Цефдим
Cefdim
Аналоги (дженерики, синоніми)
Цефтазидим, Бестум, Тазид
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Cefdim" 0,5
D.t.d. № 20 in flac.
S.: В/м, по 1 флакону кожні 12 годин.
D.t.d. № 20 in flac.
S.: В/м, по 1 флакону кожні 12 годин.
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.
Фармакодинаміка
Цефдим є антибіотиком групи цефалоспоринів третього покоління для парентерального застосування.
Механізм дії: Цефдим діє бактерицидно шляхом інгібування синтезу мукопептидів клітинної стінки бактерій у фазі мітозу.
Препарат має антибактеріальну дію, він пригнічує ферменти, відповідальні за синтез клітинної стінки бактерій. Велика кількість грамнегативних мікроорганізмів, включаючи штами, стійкі до гентаміцину та інших аміноглікозидів, in vitro є чутливими до Цефтазидиму. Більше того, Цефтазидим показав свою активність проти грампозитивних мікроорганізмів.
Цефтазидим є високостабільним щодо більшості клінічно важливих бета-лактамаз, включаючи плазмідні та хромосомні бета-лактамази, які продукуються грамнегативними та грампозитивними мікроорганізмами, і, відповідно, Цефтазидим ефективний щодо багатьох ампіцилін стійких штамів і штамів, стійких до інших цефалоспоринів. Цефтазидим ефективний щодо гідролізу більшості класів бета-лактамаз, включаючи пеніцилінази та цефалоспоринази, але не бета-лактамаз розширеного спектра.
Цефтазидим показав свою активність як in vitro, так і в клінічній практиці, щодо наступних мікроорганізмів:
Грамнегативні аероби: Citrobacter spp., включаючи Citrobacter freundii та Citrobacter diversus; Enterobacter spp., включаючи Enterobacter cloacae та Enterobacter aerogenes; Escherichia coli; Haemophilus influenzae, включаючи ампіцилін стійкі штами; Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae); Neisseria meningitidis; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Pseudomonas spp. (включаючи Pseudomonas aeruginosa); і Serratia spp.
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, включаючи штами, що продукують і не продукують пеніциліназу; Streptococcus agalactiae (стрептококи групи B); Streptococcus pneumoniae; і Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи A).
Анаероби: Bacteroides spp. (примітка: багато штамів Bacteroides fragilis є стійкими).
Цефтазидим in vitro показав активність проти більшості штамів нижчеперелічених мікроорганізмів, таких як: Acinetobacter spp., Clostridium spp. (за винятком Clostridium difficile), Haemophilus parainfluenzae, Morganella morganii (в минулому Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Providencia spp. (включаючи Providencia rettgeri, в минулому Proteus rettgeri), Salmonella spp., Shigella spp., Staphylococcus epidermidis, і Yersinia enterocolitica.
Цефтазидим і аміноглікозиди є синергічними in vitro щодо Pseudomonas aeruginosa і enterobacteriaceae. Цефтазидим і карбеніцилін також є синергічними in vitro щодо Pseudomonas aeruginosa.
Цефтазидим не активний in vitro щодо метицилін стійких стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp., або Clostridium difficile.
Механізм дії: Цефдим діє бактерицидно шляхом інгібування синтезу мукопептидів клітинної стінки бактерій у фазі мітозу.
Препарат має антибактеріальну дію, він пригнічує ферменти, відповідальні за синтез клітинної стінки бактерій. Велика кількість грамнегативних мікроорганізмів, включаючи штами, стійкі до гентаміцину та інших аміноглікозидів, in vitro є чутливими до Цефтазидиму. Більше того, Цефтазидим показав свою активність проти грампозитивних мікроорганізмів.
Цефтазидим є високостабільним щодо більшості клінічно важливих бета-лактамаз, включаючи плазмідні та хромосомні бета-лактамази, які продукуються грамнегативними та грампозитивними мікроорганізмами, і, відповідно, Цефтазидим ефективний щодо багатьох ампіцилін стійких штамів і штамів, стійких до інших цефалоспоринів. Цефтазидим ефективний щодо гідролізу більшості класів бета-лактамаз, включаючи пеніцилінази та цефалоспоринази, але не бета-лактамаз розширеного спектра.
Цефтазидим показав свою активність як in vitro, так і в клінічній практиці, щодо наступних мікроорганізмів:
Грамнегативні аероби: Citrobacter spp., включаючи Citrobacter freundii та Citrobacter diversus; Enterobacter spp., включаючи Enterobacter cloacae та Enterobacter aerogenes; Escherichia coli; Haemophilus influenzae, включаючи ампіцилін стійкі штами; Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae); Neisseria meningitidis; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Pseudomonas spp. (включаючи Pseudomonas aeruginosa); і Serratia spp.
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, включаючи штами, що продукують і не продукують пеніциліназу; Streptococcus agalactiae (стрептококи групи B); Streptococcus pneumoniae; і Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи A).
Анаероби: Bacteroides spp. (примітка: багато штамів Bacteroides fragilis є стійкими).
Цефтазидим in vitro показав активність проти більшості штамів нижчеперелічених мікроорганізмів, таких як: Acinetobacter spp., Clostridium spp. (за винятком Clostridium difficile), Haemophilus parainfluenzae, Morganella morganii (в минулому Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Providencia spp. (включаючи Providencia rettgeri, в минулому Proteus rettgeri), Salmonella spp., Shigella spp., Staphylococcus epidermidis, і Yersinia enterocolitica.
Цефтазидим і аміноглікозиди є синергічними in vitro щодо Pseudomonas aeruginosa і enterobacteriaceae. Цефтазидим і карбеніцилін також є синергічними in vitro щодо Pseudomonas aeruginosa.
Цефтазидим не активний in vitro щодо метицилін стійких стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp., або Clostridium difficile.
Фармакокінетика
Цефтазидим, введений парентеральним способом, досягає високого і пролонгованого рівня в сироватці крові. Після внутрішньом'язового введення 500 мг і 1 г препарату середні пікові рівні препарату в сироватці крові, еквівалентні 18 і 37 мг/л, відповідно, досягаються швидко. Через п'ять хвилин після внутрішньовенного, болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г препарату, середні рівні препарату в сироватці крові становлять 46, 87 і 170 мг/л, відповідно.
Терапевтично ефективні концентрації зберігаються в сироватці крові по закінченні 8-12 годин після внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення. Період напіввиведення препарату становить близько 1.8 год у здорових добровольців і близько 2.2 год у пацієнтів з очевидними порушеннями функції нирок. Зв'язування Цефтазидиму з сироватковим білком – низьке і становить близько 10%.
Цефтазидим не метаболізується в організмі людини і виводиться в незміненому вигляді в активній формі з сечею завдяки клубочковій фільтрації. Приблизно 80-90% дози виводяться з сечею протягом 24 годин. Менше 1% виводиться з жовчю, що значно скорочує кількість препарату, що потрапляє в травний тракт.
Концентрації Цефтазидиму, що перевищують мінімально стримуючі для поширених збудників хвороб, можуть бути досягнуті в кістках, серці, жовчному міхурі, мокроті, водянистій волозі ока, синовіальній, плевральній і перитонеальній рідинах. Даний препарат проникає і через трансплацентарний бар'єр.
При відсутності запалення Цефтазидим у незначній кількості проникає через гематоенцефалічний бар'єр і в низьких рівнях потрапляє в спинномозкову рідину. У разі запалення м'яких мозкових оболонок терапевтичні рівні препарату в спинномозковій рідині досягають від 4 до 20 мг/л і більше.
Терапевтично ефективні концентрації зберігаються в сироватці крові по закінченні 8-12 годин після внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення. Період напіввиведення препарату становить близько 1.8 год у здорових добровольців і близько 2.2 год у пацієнтів з очевидними порушеннями функції нирок. Зв'язування Цефтазидиму з сироватковим білком – низьке і становить близько 10%.
Цефтазидим не метаболізується в організмі людини і виводиться в незміненому вигляді в активній формі з сечею завдяки клубочковій фільтрації. Приблизно 80-90% дози виводяться з сечею протягом 24 годин. Менше 1% виводиться з жовчю, що значно скорочує кількість препарату, що потрапляє в травний тракт.
Концентрації Цефтазидиму, що перевищують мінімально стримуючі для поширених збудників хвороб, можуть бути досягнуті в кістках, серці, жовчному міхурі, мокроті, водянистій волозі ока, синовіальній, плевральній і перитонеальній рідинах. Даний препарат проникає і через трансплацентарний бар'єр.
При відсутності запалення Цефтазидим у незначній кількості проникає через гематоенцефалічний бар'єр і в низьких рівнях потрапляє в спинномозкову рідину. У разі запалення м'яких мозкових оболонок терапевтичні рівні препарату в спинномозковій рідині досягають від 4 до 20 мг/л і більше.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Цефдим призначений для парентерального застосування, його дозування залежить від ступеня тяжкості захворювання, чутливості та типу інфекції, а також віку, маси тіла і функції нирок пацієнта.
Дорослі: доза Цефдима для дорослих становить від 1 до 6 г на добу кожні 8 або 12 год (внутрішньом'язово або внутрішньовенно). При більшості інфекцій призначають по 1 г кожні 8 год або по 2 г кожні 12 год.
При інфекціях сечових шляхів і при інших менш серйозних інфекціях, зазвичай достатньо 500 мг або 1 г Цефдима кожні 12 год. При дуже важких інфекціях, особливо у пацієнтів з ослабленим імунітетом, включаючи пацієнтів з нейтропенією, призначають 2 г Цефдима кожні 8 або 12 год або по 3 г кожні 12 год.
При використанні препарату для профілактики, при хірургічних операціях на передміхуровій залозі 1 г Цефдима вводиться при вводній анестезії.
Пацієнти похилого віку: через знижений кліренс у пацієнтів похилого віку добова доза не повинна перевищувати 3 г (особливо це стосується пацієнтів старше 80 років).
Для пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.
Цефдим виводиться нирками виключно завдяки клубочковій фільтрації, тому, рекомендується зменшувати дозу Цефдима для пацієнтів з порушенням функції нирок, щоб компенсувати більш повільне виведення препарату з організму, за винятком випадків незначного порушення функції нирок (наприклад швидкість клубочкової фільтрації - понад 50 мл/хв).
Пацієнтам, у яких ниркова недостатність підозрюється, призначається початкова навантажувальна доза 1 г Цефдима. Для визначення відповідної підтримуючої дози необхідно оцінювати швидкість клубочкової фільтрації.
Пацієнтам з нирковою недостатністю, які перебувають на постійному артеріовенозному гемодіалізі або на гемодіалізі великої інтенсивності в відділеннях інтенсивної терапії рекомендується призначати дозу 1 г Цефдима на добу, яка повинна бути поділена на кілька введень.
Для пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації низької інтенсивності, рекомендується призначати таку ж дозу, як і для пацієнтів з порушенням функції нирок.
Цими значеннями можна керуватися, але вони не можуть точно показати функцію нирок у всіх пацієнтів, особливо у пацієнтів похилого віку, у яких за концентрацією креатиніну сироватки крові функція нирок може бути оцінена більш високо.
Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до ідеальної маси або площі поверхні тіла.
Цефдим можна вводити в/в або глибоко в/м у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза або в поздовжню частину стегна.
Правила приготування і введення розчинів
Для приготування розчину для в/в струменевого введення як розчинник застосовують воду для ін'єкцій або інший розчинник (0,9 % розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози).
Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення як розчинник використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну. Після розчинення препарат стабільний при температурі нижче 25 С протягом 24 год.
Дорослі: доза Цефдима для дорослих становить від 1 до 6 г на добу кожні 8 або 12 год (внутрішньом'язово або внутрішньовенно). При більшості інфекцій призначають по 1 г кожні 8 год або по 2 г кожні 12 год.
При інфекціях сечових шляхів і при інших менш серйозних інфекціях, зазвичай достатньо 500 мг або 1 г Цефдима кожні 12 год. При дуже важких інфекціях, особливо у пацієнтів з ослабленим імунітетом, включаючи пацієнтів з нейтропенією, призначають 2 г Цефдима кожні 8 або 12 год або по 3 г кожні 12 год.
При використанні препарату для профілактики, при хірургічних операціях на передміхуровій залозі 1 г Цефдима вводиться при вводній анестезії.
Пацієнти похилого віку: через знижений кліренс у пацієнтів похилого віку добова доза не повинна перевищувати 3 г (особливо це стосується пацієнтів старше 80 років).
Для пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.
Цефдим виводиться нирками виключно завдяки клубочковій фільтрації, тому, рекомендується зменшувати дозу Цефдима для пацієнтів з порушенням функції нирок, щоб компенсувати більш повільне виведення препарату з організму, за винятком випадків незначного порушення функції нирок (наприклад швидкість клубочкової фільтрації - понад 50 мл/хв).
Пацієнтам, у яких ниркова недостатність підозрюється, призначається початкова навантажувальна доза 1 г Цефдима. Для визначення відповідної підтримуючої дози необхідно оцінювати швидкість клубочкової фільтрації.
Пацієнтам з нирковою недостатністю, які перебувають на постійному артеріовенозному гемодіалізі або на гемодіалізі великої інтенсивності в відділеннях інтенсивної терапії рекомендується призначати дозу 1 г Цефдима на добу, яка повинна бути поділена на кілька введень.
Для пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації низької інтенсивності, рекомендується призначати таку ж дозу, як і для пацієнтів з порушенням функції нирок.
Цими значеннями можна керуватися, але вони не можуть точно показати функцію нирок у всіх пацієнтів, особливо у пацієнтів похилого віку, у яких за концентрацією креатиніну сироватки крові функція нирок може бути оцінена більш високо.
Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до ідеальної маси або площі поверхні тіла.
Цефдим можна вводити в/в або глибоко в/м у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза або в поздовжню частину стегна.
Правила приготування і введення розчинів
Для приготування розчину для в/в струменевого введення як розчинник застосовують воду для ін'єкцій або інший розчинник (0,9 % розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози).
Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення як розчинник використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну. Після розчинення препарат стабільний при температурі нижче 25 С протягом 24 год.
Для дітей:
Новонароджені та діти молодше 2 місяців: оскільки клінічний досвід обмежений, препарат призначається в дозі 30 мг/кг/добу, розділеній на два введення.
Діти старше 2 місяців: від 30 до 100 мг/кг/добу, у два або три введення.
Дози до 150 мг/кг/добу (максимум 6 г/добу) у три введення можуть призначатися для лікування інфекцій у дітей з ослабленим імунітетом, у дітей з фіброзно-кістозною хворобою та для лікування менінгіту у дітей.
Діти старше 2 місяців: від 30 до 100 мг/кг/добу, у два або три введення.
Дози до 150 мг/кг/добу (максимум 6 г/добу) у три введення можуть призначатися для лікування інфекцій у дітей з ослабленим імунітетом, у дітей з фіброзно-кістозною хворобою та для лікування менінгіту у дітей.
Показання
Захворювання, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:
— важкі інфекції (септицемія, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом, інфіковані опіки);
— пневмонія, абсцес легень, емпієма плеври;
— інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит);
— інфекції вуха, горла, носа;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
— інфекції кісток і суглобів;
— інфекції органів малого таза;
— інфекції ЦНС;
— бактеріальна септицемія;
— інфекції, пов'язані з гемодіалізом і перитонеальним діалізом;
— профілактика інфекційних ускладнень при оперативних втручаннях.
— важкі інфекції (септицемія, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом, інфіковані опіки);
— пневмонія, абсцес легень, емпієма плеври;
— інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит);
— інфекції вуха, горла, носа;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
— інфекції кісток і суглобів;
— інфекції органів малого таза;
— інфекції ЦНС;
— бактеріальна септицемія;
— інфекції, пов'язані з гемодіалізом і перитонеальним діалізом;
— профілактика інфекційних ускладнень при оперативних втручаннях.
Протипоказання
— підвищена чутливість до цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків;
— період лактації.
— період лактації.
Особливі вказівки
Високі і тривало утримувані концентрації Цефдима в сироватці крові можуть спостерігатися при введенні звичайних доз пацієнтам з тимчасовим або постійним зменшенням кількості виділеної сечі через ниркову недостатність. Такі пацієнти потребують зменшення загальної добової дози препарату. Підвищені рівні Цефдима у таких пацієнтів можуть призвести до судом, енцефалопатії, коми, порхаючого тремору, нервово-м'язової чутливості і міоклонії. Підбір дози і кратність введення залежить від ступеня порушення функції нирок, тяжкості захворювання і чутливості збудника.
Як і з іншими антибіотиками широкого спектра дії, тривале використання Цефдима може викликати надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci і Serratia spp), в результаті чого, може виникнути необхідність у корекції терапії. Дуже важливо регулярно оцінювати стан пацієнта.
По відношенню до деяких мікроорганізмів була відзначена індукована резистентність до бета-лактамаз I типу (наприклад, Enterobacter spp., Pseudomonas spp., і Serratia spp.). Як і з іншими бета-лактамними антибіотиками широкого спектра дії, резистентність може розвинутися під час терапії і в деяких випадках призвести до невдалого результату лікування. При лікуванні інфекцій, у разі клінічної необхідності, рекомендується періодично проводити проби на чутливість. Якщо в результаті проведення монотерапії препаратом, стан пацієнта не покращується, слід розглянути можливість підключення аміноглікозидів або інших препаратів для комбінованого лікування.
Цефалоспорини можуть викликати зменшення протромбінової активності. Пацієнти групи ризику - це пацієнти з нирковою і печінковою недостатністю, або з низьким аліментарним статусом, а також пацієнти, які отримують тривалий курс антимікробної терапії. Протромбіновий час необхідно контролювати у пацієнтів з групи ризику і додатково вводити їм вітамін K.
Цефдим необхідно призначати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі шлунково-кишкові захворювання, зокрема, коліт.
Дистальний некроз може розвинутися після необережного внутрішньоартеріального введення Цефдима.
Препарат не можна призначати без серйозних показань або з профілактичною метою, оскільки це не допоможе пацієнту і підвищить ризик розвитку бактерій, стійких до дії даного лікарського препарату.
При менінгіті рекомендується перед початком лікування препаратом Цефдим, провести пробу на чутливість.
Цефдим можна використовувати для лікування інфекцій, викликаних мікроорганізмами, стійкими до дії інших антибіотиків, в тому числі аміноглікозидів і інших цефалоспоринів. Більше того, Цефдим показаний для профілактики операційних ускладнень при трансуретральній простатектомії.
Активність Цефдима і аміноглікозидних антибіотиків разом in vitro виявилася, принаймні, кумулятивною. Існують докази синергізму щодо деяких штамів, які були досліджені. Таке властивість може мати значення при лікуванні пацієнтів, які страждають лихоманковою нейтропенією.
При важких і загрозливих життю інфекціях, і для пацієнтів з ослабленим імунітетом, Цефдим також може використовуватися одночасно з іншими антибіотиками, наприклад, з аміноглікозидами, ванкоміцином і кліндаміцином. У разі доцільності такої комбінованої терапії, необхідно слідувати інструкції по застосуванню препарату, щодо інших антибіотиків.
Доза препарату залежить від тяжкості інфекції і стану пацієнта.
Для придушення росту бактерій, стійких до дії Цефдима і підтримання його ефективності, препарат необхідно використовувати тільки для лікування інфекції, чутливої до даного препарату. У разі наявності інформації про культуру збудника і його чутливість, її необхідно використовувати при виборі або корекції антибактеріальної терапії. У разі відсутності такої інформації, емпіричному вибору терапії можуть допомогти місцеві епідеміологічні дані.
Застосування в педіатрії
Препарат з обережністю призначається дітям у періоді новонародженості, оскільки у новонароджених період напіввиведення Цефдима з сироватки крові збільшений в три – чотири рази, порівняно з дорослими пацієнтами.
Вагітність і лактація
При вагітності і лактації застосування можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Досліджень не проводилося. Враховуючи можливість розвитку побічних ефектів, необхідно дотримуватися обережності.
Як і з іншими антибіотиками широкого спектра дії, тривале використання Цефдима може викликати надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci і Serratia spp), в результаті чого, може виникнути необхідність у корекції терапії. Дуже важливо регулярно оцінювати стан пацієнта.
По відношенню до деяких мікроорганізмів була відзначена індукована резистентність до бета-лактамаз I типу (наприклад, Enterobacter spp., Pseudomonas spp., і Serratia spp.). Як і з іншими бета-лактамними антибіотиками широкого спектра дії, резистентність може розвинутися під час терапії і в деяких випадках призвести до невдалого результату лікування. При лікуванні інфекцій, у разі клінічної необхідності, рекомендується періодично проводити проби на чутливість. Якщо в результаті проведення монотерапії препаратом, стан пацієнта не покращується, слід розглянути можливість підключення аміноглікозидів або інших препаратів для комбінованого лікування.
Цефалоспорини можуть викликати зменшення протромбінової активності. Пацієнти групи ризику - це пацієнти з нирковою і печінковою недостатністю, або з низьким аліментарним статусом, а також пацієнти, які отримують тривалий курс антимікробної терапії. Протромбіновий час необхідно контролювати у пацієнтів з групи ризику і додатково вводити їм вітамін K.
Цефдим необхідно призначати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі шлунково-кишкові захворювання, зокрема, коліт.
Дистальний некроз може розвинутися після необережного внутрішньоартеріального введення Цефдима.
Препарат не можна призначати без серйозних показань або з профілактичною метою, оскільки це не допоможе пацієнту і підвищить ризик розвитку бактерій, стійких до дії даного лікарського препарату.
При менінгіті рекомендується перед початком лікування препаратом Цефдим, провести пробу на чутливість.
Цефдим можна використовувати для лікування інфекцій, викликаних мікроорганізмами, стійкими до дії інших антибіотиків, в тому числі аміноглікозидів і інших цефалоспоринів. Більше того, Цефдим показаний для профілактики операційних ускладнень при трансуретральній простатектомії.
Активність Цефдима і аміноглікозидних антибіотиків разом in vitro виявилася, принаймні, кумулятивною. Існують докази синергізму щодо деяких штамів, які були досліджені. Таке властивість може мати значення при лікуванні пацієнтів, які страждають лихоманковою нейтропенією.
При важких і загрозливих життю інфекціях, і для пацієнтів з ослабленим імунітетом, Цефдим також може використовуватися одночасно з іншими антибіотиками, наприклад, з аміноглікозидами, ванкоміцином і кліндаміцином. У разі доцільності такої комбінованої терапії, необхідно слідувати інструкції по застосуванню препарату, щодо інших антибіотиків.
Доза препарату залежить від тяжкості інфекції і стану пацієнта.
Для придушення росту бактерій, стійких до дії Цефдима і підтримання його ефективності, препарат необхідно використовувати тільки для лікування інфекції, чутливої до даного препарату. У разі наявності інформації про культуру збудника і його чутливість, її необхідно використовувати при виборі або корекції антибактеріальної терапії. У разі відсутності такої інформації, емпіричному вибору терапії можуть допомогти місцеві епідеміологічні дані.
Застосування в педіатрії
Препарат з обережністю призначається дітям у періоді новонародженості, оскільки у новонароджених період напіввиведення Цефдима з сироватки крові збільшений в три – чотири рази, порівняно з дорослими пацієнтами.
Вагітність і лактація
При вагітності і лактації застосування можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Досліджень не проводилося. Враховуючи можливість розвитку побічних ефектів, необхідно дотримуватися обережності.
Побічні ефекти
— нудота, блювання, болі в животі, діарея, дисбактеріоз, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, псевдомембранозний коліт;
— оборотна лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лімфоцитоз;
— головні болі, запаморочення, парестезії, порушення смакових відчуттів, тремор, судоми, енцефалопатія;
— висип, кропив'янка, шкірний свербіж, бронхоспазм, лихоманка, набряк Квінке, анафілактичний шок, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонса;
— інтерстиціальний нефрит, транзиторне підвищення рівня креатиніну сироватки крові;
— кандидоз;
— флебіт і тромбофлебіт при в/в введенні, болючість у місці в/м ін'єкції.
— оборотна лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лімфоцитоз;
— головні болі, запаморочення, парестезії, порушення смакових відчуттів, тремор, судоми, енцефалопатія;
— висип, кропив'янка, шкірний свербіж, бронхоспазм, лихоманка, набряк Квінке, анафілактичний шок, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонса;
— інтерстиціальний нефрит, транзиторне підвищення рівня креатиніну сироватки крові;
— кандидоз;
— флебіт і тромбофлебіт при в/в введенні, болючість у місці в/м ін'єкції.
Передозування
Симптоми: передозування цефтазидиму можливе у пацієнтів з нирковою недостатністю, реакції включають судомну активність, енцефалопатію, астериксис, нервово-м'язову збудливість і кому.
Лікування: пацієнти після гострого передозування повинні знаходитися під ретельним спостереженням і отримувати підтримуюче лікування. При наявності ниркової недостатності гемодіаліз або перитонеальний діаліз можуть допомогти у виведенні цефтазидиму з організму.
Лікування: пацієнти після гострого передозування повинні знаходитися під ретельним спостереженням і отримувати підтримуюче лікування. При наявності ниркової недостатності гемодіаліз або перитонеальний діаліз можуть допомогти у виведенні цефтазидиму з організму.
Лікарняна взаємодія
Цефдим не впливає на результати аналізу (ферментний метод) на глікозурію і визначення креатиніну за допомогою лужного пікрату, але може в невеликій мірі впливати на результати тестів з відновленням міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Позитивна проба Кумбса, пов'язана із застосуванням Цефдима, приблизно у 5% пацієнтів вплинула на результат проб при визначенні сумісності крові.
Виявлено, що Хлорамфенікол in vitro є антагоністичним по відношенню до Цефдима і інших цефалоспоринів, але як це проявляється клінічно, не вивчалося.
В цілому при застосуванні з іншими антибіотиками, Цефдим може впливати на мікрофлору травного каналу, приводячи до більш низького всмоктування естрогенів, внаслідок чого знижується ефективність комбінованих оральних контрацептивів. Тому в період лікування, необхідно додаткове застосування альтернативних негормональних методів контрацепції.
При одночасному застосуванні цефалоспоринів з аміноглікозидними антибіотиками або сильнодіючими діуретиками, наприклад, з фуросемідом, функцію нирок необхідно ретельно контролювати, особливо, якщо вводяться більш високі дози аміноглікозидів або у разі тривалої терапії, так як можливо розвиток нефротоксичних і ототоксичних ефектів.
Позитивна проба Кумбса, пов'язана із застосуванням Цефдима, приблизно у 5% пацієнтів вплинула на результат проб при визначенні сумісності крові.
Виявлено, що Хлорамфенікол in vitro є антагоністичним по відношенню до Цефдима і інших цефалоспоринів, але як це проявляється клінічно, не вивчалося.
В цілому при застосуванні з іншими антибіотиками, Цефдим може впливати на мікрофлору травного каналу, приводячи до більш низького всмоктування естрогенів, внаслідок чого знижується ефективність комбінованих оральних контрацептивів. Тому в період лікування, необхідно додаткове застосування альтернативних негормональних методів контрацепції.
При одночасному застосуванні цефалоспоринів з аміноглікозидними антибіотиками або сильнодіючими діуретиками, наприклад, з фуросемідом, функцію нирок необхідно ретельно контролювати, особливо, якщо вводяться більш високі дози аміноглікозидів або у разі тривалої терапії, так як можливо розвиток нефротоксичних і ототоксичних ефектів.
Лікарська форма
Порошок д/пригот. р-ра д/ін'єкц. 1 г: фл. 1 шт.
Діюча речовина:
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій від білого до кремового кольору, кристалічний; при розчиненні порошку у воді для ін'єкцій утворюється прозорий розчин від світло–жовтого до бурштинового кольору.
1 фл. цефтазидим (у формі суміші цефтазидиму пентагідрату з натрію карбонатом) 1 г
1 г - флакони скляні (1) - коробки картонні.
Діюча речовина:
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій від білого до кремового кольору, кристалічний; при розчиненні порошку у воді для ін'єкцій утворюється прозорий розчин від світло–жовтого до бурштинового кольору.
1 фл. цефтазидим (у формі суміші цефтазидиму пентагідрату з натрію карбонатом) 1 г
1 г - флакони скляні (1) - коробки картонні.
