Допамін

Допамін є гіпертензивним, кардіотонічним, діуретичним засобом. Діюча речовина належить до агоністів допамінових рецепторів. Завдяки впливу на допамінові рецептори провокує розширення церебральних, міокардіальних, ниркових, мезентеріальних судин. Завдяки зменшенню опору ендотелію ниркових судин покращує нирковий кровотік, клубочкову фільтрацію, форсує діурез, сприяє виведенню натрій-іонів. Низькі, середні дози препарату Допамін мають стимулюючий вплив на бета-1-адренорецептори з провокацією позитивного інотропного ефекту та збільшення МОК. При застосуванні препарату Допамін спостерігається збільшення систолічного АТ, пульсового тиску, вплив на діастолічний АТ незначний. Вплив на ОПСС незначний. Потреба міокарда в кисні та коронарний кровотік збільшуються. Високі дози препарату мають стимулюючий ефект на альфа-1-адренорецептори з підвищенням ОПСС, ЧСС та звуженням ниркових судин, підвищенням систолічного та діастолічного АТ. Терапевтичний ефект спостерігається через 5 хвилин, дія триває 10 хвилин.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Після в/в введення широко розподіляється в організмі, частково проникає через ГЕБ. Близько 25% дози захоплюється нейросекреторними везикулами, де відбувається гідроксилювання і утворюється норадреналін. Уявний Vd - 0.89 л/кг. Зв'язок з білками плазми крові - 50 %. Швидко метаболізується в печінці, нирках і плазмі МАО і катехол-O-метилтрансферазою до неактивних метаболітів - гомованілінової кислоти і 3,4-дигідроксифенілацетату. T1/2 з плазми - близько 2 хв, з організму - близько 9 хв. Виводиться нирками: близько 80% протягом 24 год; головним чином у вигляді метаболітів, невелика частина дози (менше 10%) виводиться в незміненому вигляді.

Для дорослих:

Для дітей:

• кардіогенному шоці;
• післяопераційному шоці;
• інфекційно-токсичному шоці;
• анафілактичному шоці;
• гіповолемічному шоці (після нормалізації ОЦК);
• гострій серцево-судинній недостатності;
• синдромі низького міокардіального викиду;
• артеріальній гіпотензії;
• отруєннях (у разі необхідності форсування діурезу);
• травматичному шоці.

• гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії;
• феохромоцитомі;
• фібриляції шлуночків;
• гіперчутливості до допаміну.

З обережністю препарат Допамін призначають при:

• гіповолемії;
• інфаркті міокарда;
• облітеруючому тромбангіїті;
• метаболічному ацидозі;
• порушеннях серцевого ритму;
• закритокутовій глаукомі;
• гіпертензії;
• цукровому діабеті;
• гіперкапнії;
• атеросклерозі;
• лактації;
• тиреотоксикозі;
• діабетичному ендартеріїті;
• тромбоемболії;
• гіпоксії;
• гіперплазії передміхурової залози;
• облітеруючому ендартеріїті;
• бронхіальній астмі;
• вагітності;
• обмороженнях;
• хворобі Рейно;
• показаннях у педіатрії.

Допамін покращує передсердно-шлуночкову провідність, тому пацієнтам з миготливою аритмією перед застосуванням допаміну слід ввести серцеві глікозиди; гіпоксія, гіперкапнія та ацидоз знижують ефективність допаміну, збільшуючи ймовірність розвитку побічних ефектів.
Перед введенням допаміну пацієнтам, які перебувають у стані шоку, слід скоригувати гіповолемію введенням плазми та інших кровозамінних рідин. Інфузію слід проводити під контролем діурезу, хвилинного об'єму крові, АТ, ЕКГ, ЧСС. Зменшення діурезу без супутнього зниження АТ вказує на необхідність зниження дози допаміну. Інгібітори МАО, підвищуючи пресорний ефект симпатоміметиків, можуть обумовлювати виникнення головного болю, аритмії, блювоти та інших проявів гіпертонічного кризу, тому у пацієнтів, які отримували протягом останніх 2-3 тижнів інгібітори МАО, початкові дози допаміну повинні складати не більше 10% від звичайної дози.
Для зниження ризику екстравазації по можливості слід вводити допамін у великі вени.
Застосування допаміну на фоні облітеруючих захворювань периферичних судин та/або синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання в анамнезі можуть викликати різке і виражене звуження судин, що призводить до некрозу шкіри та гангрени (слід здійснювати ретельний моніторинг, а при виявленні ознак периферичної ішемії введення допаміну слід негайно припинити).

• З боку серцево-судинної системи: тахікардія або брадикардія, болі за грудиною, відчуття серцебиття, підвищення або зниження АТ, порушення провідності, розширення комплексу QRS, вазоспазм, підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку; при застосуванні у високих дозах - шлуночкові або надшлуночкові аритмії.
• З боку травної системи: нудота, блювота, кровотечі з ШКТ.
• З боку нервової системи: головний біль, тривожність, рухове занепокоєння, тремор пальців рук.
• З боку обміну речовин: поліурія.
• Алергічні реакції: у хворих на бронхіальну астму - бронхоспазм, шок.
• Місцеві реакції: при потраплянні допаміну під шкіру - некрози шкіри, підшкірної клітковини, можливий розвиток гангрени.

Інші: задишка, азотемія, пілорекція, при введенні у низьких дозах - поліурія.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

При одночасному застосуванні з діуретиками посилюється сечогінна дія допаміну.

При одночасному застосуванні інгібіторів МАО (в т.ч. фуразолідону, прокарбазину, селегіліну), гуанетидину можливе посилення інтенсивності та тривалості кардіостимулюючого та пресорного ефектів допаміну.
Введення допаміну на фоні прийому трициклічних антидепресантів (включаючи мапротилін) призводить до посилення його ефектів (можливий розвиток тахікардії, аритмії, важкої артеріальної гіпертензії).

При одночасному застосуванні з октадином посилюється симпатоміметичний ефект.

Є повідомлення про розвиток важкої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні допаміну з фенітоїном.

При одночасному застосуванні з інгаляційними засобами для загальної анестезії, похідними вуглеводнів (в т.ч. з циклопропаном, хлороформом, енфлураном, галотаном, ізофлураном, метоксифлураном) підвищується ризик розвитку важких порушень серцевого ритму.

Інші симпатоміметики, а також кокаїн посилюють кардіотоксичну дію.
Похідні бутирофенону, бета-адреноблокатори зменшують дію допаміну.
Допамін зменшує гіпотензивний ефект гуанадрелу, гуанетидину, метилдопи, алкалоїдів раувольфії (останні пролонгують ефект допаміну).

При одночасному застосуванні з леводопою - підвищення ризику розвитку аритмій.

При одночасному застосуванні з гормонами щитовидної залози - можливе посилення дії як допаміну, так і гормонів щитовидної залози.
Ергометрин, ерготамін, метилергометрин, окситоцин збільшують вазоконстрикторний ефект і ризик виникнення ішемії та гангрени, а також важкої артеріальної гіпертензії, аж до внутрішньочерепного крововиливу.

При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами можливе підвищення ризику розвитку порушень серцевого ритму, адитивний позитивний інотропний ефект.
Знижує антиангінальний ефект нітратів, які в свою чергу можуть знизити пресорний ефект симпатоміметиків і збільшити ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

Фармацевтично несумісний з лужними розчинами (інактивують допамін), окислювачами, солями заліза, тіаміном (сприяє руйнуванню вітаміну B1).

Випускається препарат Допамін у формі концентрату для приготування ін'єкційного розчину. Фасування: - концентрат 25 мг/5 мл/5 ампул/упаковка; - концентрат 25 мг/5 мл/10 ампул/упаковка; - концентрат 50 мг/5 мл/5 ампул/упаковка; - концентрат 50 мг/5 мл/10 ампул/упаковка; - концентрат 100 мг/5 мл/5 ампул/упаковка; - концентрат 100 мг/5 мл/10 ампул/упаковка; - концентрат 200 мг/5 мл/5 ампул/упаковка; - концентрат 200 мг/5 мл/10 ампул/упаковка.