Омалізумаб
Omalizumab
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. "Omalizumab" 150 mg
D.S. П/к по 1 флакону 1 раз в 4 тижні
D.S. П/к по 1 флакону 1 раз в 4 тижні
Фармакологічні властивості
Селективний імунодепресант. Є гуманізованим моноклональним IgG1 каппа антитілом, що містить людську структурну основу з визначальними комплементарність ділянками мишиного антитіла, які зв'язують імуноглобулін Е (IgE).
Під впливом алергену запускається каскад алергічних реакцій, який починається зі зв'язування IgE з високоафінними FcεRI-рецепторами, розташованими на поверхні тучних клітин і базофілів. Це супроводжується дегрануляцією вищезазначених клітин і вивільненням гістаміну, лейкотрієнів, цитокінів та інших медіаторів. Ці медіатори відіграють безпосередню роль у патофізіології атопічної бронхіальної астми, в т.ч. у розвитку набряку дихальних шляхів, скороченні гладкої мускулатури бронхів і порушенні клітинної активності внаслідок запального процесу.
Вони також беруть участь у формуванні таких симптомів алергічних захворювань, як бронхоспазм, утворення слизу, свистяче дихання, задишка, відчуття стиснення в грудній клітці, закладеність носа, чхання, свербіж, виділення з носа і свербіж у носі, свербіж в очах і сльозотеча.
Омалізумаб зв'язується з IgE і запобігає його взаємодії з високоафінним FcεRI-рецептором, таким чином відбувається зниження кількості вільного IgE, який є пусковим фактором для каскаду алергічних реакцій. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою під впливом омалізумаба відзначається помітне зменшення кількості FcεRI-рецепторів на поверхні базофілів. In vitro у базофілах, виділених у пацієнтів, які отримували омалізумаб, спостерігалося виражене зниження (приблизно на 90%) викиду гістаміну після стимуляції алергеном порівняно з даними, отриманими до лікування.
Під впливом алергену запускається каскад алергічних реакцій, який починається зі зв'язування IgE з високоафінними FcεRI-рецепторами, розташованими на поверхні тучних клітин і базофілів. Це супроводжується дегрануляцією вищезазначених клітин і вивільненням гістаміну, лейкотрієнів, цитокінів та інших медіаторів. Ці медіатори відіграють безпосередню роль у патофізіології атопічної бронхіальної астми, в т.ч. у розвитку набряку дихальних шляхів, скороченні гладкої мускулатури бронхів і порушенні клітинної активності внаслідок запального процесу.
Вони також беруть участь у формуванні таких симптомів алергічних захворювань, як бронхоспазм, утворення слизу, свистяче дихання, задишка, відчуття стиснення в грудній клітці, закладеність носа, чхання, свербіж, виділення з носа і свербіж у носі, свербіж в очах і сльозотеча.
Омалізумаб зв'язується з IgE і запобігає його взаємодії з високоафінним FcεRI-рецептором, таким чином відбувається зниження кількості вільного IgE, який є пусковим фактором для каскаду алергічних реакцій. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою під впливом омалізумаба відзначається помітне зменшення кількості FcεRI-рецепторів на поверхні базофілів. In vitro у базофілах, виділених у пацієнтів, які отримували омалізумаб, спостерігалося виражене зниження (приблизно на 90%) викиду гістаміну після стимуляції алергеном порівняно з даними, отриманими до лікування.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Вводять п/к. Дозу і частоту введення визначають на основі вихідної концентрації IgE (МО/мл), виміряної до початку лікування, а також маси тіла пацієнта (кг). Залежно від цих показників рекомендована доза препарату становить від 150 до 375 мг 1 раз на 2 або 4 тижні.
Дозу слід коригувати при значних змінах маси тіла.
Дозу слід коригувати при значних змінах маси тіла.
Показання
Лікування персистуючої атопічної бронхіальної астми середньотяжкого і тяжкого перебігу, симптоми якої недостатньо контролюються застосуванням ГКС, у пацієнтів віком 12 років і старше.
Протипоказання
Гіперчутливість.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: припливи, гіпотензія.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, синкопальні стани, парестезії, сонливість.
З боку дихальної системи: діарея, нудота, диспепсичні явища.
Місцеві реакції: еритема, біль, свербіж, набряклість у місці ін'єкції.
З боку шкірних покривів: фотосенсибілізація, висип, свербіж.
Алергічні реакції: анафілактичний шок.
Інші: іноді - збільшення маси тіла, відчуття втоми, набряклість рук, грипоподібний стан; рідко - гельмінтні інфекції. У клінічних дослідженнях частота розвитку злоякісних новоутворень у групі пацієнтів, які отримували омалізумаб, була дещо вищою, порівняно з контрольною групою; в окремих випадках - зниження кількості тромбоцитів нижче нормального рівня, що не супроводжувалося кровотечею або зменшенням кількості гемоглобіну.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, синкопальні стани, парестезії, сонливість.
З боку дихальної системи: діарея, нудота, диспепсичні явища.
Місцеві реакції: еритема, біль, свербіж, набряклість у місці ін'єкції.
З боку шкірних покривів: фотосенсибілізація, висип, свербіж.
Алергічні реакції: анафілактичний шок.
Інші: іноді - збільшення маси тіла, відчуття втоми, набряклість рук, грипоподібний стан; рідко - гельмінтні інфекції. У клінічних дослідженнях частота розвитку злоякісних новоутворень у групі пацієнтів, які отримували омалізумаб, була дещо вищою, порівняно з контрольною групою; в окремих випадках - зниження кількості тромбоцитів нижче нормального рівня, що не супроводжувалося кровотечею або зменшенням кількості гемоглобіну.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Омалізумаб. Ліофілізат для приготування розчину для п/к введення (в 1 фл. — 150 мг).
