Епоетин альфа
Epoetinum aipha
Аналоги (дженерики, синоніми)
Аепрін, Біноскрит, Рус токсикодендрон, Рус-ГФ, Рус-плюс, Репоетин-СП, Епокомб, Епокрин, Епрекс, Еральфон.
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Epoetin alfa" 4000 ME - 5 ml
D.t.d. №10 in flac.
S.: В/в, по 1 флакону 3 рази на тиждень.
D.t.d. №10 in flac.
S.: В/в, по 1 флакону 3 рази на тиждень.
Фармакологічні властивості
Протианемічний, еритропоетичний.
Фармакодинаміка
Рекомбінантний еритропоетин людини, являє собою очищений глікопротеїн. Стимулює еритропоез. Синтезується в клітинах ссавців, в які вбудований ген, що кодує еритропоетин людини. За біологічними та імунологічними властивостями ідентичний еритропоетину людини, виділеному з сечі. Синтез ендогенного еритропоетину здійснюється в нирках і залежить від рівня оксигенації крові.
Фармакокінетика
Після п/к введення концентрація активної речовини в плазмі підвищується повільно, досягаючи максимального рівня через 12-18 год.
Після багаторазового в/в введення T1/2 у дорослих здорових пацієнтів становить 4 год, у пацієнтів з нирковою недостатністю - близько 6 год; у дітей - близько 6 год.
Після багаторазового в/в введення T1/2 у дорослих здорових пацієнтів становить 4 год, у пацієнтів з нирковою недостатністю - близько 6 год; у дітей - близько 6 год.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Фаза корекції — початкова доза становить 50 ОД/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При необхідності через 1 міс дозу можна підвищити до 75 ОД/кг 3 рази на тиждень; надалі дозу можна підвищити на 25 ОД/кг з інтервалом 1 міс;
підтримуюча фаза — дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта таким чином, щоб показник гематокриту не перевищував 35 об.%. Зазвичай призначають у дозі 30–100 ОД/кг 3 рази на тиждень після діалізу. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 ОД/кг 3 рази на тиждень.
Вводять п/к або в/в. Тривалість в/в ін'єкції — 1–2 хв.
підтримуюча фаза — дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта таким чином, щоб показник гематокриту не перевищував 35 об.%. Зазвичай призначають у дозі 30–100 ОД/кг 3 рази на тиждень після діалізу. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 ОД/кг 3 рази на тиждень.
Вводять п/к або в/в. Тривалість в/в ін'єкції — 1–2 хв.
Показання
- Лікування анемії, пов'язаної з хронічною нирковою недостатністю у дорослих пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, або яким показано проведення діалізу; у дітей, які перебувають на гемодіалізі.
- Лікування анемії у онкологічних хворих (які отримують або не отримують хіміотерапію) при немієлоїдних пухлинах.
- Профілактика анемії у онкологічних хворих з немієлоїдними пухлинами, які отримують тривалий курс хіміотерапії.
- Лікування анемії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, (при рівні ендогенного еритропоетину ≤ 500 МО/мл).
- В рамках передепозитної програми перед обширною хірургічною операцією у пацієнтів з рівнем гематокриту 33-39%, для полегшення збору аутологічної крові та зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій (при очікуваній потребі в переливаній крові вище, ніж кількість, яку можна отримати без застосування епоетину альфа).
- Перед проведенням обширної операції з очікуваною середньою крововтратою (2-4 одиниці або 900-1800 мл) у дорослих пацієнтів з легкою або середньою анемією (гемоглобін >10 і ≤ 13 г/дл) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях та покращення відновлення еритропоезу.
- Лікування анемії у онкологічних хворих (які отримують або не отримують хіміотерапію) при немієлоїдних пухлинах.
- Профілактика анемії у онкологічних хворих з немієлоїдними пухлинами, які отримують тривалий курс хіміотерапії.
- Лікування анемії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, (при рівні ендогенного еритропоетину ≤ 500 МО/мл).
- В рамках передепозитної програми перед обширною хірургічною операцією у пацієнтів з рівнем гематокриту 33-39%, для полегшення збору аутологічної крові та зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій (при очікуваній потребі в переливаній крові вище, ніж кількість, яку можна отримати без застосування епоетину альфа).
- Перед проведенням обширної операції з очікуваною середньою крововтратою (2-4 одиниці або 900-1800 мл) у дорослих пацієнтів з легкою або середньою анемією (гемоглобін >10 і ≤ 13 г/дл) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях та покращення відновлення еритропоезу.
Протипоказання
- Неконтрольована артеріальна гіпертензія, підвищена чутливість до епоетину альфа.
- Перед проведенням обширної хірургічної операції не в рамках передепозитної програми з використанням аутологічної крові протипоказано при важкій патології судин (в т.ч. коронарних, сонних, церебральних, периферичних) та при недавно перенесеному інфаркті міокарда або гострому порушенні мозкового кровообігу.
- Перед проведенням обширної хірургічної операції не в рамках передепозитної програми з використанням аутологічної крові протипоказано при важкій патології судин (в т.ч. коронарних, сонних, церебральних, периферичних) та при недавно перенесеному інфаркті міокарда або гострому порушенні мозкового кровообігу.
Особливі вказівки
Епоетин альфа слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з епілепсією, наявністю судомних нападів в анамнезі або станами, що передбачають підвищення судомної готовності, такими як інфекції ЦНС або метастатичне ураження головного мозку.
Збільшення частоти розвитку тромботичних ускладнень спостерігалося у пацієнтів, які отримують препарати, що стимулюють еритропоез. Ускладнення включають в себе тромбози вен і артерій (в т.ч. летальні випадки), такі як тромбоз глибоких вен, емболію легеневої артерії, тромбоз сітківки ока та інфаркт міокарда. Також відзначалися випадки гострого порушення мозкового кровообігу (включаючи ішемічний інсульт, геморагічний інсульт та транзиторну ішемічну атаку). Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку тромбозу або інших судинних ускладнень потрібен ретельний медичний контроль.
З обережністю застосовують при подагрі.
До початку застосування слід переконатися, що пацієнти з артеріальною гіпертензією отримували ефективну антигіпертензивну терапію.
На фоні застосування необхідно контролювати рівень АТ, звертаючи увагу на виникнення або посилення незвичайних головних болів. При цьому може знадобитися корекція проведеної терапії або призначення антигіпертензивних засобів. Якщо незважаючи на адекватну терапію АТ не знижується, епоетин альфа слід відмінити.
До початку застосування епоетину альфа слід оцінити стан депо заліза в організмі. У більшості хворих з хронічною нирковою недостатністю, у онкологічних та ВІЛ-інфікованих хворих рівень феритину в плазмі крові зменшується одночасно з збільшенням гематокриту. Рівень феритину необхідно визначати протягом всього курсу лікування. Якщо він становить менше 100 нг/мл, рекомендується замісна терапія препаратами заліза. Пацієнти, які здають аутологічну кров і знаходяться в перед- або післяопераційному періоді, також повинні отримувати додатково адекватну кількість заліза.
В період застосування слід контролювати рівень гемоглобіну, принаймні, 1 раз на тиждень до досягнення стабільного рівня, потім трохи рідше.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з порфірією. При хронічній нирковій недостатності на фоні терапії епоетином альфа можливе загострення порфірії.
Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, на фоні терапії епоетином альфа часто потрібно збільшення дози гепарину під час діалізу через підвищення гематокриту. При неадекватній дозі гепарину можлива оклюзія діалізної системи.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та клінічно вираженою ІХС або застійною серцевою недостатністю підтримуючий рівень гемоглобіну не повинен перевищувати верхню межу оптимального рекомендованого рівня (не більше 10-12 г/дл у дорослих).
При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе уповільнення біотрансформації епоетину альфа та виражене посилення еритропоезу.
Не можна повністю виключити можливість впливу епоетину альфа на ріст деяких типів пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.
Слід дотримуватися всіх спеціальних попереджень та заходів обережності, пов'язаних з програмою збору аутологічної крові (це стосується всіх пацієнтів, які отримують епоетин альфа).
Терапевтична ефективність епоетину альфа може зменшитися при дефіциті заліза, фолієвої кислоти, вітаміну B12, інтоксикації алюмінієм, інтеркурентних захворюваннях, прихованій кровотечі, гемолізі, фіброзі кісткового мозку.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
При застосуванні епоетину альфа до встановлення оптимальної підтримуючої дози пацієнтам з ХНН слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності через збільшення ризику розвитку артеріальної гіпертензії на початку терапії.
Збільшення частоти розвитку тромботичних ускладнень спостерігалося у пацієнтів, які отримують препарати, що стимулюють еритропоез. Ускладнення включають в себе тромбози вен і артерій (в т.ч. летальні випадки), такі як тромбоз глибоких вен, емболію легеневої артерії, тромбоз сітківки ока та інфаркт міокарда. Також відзначалися випадки гострого порушення мозкового кровообігу (включаючи ішемічний інсульт, геморагічний інсульт та транзиторну ішемічну атаку). Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку тромбозу або інших судинних ускладнень потрібен ретельний медичний контроль.
З обережністю застосовують при подагрі.
До початку застосування слід переконатися, що пацієнти з артеріальною гіпертензією отримували ефективну антигіпертензивну терапію.
На фоні застосування необхідно контролювати рівень АТ, звертаючи увагу на виникнення або посилення незвичайних головних болів. При цьому може знадобитися корекція проведеної терапії або призначення антигіпертензивних засобів. Якщо незважаючи на адекватну терапію АТ не знижується, епоетин альфа слід відмінити.
До початку застосування епоетину альфа слід оцінити стан депо заліза в організмі. У більшості хворих з хронічною нирковою недостатністю, у онкологічних та ВІЛ-інфікованих хворих рівень феритину в плазмі крові зменшується одночасно з збільшенням гематокриту. Рівень феритину необхідно визначати протягом всього курсу лікування. Якщо він становить менше 100 нг/мл, рекомендується замісна терапія препаратами заліза. Пацієнти, які здають аутологічну кров і знаходяться в перед- або післяопераційному періоді, також повинні отримувати додатково адекватну кількість заліза.
В період застосування слід контролювати рівень гемоглобіну, принаймні, 1 раз на тиждень до досягнення стабільного рівня, потім трохи рідше.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з порфірією. При хронічній нирковій недостатності на фоні терапії епоетином альфа можливе загострення порфірії.
Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, на фоні терапії епоетином альфа часто потрібно збільшення дози гепарину під час діалізу через підвищення гематокриту. При неадекватній дозі гепарину можлива оклюзія діалізної системи.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та клінічно вираженою ІХС або застійною серцевою недостатністю підтримуючий рівень гемоглобіну не повинен перевищувати верхню межу оптимального рекомендованого рівня (не більше 10-12 г/дл у дорослих).
При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе уповільнення біотрансформації епоетину альфа та виражене посилення еритропоезу.
Не можна повністю виключити можливість впливу епоетину альфа на ріст деяких типів пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.
Слід дотримуватися всіх спеціальних попереджень та заходів обережності, пов'язаних з програмою збору аутологічної крові (це стосується всіх пацієнтів, які отримують епоетин альфа).
Терапевтична ефективність епоетину альфа може зменшитися при дефіциті заліза, фолієвої кислоти, вітаміну B12, інтоксикації алюмінієм, інтеркурентних захворюваннях, прихованій кровотечі, гемолізі, фіброзі кісткового мозку.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
При застосуванні епоетину альфа до встановлення оптимальної підтримуючої дози пацієнтам з ХНН слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності через збільшення ризику розвитку артеріальної гіпертензії на початку терапії.
Побічні ефекти
- Грипоподібний синдром: можливі запаморочення, сонливість, лихоманковий стан, головний біль, болі в суглобах та м'язах (переважно на початку лікування).
- З боку серцево-судинної системи: можливе дозозалежне підвищення АТ; погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (найчастіше у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю); в окремих випадках - гіпертонічні кризи, злоякісна артеріальна гіпертензія з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) та генералізованими тоніко-клонічними судомами.
- З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитоз.
- З боку системи згортання: в окремих випадках - тромбози шунта (у пацієнтів на гемодіалізі зі схильністю до гіпотензії або при наявності стенозів, аневризм).
- З боку сечовивідної системи: можливі гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, сечових кислот у плазмі крові (у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю).
- Алергічні реакції: в окремих випадках - слабо або помірно виражені шкірний висип, екзема, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк.
- Місцеві реакції: можливі почервоніння, відчуття печіння, слабка або помірна болючість у місці введення (частіше виникають при п/к введенні).
- Інші: рідко - потенційно серйозні ускладнення, пов'язані з порушенням дихання або зі зниженням АТ; імунні реакції (має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл).
- З боку серцево-судинної системи: можливе дозозалежне підвищення АТ; погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (найчастіше у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю); в окремих випадках - гіпертонічні кризи, злоякісна артеріальна гіпертензія з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) та генералізованими тоніко-клонічними судомами.
- З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитоз.
- З боку системи згортання: в окремих випадках - тромбози шунта (у пацієнтів на гемодіалізі зі схильністю до гіпотензії або при наявності стенозів, аневризм).
- З боку сечовивідної системи: можливі гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, сечових кислот у плазмі крові (у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю).
- Алергічні реакції: в окремих випадках - слабо або помірно виражені шкірний висип, екзема, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк.
- Місцеві реакції: можливі почервоніння, відчуття печіння, слабка або помірна болючість у місці введення (частіше виникають при п/к введенні).
- Інші: рідко - потенційно серйозні ускладнення, пов'язані з порушенням дихання або зі зниженням АТ; імунні реакції (має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл).
Передозування
Симптоми: посилення побічних ефектів.
Лікування: симптоматичне. При високому рівні Hb — кровопускання.
Лікування: симптоматичне. При високому рівні Hb — кровопускання.
Лікарняна взаємодія
Дія епоетину альфа може посилюватися при одночасному введенні препаратів крові.
Одночасне застосування препаратів, що пригнічують еритропоез, може призводити до зниження ефективності епоетину альфа.
При одночасному застосуванні епоетину альфа з циклоспорином можливе зниження концентрації останнього в плазмі через збільшення ступеня його зв'язування з еритроцитами (при застосуванні цієї комбінації необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі та при необхідності збільшити його дозу).
Епоетин альфа не можна змішувати з розчинами інших лікарських засобів.
Одночасне застосування препаратів, що пригнічують еритропоез, може призводити до зниження ефективності епоетину альфа.
При одночасному застосуванні епоетину альфа з циклоспорином можливе зниження концентрації останнього в плазмі через збільшення ступеня його зв'язування з еритроцитами (при застосуванні цієї комбінації необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі та при необхідності збільшити його дозу).
Епоетин альфа не можна змішувати з розчинами інших лікарських засобів.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій (в 1 амп. — 10 000 ОД;
в 1 шприці — 1000 ОД, 2000 ОД, 3000 ОД, 4000 ОД;
в 1 фл. — 2000 ОД, 4000 ОД, 10 000 ОД).
Ліофілізат для приготування розчину для в/в і п/к введення (10 000 ME, 20 000 ME).
в 1 шприці — 1000 ОД, 2000 ОД, 3000 ОД, 4000 ОД;
в 1 фл. — 2000 ОД, 4000 ОД, 10 000 ОД).
Ліофілізат для приготування розчину для в/в і п/к введення (10 000 ME, 20 000 ME).
