Ітоприд
Itopride
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Itopridi 0,05
D.t.d. №100 in tabulettis
S.: всередину, по 1 таблетці 3 рази на день, до їжі
D.t.d. №100 in tabulettis
S.: всередину, по 1 таблетці 3 рази на день, до їжі
Фармакологічні властивості
Антихолінестеразний, стимулюючий перистальтику кишечника, протиблювотний,
Фармакодинаміка
Ітоприд активує пропульсивну моторику ШКТ за рахунок антагонізму з D2-дофаміновими рецепторами та інгібування дії ацетилхолінестерази. Ітоприд підсилює вивільнення ацетилхоліну та пригнічує його деградацію.
Крім того, ітоприд має протиблювотну дію, яка базується на взаємодії з D2-дофаміновими рецепторами в хеморецепторній зоні. Ця дія була підтверджена дозозалежним інгібуванням індукованої апоморфіном блювоти у собак.
Ітоприд прискорює спорожнення шлунка у людини.
У дослідженнях у собак при одноразовому введенні ітоприда підтримувалося спорожнення шлунка.
Ітоприд має високу специфічну дію на верхні відділи ШКТ.
Ітоприд не впливає на концентрацію гастрину в плазмі крові
Крім того, ітоприд має протиблювотну дію, яка базується на взаємодії з D2-дофаміновими рецепторами в хеморецепторній зоні. Ця дія була підтверджена дозозалежним інгібуванням індукованої апоморфіном блювоти у собак.
Ітоприд прискорює спорожнення шлунка у людини.
У дослідженнях у собак при одноразовому введенні ітоприда підтримувалося спорожнення шлунка.
Ітоприд має високу специфічну дію на верхні відділи ШКТ.
Ітоприд не впливає на концентрацію гастрину в плазмі крові
Фармакокінетика
Абсорбція
Ітоприд швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ. Відносна біодоступність становить близько 60%, що пов'язано з ефектом першого проходження через печінку. Їжа не впливає на біодоступність ітоприда. Tmax в плазмі крові становить 30–50 хв після прийому 50 мг ітоприда. Після багаторазового прийому ітоприда в дозах від 50 до 200 мг 3 рази на добу протягом 7 днів ітоприд і його метаболіти показували фармакокінетику лінійного типу з мінімальною кумуляцією.
Розподіл
Близько 96% ітоприда зв'язується з білками плазми, в основному з альбуміном. Менше 15% ітоприда зв'язано з альфа-1-кислим глікопротеїном.
У щурів ітоприд широко розподіляється в тканинах (Vss=6,1 л/кг), за винятком ЦНС, високі концентрації досягаються в нирках, тонкому кишечнику, печінці, наднирниках і шлунку. Зв'язування з білками у щурів було нижче, ніж у людей (78 проти 96%). Проникнення в ЦНС було мінімальним. Ітоприд виділяється в молоко у годуючих щурів.
Метаболізм
Ітоприд інтенсивно метаболізується в печінці людини. Були ідентифіковані три метаболіти, з яких тільки один проявляв незначну активність, що не має фармакологічного значення (близько 2–3% ефекту ітоприда). Ітоприд метаболізується за участю флавінмонооксигенази. Кількість і ефективність ізоферменту флавінмонооксигенази у людини можуть бути пов'язані з генетичним поліморфізмом, що може призводити до рідкісного аутосомно-рецесивного стану, відомого як триметиламінурія (синдром рибного запаху). Біологічний T1/2 у пацієнтів з триметиламінурією може подовжуватися.
Фармакокінетичні дослідження in vivo реакцій, опосередкованих CYP, не показали інгібування або індукції CYP2C19 і CYP2E1 ітопридом. Введення ітоприда не вплинуло на вміст CYP або активність УДФ-ГТ.
Екскреція
Ітоприд і його метаболіти в основному виводяться з сечею. Кількість виведеного ітоприда і N-оксиду після перорального прийому одноразової терапевтичної дози у здорових добровольців становила 3,7 і 75,4% відповідно. T1/2 ітоприда становить близько 6 год.
Доклінічні дослідження
Разова летальна доза для перорального застосування становила 2000 мг/кг для мишей і щурів і приблизно 600 мг/кг для собак.
Доклінічні дослідження безпеки проводили тільки з дозами, що багаторазово перевищують терапевтичні дози у людини, і отримані дані не мають великого значення для застосування ітоприда у людей. Крім того, люди менш чутливі до гормональних ефектів, спостережуваних у тварин.
Високі дози ітоприда (30 мг/кг/добу) викликали гіперпролактинемію і вторинну зворотну гіперплазію слизової оболонки матки щурів. Тим не менш ці ефекти не проявлялися у собак (доза до 100 мг/кг/добу) і мавп (доза до 300 мг/кг/добу).
Тримісячне дослідження токсичності у собак виявило атрофію простати після перорального прийому в дозі 30 мг/кг/добу. Цей ефект не спостерігався після 6-місячного введення вищих доз щурам (100 мг/кг/добу) і мавпам (300 мг/кг/добу).
Довгострокових досліджень канцерогенності на тваринах не проводилося.
У серії тестів in vitro і in vivo кластогенного і мутагенного дії ітоприда не виявлено.
У дослідженнях впливу на фертильність у щурів, яким вводили ітоприд у дозах 30 мг/кг/добу і вище, спостерігалося розвиток гіперпролактинемії і вторинне подовження естрального циклу. Пролонгація передкоїтального інтервалу спостерігалася при дозі 300 мг/кг/добу. Ніяких побічних ефектів на коїтус і фертильність не виявлено.
Ітоприд швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ. Відносна біодоступність становить близько 60%, що пов'язано з ефектом першого проходження через печінку. Їжа не впливає на біодоступність ітоприда. Tmax в плазмі крові становить 30–50 хв після прийому 50 мг ітоприда. Після багаторазового прийому ітоприда в дозах від 50 до 200 мг 3 рази на добу протягом 7 днів ітоприд і його метаболіти показували фармакокінетику лінійного типу з мінімальною кумуляцією.
Розподіл
Близько 96% ітоприда зв'язується з білками плазми, в основному з альбуміном. Менше 15% ітоприда зв'язано з альфа-1-кислим глікопротеїном.
У щурів ітоприд широко розподіляється в тканинах (Vss=6,1 л/кг), за винятком ЦНС, високі концентрації досягаються в нирках, тонкому кишечнику, печінці, наднирниках і шлунку. Зв'язування з білками у щурів було нижче, ніж у людей (78 проти 96%). Проникнення в ЦНС було мінімальним. Ітоприд виділяється в молоко у годуючих щурів.
Метаболізм
Ітоприд інтенсивно метаболізується в печінці людини. Були ідентифіковані три метаболіти, з яких тільки один проявляв незначну активність, що не має фармакологічного значення (близько 2–3% ефекту ітоприда). Ітоприд метаболізується за участю флавінмонооксигенази. Кількість і ефективність ізоферменту флавінмонооксигенази у людини можуть бути пов'язані з генетичним поліморфізмом, що може призводити до рідкісного аутосомно-рецесивного стану, відомого як триметиламінурія (синдром рибного запаху). Біологічний T1/2 у пацієнтів з триметиламінурією може подовжуватися.
Фармакокінетичні дослідження in vivo реакцій, опосередкованих CYP, не показали інгібування або індукції CYP2C19 і CYP2E1 ітопридом. Введення ітоприда не вплинуло на вміст CYP або активність УДФ-ГТ.
Екскреція
Ітоприд і його метаболіти в основному виводяться з сечею. Кількість виведеного ітоприда і N-оксиду після перорального прийому одноразової терапевтичної дози у здорових добровольців становила 3,7 і 75,4% відповідно. T1/2 ітоприда становить близько 6 год.
Доклінічні дослідження
Разова летальна доза для перорального застосування становила 2000 мг/кг для мишей і щурів і приблизно 600 мг/кг для собак.
Доклінічні дослідження безпеки проводили тільки з дозами, що багаторазово перевищують терапевтичні дози у людини, і отримані дані не мають великого значення для застосування ітоприда у людей. Крім того, люди менш чутливі до гормональних ефектів, спостережуваних у тварин.
Високі дози ітоприда (30 мг/кг/добу) викликали гіперпролактинемію і вторинну зворотну гіперплазію слизової оболонки матки щурів. Тим не менш ці ефекти не проявлялися у собак (доза до 100 мг/кг/добу) і мавп (доза до 300 мг/кг/добу).
Тримісячне дослідження токсичності у собак виявило атрофію простати після перорального прийому в дозі 30 мг/кг/добу. Цей ефект не спостерігався після 6-місячного введення вищих доз щурам (100 мг/кг/добу) і мавпам (300 мг/кг/добу).
Довгострокових досліджень канцерогенності на тваринах не проводилося.
У серії тестів in vitro і in vivo кластогенного і мутагенного дії ітоприда не виявлено.
У дослідженнях впливу на фертильність у щурів, яким вводили ітоприд у дозах 30 мг/кг/добу і вище, спостерігалося розвиток гіперпролактинемії і вторинне подовження естрального циклу. Пролонгація передкоїтального інтервалу спостерігалася при дозі 300 мг/кг/добу. Ніяких побічних ефектів на коїтус і фертильність не виявлено.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дорослим призначають всередину по 1 таблетці препарату (50 мг) 3 рази на добу до їжі.
Рекомендована добова доза становить 150 мг.
Зазначена доза може бути знижена з урахуванням віку та симптомів хворого. У клінічних дослідженнях тривалість лікування ітопридом становила до 8 тижнів.
Рекомендована добова доза становить 150 мг.
Зазначена доза може бути знижена з урахуванням віку та симптомів хворого. У клінічних дослідженнях тривалість лікування ітопридом становила до 8 тижнів.
Показання
Симптоматичне лікування функціональної невиразкової диспепсії (хронічного гастриту):
- метеоризм,
- гастралгія,
- відчуття дискомфорту в епігастральній області,
- анорексія,
- печія,
- нудота,
- блювота
- метеоризм,
- гастралгія,
- відчуття дискомфорту в епігастральній області,
- анорексія,
- печія,
- нудота,
- блювота
Протипоказання
- при кровотечах у ШКТ;
- у пацієнтів з механічною обструкцією та перфорацією в травному тракті;
- при вагітності;
- у пацієнтів з алергією на речовину;
- у віці до 16 років;
- під час лактації
Особливі вказівки
Ітоприд підсилює дію ацетилхоліну і може викликати побічні антихолінергічні ефекти.
Даних про тривале застосування ітоприда немає.
Особливі групи пацієнтів
Діти. Безпека і ефективність ітоприда в педіатричній популяції не встановлені.
Похилий вік. У клінічних дослідженнях було показано, що частота небажаних явищ у пацієнтів від 65 років і старше не вища, ніж у молодших пацієнтів. Ітоприд слід призначати літнім пацієнтам з обережністю через підвищену частоту порушень функції печінки і нирок, супутніх захворювань або спільного застосування інших ЛЗ.
Печінкова або ниркова недостатність. Ітоприд метаболізується в печінці. Ітоприд і його метаболіти виводяться в основному через нирки. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів зі зниженою функцією печінки або нирок і в разі виникнення побічних реакцій необхідно вжити відповідних заходів, наприклад, зменшити дозу або припинити застосування.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Хоча не виявлено впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, не можна виключити порушення уваги, оскільки в рідкісних випадках може виникати запаморочення.
Даних про тривале застосування ітоприда немає.
Особливі групи пацієнтів
Діти. Безпека і ефективність ітоприда в педіатричній популяції не встановлені.
Похилий вік. У клінічних дослідженнях було показано, що частота небажаних явищ у пацієнтів від 65 років і старше не вища, ніж у молодших пацієнтів. Ітоприд слід призначати літнім пацієнтам з обережністю через підвищену частоту порушень функції печінки і нирок, супутніх захворювань або спільного застосування інших ЛЗ.
Печінкова або ниркова недостатність. Ітоприд метаболізується в печінці. Ітоприд і його метаболіти виводяться в основному через нирки. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів зі зниженою функцією печінки або нирок і в разі виникнення побічних реакцій необхідно вжити відповідних заходів, наприклад, зменшити дозу або припинити застосування.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Хоча не виявлено впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, не можна виключити порушення уваги, оскільки в рідкісних випадках може виникати запаморочення.
Побічні ефекти
З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: кропив'янка, анафілактичний шок.
З боку ендокринної системи: гінекомастія, гіперпролактинемія.
З боку травної системи: підвищене слиновиділення, нудота, діарея, запор, жовтяниця.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор.
Лабораторні показники: підвищення активності АСТ, АЛТ, ГГТ, ЩФ, гіпербілірубінемія.
З боку ендокринної системи: гінекомастія, гіперпролактинемія.
З боку травної системи: підвищене слиновиділення, нудота, діарея, запор, жовтяниця.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор.
Лабораторні показники: підвищення активності АСТ, АЛТ, ГГТ, ЩФ, гіпербілірубінемія.
Передозування
Випадків передозування ітоприда у людей не спостерігалося. У разі передозування звичайні заходи — промивання шлунка і застосування симптоматичної терапії.
Лікарняна взаємодія
Ітоприд підсилює моторику шлунка, тому він може вплинути на всмоктування інших одночасно застосовуваних всередину препаратів.
З особливою обережністю застосовувати одночасно з препаратами з низьким терапевтичним індексом, а також у лікарських формах з уповільненим вивільненням активної речовини або препаратами з кишковорозчинною оболонкою.
Антихолінергічні засоби можуть послабити ефект ітоприда.
З особливою обережністю застосовувати одночасно з препаратами з низьким терапевтичним індексом, а також у лікарських формах з уповільненим вивільненням активної речовини або препаратами з кишковорозчинною оболонкою.
Антихолінергічні засоби можуть послабити ефект ітоприда.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору
1 таб. ітоприда 50 мг.
1 таб. ітоприда 50 мг.
