Левітра

Засіб для лікування еректильної дисфункції, інгібітор ФДЕ5.

Ерекція статевого члена є гемодинамічним процесом, в основі якого лежить розслаблення гладких м'язів печеристих тіл і розташованих у них артеріол. Під час сексуальної стимуляції з нервових закінчень печеристих тіл виділяється оксид азоту (NO), що активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення вмісту в печеристих тілах циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). У результаті відбувається розслаблення гладких м'язів печеристих тіл, що сприяє збільшенню припливу крові в статевий член.

Варденафіл блокує ФДЕ5, під впливом якої відбувається розщеплення цГМФ, у результаті цього дія ендогенного NO в печеристих тілах під час сексуальної стимуляції посилюється, що обумовлює здатність варденафілу посилювати природну реакцію на сексуальну стимуляцію.

Клінічний ефект реалізується ще до досягнення Cmax. Після прийому всередину в дозах 20 мг і 10 мг початок дії - через 10 хв, що забезпечує ерекцію, достатню для пенетрації та успішного завершення статевого акту у 34% і 40% пацієнтів з легкою та помірною ступенем еректильної дисфункції, відповідно. Через 25 хв ефект настає відповідно у 53% і 50% пацієнтів, що збігається за часом з початком появи активної речовини в крові та швидким наростанням його концентрації. Тривалість дії - 8-12 год.

Після прийому всередину варденафіл швидко абсорбується з ШКТ. Cmax досягається, як правило, в середньому через 60 хв (від 30 до 120 хв). Абсолютна біодоступність становить близько 15%. При прийомі варденафілу одночасно з їжею, що містить велику кількість жиру, швидкість абсорбції зменшується: час досягнення Cmax в плазмі (Tmax) збільшується до 60 хв, Cmax в середньому знижується на 20% без суттєвої зміни AUC. При прийомі зі звичайною їжею, що містить не більше 30% жирів, фармакокінетичні параметри варденафілу (Cmax, Tmax, AUC) не змінюються.

Варденафіл і його основний метаболіт у високому ступені зв'язуються з білками плазми крові (до 95%), причому ця властивість є зворотною і не залежить від загальної концентрації препарату.

Через 90 хв після прийому варденафілу всередину в спермі здорових чоловіків виявляється не більше 0.00012% отриманої дози.

Варденафіл метаболізується переважно в печінці за участю ізоферментів CYP3A4, а також CYP3A5 і CYP2C9.

Середній T1/2 варденафілу становить 4-5 год, а основного метаболіту - близько 4 год. Загальний кліренс варденафілу становить 56 л/год, кінцевий T1/2 - близько 4-5 год. Після прийому всередину варденафіл у вигляді метаболітів виводиться переважно через кишечник (91-95% дози), меншою мірою - нирками (2-6% дози).

У пацієнтів з незначними (КК 80-50 мл/хв), помірними (КК 50-30 мл/хв) і вираженими (КК<30 мл/хв) порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри варденафілу були співставні з показниками у здорових випробуваних. Не відзначено достовірної кореляції між КК і концентрацією варденафілу в плазмі (AUC і Cmax).

У пацієнтів з незначними і помірними порушеннями функції печінки кліренс варденафілу знижується пропорційно ступеню порушення функції печінки. Порівняно зі здоровими чоловіками, у пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки, можливо збільшення AUC і Cmax в 1.2 рази, а при помірних порушеннях функції печінки - в 2.6 рази.

Для дорослих:

Еректильна дисфункція (нездатність досягти і зберегти ерекцію, необхідну для здійснення статевого акту).

- Одночасна терапія нітратами або препаратами, які є донорами оксиду азоту;
- дитячий і підлітковий вік до 16 років;
- підвищена чутливість до варденафілу.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні), а також у пацієнтів із захворюваннями, що передбачають розвиток пріапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Безпека варденафілу не вивчена і застосування препарату не рекомендується у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки; при захворюваннях нирок у термінальній стадії, що вимагають проведення гемодіалізу; при артеріальній гіпотензії (систолічний тиск у спокої менше 90 мм рт.ст.); нещодавно перенесеному інсульті або інфаркті міокарда (в межах останніх 6 місяців); нестабільній стенокардії; при спадкових дегенеративних захворюваннях сітківки (наприклад, при пігментному ретиніті).

Оскільки варденафіл не застосовували у пацієнтів зі схильністю до кровотеч і у хворих з загостренням виразкової хвороби, призначення препарату в цих випадках можливе лише після ретельної оцінки співвідношення ризику і користі терапії.

У дослідженнях у людини при одночасному застосуванні варденафілу як монотерапії не спостерігалося зміни часу кровотечі.

У зв'язку з тим, що сексуальна активність пов'язана з певним ступенем кардіального ризику, перед призначенням варденафілу з приводу еректильної дисфункції необхідно оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта.

Варденафіл не призначений для застосування у дітей.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами

Перед застосуванням у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з керуванням транспортними засобами і роботою з механізмами, необхідно з'ясувати їх індивідуальну реакцію на варденафіл.

З боку нервової системи: можливі головний біль, запаморочення; рідко - підвищення м'язового тонусу.

З боку серцево-судинної системи: можливе почервоніння обличчя; рідко - підвищення АТ, зниження АТ.

З боку травної системи: можливі - диспепсія, нудота.

З боку дихальної системи: можлива закладеність носа.

Дерматологічні реакції: рідко - фоточутливість.

З боку статевої системи: рідко - пріапізм.

Максимальна доза варденафілу, за якою є дані для людини, становить разову дозу 120 мг.

Симптоми: у дослідженнях у здорових добровольців-чоловіків при одноразовому прийомі до 120 мг у більшості з них відзначалися зворотний біль у попереку/міалгія і/або порушення зору. Разові дози до 80 мг варденафілу і багаторазові дози до 40 мг варденафілу, застосовувані 1 раз на день протягом 4 тижнів, переносилися без серйозних побічних ефектів.

При прийомі 40 мг варденафілу 2 рази на день відзначалися випадки сильного болю в спині. Не було виявлено м'язової або неврологічної токсичності.

Лікування: підтримуюча терапія. Не очікується, що діаліз виявиться ефективним внаслідок збільшення кліренсу, оскільки варденафіл характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми крові і не виводиться в значних кількостях з сечею.

Варденафіл метаболізується переважно в печінці за участю ізоферменту CYP3A4, а також з деякою участю ізоферментів CYP3A5 і CYP2C9. Оскільки потужні інгібітори цих ізоферментів (циметидин, кетоконазол, ітраконазол, індинавір, ритонавір) можуть знижувати кліренс варденафілу, при одночасному застосуванні з цими препаратами не слід перевищувати максимальну дозу варденафілу 5 мг/добу.

При одночасному застосуванні з інгібітором CYP3A4 еритроміцином не рекомендується перевищувати максимальну дозу варденафілу 10 мг/добу.

При одночасному застосуванні варденафілу з альфа-адреноблокаторами можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Тому варденафіл у дозі 5 мг, 10 мг і 20 мг слід призначати не раніше ніж через 6 год після прийому альфа-адреноблокатора.

При одночасному введенні гепарину і варденафілу щурам час кровотечі не змінювався. Вплив зазначеної комбінації на час кровотечі у людини не вивчався.

Оскільки інгібітори ФДЕ впливають на систему оксид азоту/цГМФ, інгібітори ФДЕ5 можуть посилювати гіпотензивну дію нітратів.

У дослідженнях на людських тромбоцитах in vitro показано, що монотерапія варденафілом не пригнічує агрегацію тромбоцитів, викликану різними агоністами тромбоцитів. При застосуванні варденафілу в дозах, що перевищують терапевтичні, спостерігалося незначне дозозалежне збільшення антиагрегаційного ефекту нітропрусиду натрію - препарату, який є донором оксиду азоту.

Оскільки безпека і ефективність комбінацій варденафілу з іншими засобами для лікування еректильної функції не досліджувалася, застосування таких комбінацій не рекомендується.

Лікарська форма Левітри – таблетки, вкриті плівковою оболонкою: круглої двояковипуклої форми, з трохи шорсткою поверхнею, від сіро-оранжевого до світло-оранжевого кольору, на одній стороні нанесено гравіювання «5», «10» або «20», на іншій – фірмовий байерівський хрест (1 або 4 шт. у блістері, в картонній пачці 1 блістер). Діюча речовина Левітри – варденафіла гідрохлориду тригідрат, в 1 таблетці: 5,926 мг, що еквівалентно 5 мг варденафілу; 11,852 мг, що еквівалентно 10 мг варденафілу; 23,705 мг, що еквівалентно 20 мг варденафілу. Допоміжні компоненти: магнію стеарат, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна. Додатково в складі оболонки: гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий.