Цефтазидим
Ceftazidime
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Цефдим, Ауроцеф, Біотум, Амжецефт, Віцеф, Зацеф, Міроцеф, Орзид, Кефадим, Тазид, Судоцеф, Тазицеф, Тулізид, Цефтаридем, Фортум, Лоразидим, Цефтадим, Сандоз, Цефтум, Бестум, Тизим, Фортазим, Цефзид, Цефтидим
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Ceftazidim" 0,5
D.t.d. N 10 in flac.
S.: В/м, по 1 флакону 2 рази на добу
D.t.d. N 10 in flac.
S.: В/м, по 1 флакону 2 рази на добу
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.
Фармакодинаміка
Цефтазидим є антибактеріальним препаратом з групи цефалоспоринів III покоління. Має широкий спектр і діє бактерицидно, порушує синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Стійкий до дії більшості бета-лактамаз.
Препарат активний щодо грамнегативних мікроорганізмів: Haemophillus influenzae, Neisseriaspp. і більшість представників родини Enterobacteriaceae (Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae та інші Klebsiella spp., Morganella morganii та інші Morganella spp., Proteusmirabilis (в т. ч. індол позитивний), Proteus vulgaris та інші Proteus spp., Providensia rettgeri та інші Providensia spp. і Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp. і Yersinia enterocolitica), Acinetobacter spp., Haemophillus parainfluenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну), Pasteurella multocida, Pseudomonas spp., (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa).
Препарат активний щодо грампозитивних бактерій: Micrococcusspp., Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes групи A, Streptococcus viridans та інші Streptococcus spp. (за винятком Streptococcus faecalis); штамів, чутливих до метициліну: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis.
Цефтазидим активний щодо анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (більшість штамів Bacterioides fragilis резистентні), Clostridiumperfingens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. і Propionobacterium spp.
Препарат не активний щодо метицилінустійких штамів Staphylococcus aureus і Staphylococcus epidermidis; Streptococcus faecalis, Campylobacter spp., Chlamydia spp., Clostridium difficile, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes та інші Listeria spp.
Препарат активний щодо грамнегативних мікроорганізмів: Haemophillus influenzae, Neisseriaspp. і більшість представників родини Enterobacteriaceae (Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae та інші Klebsiella spp., Morganella morganii та інші Morganella spp., Proteusmirabilis (в т. ч. індол позитивний), Proteus vulgaris та інші Proteus spp., Providensia rettgeri та інші Providensia spp. і Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp. і Yersinia enterocolitica), Acinetobacter spp., Haemophillus parainfluenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну), Pasteurella multocida, Pseudomonas spp., (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa).
Препарат активний щодо грампозитивних бактерій: Micrococcusspp., Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes групи A, Streptococcus viridans та інші Streptococcus spp. (за винятком Streptococcus faecalis); штамів, чутливих до метициліну: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis.
Цефтазидим активний щодо анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (більшість штамів Bacterioides fragilis резистентні), Clostridiumperfingens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. і Propionobacterium spp.
Препарат не активний щодо метицилінустійких штамів Staphylococcus aureus і Staphylococcus epidermidis; Streptococcus faecalis, Campylobacter spp., Chlamydia spp., Clostridium difficile, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes та інші Listeria spp.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після в/м введення в дозах 0.5 г і 1 г Cmax в плазмі крові - 17 мг/л і 39 мг/л відповідно, Тmax - 1 год. Сmax після в/в болюсного введення в дозах 0.5, 1 і 2 г становить 42 мг/л, 69 мг/л і 170 мг/л відповідно. Терапевтичні сироваткові концентрації зберігаються протягом 8-12 год після в/в і в/м введення.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - менше 15 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальну подавляючу концентрацію для більшості поширених патогенних мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в кістковій тканині, тканинах серця, жовчі, мокроті, синовіальній, внутрішньоочній, плевральній і перитонеальній рідинах. Легко проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком. При відсутності запального процесу погано проникає через ГЕБ. При менінгіті концентрація в спинномозковій рідині досягає терапевтичного рівня (4-20 мг/л і вище).
Виведення
T1/2 – 1.9 год, у новонароджених - в 3-4 рази триваліше; при гемодіалізі - 3-5 год.
Не метаболізується в печінці. Виводиться нирками (80-90% в незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації), протягом 24 год; з жовчю - менше 1%.
Після в/м введення в дозах 0.5 г і 1 г Cmax в плазмі крові - 17 мг/л і 39 мг/л відповідно, Тmax - 1 год. Сmax після в/в болюсного введення в дозах 0.5, 1 і 2 г становить 42 мг/л, 69 мг/л і 170 мг/л відповідно. Терапевтичні сироваткові концентрації зберігаються протягом 8-12 год після в/в і в/м введення.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - менше 15 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальну подавляючу концентрацію для більшості поширених патогенних мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в кістковій тканині, тканинах серця, жовчі, мокроті, синовіальній, внутрішньоочній, плевральній і перитонеальній рідинах. Легко проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком. При відсутності запального процесу погано проникає через ГЕБ. При менінгіті концентрація в спинномозковій рідині досягає терапевтичного рівня (4-20 мг/л і вище).
Виведення
T1/2 – 1.9 год, у новонароджених - в 3-4 рази триваліше; при гемодіалізі - 3-5 год.
Не метаболізується в печінці. Виводиться нирками (80-90% в незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації), протягом 24 год; з жовчю - менше 1%.
Спосіб застосування
Для дорослих:
В/в або в/м.
Дорослим призначають по 1 г кожні 8-12 год або по 2 г з інтервалом 12 год.
При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), - по 2 г кожні 8 год. При інфекціях сечовивідних шляхів - 0.25 г 2 рази на добу.
При муковісцидозі, пацієнтам з інфекціями дихальної системи, викликаними Pseudomonas spp., - по 30-50 мг/кг/добу в 3 прийоми.
При операціях на передміхуровій залозі в профілактичних цілях вводять перед індукцією анестезії 1 г, повторюють введення після видалення катетера.
Пацієнтам похилого віку максимальна добова доза - 3 г.
Дітям старше 2 міс призначають по 30-50 мг/кг/добу (за 3 введення), максимальна доза - 6 г/добу; дітям зі зниженим імунітетом, муковісцидозом і менінгітом - 150 мг/кг/добу в 3 прийоми, максимальна добова доза - 6 г.
Новонародженим і немовлятам у віці до 2 міс призначають 30 мг/кг/добу в 2 прийоми.
При порушенні функції нирок початкова доза - 1 г. Підтримуючу дозу підбирають залежно від швидкості виділення: при КК 50-31 мл/хв - 1 г 2 рази на добу, 30-16 мл/хв - 1 г 1 раз на добу, 15-6 мл/хв - 0.5 г 1 раз на добу; менше 5 мл/хв - 0.5 г 1 раз на 48 год.
Пацієнтам з інфекціями тяжкого перебігу разову дозу можна збільшити на 50%, при цьому у них слід контролювати концентрацію цефтазидиму в сироватці крові (повинна не перевищувати 40 мг/л).
На фоні гемодіалізу підтримуючі дози розраховують з урахуванням КК, введення проводять після кожного сеансу гемодіалізу. На фоні перитонеального діалізу окрім в/в введення цефтазидим можна включати в діалізний розчин (125-250 мг на 2 л діалізного розчину).
У пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунта, і у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендовані дози - 1 г/добу щоденно (за одне або кілька введень).
У пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації низької швидкості, призначають дози, рекомендовані при порушенні функції нирок.
Правила приготування розчину для ін'єкцій. Для в/м введення порошок цефтазидиму розчиняють в 1-3 мл розчинника, для в/в і в/в болюсного введення - в 2.5-10 мл, для в/в крапельного - в 50 мл. У отриманому готовому розчині можуть бути присутні невеликі бульбашки діоксиду вуглецю, що не впливає на ефективність препарату. Розчини стабільні протягом 18 год при кімнатній температурі або 7 днів у холодильнику (5 град. С). Легке пожовтіння розчину не впливає на ефективність.
Дорослим призначають по 1 г кожні 8-12 год або по 2 г з інтервалом 12 год.
При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), - по 2 г кожні 8 год. При інфекціях сечовивідних шляхів - 0.25 г 2 рази на добу.
При муковісцидозі, пацієнтам з інфекціями дихальної системи, викликаними Pseudomonas spp., - по 30-50 мг/кг/добу в 3 прийоми.
При операціях на передміхуровій залозі в профілактичних цілях вводять перед індукцією анестезії 1 г, повторюють введення після видалення катетера.
Пацієнтам похилого віку максимальна добова доза - 3 г.
Дітям старше 2 міс призначають по 30-50 мг/кг/добу (за 3 введення), максимальна доза - 6 г/добу; дітям зі зниженим імунітетом, муковісцидозом і менінгітом - 150 мг/кг/добу в 3 прийоми, максимальна добова доза - 6 г.
Новонародженим і немовлятам у віці до 2 міс призначають 30 мг/кг/добу в 2 прийоми.
При порушенні функції нирок початкова доза - 1 г. Підтримуючу дозу підбирають залежно від швидкості виділення: при КК 50-31 мл/хв - 1 г 2 рази на добу, 30-16 мл/хв - 1 г 1 раз на добу, 15-6 мл/хв - 0.5 г 1 раз на добу; менше 5 мл/хв - 0.5 г 1 раз на 48 год.
Пацієнтам з інфекціями тяжкого перебігу разову дозу можна збільшити на 50%, при цьому у них слід контролювати концентрацію цефтазидиму в сироватці крові (повинна не перевищувати 40 мг/л).
На фоні гемодіалізу підтримуючі дози розраховують з урахуванням КК, введення проводять після кожного сеансу гемодіалізу. На фоні перитонеального діалізу окрім в/в введення цефтазидим можна включати в діалізний розчин (125-250 мг на 2 л діалізного розчину).
У пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунта, і у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендовані дози - 1 г/добу щоденно (за одне або кілька введень).
У пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації низької швидкості, призначають дози, рекомендовані при порушенні функції нирок.
Правила приготування розчину для ін'єкцій. Для в/м введення порошок цефтазидиму розчиняють в 1-3 мл розчинника, для в/в і в/в болюсного введення - в 2.5-10 мл, для в/в крапельного - в 50 мл. У отриманому готовому розчині можуть бути присутні невеликі бульбашки діоксиду вуглецю, що не впливає на ефективність препарату. Розчини стабільні протягом 18 год при кімнатній температурі або 7 днів у холодильнику (5 град. С). Легке пожовтіння розчину не впливає на ефективність.
Показання
Інфекції дихальних шляхів (бронхіт, інфіковані бронхоектази, пневмонія, абсцес легень, емпієма плеври, лікування інфекцій легень у хворих на муковісцидоз);
ЛОР-інфекції (середній отит, злоякісне запалення зовнішнього вуха, мастоїдит, синусит та ін.);
інфекції сечовивідних шляхів (пієлонефрит, пієліт, простатит, цистит, уретрит, абсцес нирки, інфекції, пов'язані з каменями сечового міхура і нирок);
інфекції м'яких тканин (флегмона, рожа, перитоніт, ранові інфекції, мастит, виразка шкіри);
інфекції кісток і суглобів (остеомієліт, септичний артрит);
інфекції ШКТ, жовчних шляхів і черевної порожнини (холангіт, холецистит, емпієма жовчного міхура, забрюшинні абсцеси, перитоніт, дивертикуліт, ентероколіт);
інфекції органів малого таза (гонорея, особливо при гіперчутливості до антибіотиків пеніцилінового ряду); сепсис, менінгіт; інфекції, пов'язані з діалізом.
ЛОР-інфекції (середній отит, злоякісне запалення зовнішнього вуха, мастоїдит, синусит та ін.);
інфекції сечовивідних шляхів (пієлонефрит, пієліт, простатит, цистит, уретрит, абсцес нирки, інфекції, пов'язані з каменями сечового міхура і нирок);
інфекції м'яких тканин (флегмона, рожа, перитоніт, ранові інфекції, мастит, виразка шкіри);
інфекції кісток і суглобів (остеомієліт, септичний артрит);
інфекції ШКТ, жовчних шляхів і черевної порожнини (холангіт, холецистит, емпієма жовчного міхура, забрюшинні абсцеси, перитоніт, дивертикуліт, ентероколіт);
інфекції органів малого таза (гонорея, особливо при гіперчутливості до антибіотиків пеніцилінового ряду); сепсис, менінгіт; інфекції, пов'язані з діалізом.
Протипоказання
Гіперчутливість, в т.ч. до ін. цефалоспоринів.З обережністю. Ниркова недостатність, вагітність (I триместр), період новонародженості, коліт в анамнезі, пацієнти з синдромом мальабсорбції (підвищений ризик зниження протромбінової активності, особливо у осіб з вираженою нирковою і/або печінковою недостатністю).
Особливі вказівки
У пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, відзначена перехресна підвищена чутливість до цефалоспоринів.
Цефтазидим може перешкоджати синтезу вітаміну К внаслідок пригнічення кишкової флори, що може викликати зниження рівня залежних від вітаміну К факторів згортання крові, і в рідкісних випадках призвести до гіпотромбінемії і кровотечі. Призначення вітаміну К швидко усуває гіпотромбінемію.
У літніх і ослаблених хворих, у пацієнтів з порушенням функції печінки і у осіб з неповноцінним харчуванням ризик розвитку кровотеч найбільш високий.
У деяких пацієнтів під час або після застосування цефтазидиму може розвиватися псевдомембранозний коліт. У легких випадках достатньо відміни препарату, а в більш важких - рекомендується відновлення водно-сольового і білкового балансу, призначають метронидазол, бацитрацин або ванкоміцин.
Можлива позитивна реакція Кумбса і хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу.
Під час лікування не можна вживати етанол - можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм в животі і в області шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження АТ, тахікардія, задишка).
Фармацевтично сумісний з наступними розчинами: при концентрації від 1 до 40 мг/мл – розчин натрію хлориду 0.9%; розчин натрію лактату; розчин Хартмана; розчин декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.225% і декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.45% і декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.9% і декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.18% і декстрози 4%; розчин декстрози 10%; декстран з молекулярною масою 40 тис. Da 10% в розчині натрію хлориду 0.9% або в розчині декстрози5 %; декстран з молекулярною масою близько 70 тис. Da 6% в розчині натрію хлориду 0.9% або в розчині декстрози 5%.
При концентрації від 0.05 до 0.25 мг/мл цефтазидим сумісний з розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат).
Для в/м введення цефтазидим може бути розведений розчином лідокаїну гідрохлориду 0.5% або 1%. Обидва компоненти зберігають активність, якщо цефтазидим додають до наступних розчинів (концентрація цефтазидиму 4 мг/мл): гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл в розчині натрію хлориду 0.9% або в розчині декстрози 5%; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл в розчині натрію хлориду 0.9%; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл в розчині натрію хлориду 0.9%; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл в розчині натрію хлориду 0.9%; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л в розчині натрію хлориду 0.9%.
При змішуванні розчину цефтазидиму (500 мг в 1.5 мл води для ін'єкцій) і метронидазолу (500 мг/100 мл) обидва компоненти зберігають свою активність.
Цефтазидим може перешкоджати синтезу вітаміну К внаслідок пригнічення кишкової флори, що може викликати зниження рівня залежних від вітаміну К факторів згортання крові, і в рідкісних випадках призвести до гіпотромбінемії і кровотечі. Призначення вітаміну К швидко усуває гіпотромбінемію.
У літніх і ослаблених хворих, у пацієнтів з порушенням функції печінки і у осіб з неповноцінним харчуванням ризик розвитку кровотеч найбільш високий.
У деяких пацієнтів під час або після застосування цефтазидиму може розвиватися псевдомембранозний коліт. У легких випадках достатньо відміни препарату, а в більш важких - рекомендується відновлення водно-сольового і білкового балансу, призначають метронидазол, бацитрацин або ванкоміцин.
Можлива позитивна реакція Кумбса і хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу.
Під час лікування не можна вживати етанол - можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм в животі і в області шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження АТ, тахікардія, задишка).
Фармацевтично сумісний з наступними розчинами: при концентрації від 1 до 40 мг/мл – розчин натрію хлориду 0.9%; розчин натрію лактату; розчин Хартмана; розчин декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.225% і декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.45% і декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.9% і декстрози 5%; розчин натрію хлориду 0.18% і декстрози 4%; розчин декстрози 10%; декстран з молекулярною масою 40 тис. Da 10% в розчині натрію хлориду 0.9% або в розчині декстрози5 %; декстран з молекулярною масою близько 70 тис. Da 6% в розчині натрію хлориду 0.9% або в розчині декстрози 5%.
При концентрації від 0.05 до 0.25 мг/мл цефтазидим сумісний з розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат).
Для в/м введення цефтазидим може бути розведений розчином лідокаїну гідрохлориду 0.5% або 1%. Обидва компоненти зберігають активність, якщо цефтазидим додають до наступних розчинів (концентрація цефтазидиму 4 мг/мл): гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл в розчині натрію хлориду 0.9% або в розчині декстрози 5%; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл в розчині натрію хлориду 0.9%; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл в розчині натрію хлориду 0.9%; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл в розчині натрію хлориду 0.9%; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л в розчині натрію хлориду 0.9%.
При змішуванні розчину цефтазидиму (500 мг в 1.5 мл води для ін'єкцій) і метронидазолу (500 мг/100 мл) обидва компоненти зберігають свою активність.
Побічні ефекти
Алергічні реакції: кропив'янка, лихоманка, еозинофілія, шкірний свербіж, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок.
Місцеві реакції: при в/в введенні - флебіт; при в/м введенні - болючість, печіння, ущільнення в місці ін'єкції.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, судомні напади, енцефалопатія, "порхаючий" тремор. З боку сечостатевої системи: кандидозний вагініт. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, токсична нефропатія.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль в животі, коліт, холестаз, орофарингеальний кандидоз.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, гемолітична анемія, геморагії.
Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і ЩФ, гіпербілірубінемія, хибнопозитивна пряма реакція Кумбса, збільшення протромбінового часу.
Місцеві реакції: при в/в введенні - флебіт; при в/м введенні - болючість, печіння, ущільнення в місці ін'єкції.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, судомні напади, енцефалопатія, "порхаючий" тремор. З боку сечостатевої системи: кандидозний вагініт. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, токсична нефропатія.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль в животі, коліт, холестаз, орофарингеальний кандидоз.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, гемолітична анемія, геморагії.
Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і ЩФ, гіпербілірубінемія, хибнопозитивна пряма реакція Кумбса, збільшення протромбінового часу.
Передозування
Симптоми: передозування цефтазидиму можливе у пацієнтів з нирковою недостатністю, реакції включають судомну активність, енцефалопатію, астериксис, нервово-м'язову збудливість і кому.
Лікування: пацієнти після гострого передозування повинні перебувати під ретельним наглядом і отримувати підтримуюче лікування. При наявності ниркової недостатності гемодіаліз або перитонеальний діаліз можуть допомогти у виведенні цефтазидиму з організму.
Лікування: пацієнти після гострого передозування повинні перебувати під ретельним наглядом і отримувати підтримуюче лікування. При наявності ниркової недостатності гемодіаліз або перитонеальний діаліз можуть допомогти у виведенні цефтазидиму з організму.
Лікарняна взаємодія
"Петльові" діуретики, аміноглікозиди, ванкоміцин, кліндаміцин знижують кліренс цефтазидиму, в результаті цього зростає ризик нефротоксичної дії.
Бактеріостатичні антибіотики (в т.ч. хлорамфенікол) знижують дію препарату.
Фармацевтична взаємодія
Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, гепарином, ванкоміцином.
Не можна використовувати розчин натрію гідрокарбонату як розчинник.
Бактеріостатичні антибіотики (в т.ч. хлорамфенікол) знижують дію препарату.
Фармацевтична взаємодія
Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, гепарином, ванкоміцином.
Не можна використовувати розчин натрію гідрокарбонату як розчинник.
Лікарська форма
Цефтазидим - порошок для приготування ін'єкцій:
1 флакон з порошком містить цефтазидим 0,25, 0,5, 1 і 2 г, допоміжні речовини: натрію карбонат.
1 флакон з порошком містить цефтазидим 0,25, 0,5, 1 і 2 г, допоміжні речовини: натрію карбонат.
