Даунорубіцин

Протипухлинне.

Протипухлинний засіб з групи антрациклінових антибіотиків, продукується Streptomyces coeruleorubidis. Цитотоксична дія обумовлена здатністю інгібувати синтез ДНК, РНК і білків. Механізм дії заснований на інтеркаляції антрацикліну між сусідніми парами основ подвійної спіралі ДНК, що перешкоджає її "розгортанню" для подальшої реплікації.

Після в/в введення швидко розподіляється в організмі, особливо в нирках, селезінці, печінці, серці. Не проникає через ГЕБ. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту даунорубіцинолу.

T1/2 в початковій фазі становить 45 хв; в кінцевій фазі - для даунорубіцину 18.5 год, для даунорубіцинолу 26.7 год, для інших метаболітів 55 год. Виводиться нирками і з жовчю.

Для дорослих:

Гострий лейкоз, лімфогранулематоз, хоріонепітеліома матки, нейробластома, пухлина Юінга, пухлина Вільмса, неходжкінські лімфоми.

Лейкопенія (кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл), тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів нижче 120 000/мкл), хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки і/або нирок, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в фазі загострення, вагітність, підвищена чутливість до даунорубіцину.

З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок і/або печінки, із захворюваннями серця (в т.ч. в анамнезі), подагрою або нефролітіазом (в т.ч. в анамнезі), а також у хворих, які отримували або отримують в даний час комбіновану хіміотерапію іншими протипухлинними препаратами, що мають мієлотоксичну дію, або курс променевої терапії.

Не рекомендують застосування даунорубіцину у пацієнтів з вітряною віспою (в т.ч. недавно хворих або після контакту з хворими), з оперізуючим герпесом або іншими гострими інфекційними захворюваннями.

Перед початком і в ході лікування необхідні контроль картини периферичної крові, функціонального стану нирок, печінки, рентгенографія грудної клітки, ЕКГ, ехокардіографія, визначення величини ударного об'єму серця.

Частота кардіотоксичних побічних ефектів зростає, якщо сумарна курсова доза даунорубіцину перевищує 400 мг/м2 у дорослих і 300 мг/м2 у дітей. Порушення скоротливості міокарда, симптоми хронічної серцевої недостатності та інші кардіотоксичні ефекти даунорубіцину можуть проявитися через кілька місяців і навіть років після закінчення лікування (особливо у дітей), тому контроль функціонального стану серцево-судинної системи слід здійснювати тривало.

Не рекомендують проводити вакцинацію пацієнта або членів його сім'ї.

Не рекомендують застосовувати даунорубіцин у пацієнтів, які раніше отримали повні кумулятивні дози доксорубіцину. Якщо отримана курсова доза доксорубіцину нижче кумулятивної, то загальна доза даунорубіцину і доксорубіцину не повинна перевищувати 550 мг/м2.

В перші кілька днів застосування даунорубіцину можливе забарвлення сечі в червоний колір.

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): кардіотоксична дія у формі застійної серцевої недостатності (тахікардія, задишка, набряклість стоп і щиколоток) і у вигляді перикардиту-міокардиту, лейкопенія, тромбоцитопенія (зазвичай безсимптомна), анемія, гранулоцитопенія; рідко — незвичайні кровотечі або крововиливи.

З боку органів ШКТ: нудота, блювання (відзначаються незабаром після введення і тривають 24–48 год), езофагіт або стоматит (з'являються через 3–7 днів після застосування препарату), ротоглотковий кандидоз, анорексія, діарея, виразка слизових оболонок ШКТ, тенезми.

З боку сечостатевої системи: гіперурикемія або нефропатія, пов'язана з підвищеним утворенням сечової кислоти (біль у суглобах, у нижній частині спини або в боці), найчастіше виникає в початковий період лікування; червонувате забарвлення сечі (зникає протягом 48 год), цистит.

З боку шкірних покривів: випадіння волосся (зворотне), потемніння або почервоніння шкіри, панікуліт, целюліт.

Алергічні реакції: рідко — шкірний висип або свербіж, набряк, підвищена температура тіла або озноб.

Інші: головний біль, опортуністичні інфекції; екстравазат, некроз тканини, флебіт у місці введення.

Симптоми: передозування даунорубіцином може викликати гостре пошкодження міокарда протягом 24 год і важку мієлосупресію протягом 10-14 днів. Розвиток кардіотоксичності може відзначатися через кілька місяців після передозування антрациклінами.

 Лікування: специфічний антидот невідомий. У разі ослаблення функції серця слід проконсультуватися з кардіологом і відмінити препарат. У разі мієлосупресії слід почати відповідну підтримуючу терапію.

При одночасному застосуванні з препаратами, що мають мієлотоксичну дію, можливе посилення токсичних ефектів.

При застосуванні з циклофосфамідом або доксорубіцином підвищується ризик розвитку кардіотоксичності.

При поєднаному застосуванні з метотрексатом (або з іншими препаратами з гепатотоксичною дією) збільшується ймовірність виникнення гепатотоксичності.

Застосування даунорубіцину з урикозуричними препаратами підвищує ризик розвитку нефропатії.

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення, 20 мг.
По 20 мг діючої речовини у флакони безбарвного скла, I або II гідролітичного класу, герметично закупорені пробками гумовими, з обкаткою ковпачками алюмінієвими або алюмопластиковими.

1 флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.