Рефралон

Антиаритмічне.

Основним механізмом дії препарату Рефралон є пригнічення вихідного калієвого струму затриманого випрямлення, що призводить до подовження фази реполяризації потенціалу дії і до подовження рефрактерних періодів волокон серця. Саме подовження рефрактерних періодів міокарда є механізмом антиаритмічної дії препаратів III класу. Рефралон не чинить суттєвого впливу на автоматизм синусового вузла, не уповільнює швидкість проведення імпульсів по провідній системі серця, в тому числі в атріовентрикулярному вузлі. Препарат не впливає на інтервали PQ і QRS в комплексах синусового походження. Однак дія препарату може супроводжуватися частотно-залежним порушенням внутрішньошлуночкового проведення у вигляді аберантних шлуночкових комплексів у відповідь на передчасні передсердні імпульси. Основним електрокардіографічним проявом дії препарату є подовження інтервалів QT і QTc. В ряді випадків може спостерігатися поява хвилі U.

Антиаритмічний ефект (купірування аритмії) може розвиватися безпосередньо після введення першої дози препарату, але може бути відстроченим і по відношенню до часу введення повторних доз. Тривалість інтервалу QT(QTc) - основного показника вираженості фармакологічного ефекту препарату і контролю його безпеки, починає збільшуватися вже під час введення розчину, і після його припинення досягає максимуму до 15 хв від початку введення. Після цього вона мало змінюється протягом від 1 години до 6-7 годин в залежності від сумарної дози введеного препарату. В подальшому тривалість інтервалу QT (QTc) плавно знижується, досягаючи нормальних значень у строки від 3 до 24 годин в залежності від дози та індивідуальної реакції пацієнта. В терапевтичних дозах препарат не впливає на артеріальний тиск, не чинить несприятливого впливу на основні системи і функції організму. Він не викликає алергічних реакцій, не має мутагенних і тератогенних властивостей, не канцерогенний і не має ембріотоксичної дії.

Препарат Рефралон при внутрішньовенному введенні швидко зникає з кров'яного русла з періодом напіврозподілу 5,13 хв. Час напіввиведення з крові склав 23,3 хв. Препарат дуже швидко проникає в такі органи, як печінка, нирки, серце. Кумуляції в цих органах не спостерігалося.
Період напіввиведення препарату з органів склав близько 1 години. Препарат в тканинах мозку не виявлено. При внутрішньовенному введенні препарат виводиться з сечею як в незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів. У фекаліях препарат відсутній.
Дані по вивченню метаболізму препарату показують, що його біотрансформація йде шляхом дезетилювання, відновлення NO2-групи до NH2 з подальшим ацетилюванням.

Для дорослих:

Купірування фібриляції та тріпотіння передсердь, в тому числі для медикаментозної кардіоверсії персистуючої (тривалістю більше 7 діб) форми цих аритмій.

• вроджене або набуте подовження інтервалу QT на поверхневій ЕКГ більше 440 мс;
• брадисистолічна форма фібриляції або тріпотіння передсердь з ЧСС < 50 уд. в хв або паузи > 3 сек, зареєстровані на ЕКГ або виявлені за результатами добового моніторування ЕКГ за Холтером;
• синдром слабкості синусового вузла (синусова брадикардія, синоатріальна блокада), зареєстровані раніше на фоні синусового ритму, за винятком випадків їх корекції штучним водієм ритму (кардіостимулятором);
• атріовентрикулярна блокада II-III ступеня, дво- і трьохпучкові блокади за відсутності штучного водія ритму (кардіостимулятора);
• гіпокаліємія, гіпомагніємія;
• вік до 18 років (ефективність і безпека не вивчені);
• гострий коронарний синдром (ефективність і безпека не вивчені);
• декомпенсована або важка хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) (ефективність і безпека не вивчені);
• бронхіальна астма, важка дихальна недостатність (ефективність і безпека не вивчені).

З обережністю:

• при порушенні функції печінки;
• при порушенні функції нирок;
• у пацієнтів похилого віку.

Введення препарату Рефралон повинно проводитися в умовах палати інтенсивної терапії з подальшим перебуванням в ній для безперервного моніторування ЕКГ з метою своєчасного виявлення можливих шлуночкових аритмій і динамічного вимірювання інтервалу QT, QTc аж до нормалізації цих показників або до 24 годин. Перед кожним введенням і після введення кожної з послідовних доз препарату необхідно проводити реєстрацію ЕКГ в 12-ти відведеннях для контролю за ЧСС, тривалості інтервалів QRS, QT, QTc.

Необхідно враховувати, що у осіб похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок і (або) печінки ризик розвитку побічних ефектів і ймовірність передозування препарату більш високі.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами
Відомості про вплив препарату на здатність керувати автотранспортними засобами та на виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, відсутні.

З боку серцево-судинної системи: зниження ЧСС на фоні синусового ритму менше 50 уд./хв, збільшення тривалості інтервалу QT> 500 мс, поява шлуночкових порушень ритму серця.

З боку лабораторних показників: підвищення активності аспартат- і АЛТ.
Під час введення препарату можлива поява «відчуття жару».

Пацієнта слід попередити про необхідність повідомити лікаря про будь-які незвичайні відчуття під час введення препарату.

Симптоми. Можлива важка брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), збільшення тривалості інтервалу QT >500 мс, поява шлуночкових порушень ритму серця. Частота виникнення поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует» становить 1,5%.

Лікування. При виникненні стійкого пароксизму шлуночкової тахікардії типу «пірует» рекомендовано в/в введення солей магнію або частіша кардіостимуляція, при необхідності - проведення електричної кардіоверсії. При розвитку важкої брадикардії на фоні відновлення синусового ритму можливе введення атропіну.
Специфічного антидоту не існує.

Протипоказане поєднання препарату Рефралон з препаратами, потенційно здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует», включаючи:

• антиаритмічні засоби: 1А класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), III класу (дофетилід, аміодарон, дронедарон, ібутилід, бретилія тозилат), соталол;
• інші (не антиаритмічні) препарати, такі як бепридил, вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), сертиндол, пімозид; трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин для внутрішньовенного введення, спіраміцин); азоли; протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрин); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманіла метилсульфат; мізоластин; астемізол; терфенадин; фторхінолони (наприклад, моксифлоксацин);

Через ризик розвитку брадикардії та порушень провідності не рекомендується введення препарату на фоні прийому бета-адреноблокаторів, блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, що знижують ЧСС (верапаміл, дилтіазем), дигоксину.

Концентрат для приготування розчину для внутрішньовенного введення, 1 мг/мл.
В ампулах по 2 мл.
По 3 або 5 ампул в контурній чарунковій упаковці з полівінілхлоридної плівки.
1 контурна чарункова упаковка з 3 ампулами або 1, 2 або 5 контурних чарункових упаковок з 5 ампулами з інструкцією по застосуванню в пачці з картону.