Ментол

Ментол застосовується в основному місцево у вигляді спиртових, ефірно-спиртових і масляних розчинів.

При запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів застосовуються змазування і закапування в ніздрі 5–10 крапель 0,2–0,5% розчину ментолу в олії (нежить), змазування 1–5% масляними розчинами носоглотки (фарингіт), інгаляції з водяними парами масляно-ментолових розчинів (ларингіт, трахеїт).

При невралгіях, артралгіях і міалгіях ментол застосовують зовнішньо — змазують або втирають у шкіру 0,5–5% спиртові, ефірно-спиртові розчини і масляні розчини.

При сверблячих дерматозах і шкірному свербежі застосовують 0,5% розчин ментолу, 1% ментолову мазь на ланоліново-вазеліновій основі, 2–5% протисвербіжні мазі на вазеліновій основі і розчини, що включають ментол у сполученні з карболовою кислотою.

При мігренях зовнішньо — 0,5–5% розчини ментолу і ментолові олівці.

Внутрішньо ментол призначається рідко: як антисептичний і протиспастичний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях — по 0,05–0,1 г 2–3 рази на день в емульсії з мигдальною олією.

Ментол застосовується внутрішньо також при неврозах серця у складі крапель Зеленіна.

Ментол призначається, поряд з Валідолом, при стенокардії для рефлекторного розширення коронарних судин у вигляді 5% розчину (в 70% етиловому спирті) по 1–2 краплі на шматочку цукру або хліба під язик.