Кетолак

Анальгезуючий, протизапальний, жарознижувальний, антиагрегантний.

НПЗЗ, має виражену анальгезуючу дію, також володіє протизапальною та помірною жарознижувальною дією.

Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферментів ЦОГ-1 і ЦОГ-2, головним чином у периферичних тканинах, наслідком чого є гальмування біосинтезу простагландинів – модулюючих больову чутливість, запалення та терморегуляцію. Кеторолак є рацемічною сумішшю R(+) та S(-)-енантіомерів, при цьому анальгезуюча дія обумовлена S(-)-енантіомером.

Кеторолак не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії.

За силою анальгезуючого ефекту порівнянний з морфіном, значно перевершує інші НПЗЗ.

Після прийому внутрішньо початок анальгезуючої (знеболюючої) дії відзначається відповідно через 1 год, максимальний ефект досягається через 2-3 год.

При прийомі внутрішньо кеторолак добре всмоктується з ШКТ. Біодоступність становить 80-100%. Cmax у плазмі крові становить 0.7-1.1 мкг/мл і досягається через 40 хв після прийому засобу натщесерце в дозі 10 мг. Багата жирами їжа знижує Cmax кеторолака в крові та затримує її досягнення на 1 год.

Зв'язування з білками плазми крові - 99%. При гіпоальбумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується.

Vd становить 0.15-0.33 л/кг.

Час досягнення Css при прийомі внутрішньо - 24 год при застосуванні 4 рази/добу (вище субтерапевтичної). Css після прийому внутрішньо в дозі 10 мг становить 0.39-0.79 мкг/мл.

Погано проходить через ГЕБ, проникає через плацентарний бар'єр (10%).

Виділяється з грудним молоком: при прийомі внутрішньо матір'ю 10 мг кеторолака Cmax у грудному молоці досягається через 2 год після прийому першої дози і становить 7.3 нг/мл, через 2 год після застосування другої дози кеторолака (при застосуванні засобу 4 рази/добу) Cmax становить 7.9 нг/мл.

Більше 50% введеної дози метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди та р-гідроксикеторолак.

Виводиться з сечею - 91% (40% у вигляді метаболітів), з калом - 6%. Не виводиться шляхом гемодіалізу.

Після прийому внутрішньо T1/2 у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 2.4-9 год (в середньому 5.3 год).

У пацієнтів з нирковою недостатністю Vd кеторолака може збільшуватися в 2 рази, а Vd його R-енантіомера - на 20%. У пацієнтів з порушенням функції нирок при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л) T1/2 становить 10.3-10.8 год, при більш вираженій нирковій недостатності - більше 13.6 год.

Функція печінки не впливає на T1/2.

Для дорослих:

Больовий синдром сильної та помірної вираженості: травми, зубний біль, болі в післяпологовому та післяопераційному періоді, онкологічні захворювання, міалгія, артралгія, невралгія, радикуліт, вивихи, розтягнення, ревматичні захворювання.

Призначений для симптоматичної терапії зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.

Підвищена чутливість до кеторолака та інших НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); кропив'янка, риніт, викликані прийомом НПЗЗ (в анамнезі); непереносимість лікарських засобів піразолонового ряду; дегідратація, гіповолемія (незалежно від причини); кровотечі або високий ризик їх розвитку; стан після проведення аортокоронарного шунтування; підтверджена гіперкаліємія; запальні захворювання кишечника; ерозивно-виразкові ураження ШКТ у стадії загострення, пептичні виразки; гіпокоагуляція (в т.ч. гемофілія); тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; геморагічний інсульт (підтверджений або підозрюваний); геморагічний діатез; порушення кровотворення; вагітність; пологи; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 16 років (ефективність і безпека не встановлені).

Не застосовують як засіб для премедикації, підтримуючої анестезії, знеболювання перед і під час хірургічних операцій (в т.ч. в акушерській практиці) через високий ризик кровотечі.

Не показаний для лікування хронічних болів.

З обережністю

Бронхіальна астма; холецистит; хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; порушення функції нирок (креатинін плазми нижче 50 мг/л); холестаз; активний гепатит; сепсис; системний червоний вовчак; похилий вік (старше 65 років); поліпи слизової оболонки носа та носоглотки, одночасний прийом з іншими НПЗЗ; наявність факторів, що підвищують токсичність ШКТ: алкоголізм, тютюнопаління; післяопераційний період, набряковий синдром, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв, виразкові ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Нeliсobacter pylori, тривале використання НПЗЗ, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних ГКС (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну).

При спільному застосуванні з іншими НПЗЗ може спостерігатися затримка рідини, декомпенсація серцевої діяльності, артеріальна гіпертензія.

Для зниження ризику розвитку НПЗЗ-гастропатій призначають антациди, мізопростол, омепразол.

Вплив на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом 24-48 год.

Гіповолемія підвищує ризик розвитку побічних реакцій з боку нирок.

При необхідності можна призначати в комбінації з опіоїдними анальгетиками.

Не використовувати одночасно з парацетамолом більше 5 днів.

У пацієнтів з порушенням згортання крові застосовують тільки при постійному контролі числа тромбоцитів, особливо в післяопераційному періоді, що вимагає ретельного контролю гемостазу.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Оскільки у значної частини пацієнтів при застосуванні кеторолака розвиваються побічні ефекти з боку ЦНС (сонливість, запаморочення, головний біль), рекомендується уникати виконання робіт, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції (водіння автотранспорту, робота з механізмами).

Часто - більше 3% менш часто - 1-3% рідко - менше 1%.

З боку травної системи: часто - гастралгія, діарея; менш часто - стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - зниження апетиту, нудота, ерозивно-виразкові ураження ШКТ (в т.ч. з перфорацією та/або кровотечею - біль у животі, спазм або печіння в епігастральній області, кров у калі або мелена, блювання з кров'ю або за типом "кавової гущі", нудота, печія та ін.), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреатит.

З боку сечовидільної системи: рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку, гематурія, азотемія, гемолітикоуремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура), часте сечовипускання, підвищення або зниження об'єму сечі, нефрит, набряки ниркового генезу.

З боку органів чуття: рідко - зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (в т.ч. нечіткість зорового сприйняття).

З боку дихальної системи: рідко - бронхоспазм або диспное, риніт, набряк легень, набряк гортані (задишка, утруднене дихання).

З боку центральної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, сонливість; рідко - асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність (зміна настрою, занепокоєння), галюцинації, депресія, психоз, непритомні стани.

З боку серцево-судинної системи: менш часто - підвищення артеріального тиску.

З боку органів кровотворення: рідко - анемія, еозинофілія, лейкопенія.

З боку системи гемостазу: рідко - кровотеча з післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча.

З боку шкірних покривів: менш часто - шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура; рідко - ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, гіперемія, ущільнення або лущення шкіри, збільшення та/або болючість піднебінних мигдаликів), кропив'янка, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Алергічні реакції: рідко - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри, тахіпное або диспное, набряки повік, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість у грудній клітці, свистяче дихання).

Інші: часто - набряки (обличчя, гомілок, щиколоток, пальців стоп), підвищення маси тіла; менш часто - підвищене потовиділення, рідко - набряк язика, лихоманка.

Симптоми (при одноразовому введенні): біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкове ураження ШКТ, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз.

Лікування: симптоматичне (підтримання життєво важливих функцій організму). Діаліз - малоефективний.

Одночасне застосування кеторолака з ацетилсаліциловою кислотою або іншими НПЗЗ, препаратами кальцію, ГКС, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок ШКТ та розвитку шлунково-кишкових кровотеч.

Спільне призначення з парацетамолом підвищує нефротоксичність, з метотрексатом - гепато- та нефротоксичність.

Спільне призначення кеторолака та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього (контролювати концентрацію метотрексату в плазмі крові).

На фоні застосування кеторолака можливе зменшення кліренсу метотрексату та літію і посилення токсичності цих речовин.

Одночасне призначення з непрямими антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик кровотечі.

Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках).

При одночасному застосуванні з опіоїдними анальгетиками дози останніх можуть бути суттєво знижені, оскільки посилюється їх дія.

При одночасному застосуванні посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози).

Спільне призначення з вальпроєвою кислотою викликає порушення агрегації тромбоцитів.

Підвищує концентрацію в плазмі крові верапамілу та ніфедипіну.

При призначенні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (в т.ч. з препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності.

Пробенецид та лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолака та підвищують його концентрацію в плазмі крові.

Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності кеторолака.

Фармацевтично несумісний з розчином трамадолу, препаратами літію.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.

По 20 таблеток у банки зі скломаси або полімерні.
По 10 таблеток у контурні без'ячейкові або контурні ячейкові упаковки.
Кожну банку або 2 контурні упаковки разом з інструкцією по застосуванню в пачку.