Ланзол
Lanzol
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Барол, Велоз, Гасек, Геердин, Диапразол, Домстал, Зерцим, Золопент, Золсер, Контролок, Ланза, Ланзоптол, Ланпро, Лосек, Нексиум, Нольпаза, Озол
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Caps. "Lanzol" 0,03 № 20
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день.
Фармакологічні властивості
Ланзол - це препарат з групи інгібіторів протонної помпи.
Фармакодинаміка
Ланзол не має антихолінергічної дії або дії антагоністів Н 2 рецепторів гістаміну, специфічно зв'язується з ферментом Н + / К + АТФ-азою (також відомою як протонний насос) на секреторній поверхні парієтальної клітини шлунка і запобігає останній стадії секреції шлункового соку. Ланзол зменшує базальну добову і нічну секрецію шлункового соку. Він запобігає секреції шлункового соку, стимульованої їжею, і збільшенню секреції, викликаної іншими факторами, наприклад, гастрином або пентагастрином. Він також запобігає зростанню кислотності і об'єму шлункового соку, викликаного інсуліном. Ланзол знижує кислотність шлункового соку і збільшує відсоток часу, коли значення рН вище, ніж 3 або 4.
Ефект пропорційний розміру дози.
Препарат має захисну дію, підвищує оксигенацію слизової оболонки і секрецію бікарбонатів. Ланзол має антихелікобактерну активність in vitro в 4 рази більшу омепразолу.
Після припинення лікування Ланзолом рН шлункового соку поступово знижується і за два - чотири дні повертається до норми. Не існує доказів надмірного збільшення кислоти шлункового соку після припинення лікування. Ланзол збільшує рівні пепсиногену в сироватці і знижує активність пепсину в стандартних умовах і після стимуляції за допомогою їжі. Під час лікування Ланзолом середні рівні гастрину в сироватці натще збільшуються на 50-100% порівняно з вихідними рівнями. Незважаючи на це, вони залишаються в діапазоні норми. Значення поступово зростають протягом перших 8 тижнів лікування, після чого вони досягають піку. Після припинення лікування вони поступово зменшуються і повертаються до вихідних значень через 4 тижні.
Ефект пропорційний розміру дози.
Препарат має захисну дію, підвищує оксигенацію слизової оболонки і секрецію бікарбонатів. Ланзол має антихелікобактерну активність in vitro в 4 рази більшу омепразолу.
Після припинення лікування Ланзолом рН шлункового соку поступово знижується і за два - чотири дні повертається до норми. Не існує доказів надмірного збільшення кислоти шлункового соку після припинення лікування. Ланзол збільшує рівні пепсиногену в сироватці і знижує активність пепсину в стандартних умовах і після стимуляції за допомогою їжі. Під час лікування Ланзолом середні рівні гастрину в сироватці натще збільшуються на 50-100% порівняно з вихідними рівнями. Незважаючи на це, вони залишаються в діапазоні норми. Значення поступово зростають протягом перших 8 тижнів лікування, після чого вони досягають піку. Після припинення лікування вони поступово зменшуються і повертаються до вихідних значень через 4 тижні.
Фармакокінетика
Після перорального застосування Ланзол швидко всмоктується з кишечника і досягає протягом 1,5-2,2 години максимального рівня концентрації в плазмі крові здорових осіб, становить від 0,75 до 1,15 мг / л. При прийомі одноразової дози максимальна концентрація в плазмі і площа під кривою «концентрація в плазмі - час» (АUС) приблизно пропорційні. Ланзол не накопичується в організмі, і його фармакокінетичні властивості залишаються незмінними при повторному застосуванні. Зв'язок препарату з білками плазми становить 97,7-99,4%.
Більша частина Ланзолу швидко метаболізується в печінці. Були визначені два метаболіти, але вони не мають або мають дуже незначний інгібуючий вплив на секрецію шлункового соку.
Період напіввиведення Ланзолу становить 1,3-1,7 год і не відображає тривалості пригнічення секреції шлункового соку. Вважається, що Ланзол перетворюється в дві активні речовини в канальцях парієтальних клітин. Ці активні речовини пригнічують секрецію кислоти Н + / К + -АТФази, але відсутні в загальному кровообігу. Ланзол виводиться з організму у вигляді метаболітів - ланзопразолсульфону і гідроксиланзопразолу. За добу виводиться близько 21% дози препарату приблизно одна третина виводиться з сечею і дві третини з жовчю. У хворих з нирковою недостатністю абсорбція Ланзолу практично не змінюється. Хоча їжа знижує абсорбцію і біодоступність препарату, його гальмуючий вплив на шлункову секрецію залишається однаковим до і після прийому їжі. Виведення препарату сповільнюється у пацієнтів з нирковою недостатністю і у пацієнтів похилого віку.
Більша частина Ланзолу швидко метаболізується в печінці. Були визначені два метаболіти, але вони не мають або мають дуже незначний інгібуючий вплив на секрецію шлункового соку.
Період напіввиведення Ланзолу становить 1,3-1,7 год і не відображає тривалості пригнічення секреції шлункового соку. Вважається, що Ланзол перетворюється в дві активні речовини в канальцях парієтальних клітин. Ці активні речовини пригнічують секрецію кислоти Н + / К + -АТФази, але відсутні в загальному кровообігу. Ланзол виводиться з організму у вигляді метаболітів - ланзопразолсульфону і гідроксиланзопразолу. За добу виводиться близько 21% дози препарату приблизно одна третина виводиться з сечею і дві третини з жовчю. У хворих з нирковою недостатністю абсорбція Ланзолу практично не змінюється. Хоча їжа знижує абсорбцію і біодоступність препарату, його гальмуючий вплив на шлункову секрецію залишається однаковим до і після прийому їжі. Виведення препарату сповільнюється у пацієнтів з нирковою недостатністю і у пацієнтів похилого віку.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, вранці.
Ерадикація H. pylori з метою зниження ризику рецидиву виразки дванадцятипалої кишки
Потрійна терапія: лансопразол/амоксицилін/кларитроміцин. Рекомендована доза лансопразолу – 30 мг, амоксициліну – 1 г, кларитроміцину – 500 мг, кожного по 2 рази на день (інтервал 12 год) протягом 10 або 14 днів.
Подвійна терапія: лансопразол/амоксицилін. Рекомендована доза лансопразолу становить 30 мг, амоксициліну – 1 г, кожного 3 рази на день (кожні 8 год) протягом 10 або 14 днів.
Короткочасна терапія виразки шлунка
Рекомендована доза лансопразолу становить 30 мг 1 раз на день протягом 8 тижнів. Для загоєння виразки шлунка, асоційованої з прийомом НПЗП, рекомендують дозу лансопразолу 30 мг 1 раз на день протягом 8 тижнів. Контрольовані дослідження тривали не більше 8 тижнів. Короткочасна терапія ерозивного езофагіту Рекомендована доза лансопразолу становить 30 мг 1 раз на день протягом 8 тижнів. Патологічні гіперсекреторні стани, включаючи синдром Золлінгера-Еллісона Дози і тривалість прийому лансопразолу у пацієнтів з патологічними гіперсекреторними станами варіюють. Рекомендована початкова доза становить 60 мг 1 раз на день. Дози титруються для кожного пацієнта і терапія триває залежно від клінічних показань. Доза може підвищуватися до 90 мг 2 рази на день. При необхідності застосування добової дози понад 120 мг, її слід розділити на 2 прийоми. Не потрібна корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції печінки і у осіб похилого віку може знадобитися корекція дози (початкові дози становлять 15 мг/добу, добова доза не повинна перевищувати 30 мг/добу).
Рекомендована доза лансопразолу становить 30 мг 1 раз на день протягом 8 тижнів. Для загоєння виразки шлунка, асоційованої з прийомом НПЗП, рекомендують дозу лансопразолу 30 мг 1 раз на день протягом 8 тижнів. Контрольовані дослідження тривали не більше 8 тижнів. Короткочасна терапія ерозивного езофагіту Рекомендована доза лансопразолу становить 30 мг 1 раз на день протягом 8 тижнів. Патологічні гіперсекреторні стани, включаючи синдром Золлінгера-Еллісона Дози і тривалість прийому лансопразолу у пацієнтів з патологічними гіперсекреторними станами варіюють. Рекомендована початкова доза становить 60 мг 1 раз на день. Дози титруються для кожного пацієнта і терапія триває залежно від клінічних показань. Доза може підвищуватися до 90 мг 2 рази на день. При необхідності застосування добової дози понад 120 мг, її слід розділити на 2 прийоми. Не потрібна корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції печінки і у осіб похилого віку може знадобитися корекція дози (початкові дози становлять 15 мг/добу, добова доза не повинна перевищувати 30 мг/добу).
Показання
Лікування:
- виразки дванадцятипалої кишки, включаючи виразки, пов'язані з використанням нестероїдних протизапальних засобів;
- доброякісні виразки шлунка, включаючи виразки, пов'язані з використанням нестероїдних протизапальних засобів;
- гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (яка супроводжується або не супроводжується езофагітом);
- інфекції, викликані Helicobacter pylori (в комбінації з антибактеріальними засобами);
- синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів з підвищеною секрецією кислоти шлункового соку.
- рецидиву виразки дванадцятипалої кишки;
- виразок і ерозій шлунка і дванадцятипалої кишки та диспептичних симптомів у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби.
Протипоказання
- гіперчутливість до Лансопразолу або будь-якого іншого компонента препарату.
- при вагітності та в період годування груддю.
- не рекомендується приймати дітям до 18 років
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
- З боку кровотворної та лімфатичної систем: дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія або агранулоцитоз.
- З боку імунної системи: рідко: алергічні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, світлочутливість); дуже рідко: анафілактичні реакції.
- З боку метаболізму та травлення: рідко: блювання, стоматит, глосит, кандидоз стравоходу, панкреатит, анорексія.
- З боку нервової системи: часто: головний біль, запаморочення; нечасто: вертиго, емоційне збудження, страх, галюцинації, сплутаність свідомості, парестезії, тремор, безсоння, сонливість, депресія.
- З боку органу зору: дуже рідко: біль в очах, розлади зору.
- З боку органу слуху: дуже рідко: шум у вухах.
- З боку шлунково-кишкового тракту: часто: запор; нечасто: біль у животі, діарея, нудота, сухість у роті, диспепсія, смакові розлади, метеоризм; дуже рідко: коліт.
- З боку печінки та жовчного міхура: рідко: жовтяниця, гепатит.
- З боку шкіри та підшкірних тканин: часто: висипання на шкірі; рідко: свербіж, пурпура, петехії або втрата волосся, гіпергідроз; дуже рідко: такі важкі генералізовані реакції, як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона і поліморфна еритема.
- З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рідко: біль у суглобах, м'язах або кістках.
- З боку урогенітальної системи: дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, який може призвести до ниркової недостатності.
- З боку репродуктивної системи: дуже рідко: сечостатеві розлади, імпотенція, збільшення молочних залоз або гінекомастія.
За дослідженнями: нечасто: підвищена активність ферментів печінки, збільшені рівні креатиніну.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Капсули. 1 капсула містить лансопразолу 30 мг (у вигляді кишковорозчинних пелет);
Допоміжні речовини: маніт (E 421), магнію карбонат легкий, лактози моногідрат, кальцію кармелоза (кальцію карбоксиметилцелюлоза), сахароза, повідон, гіпромелози (гідроксипропілметилцелюлози) фталат, цетиловий спирт, титану діоксид (E 171); понсо 4R (E 124) (у складі капсули).
Допоміжні речовини: маніт (E 421), магнію карбонат легкий, лактози моногідрат, кальцію кармелоза (кальцію карбоксиметилцелюлоза), сахароза, повідон, гіпромелози (гідроксипропілметилцелюлози) фталат, цетиловий спирт, титану діоксид (E 171); понсо 4R (E 124) (у складі капсули).
