Фамцикловір

Противірусний

Після прийому внутрішньо фамцикловір in vivo швидко перетворюється в пенцикловір, який має in vivo та in vitro активність щодо вірусів герпесу людини, включаючи вірус Varicella zoster та Herpes simplex типів 1 і 2, а також вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус.

Пенцикловір потрапляє в інфіковані вірусом клітини, де під дією вірусної тимідинкінази швидко перетворюється в монофосфат, який, у свою чергу, за участю клітинних ферментів переходить у трифосфат. Пенцикловіра трифосфат знаходиться в інфікованих вірусами клітинах більше 12 годин, пригнічуючи в них синтез вірусної ДНК і реплікацію вірусів. Період напіввиведення пенцикловіра трифосфата в клітинах, уражених Varicella zoster, Herpes simplex, становить 9, 10 і 20 годин відповідно. Концентрація пенцикловіра трифосфата в неінфікованих клітинах не перевищує мінімально визначену, тому в терапевтичних концентраціях пенцикловір не впливає на неінфіковані клітини.

Пенцикловір активний щодо нещодавно виявлених стійких до ацикловіру штамів вірусу Herpes simplex зі зміненою ДНК-полімеразою.

Фамцикловір суттєво знижує інтенсивність і тривалість постгерпетичної невралгії у пацієнтів з оперізуючим герпесом.

У плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з імунодефіцитом внаслідок ВІЛ-інфікування було показано, що фамцикловір у дозі 500 мг 2 рази/добу зменшував кількість днів виділення вірусу Herpes simplex (як з клінічними проявами, так і без них).

Після прийому внутрішньо фамцикловір швидко і майже повністю всмоктується і швидко перетворюється в активний пенцикловір. Біодоступність пенцикловіра після перорального прийому фамцикловіра становить 77%. При дозах фамцикловіра 125 мг, 250 мг або 500 мг Cmax пенцикловіра досягається в середньому через 45 хвилин.

При повторних прийомах препарату кумуляції не відзначено. Зв'язування з білками плазми пенцикловіра та його 6-дезокси-попередника становить менше 20%.

T1/2 пенцикловіра з плазми в кінцевій фазі після прийому одноразової та повторних доз становить близько 2 годин.

Фамцикловір виводиться в основному у формі пенцикловіра та його 6-дезокси-попередника, які екскретуються з сечею в незміненому вигляді; фамцикловір у сечі не виявляється.

Для дорослих:

- Інфекції, викликані вірусом Varicella zoster (оперізуючий лишай, включаючи оперізуючий лишай з очними ускладненнями);
- Інфекції, викликані вірусом Herpes simplex (первинна інфекція, загострення хронічної інфекції, супресія рецидивуючої інфекції).

Підвищена чутливість до фамцикловіру та пенцикловіру.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок.

При наявності клінічних проявів генітального герпесу навіть у разі початку противірусного лікування пацієнти повинні уникати статевих контактів.

Можливі: слабкі та помірні головні болі, нудота.

Рідко: блювання, запаморочення, шкірний висип; переважно у пацієнтів похилого віку - сплутаність свідомості, галюцинації.

У пацієнтів зі зниженим імунітетом: можливі болі в животі, лихоманка; рідко – гранулоцитопенія та тромбоцитопенія.

Існують обмежені дані про передозування фамцикловіром.

Лікування: симптоматичне та підтримуюче. При недотриманні рекомендацій щодо зменшення дози фамцикловіру з урахуванням функції нирок у пацієнтів із захворюваннями нирок рідко відзначалися випадки гострої ниркової недостатності. Пенцикловір, який є активним метаболітом фамцикловіру, виводиться при гемодіалізі. Концентрації пенцикловіра в плазмі знижуються на 75% після проведення гемодіалізу протягом чотирьох годин.

Одночасне застосування з пробенецидом може призвести до підвищення концентрації пенцикловіра в плазмі крові. Для запобігання розвитку токсичних реакцій слід спостерігати за пацієнтами, які отримують фамцикловір у дозі 500 мг одночасно з пробенецидом, враховуючи можливість зменшення дози фамцикловіру.

Не відзначалося клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіра при його одноразовому застосуванні (у дозі 500 мг) одразу після прийому антацидних препаратів (магнію або алюмінію гідроксид) або у пацієнтів, які отримували до цього лікування (багаторазовий прийом) алопуринолом, циметидином, теофіліном, зидовудином, прометазином. При одноразовому прийомі фамцикловіру (у дозі 500 мг) разом з емтрицитабіном або зидовудином не було виявлено змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіра, зидовудина, метаболіту зидовудина (зидовудина глюкуронід) та емтрицитабіна.

При одноразовому або багаторазовому застосуванні фамцикловіру (у дозі 500 мг 3 рази на добу) разом з дигоксином не спостерігалося змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіра та дигоксина.

Враховуючи, що перетворення неактивного метаболіту 6-дезоксипенцикловіра (утворюється при дезацетилюванні фамцикловіру) в пенцикловір каталізується ферментом альдегідоксидазою, можливий розвиток лікарської взаємодії при застосуванні фамцикловіру разом з препаратами, що метаболізуються за участю цього ферменту або інгібують його активність. При застосуванні фамцикловіру разом з циметидином і прометазином, які є інгібіторами альдегідоксидази in vitro, не було виявлено порушення утворення пенцикловіра з фамцикловіру.

Однак при прийомі фамцикловіру разом з потужним інгібітором альдегідоксидази in vitro, ралоксифеном, можливе порушення утворення пенцикловіра з фамцикловіру, і як наслідок, зниження ефективності фамцикловіру. Необхідно оцінювати клінічну ефективність противірусної терапії при одночасному застосуванні з ралоксифеном.

Враховуючи, що фамцикловір є слабким інгібітором альдегідоксидази in vitro, можливий його вплив на фармакокінетичні параметри препаратів, що метаболізуються за участю цього ферменту.

В експериментальних дослідженнях фамцикловір не виявляв індукуючого впливу на систему цитохрому Р450 і не інгібував ізофермент CYP3A4.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 125 мг, 250 мг і 500 мг.
По 1, 3, 6, 7, 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.