Кордафен

Антиангінальне, гіпотензивне.
Блокує кальцієві канали, гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і кардіоміоцити.
Блокує кальцієві канали, гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і кардіоміоцити.

Розслабляє гладку мускулатуру периферичних артерій, в т.ч. коронарних, чинить негативну інотропну дію, зменшує потребу міокарда в кисні, знижує підвищений АТ, ОПСС і постнавантаження на серце. Покращує коронарний кровотік. Не пригнічує провідність міокарда.

Після прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується з ШКТ. Cmax в плазмі досягається через 0,5–2 год. Прийом їжі знижує швидкість абсорбції, але не впливає на її величину. Зв'язування з білками — 92–98% (при порушенні функції нирок або печінки знижується). Піддається ефекту «першого проходження». Швидко і повністю метаболізується в печінці шляхом окислення і гідролізу з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться з сечею і фекаліями (70–80%). T1/2 становить 2–5 год. У хворих з цирозом печінки біодоступність препарату збільшується.

Для дорослих:

— ішемічна хвороба серця - для профілактики нападів при різних формах стенокардії, в тому числі і вазоспастичної стенокардії (стенокардія Принцметала);

— артеріальна гіпертензія (монотерапія або в поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами).

• артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм ртутного стовпа);
• хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
• кардіогенний шок, колапс;
• синдром слабкості синусового вузла;
• виражений аортальний стеноз;
• нестабільна стенокардія;
• період перших 4 тижнів після перенесеного інфаркту міокарда;
• непереносимість лактози;
• вік до 18 років;
• 20 перших тижнів періоду вагітності;
• період лактації;
• гіперчутливість до похідних дигідропіридину;
• індивідуальна непереносимість компонентів препарату.

Слід дотримуватися обережності при призначенні Кордафену пацієнтам з вираженим стенозом устя аорти або мітрального клапана, вираженою брадикардією і тахікардією, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, при інфаркті міокарда з лівошлуночковою недостатністю, злоякісній артеріальній гіпертензії, одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів, серцевих глікозидів або рифампіцину, порушенні функції нирок (включаючи хворих на гемодіалізі), порушенні функції печінки, тяжких порушеннях мозкового кровообігу, у похилому віці.

Препарат може посилити симптоми ішемічної хвороби серця, викликати прояви гострого інфаркту міокарда, особливо у хворих, на початку лікування або при підвищенні дози препарату.
Хворим, які приймали бета-адреноблокатори, не слід різко припиняти лікування цими засобами (до початку терапії ніфедипіном), у зв'язку з можливістю посилення симптомів ішемії міокарда.
Слід застосовувати з обережністю у хворих з серцевою недостатністю, аортальним стенозом, особливо при супутньому лікуванні бета-адреноблокаторами, оскільки ніфедипін може прискорити прояв або погіршити вже існуючу симптоматику серцевої недостатності.
Слід звертати увагу на периферичні набряки.
Ніфедипін, знижуючи загальний судинний периферичний опір, може викликати виражену артеріальну гіпотензію, тому слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо в початковий період лікування і після підвищення дози препарату.
Ніфедипін, застосовуваний тривалий час, може посилити симптоми ішемічної хвороби серця, викликати інфаркт міокарда, а також підвищити смертність хворих артеріальною гіпертензією або хронічною ішемічною хворобою серця.
Ніфедипін може застосовуватися у хворих з непереносимістю або стійкістю до органічних нітратів

• З боку серцево-судинної системи: розвиток надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження АТ, припливи крові до шкіри обличчя, погіршення або розвиток серцевої недостатності, відчуття жару, гіперемія шкіри обличчя), серцебиття, тахікардія, аритмія, периферичні набряки, болі за грудиною; рідко – надмірне зниження АТ, непритомність; можливо – напади стенокардії, що вимагають відміни препарату (частіше на початку лікування); поодинокі випадки – інфаркт міокарда;
• З боку органів кровотворення: безсимптомний агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура;
• З боку центральної нервової системи: слабкість, головний біль, підвищена втомлюваність, сонливість, запаморочення; на фоні тривалої пероральної терапії у високих дозах – депресія, парестезії кінцівок, відчуття тривоги, екстрапірамідні порушення (маскоподібне обличчя, атаксія, сковані рухи рук і ніг, шаркаюча хода, тремор пальців рук і кистей, утруднене ковтання);
• З боку імунної системи: рідко – шкірний свербіж, екзантема, кропив'янка, фотодерматит, ексфоліативний дерматит; дуже рідко – аутоімунний гепатит;
• З боку травної системи: сухість у роті, диспепсія (нудота, діарея або запор), збільшення апетиту; рідко – гіперплазія ясен (болісність, набряклість, кровоточивість), на фоні тривалого прийому – внутрішньопечінковий холестаз, збільшення активності печінкових ферментів;
• З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, при нирковій недостатності – погіршення функції нирок;
• З боку опорно-рухового апарату: артрит; рідко – набряклість суглобів, судоми верхніх і нижніх кінцівок, артралгія, міалгія;

Інші: рідко – кашель, утруднене дихання; дуже рідко – порушення зору, включаючи транзиторну сліпоту при максимальному рівні концентрації ніфедипіну в плазмі крові, бронхоспазм, галакторея, набряк легень, гіперглікемія, збільшення маси тіла, у літніх хворих – перехідна гінекомастія.

Симптоми: артеріальна гіпотензія, пригнічення діяльності синусового вузла, брадикардія, аритмія.
Лікування: терапія, спрямована на підтримання функції дихальної системи. Дорослим – внутрішньовенно солі кальцію.
Ніфедипін в значній мірі зв'язується з білками плазми крові, що впливає на збільшення часу його виведення, особливо у хворих з порушенням функції нирок.
Гемодіаліз і гемоперфузія не застосовуються для виведення ніфедипіну з організму.

Хворі зазвичай добре переносять одночасне застосування ніфедипіну і бета-адреноблокаторів, однак в окремих випадках може проявитися виражена артеріальна гіпотензія, а також можуть загостритися симптоми ішемічної хвороби або серцевої недостатності.
Препарат можна застосовувати в комплексній терапії з органічними нітратами.
Ніфедипін підвищує рівень серцевих глікозидів в сироватці крові, тому на початку лікування цими препаратами слід контролювати концентрацію серцевих глікозидів, щоб уникнути їх передозування.
Відзначено, що у хворих, які приймають одночасно непрямі антикоагулянти і ніфедипін, збільшується протромбіновий час.
Ніфедипін, застосовуваний разом з варфарином, збільшує протромбіновий час.
Циметидин, застосовуваний разом з ніфедипіном, підвищує концентрацію ніфедипіну в сироватці крові. Механізм, відповідальний за прояв цього взаємодії, пов'язаний, ймовірно, з інгібуванням активності цитохрому Р-450.
Таке взаємодія не проявляється при застосуванні ніфедипіну і ранітидину.
Алкоголь підвищує біодоступність ніфедипіну (ймовірно, шляхом гальмування цитохрому Р-450).
 

Кордафен випускається у формі таблеток (10мг), покритих плівковою оболонкою: круглі, двояковипуклі, жовтого кольору (по 25 шт. у блістерах, у картонній пачці 2 блістери).