Суматриптан
Sumatriptan
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Альгомакс, Амігрен, Імігран, Мегрефіт, Міграніол, Стопмігрень, Сумітран, Сумамігрен, Іміган, Амігренін, Суматрікс
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Sumatriptani 0,1 № 2
D.S.: Внутрішньо, таблетку слід ковтати цілою, запиваючи водою, по 1 таблетці якомога раніше при виникненні нападу мігрені, незалежно від прийому їжі
D.S.: Внутрішньо, таблетку слід ковтати цілою, запиваючи водою, по 1 таблетці якомога раніше при виникненні нападу мігрені, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Протимігренозна.
Фармакодинаміка
Механізм дії
Суматриптан - селективний агоніст судинних 5-гідрокситриптамін-1-рецепторів (5-НТ1D), не впливає на інші підтипи 5-НТ-рецепторів (5-НТ2-5-НТ7). Рецептори 5-НТ1D розташовані, головним чином, у краніальних кровоносних судинах головного мозку, і їх стимуляція призводить до звуження цих судин.
У тварин суматриптан вибірково діє на вазоконстрикцію гілок сонної артерії, не впливаючи на кровотік у судинах головного мозку. Судинний басейн сонної артерії кровопостачає екстракраніальні та інтракраніальні тканини (включаючи мозкові оболонки), і вважається, що розширення цих судин і/або набряк їх стінок є основним механізмом виникнення мігрені у людини.
Крім того, експериментальні дані дозволяють судити про те, що суматриптан знижує чутливість трійчастого нерва. Обидва ці ефекти можуть лежати в основі протимігренозної дії суматриптана.
Клінічний ефект відзначається зазвичай через 30 хвилин після перорального прийому 100 мг препарату.
Хоча рекомендована доза при пероральному прийомі становить 50 мг, напади мігрені різняться за ступенем тяжкості як у одного пацієнта, так і у різних пацієнтів. Дози від 25 мг до 100 мг показали більшу ефективність порівняно з плацебо в клінічних дослідженнях, але доза 25 мг статистично значно менш ефективна, ніж 50 мг і 100 мг.
Суматриптан продемонстрував ефективність у лікуванні нападів мігрені, в тому числі менструально-асоційованої мігрені, тобто мігрені без аури, яка виникає в проміжку за три дні до початку і до п'яти днів після початку менструації.
Суматриптан - селективний агоніст судинних 5-гідрокситриптамін-1-рецепторів (5-НТ1D), не впливає на інші підтипи 5-НТ-рецепторів (5-НТ2-5-НТ7). Рецептори 5-НТ1D розташовані, головним чином, у краніальних кровоносних судинах головного мозку, і їх стимуляція призводить до звуження цих судин.
У тварин суматриптан вибірково діє на вазоконстрикцію гілок сонної артерії, не впливаючи на кровотік у судинах головного мозку. Судинний басейн сонної артерії кровопостачає екстракраніальні та інтракраніальні тканини (включаючи мозкові оболонки), і вважається, що розширення цих судин і/або набряк їх стінок є основним механізмом виникнення мігрені у людини.
Крім того, експериментальні дані дозволяють судити про те, що суматриптан знижує чутливість трійчастого нерва. Обидва ці ефекти можуть лежати в основі протимігренозної дії суматриптана.
Клінічний ефект відзначається зазвичай через 30 хвилин після перорального прийому 100 мг препарату.
Хоча рекомендована доза при пероральному прийомі становить 50 мг, напади мігрені різняться за ступенем тяжкості як у одного пацієнта, так і у різних пацієнтів. Дози від 25 мг до 100 мг показали більшу ефективність порівняно з плацебо в клінічних дослідженнях, але доза 25 мг статистично значно менш ефективна, ніж 50 мг і 100 мг.
Суматриптан продемонстрував ефективність у лікуванні нападів мігрені, в тому числі менструально-асоційованої мігрені, тобто мігрені без аури, яка виникає в проміжку за три дні до початку і до п'яти днів після початку менструації.
Фармакокінетика
Напади мігрені не впливають суттєво на фармакокінетику суматриптана, прийнятого внутрішньо.
Всмоктування
Після прийому внутрішньо суматриптан швидко всмоктується, 70% від максимальної плазмової концентрації досягається через 45 хвилин.
Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація в плазмі крові становить в середньому 54 нг/мл. Біодоступність становить 14% внаслідок пресистемного метаболізму і неповного всмоктування.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми - 14-21%, загальний об'єм розподілу в середньому становить 170 л.
Метаболізм
Метаболізується шляхом окислення за участю моноаміноксидази (МАО) А з утворенням метаболітів, основним з яких є індолуксусний аналог суматриптана, що не має фармакологічної активності щодо 5-HT1- і 5-НТ2-серотонінових рецепторів. Вторинні метаболіти суматриптана не виявлені.
Виведення
Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Основний метаболіт (індолуксусний аналог суматриптана) виводиться нирками у вигляді вільної кислоти та її глюкуронідного кон'югата.
Плазмовий кліренс - 1160 мл/хв; нирковий кліренс - 260 мл/хв; позанирковий кліренс - 80% (після прийому внутрішньо).
Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю дослідження не проводилися.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки може суттєво підвищитися біодоступність препарату за рахунок підвищення вмісту суматриптана в плазмі крові внаслідок зниження пресистемного кліренсу.
Було проведено оцінку впливу помірного порушення функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) на фармакокінетику суматриптана при підшкірному введенні. Не було виявлено значущих відмінностей у фармакокінетиці суматриптана при підшкірному введенні у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки порівняно зі здоровими пацієнтами з групи контролю.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку в експериментальних дослідженнях не знайдено суттєвих відмінностей у фармакокінетиці суматриптана в порівнянні з фармакокінетикою препарату у здорових чоловіків.
Стать
Відмінностей у показниках фармакокінетики суматриптана (AUC, Сmах, Тmах і Т1/2) у чоловіків і жінок не виявлено.
Всмоктування
Після прийому внутрішньо суматриптан швидко всмоктується, 70% від максимальної плазмової концентрації досягається через 45 хвилин.
Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація в плазмі крові становить в середньому 54 нг/мл. Біодоступність становить 14% внаслідок пресистемного метаболізму і неповного всмоктування.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми - 14-21%, загальний об'єм розподілу в середньому становить 170 л.
Метаболізм
Метаболізується шляхом окислення за участю моноаміноксидази (МАО) А з утворенням метаболітів, основним з яких є індолуксусний аналог суматриптана, що не має фармакологічної активності щодо 5-HT1- і 5-НТ2-серотонінових рецепторів. Вторинні метаболіти суматриптана не виявлені.
Виведення
Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Основний метаболіт (індолуксусний аналог суматриптана) виводиться нирками у вигляді вільної кислоти та її глюкуронідного кон'югата.
Плазмовий кліренс - 1160 мл/хв; нирковий кліренс - 260 мл/хв; позанирковий кліренс - 80% (після прийому внутрішньо).
Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю дослідження не проводилися.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки може суттєво підвищитися біодоступність препарату за рахунок підвищення вмісту суматриптана в плазмі крові внаслідок зниження пресистемного кліренсу.
Було проведено оцінку впливу помірного порушення функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) на фармакокінетику суматриптана при підшкірному введенні. Не було виявлено значущих відмінностей у фармакокінетиці суматриптана при підшкірному введенні у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки порівняно зі здоровими пацієнтами з групи контролю.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку в експериментальних дослідженнях не знайдено суттєвих відмінностей у фармакокінетиці суматриптана в порівнянні з фармакокінетикою препарату у здорових чоловіків.
Стать
Відмінностей у показниках фармакокінетики суматриптана (AUC, Сmах, Тmах і Т1/2) у чоловіків і жінок не виявлено.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, таблетку слід ковтати цілою, запиваючи водою. Починати лікування слід якомога раніше при виникненні нападу мігрені. Рекомендована доза - 50 мг, за необхідності - 100 мг.
Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то повторно для купірування цього ж нападу препарат не застосовують.
Для купірування наступних нападів (при зменшенні або зникненні симптомів, а потім відновленні) можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 год за умови, що інтервал між прийомами становить не менше 2 год.
Максимальна добова доза - 300 мг.
Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то повторно для купірування цього ж нападу препарат не застосовують.
Для купірування наступних нападів (при зменшенні або зникненні симптомів, а потім відновленні) можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 год за умови, що інтервал між прийомами становить не менше 2 год.
Максимальна добова доза - 300 мг.
Показання
- Купірування нападів мігрені (з аурою або без неї).
Протипоказання
- Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;
- непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
- геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна форми мігрені (високий ризик розвитку інсульту);
- ішемічна хвороба серця (ІХС), в тому числі стенокардія (включаючи стенокардію Принцметала), інфаркт міокарда (в тому числі в анамнезі), постінфарктний кардіосклероз, а також наявність симптомів, що дозволяють припустити наявність ІХС;
- оклюзійні захворювання периферичних судин;
- інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу (в тому числі в анамнезі);
- фармакологічно неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- одночасний прийом з лікарськими засобами, що містять ерготамін або його похідні (включаючи метисергід), або іншими триптанами/агоністами 5-HT1-рецепторів;
- застосування на фоні прийому інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або раніше, ніж через 2 тижні після відміни цих препаратів;
- тяжка ступінь порушення функції печінки і/або нирок;
- вік до 18 років або старше 65 років (безпека та ефективність суматриптана не встановлені).
З обережністю
- Контрольована артеріальна гіпертензія;
- захворювання, при яких можуть змінюватися всмоктування, метаболізм або виведення суматриптана (наприклад, порушення функції нирок або печінки);
- епілепсія (в тому числі будь-які стани зі зниженням порогу судомної готовності);
- підвищена чутливість до сульфаніламідів (прийом суматриптана може викликати алергічні реакції, вираженість яких варіюється від шкірних проявів
підвищеної чутливості до анафілаксії; дані про перехресну чутливість обмежені, проте слід дотримуватися обережності при призначенні суматриптана таким пацієнтам);
- вагітність і період грудного вигодовування.
Особливі вказівки
Суматриптан не застосовують для попередження нападів мігрені.
З обережністю застосовують при порушеннях функції печінки і нирок, а також у пацієнтів з епілепсією або іншими порушеннями функції головного мозку.
При купіруванні нападів лікування доцільно починати якомога раніше, однак введення суматриптана в період аури, до появи інших симптомів, може не запобігти виникненню головного болю.
При лікуванні суматриптаном іноді виникають симптоми, що нагадують напади стенокардії - біль, відчуття стиснення в грудній клітці. У зв'язку з цим суматриптан не слід застосовувати при підозрі на невиявлені захворювання серця і судин, до проведення відповідного обстеження.
У разі відсутності ефекту на введення першої дози суматриптана необхідно верифікувати діагноз.
Безпека та ефективність застосування у дітей і підлітків у віці до 18 років не встановлена.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
При мігрені, а також на фоні терапії суматриптаном, можливий розвиток сонливості. Тому в період застосування пацієнтам слід з особливою обережністю керувати автомобілем і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.
З обережністю застосовують при порушеннях функції печінки і нирок, а також у пацієнтів з епілепсією або іншими порушеннями функції головного мозку.
При купіруванні нападів лікування доцільно починати якомога раніше, однак введення суматриптана в період аури, до появи інших симптомів, може не запобігти виникненню головного болю.
При лікуванні суматриптаном іноді виникають симптоми, що нагадують напади стенокардії - біль, відчуття стиснення в грудній клітці. У зв'язку з цим суматриптан не слід застосовувати при підозрі на невиявлені захворювання серця і судин, до проведення відповідного обстеження.
У разі відсутності ефекту на введення першої дози суматриптана необхідно верифікувати діагноз.
Безпека та ефективність застосування у дітей і підлітків у віці до 18 років не встановлена.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
При мігрені, а також на фоні терапії суматриптаном, можливий розвиток сонливості. Тому в період застосування пацієнтам слід з особливою обережністю керувати автомобілем і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ):
дуже часто ≥1/10;
часто від ≥ 1/100 до < 1/10;
нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100;
рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000;
дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі повідомлення;
частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення не вдається.
Дані клінічних досліджень:
Порушення з боку нервової системи:
часто - запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії та зниження чутливості.
Порушення з боку серцево-судинної системи:
часто - тимчасове підвищення артеріального тиску (незабаром після прийому препарату), "припливи".
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
часто - задишка.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
часто - нудота, блювання (причинно-наслідковий зв'язок не доведений).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
часто - міалгія, відчуття тяжкості (зазвичай тимчасове, може бути інтенсивним і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітку і горло).
Лабораторні показники:
дуже рідко - незначні відхилення показників "печінкових" проб.
Загальні розлади:
часто - больові відчуття, відчуття холоду або спеки, відчуття тиску або стягування (зазвичай тимчасові, можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітку і горло), слабкість, втомлюваність (зазвичай тимчасові, слабо або помірно виражені).
Постреєстраційні дані:
Порушення з боку імунної системи:
частота невідома - реакції гіперчутливості, які варіюють від шкірних проявів підвищеної чутливості до анафілаксії.
Порушення з боку нервової системи:
частота невідома - судомні напади (в ряді випадків спостерігалося у пацієнтів з судомними нападами в анамнезі або при супутніх станах, що схиляють до виникнення судом; у частини пацієнтів факторів ризику не було виявлено), тремор, дистонія, ністагм, скотома, тривога.
Порушення з боку органа зору:
частота невідома - мерехтіння, диплопія, зниження гостроти зору, втрата зору (зазвичай тимчасова); однак розлади зору можуть бути обумовлені власне нападом мігрені.
Порушення з боку серцево-судинної системи:
частота невідома - брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, аритмії, ознаки транзиторної ішемії на ЕКГ, коронарний вазоспазм, стенокардія, інфаркт міокарда, зниження артеріального тиску, синдром Рейно.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
дуже рідко - ішемічний коліт, діарея.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
частота невідома - ригідність потиличних м'язів, артралгія.
Загальні розлади:
частота невідома - гіпергідроз.
дуже часто ≥1/10;
часто від ≥ 1/100 до < 1/10;
нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100;
рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000;
дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі повідомлення;
частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення не вдається.
Дані клінічних досліджень:
Порушення з боку нервової системи:
часто - запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії та зниження чутливості.
Порушення з боку серцево-судинної системи:
часто - тимчасове підвищення артеріального тиску (незабаром після прийому препарату), "припливи".
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
часто - задишка.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
часто - нудота, блювання (причинно-наслідковий зв'язок не доведений).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
часто - міалгія, відчуття тяжкості (зазвичай тимчасове, може бути інтенсивним і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітку і горло).
Лабораторні показники:
дуже рідко - незначні відхилення показників "печінкових" проб.
Загальні розлади:
часто - больові відчуття, відчуття холоду або спеки, відчуття тиску або стягування (зазвичай тимчасові, можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітку і горло), слабкість, втомлюваність (зазвичай тимчасові, слабо або помірно виражені).
Постреєстраційні дані:
Порушення з боку імунної системи:
частота невідома - реакції гіперчутливості, які варіюють від шкірних проявів підвищеної чутливості до анафілаксії.
Порушення з боку нервової системи:
частота невідома - судомні напади (в ряді випадків спостерігалося у пацієнтів з судомними нападами в анамнезі або при супутніх станах, що схиляють до виникнення судом; у частини пацієнтів факторів ризику не було виявлено), тремор, дистонія, ністагм, скотома, тривога.
Порушення з боку органа зору:
частота невідома - мерехтіння, диплопія, зниження гостроти зору, втрата зору (зазвичай тимчасова); однак розлади зору можуть бути обумовлені власне нападом мігрені.
Порушення з боку серцево-судинної системи:
частота невідома - брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, аритмії, ознаки транзиторної ішемії на ЕКГ, коронарний вазоспазм, стенокардія, інфаркт міокарда, зниження артеріального тиску, синдром Рейно.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
дуже рідко - ішемічний коліт, діарея.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
частота невідома - ригідність потиличних м'язів, артралгія.
Загальні розлади:
частота невідома - гіпергідроз.
Передозування
Симптоми: При прийомі внутрішньо до 400 мг не спостерігається якихось інших побічних реакцій, крім перелічених вище.
Лікування: Спостереження за станом пацієнта не менше 10 год, за необхідності — підтримуюча терапія. Немає даних про вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптана в плазмі.
Лікування: Спостереження за станом пацієнта не менше 10 год, за необхідності — підтримуюча терапія. Немає даних про вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптана в плазмі.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з солями літію описані випадки розвитку серотонінового синдрому.
При одночасному застосуванні з моклобемідом підвищується біодоступність моклобеміду при відсутності клінічних проявів.
При одночасному застосуванні з ризатриптаном виникає ризик адитивної гіперстимуляції серотонінових 5-HT1-рецепторів; з ерготаміном - можливий розвиток спазму судин.
При одночасному застосуванні препаратів трави звіробою можливе посилення серотонінергічних ефектів і розвиток побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з моклобемідом підвищується біодоступність моклобеміду при відсутності клінічних проявів.
При одночасному застосуванні з ризатриптаном виникає ризик адитивної гіперстимуляції серотонінових 5-HT1-рецепторів; з ерготаміном - можливий розвиток спазму судин.
При одночасному застосуванні препаратів трави звіробою можливе посилення серотонінергічних ефектів і розвиток побічних ефектів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою 50 мг, 100 мг.
По 2 або 6 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 2 або 6 таблеток у банку скляну для зберігання лікарських засобів типу БТС з трикутним вінчиком, закупорену кришкою натягуваною з ущільнюючим елементом.
1 контурну чарункову упаковку або банку з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
По 2 або 6 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 2 або 6 таблеток у банку скляну для зберігання лікарських засобів типу БТС з трикутним вінчиком, закупорену кришкою натягуваною з ущільнюючим елементом.
1 контурну чарункову упаковку або банку з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
