Інтрон-А

Імуномодулююче, противірусне.

Інтерферон. Являє собою високоочищений рекомбінантний протеїн з молекулярною масою 19 300 дальтон. Отриманий з клону Escherichia coli шляхом гібридизації плазмід бактерій з геном людських лейкоцитів, що кодує синтез інтерферону. На відміну від інтерферону альфа-2а має аргінін у положенні 23.

Чинить противірусну дію, яка обумовлена взаємодією зі специфічними мембранними рецепторами та індукцією синтезу РНК і, в кінцевому рахунку, білків. Останні, у свою чергу, перешкоджають нормальній репродукції вірусу або його вивільненню.

Імуномодулююча дія інтерферону альфа-2b проявляється у підвищенні фагоцитарної активності макрофагів, посиленні специфічної цитотоксичної дії лімфоцитів на клітини-мішені, зміні кількісного та якісного складу секретованих цитокінів; зміні функціональної активності імунокомпетентних клітин; зміні продукції та секреції внутрішньоклітинних білків.

Чинить антипроліферативну дію на пухлинні клітини.

Середні концентрації інтерферону в плазмі були порівнянні після п/к та в/м введення. При цьому Cmax в плазмі крові досягалася через 3-12 год і через 6-8 год відповідно. Як після в/м, так і після п/к введення T1/2 становив приблизно 2-3 год. Концентрація інтерферону в плазмі через 16-24 год не визначалася.

Після в/в введення концентрація інтерферону в плазмі досягала максимальних величин (135-273 МО/мл) в кінці інфузії, потім знижувалася дещо швидше, ніж після п/к або в/м ін'єкцій, і не визначалася через 4 год після закінчення інфузії; T1/2 становив близько 2 год.

Концентрація інтерферону в сечі була нижче визначеної величини незалежно від шляху введення.

Для дорослих:

Хронічний гепатит В:
— лікування дорослих і дітей (від 1 року) з підтвердженою реплікацією вірусу гепатиту В (наявність ДНК HBV або HBeAg в сироватці крові) у поєднанні з підвищенням активності АЛТ в плазмі крові та гістологічно підтвердженим активним запальним процесом і/або фіброзом печінки.

Хронічний гепатит С:

— монотерапія або в комбінації з рибавірином у дорослих, у яких підвищена активність трансаміназ, відсутні ознаки декомпенсації функції печінки і визначається РНК HCV або антитіла до вірусу гепатиту С (anti-HCV) в сироватці крові;
— у дітей віком 3 роки і старше з компенсованим захворюванням печінки, які раніше не отримували лікування інтерфероном альфа-2b, і у дорослих з рецидивом після терапії інтерфероном альфа-2b переважно призначати Інтрон А в комбінації з рибавірином.

Перед початком комбінованої терапії слід ознайомитися з інструкцією з застосування рибавірину.
Папіломатоз гортані:
— лікування дорослих і дітей від 1 року. Волосатоклітинний лейкоз:
— лікування дорослих у вигляді монотерапії або в комбінації з рибавірином.

Хронічний мієлолейкоз:

— монотерапія: лікування дорослих при наявності філадельфійської хромосоми (Ph+) або транслокації bcr/abl (клінічні дані показують, що гематологічна ремісія і великий/малий цитогенетичний відповідь досягаються у більшості пацієнтів, при цьому великий цитогенетичний відповідь визначають як кількість Ph+-лейкозних клітин в кістковому мозку

— важкі захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. серцева недостатність у стадії декомпенсації, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, важкі аритмії);
— виражені порушення функції печінки (в т.ч. викликані метастазами);
— хронічний гепатит з цирозом печінки у стадії декомпенсації;
— хронічний гепатит у пацієнтів, які отримували або отримують імунодепресанти (за винятком короткочасного курсу терапії ГКС);
— аутоімунний гепатит;
— епілепсія та інші порушення функції ЦНС, психічні захворювання та розлади у дітей та підлітків;
— аутоімунні захворювання в анамнезі;
— застосування імунодепресантів після трансплантації;
— захворювання щитовидної залози у випадку, якщо воно не контролюється відповідною терапією;
— КК

При парентеральному застосуванні препаратів, що містять інтерферон альфа-2b, пацієнтам необхідний строгий клінічний контроль, особливо у пацієнтів з порушеннями функцій нирок, печінки, кістковомозкового кровотворення, при схильності до суїцидальних спроб, при аритмії, у пацієнтів, схильних до аутоімунних захворювань, через підвищення ризику аутоімунних реакцій.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Пацієнта слід попередити про можливість розвитку слабкості, сонливості, порушень свідомості на фоні терапії та рекомендувати уникати керування транспортними засобами та механізмами.

Під час клінічних досліджень з широким спектром показань і широким діапазоном доз найчастішими побічними ефектами препарату Інтрон-А були втомлюваність, лихоманка, біль у м'язах і головний біль, які самостійно проходили через 72 години після припинення терапії.

Незважаючи на те, що лихоманка є побічним ефектом, при її розвитку слід провести діагностику і виключити інші можливі причини розвитку лихоманки.

Також при терапії препаратом Інтрон-А у пацієнтів можливе таке небажане вплив:
На нервову систему: втома, головний біль, астенія, дратівливість, депресивні стани, порушення сну, а також занепокоєння, зниження концентрації уваги та емоційна лабільність. Крім того, можливий розвиток суїцидальних нахилів, агресії, психозу, нейропатії, енцефалопатії, порушень свідомості, полінейропатії, цереброваскулярної геморагії, судом і цереброваскулярної ішемії.

На травний тракт: анорексія, блювота, нудота, диспепсія, біль в епігастрії, порушення стулу, коліт, панкреатит, підвищення апетиту.

На серце, судини і систему крові: відчуття серцебиття, аритмія, артеріальна гіпотензія, ішемія і інфаркт міокарда, перехідна оборотна кардіоміопатія.
На кістково-м'язову систему: біль у кістках і м'язах, артралгія, рабдоміоліз, біль у спині, міозит.
На дихальну систему: кашель, фарингіт, диспное, пневмонія, пневмоніт, легеневий інфільтрат.
На сечовидільну систему: зниження функції нирок, ниркова недостатність, нефротичний синдром.
На орган зору: вогнищеві зміни очного дна, тромбоз судин сітківки, крововиливи в сітківку, зменшення полів зору, зниження гостроти зору, набряк диска зорового нерва, неврит зорового нерва.

На лабораторні показники: зниження рівня гранулоцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, збільшення рівня креатиніну і азоту сечовини в плазмі, підвищення активності ЩФ, ЛДГ, АЛТ/АСТ. Місцеві реакції: некроз у місці ін'єкції, біль і запалення в місці введення.

Алергічні реакції: свербіж і сухість шкіри, алопеція, синдром Стівенса-Джонсона, шкірний висип, набряк обличчя, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, синдром Лайєлла.

Інші: озноб, лихоманка, грипоподібний синдром, лабільність маси тіла, вірусні інфекції, гіповолемія, псоріаз, бактеріальні та грибкові інфекції, саркоїдоз.
Крім того, можливий розвиток аутоімунних порушень, включаючи ідіопатичну або тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру, ревматоїдний артрит, васкуліт, системний червоний вовчак і синдром Фогта-Коянаги-Харади.

Також при лікуванні препаратом Інтрон-А можливий розвиток гіперглікемії, порушень слуху, гіпертригліцеридемії, кровоточивості ясен, гепатотоксичності (аж до летального результату).

При комбінованій терапії рибавірином і препаратом Інтрон-А у пацієнтів можливий розвиток патологій зубів і періодонту, аплазії кісткового мозку, апластичної анемії.

При розвитку побічних ефектів під час терапії препаратом Інтрон-А рекомендується знизити дозу препарату або тимчасово припинити лікування рекомбінантним інтерфероном альфа-2b. При розвитку непереносимості препарату або прогресуванні захворювання Інтрон-А відміняють.

Перші ін'єкції препарату Інтрон-А слід проводити під контролем медичного персоналу і при наявності засобів першої допомоги (у зв'язку з ризиком розвитку алергічних реакцій негайного типу, включаючи бронхоспазм, анафілаксію і ангіоневротичний набряк).

Для зниження ризику артеріальної гіпотензії під час лікування препаратом Інтрон-А рекомендується забезпечити адекватну гідратацію (артеріальна гіпотензія при застосуванні рекомбінантного інтерферону може бути обумовлена зниженням об'єму циркулюючої крові).

При появі кашлю, задишки та інших побічних ефектів з боку дихальної системи слід провести обстеження пацієнта (включаючи рентгенологічне дослідження) для виключення наявності інфільтрату в легенях і пневмонії.

При розвитку порушень з боку психіки слід ретельно контролювати пацієнта і знизити дозу рекомбінантного інтерферону альфа-2b, у разі збереження агресії і суїцидальних думок препарат відміняють.

До теперішнього часу не описано випадків передозування, що супроводжувалися якими-небудь гострими клінічними симптомами.

Симптоми: можливе посилення дозозалежних побічних ефектів.

Лікування: слід проводити симптоматичну терапію з моніторингом функцій життєво важливих органів і регулярним контролем стану пацієнта.

Інтерферон альфа-2b інгібує метаболізм теофіліну і знижує його кліренс.

Інтерферон альфа-2b здатний знижувати активність ізоферментів системи цитохрому P450 і, отже, впливати на метаболізм циметидину, фенітоїну, дипіридамолу, теофіліну, діазепаму, пропранололу, варфарину, деяких цитостатиків.

Може посилювати нейротоксичну, мієлотоксичну або кардіотоксичну дію препаратів, призначених раніше або одночасно з ним.

Слід уникати спільного призначення з препаратами, що чинять пригнічувальний вплив на ЦНС, імуносупресивними препаратами (включаючи пероральні та парентеральні форми).

Розчин для парентерального застосування Інтрон-А у скляних флаконах по 10 млн МО/1 мл (1 доза по 10 млн МО у флаконі), 18 млн МО/3 мл (6 доз по 3 млн МО у флаконі) і по 25 млн МО/3 мл (5 доз по 5 млн МО у флаконі), в картонній пачці 1 флакон.

Розчин для парентерального застосування Інтрон-А у шприц-ручках по 6 доз, в картонній пачці 1 шприц-ручка в комплекті з 6 голками і 6 серветками для дезінфекції.