Калумід

Бікалутамід являє собою рацемічну суміш, антиандрогенна активність якої обумовлена переважно (R)-енантіомером. Препарат не має іншої ендокринної активності. Бікалутамід зв'язується з андрогенними рецепторами і, не активуючи експресію генів, пригнічує стимулюючий вплив андрогенів. Результатом цього є регресія злоякісних новоутворень передміхурової залози.
У деяких пацієнтів припинення прийому бікалутаміду може призвести до розвитку клінічного "синдрому відміни антиандрогенів"

Калумід є нестероїдним антиандрогеном, що не чинить іншого впливу на інші частини ендокринної системи. Препарат зв'язується з рецепторами андрогенів, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули

Всмоктування
Після прийому препарату всередину бікалутамід швидко і повністю всмоктується з ШКТ. Прийом їжі не впливає на всмоктування.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми високе (для рацемічної суміші 96%, для (R)-енантіомера 99.6%).
При щоденному прийомі бікалутаміду концентрація (R)-енантіомера в плазмі збільшується приблизно в 10 разів внаслідок тривалого T1/2, що робить можливим прийом препарату 1 раз/добу.
При щоденному прийомі бікалутаміду в дозі 50 мг Css (R)-енантіомера в плазмі становить близько 9 мкг/мл. При прийомі бікалутаміду в дозі 150 мг щоденно Css (R)-енантіомера становить приблизно 22 мкг/мл. У рівноважному стані близько 99% всіх циркулюючих в крові енантіомерів становить активний (R)-енантіомер.
Метаболізм
Інтенсивно метаболізується в печінці шляхом окислення і утворення кон'югатів з глюкуроновою кислотою.
Виведення
Метаболіти виводяться нирками і через кишечник приблизно в рівних співвідношеннях.
(S)-енантіомер виводиться з організму набагато швидше (R)-енантіомера, T1/2 останнього близько 7 днів.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
На фармакокінетику (R)-енантіомера не впливають вік, порушення функції нирок, легке і помірне порушення функції печінки.
Є дані про те, що у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки уповільнюється елімінація (R)-енантіомера з плазми.

Для дорослих:

Для дітей:

• поширений рак передміхурової залози в комбінації з аналогом ГнРГ (гонадотропін рилізинг гормон) або в поєднанні з хірургічною кастрацією;
• лікування місцево-поширеного раку передміхурової залози (T3-T4, будь-яка N, M0; T1-T2, N+, M0) як монотерапія або ад'ювантна терапія в поєднанні з радикальною простатектомією або радіотерапією;
• лікування місцево-поширеного неметастатичного раку передміхурової залози в випадках, коли хірургічна кастрація або інші медикаментозні втручання неприйнятні.

• одночасний прийом з терфенадином, астемізолом, цизапридом;
• підвищена чутливість до бікалутаміду та/або інших компонентів препарату.

Калумід не призначають жінкам і дітям.

Лікування препаратом бікалутамід слід починати під безпосереднім наглядом лікаря. Бікалутамід активно метаболізується в печінці. Деякі дані дають підстави вважати, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки виведення препарату уповільнюється, а це може призвести до кумуляції бікалутаміду. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам з помірними або тяжкими ураженнями печінки.
Через можливість змін функції печінки слід періодично контролювати печінкові проби. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування бікалутаміду.
Іноді при призначенні бікалутаміду спостерігають тяжкі зміни з боку печінки, повідомлялося навіть про летальний результат. Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування бікалутамідом слід припинити.
У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. У зв'язку з цим слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози в крові пацієнтів, які отримують бікалутамід в комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.
Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність при одночасному його призначенні з препаратами, які метаболізуються переважно CYP 3A4.
Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.

• З боку системи кровотворення: часто - анемія.
• З боку імунної системи: нечасто - реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
• З боку ендокринної системи: часто - гірсутизм.
• З боку психіки: часто - депресія.
• З боку нервової системи: часто - запаморочення.
• З боку серцево-судинної системи: часто - інфаркт міокарда (повідомлялося про випадки з летальним результатом)**, серцева недостатність, "припливи" жару*; частота невідома - подовження інтервалу QT.
• З боку дихальної системи: нечасто - інтерстиціальні легеневі захворювання (повідомлялося про випадки з фатальним результатом).
• З боку ШКТ: часто - біль у животі*, нудота*, запор*, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту.
• З боку печінки і жовчовивідних шляхів: часто - гепатотоксичність, транзиторне підвищення активності трансаміназ печінки, жовтяниця (описані зміни функції печінки рідко оцінювалися як серйозні, часто носили транзиторний характер, повністю зникали або зменшувалися при продовженні терапії або після відміни препарату); рідко - печінкова недостатність (повідомлялося про випадки з летальним результатом)***.
• З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто - висип; часто - алопеція, відновлення росту волосся, сухість шкіри, шкірний свербіж; рідко - реакція фоточутливості.
• З боку сечовидільної системи: часто - гематурія
• З боку статевих органів і молочної залози: дуже часто - гінекомастія (може зберігатися навіть після припинення терапії, особливо у випадку прийому препарату протягом тривалого часу), болючість молочної залози; часто - зниження лібідо, еректильна дисфункція.
• Загальні розлади і порушення в місці введення: дуже часто - астенія; часто - набряклість*, сонливість, біль у грудях, збільшення маси тіла.

Випадки передозування у людей не описані. Специфічний антидот невідомий. Лікування симптоматичне. Проведення діалізу не ефективне, оскільки бікалутамід міцно зв'язується з білками і не виводиться нирками в незміненому вигляді. Показана загальна підтримуюча терапія і моніторинг життєво важливих функцій організму.

Немає даних про фармакокінетичні або фармакодинамічні взаємодії між бікалутамідом і аналогами ГнРГ.
В дослідженнях in vitro показано, що (R)-енантіомер бікалутаміду інгібує CYP3A4, в меншій мірі впливаючи на активність CYP2C9, 2C19 і 2D6.
Потенційної здатності бікалутаміду до взаємодії з іншими лікарськими препаратами не виявлено, однак при використанні бікалутаміду протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу, площа під кривою AUC мідазоламу збільшується на 80%.
Несумісний з терфенадином, астемізолом, цизапридом.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Калумід® одночасно з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів. Можливо, буде потрібно зниження дози цих препаратів, особливо, у випадку потенціювання або розвитку побічних явищ. Після початку застосування або відміни препарату Калумід® рекомендують проводити ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі і клінічного стану пацієнта.
Одночасне застосування препарату Калумід® і препаратів, що інгібують мікросомальне окислення лікарських засобів, наприклад, з циметидином або кетоконазолом, може призвести до збільшення концентрації бікалутаміду в плазмі і, можливо, до збільшення частоти виникнення побічних ефектів.
Посилює дію антикоагулянтів кумаринового ряду, варфарину (конкуренція за зв'язок з білками).
Оскільки при антиандрогенній терапії можливий ризик подовження інтервалу QT, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бікалутаміду з лікарськими препаратами, що викликають подовження інтервалу QT, або препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", такими як антиаритмічні препарати класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід), класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики та іншими.

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить:
діюча речовина: бікалутамід 50 і 150 мг;
допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; повідон К30; карбоксиметилкрохмаль натрію, типу А; лактози моногідрат.
склад оболонки: опадрай H33G28707 білий (триацетин, макрогол 3000, лактози моногідрат, титану діоксид, гіпромелоза).
в упаковці 30 і 90 таблеток