Сальметерол

Бронходилатуючий, протиастматичний.

Стимулюють β2-адренорецептори, які знаходяться в мембранах гладком'язових клітин бронхів, матки, ШКТ, детрузора сечового міхура, кровоносних судин (судин скелетних м'язів, легень, коронарних судин). При цьому відбувається розслаблення гладких м'язів бронхів, знижуються тонус і скорочувальна активність міометрія, сечового міхура, жовчного міхура і жовчних протоків, моторика і тонус шлунка і кишечника, розширюються кровоносні судини.

Сальметерол ліпофільний, завдяки чому він не тільки добре проникає в мембрани гладком'язових клітин бронхів, але й затримується в ліпідному шарі мембран, створюючи своєрідне депо речовини в безпосередній близькості від рецептора. Це затримує активацію β2-адренорецепторів (ймовірно, невелика швидкість дифузії через ліпідні шари мембрани визначає відстрочений початок дії речовини на рецептор і є причиною повільного розвитку ефекту препарату). Розслаблення гладких м'язів при стимуляції β2-адренорецепторів, сполучених з Gs-білками, що стимулюють аденілатциклазу, пов'язане з підвищенням рівня цАМФ і активацією цАМФ-залежної протеїнкінази в гладком'язових клітинах. цАМФ-залежна протеїнкіназа А пригнічує кіназу легких ланцюгів міозину, в результаті порушується фосфорилювання легких ланцюгів міозину і не відбувається його взаємодії з актином. цАМФ-залежна протеїнкіназа А пригнічує фосфоламбан (інгібітор Са2+-АТФази), в результаті в гладком'язових клітинах підвищується активність Са2+-АТФази, що транспортує Са2+ з цитоплазми в саркоплазматичний ретикулум, і зменшується концентрація цитоплазматичного Са2+. Все це призводить до зниження тонусу і скорочувальної активності гладких м'язів. Можливе підвищення рівня глюкози в крові, оскільки β2-адренорецептори контролюють процес глікогенолізу в печінці і скелетних м'язах і секрецію інсуліну в підшлунковій залозі, а при стимуляції їх активується фосфорилаза і посилюється розпад глікогену, в результаті підвищується рівень глюкози в крові.

Секреція інсуліну при стимуляції β2-адренорецепторів збільшується.

При пероральному прийомі всмоктується 80-85%. Після інгаляційного введення 10-20 % дози досягають нижніх дихальних шляхів. Решта дози залишається в інгаляторі, осідає на слизовій оболонці ротоглотки і потім проковтується. Фракція, що осіла на слизовій оболонці дихальних шляхів, абсорбується в легеневі тканини і кров, але не метаболізується в легенях.

Ступінь зв'язування з білками плазми становить близько 10 %.

Метаболізується в печінці і екскретується переважно з сечею в незміненому вигляді і у формі фенольного сульфату. Проковтнута частина інгаляційної дози абсорбується з шлунково-кишкового тракту і піддається активному метаболізму при "першому проходженні" через печінку, перетворюючись у фенольний сульфат. Період напіввиведення більше 5 год. Виводиться з фекаліями переважно у вигляді метаболітів.

Для дорослих:

Бронхіальна астма, хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом.

Препарат призначають тільки дорослим. З обережністю призначають при тиреотоксикозі. При розвитку парадоксального бронхоспазму лікування сальметеролом припиняють.
Підвищена чутливість до препарату.

Не застосовують для купірування бронхоспазму.

З обережністю застосовують при тиреотоксикозі, аритмії, ІХС, неконтрольованій артеріальній гіпертензії, гіпоксії різного генезу, феохромоцитомі.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок і хворим похилого віку корекції дози не потрібно.

На фоні терапії сальметеролом у пацієнтів з оборотною обструкцією дихальних шляхів слід уникати необґрунтованого застосування як неселективних, так і селективних блокаторів β-адренорецепторів.

При розвитку парадоксального бронхоспазму сальметерол слід відмінити.

З боку дихальної системи: розвиток парадоксального бронхоспазму.

З боку серцево-судинної системи: головний біль, тахікардія (симптоми можуть бути не пов'язані з прийомом препарату); у схильних пацієнтів - порушення серцевого ритму (мерехтлива аритмія, суправентрикулярна тахікардія і екстрасистолія).

З боку травної системи: подразнення слизових оболонок ротової порожнини або горла, зміна смакових відчуттів (дисгевзія), абдомінальні болі, нудота, блювання.

Алергічні реакції: висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм.

Інші: рідко - тремор (який зазвичай зменшується в процесі лікування і може бути усунений підбором адекватної дози), м'язові судоми, гіпокаліємія, артралгія, нервозність.

Симптоми: тахікардія і/або аритмія, головний біль, тремор, гіпокаліємія і гіперглікемія.

Лікування: перехід на альтернативні препарати, введення кардіоселективних бета-адреноблокаторів.

При одночасному застосуванні сальметеролу з похідними ксантину, глюкокортикоїдами і діуретиками збільшується ризик виникнення гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з загостренням бронхіальної астми, а також при гіпоксії (в таких випадках слід строго контролювати рівень калію в плазмі крові).

Спостерігається антагонізм дії з бета-адреноблокаторами (в т.ч. з кардіоселективними).

При одночасному застосуванні інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти збільшують ризик розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи.

Сумісний з інгаляційними ГКС і/або кромогліцієвою кислотою.

Дозований аерозоль для інгаляцій. 1 доза містить 25 мкг або 50 мкг сальметеролу.