩ і аполіпопротеїну-В - головного білкового компонента ЛПНЩ - сприяє розвитку атеросклерозу. Крім того, знижений рівень Хс-ЛПВЩ асоціюється з розвитком атеросклерозу. В епідеміологічних дослідженнях встановлено, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться в прямій залежності від рівня загального Хс і Хс-ЛПНЩ і в зворотній залежності від рівня Хс-ЛПВЩ. Як і ЛПНЩ, ліпопротеїни, багаті холестерином і тригліцеридами, включаючи ЛПОНЩ, ЛППП і ремнанти, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу.

В серії доклінічних досліджень показано, що езетиміб інгібує всмоктування 14C-холестерину і не впливає на всмоктування тригліцеридів, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу, жиророзчинних вітамінів А і D.

Після прийому внутрішньо езетиміб швидко всмоктується і інтенсивно кон'югує в тонкій кишці і печінці з утворенням фармакологічно активного фенольного глюкуроніду (езетиміб-глюкуроніду). Сmax езетиміб-глюкуроніду досягається через 1-2 год, езетимібу – через 4-12 год. Абсолютну біодоступність езетимібу визначити неможливо, оскільки це з'єднання практично нерозчинне у воді.

Одночасний прийом їжі (як з високим вмістом жиру, так і нежирної) не впливає на біодоступність езетимібу при прийомі внутрішньо в дозі 10 мг.

Зв'язування з білками плазми крові езетимібу і езетиміб-глюкуроніду становить 99.7% і 88-92% відповідно.

Езетиміб метаболізується головним чином в тонкій кишці і печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням з жовчю. Мінімальний окислювальний метаболізм (реакція I фази) спостерігається у всіх досліджених видів. Езетиміб і езетиміб-глюкуронід є основними речовинами, виявленими в плазмі крові, і складають приблизно 10-20% і 80-90% від загального вмісту препарату в плазмі відповідно. Езетиміб і езетиміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми в умовах інтенсивної кишково-печінкової рециркуляції.

Т1/2 езетимібу і езетиміб-глюкуроніду становить близько 22 год. Протягом 10 днів від загальної кількості прийнятої дози з калом виводиться близько 78%, з сечею - близько 11%.

Для дорослих:

Первинна гіперхолестеринемія

У комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами) або в монотерапії на додаток до дієти для зниження підвищеної концентрації загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо В, ТГ і Хс-неЛПВЩ, а також для підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ у дорослих з первинною (гетерозиготною сімейною і несімейною) гіперхолестеринемією.

У комбінації з фенофібратом на додаток до дієти для зниження підвищеної концентрації загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо В і Хс-неЛПВЩ у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією.

Профілактика серцево-судинних захворювань

У комбінації зі статинами для зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, госпіталізації з приводу нестабільної стенокардії або при потребі проведення реваскуляризації) у пацієнтів з ІХС.

Профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з хронічною хворобою нирок

У комбінації з симвастатином для зниження ризику розвитку серйозних серцево-судинних подій (нефатальний інфаркт міокарда або серцева смерть, інсульт або будь-яка процедура реваскуляризації) у пацієнтів з хронічною хворобою нирок.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія

У комбінації зі статином для зниження підвищеної концентрації загального Хс і Хс-ЛПНЩ у дорослих і підлітків (10–17 років) з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Пацієнти можуть також отримувати допоміжне лікування (наприклад, ЛПНЩ-аферез).

Гомозиготна ситостеролемія (фітостеролемія)

Для зниження підвищеної концентрації ситостеролу і кампестеролу у пацієнтів з гомозиготною сімейною ситостеролемією.

— помірна (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) і тяжка (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступінь печінкової недостатності;
— непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози;
— дитячий і підлітковий вік до 18 років;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.

При призначенні Езетрола в комбінації зі статином для контролю протипоказань необхідно слідувати інструкціям по застосуванню призначеного статину.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам, які отримують циклоспорин; одночасне застосування з фібратами до отримання додаткових даних за результатами клінічних досліджень не рекомендується.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які отримують циклоспорин; при цій комбінації слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові.

Езетиміб не слід застосовувати у дітей і підлітків у віці до 18 років.

— При монотерапії: головний біль, біль у животі, діарея.

— При комбінованій терапії зі статином: головний біль, втомлюваність, біль у животі, запор, діарея, здуття живота, нудота, підвищення активності АСТ і АЛТ, міалгія.

— З боку лабораторних показників: можливо підвищення активності АЛТ і/або ACT ≥ 3×ВГН (частіше при комбінації зі статином), підвищення активності КФК ≥10×ВГН.

— При застосуванні в клінічній практиці: можливі ангіоневротичний набряк, шкірний висип, підвищення КФК, печінкових ферментів, гепатити, тромбоцитопенія, панкреатит, нудота, міалгія; дуже рідко - міопатія, рабдоміоліз.

Симптоми: повідомлялося про кілька випадків передозування, більшість з яких не супроводжувалося виникненням небажаних явищ, а в разі їх виникнення небажані явища не були серйозними. У клінічних дослідженнях, в яких езетиміб призначався 15 здоровим добровольцям у дозі 50 мг/добу протягом 14 днів, 18 пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією у дозі 40 мг/добу протягом 56 днів або 27 пацієнтам з гомозиготною ситостеролемією у дозі 40 мг/добу протягом 26 тижнів, була продемонстрована хороша переносимість препарату.

Лікування: у разі передозування слід проводити симптоматичне лікування і підтримуючу терапію.

Одночасний прийом антацидів знижує швидкість всмоктування езетимібу, але не впливає на його біодоступність; зниження швидкості всмоктування не є клінічно значущим.

При одночасному застосуванні з колестираміном AUC сумарного езетимібу (езетиміб + езетиміб-глюкуронід) зменшується приблизно на 55%. Додаткове зниження Хс-ЛПНЩ за рахунок приєднання езетимібу до колестираміну може бути зменшено цією взаємодією.

Одночасний прийом фенофібрату або гемфіброзилу підвищує сумарну концентрацію езетимібу приблизно в 1.5 і 1.7 рази відповідно (це підвищення не розглядається як клінічно значуще).

Безпека і ефективність езетимібу при застосуванні з фібратами не встановлена, одночасне застосування не рекомендується.

У пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК більше 50 мл/хв, постійно отримуючих циклоспорин, одноразовий прийом езетимібу в дозі 10 мг супроводжувався в середньому 3.4-кратним (від 2.3 до 7.9 рази) збільшенням AUC езетимібу. У одного пацієнта, який переніс трансплантацію нирки і з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК 13.2 мл/хв/1.73 м2), отримуючого комплексну терапію, включаючи циклоспорин, відзначалося 12-кратне збільшення концентрації езетимібу, порівняно з контрольною групою. У 12 здорових добровольців, які отримували протягом 8 днів езетиміб у дозі 20 мг/добу одночасно з циклоспорином у добовій дозі 100 мг, на 7-й день було виявлено збільшення AUC циклоспорину в середньому на 15% (від зниження на 10% до підвищення на 50%) порівняно з пацієнтами, у яких циклоспорин застосовувався у вигляді монотерапії у дозі 100 мг/добу.

Таблетки 10 мг. По 10 або 30 табл. в упаковці чарунковій контурній з плівки ПВХ і фольги алюмінієвої.

По 30 табл. в банці полімерній типу БП з ПЕНД з кришкою з ПЕВД або у флаконі полімерному з ПЕНД з кришкою з ПЕВД.

Кожну банку, флакон, 3, 6 упаковок чарункових контурних по 10 табл. або 1, 2, 3 упаковки чарункові контурні по 30 табл. разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.