Флунітразепам

Снодійне.

Препарат є похідним бензодіазепіну, має анксіолітичний (знімає емоційне напруження, зменшує тривогу, страх, занепокоєння) і седативний ефект, центральну міорелаксуючу активність і протисудомні властивості. Полегшує симптоми гострої алкогольної абстиненції.

Механізм реалізується за рахунок потенціювання ГАМК-ергічних процесів у корі головного мозку, гіпокампі, мозочку, таламусі та гіпоталамусі.

Механізм дії пов'язують зі стимуляцією бензодіазепінових (ω) рецепторів, агоністом яких є флунітразепам. Виділяють 3 підтипи ω-рецепторів - ω1, ω2, ω3. Снодійна дія препарату обумовлена переважним зв'язуванням з ω1-рецепторами. Стимуляція бензодіазепінових рецепторів, розташованих на γ-суб'єдниці ГАМКА-рецептора, супроводжується підвищенням афінності (чутливості) ГАМКА-рецепторів до ГАМК і збільшенням ефективності цього медіатора. При цьому активність ГАМК не зростає, що обумовлює відсутність наркотичної дії у бензодіазепінів. При підвищенні чутливості ГАМК-рецепторів до ГАМК під впливом флунітразепаму збільшується частота відкриття хлорних каналів, в результаті більше число негативно заряджених іонів хлору надходить всередину нейрона, що призводить до гіперполяризації нейрональної мембрани і розвитку гальмівних процесів.

Зменшує збудливість підкіркових структур головного мозку, гальмує полісинаптичні спінальні рефлекси. Снодійний ефект розвивається швидко і триває 6-8 год. Має також седативну, анксіолітичну, міорелаксуючу (центральну) і протисудомну дію. Зменшує психомоторну активність, викликає амнезію.

Після прийому внутрішньо в дозі 1 мг максимальна концентрація відзначається через 0,75-2 год і становить 6-11 нг/мл. Біодоступність - 70-90%. Прийом їжі зменшує швидкість і ступінь всмоктування. Зв'язування з білками крові - 78%. Щоденний прийом супроводжується помірною кумуляцією в плазмі. При багаторазовому прийомі рівноважна концентрація флунітразепаму в плазмі досягається через 5 днів і при дозі 2 мг становить як мінімум 3-4 нг/мл. Рівноважна концентрація фармакологічно активного N-деметил-метаболіту майже ідентична такій вихідної речовини. Загальний плазмовий кліренс - 120-140 мл/хв. Об'єм розподілу в рівноважному стані становить 3-5 л/кг. Швидко проникає в спинномозкову рідину. Повільно проходить через плацентарний бар'єр, проникає в грудне молоко. Метаболізується в печінці (10-15% при першому проходженні). Основними метаболітами в плазмі є 7-амінофлунітразепам і N-дезметилфлунітразепам, в сечі - 7-амінофлунітразепам. Виводиться переважно нирками в основному у вигляді метаболітів і з фекаліями. Період напіввиведення флунітразепаму становить 16-35 год, період напіввиведення N-деметилфлунітразепаму - 28 год.

Для дорослих:

Для дітей:

Порушення сну різної етіології (причини виникнення), а також для премедикації (підготовки до наркозу або місцевої анестезії) перед хірургічним втручанням.

Гіперчутливість, гіперкапнія, тяжка дихальна недостатність, синдром апное уві сні, тяжка ниркова та/або печінкова недостатність, міастенія, гострі отруєння етанолом, снодійними, знеболюючими, антипсихотичними або антидепресивними засобами, літієм; наркоманія, хронічний алкоголізм в анамнезі, вагітність, годування груддю, ранній дитячий вік (включаючи новонароджених).

З обережністю:
Органічні ураження головного мозку, порушення мозкового кровообігу, кома, шок, хронічна серцева недостатність, дихальна недостатність, печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, дитячий вік, похилий вік.

З обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку, а також у хворих з серцевою недостатністю, дихальною недостатністю (небезпека пригнічення дихання), з порушеннями функції нирок або печінки, з міастенією.

При тривалому застосуванні флунітразепаму, особливо у підвищених дозах, можливий розвиток звикання і лікарської залежності.

Ризик розвитку лікарської залежності підвищується при одночасному застосуванні інших снодійних препаратів, психотропних засобів, алкоголю. При різкій відміні флунітразепаму, а також при лікарській залежності до флунітразепаму можливий розвиток синдрому відміни (відновлення порушень сну в більш вираженій формі, занепокоєння, дратівливість, головний біль, тремор, підвищена пітливість, судоми і галюцинації).

Після парентерального введення пацієнти повинні знаходитися під медичним наглядом протягом 24 год. У разі виникнення парадоксальної реакції на флунітразепам, його слід відмінити.

Флунітразепам рекомендується вводити у вену великого калібру. Слід уникати в/а введення.

У дітей віком до 14 років застосовують тільки за абсолютними показаннями.

У період лікування не слід вживати алкоголь.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Пацієнтам, які приймають флунітразепам, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.

З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, слабкість, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, уповільнення фізичних і психічних реакцій, м'язова слабкість, парестезії, антероградна амнезія (може супроводжуватися дивною поведінкою), дезорієнтація при пробудженні, парадоксальні реакції (тривога, галюцинації, збудження, дратівливість, агресивність, марення, напади люті, кошмарні сновидіння, психоз), порушення сну, сонливість у денний час, прояв латентної депресії, втома, атаксія, диплопія, епілептичні напади, явище післядії.

Інші: лейкопенія, агранулоцитоз, утруднення дихання, гіпотензія, диспептичні явища, шкірний висип, ангіоневротичний набряк, затримка сечовипускання, зміна лібідо.

Симптоми: сонливість, сплутаність свідомості, млявість, атаксія, м'язова гіпотонія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, кома, можливий летальний результат.

Лікування: індукція блювання, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, забезпечення прохідності дихальних шляхів, моніторинг життєво важливих функцій, введення специфічного антагоніста бензодіазепінових рецепторів флумазенілу (в умовах стаціонару).

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що чинять пригнічувальний вплив на ЦНС (з барбітуратами, антидепресантами, нейролептиками, транквілізаторами, опіоїдними анальгетиками, антигістамінними і седативними засобами, клофеліном), етанолом посилюється пригнічувальний вплив на ЦНС. Ризик розвитку лікарської залежності підвищується при одночасному застосуванні інших снодійних препаратів, психотропних засобів, а також етанолу.

При одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки можливе посилення ефектів флунітразепаму.

При одночасному застосуванні з амінофіліном проявляється антагонізм щодо анксіолітичної і снодійної дії флунітразепаму.

При одночасному застосуванні з еритроміцином помірно підвищується AUC флунітразепаму.

Таблетки, що містять по 0,002 г (2 мг) флунітразепаму, в упаковці по 10, 30 і 100 штук;
ампули, що містять 2 мг препарату з додатком ампул з 1 мл стерильної води для ін'єкцій, в упаковці по 25 ампул.