Етомідат

Наркозний.

Механізм ефекту пов'язаний з ГАМКміметичними властивостями: посилення підкоркових гальмівних впливів і пригнічення висхідної ретикулярної формації за рахунок зниження проникності мембран нервових клітин для вхідних потоків іонів натрію, що призводить до порушення міжсинаптичної передачі.
Знижує внутрішньочерепний і внутрішньоочний тиск, знижує концентрацію кортизолу в сироватці крові.
Не пригнічує дихання, хоча здатний викликати короткі періоди апное, не впливає на вивільнення гістаміну з тканинних депо і серцево-судинну систему.
Відсутні анальгезуюча і міорелаксуюча активність.

Після в/в введення 76% зв'язується з білками плазми.
Піддається біотрансформації в печінці з утворенням неактивних метаболітів.
T1/2 становить 75 хв.
Виводиться нирками.
Після в/в введення наркоз розвивається через 1 хв і триває 3–5 хв (з швидким виходом).
Ефект може пролонгуватися седативними засобами і повторними ін'єкціями.

Для дорослих:

- Премедикація при проведенні загальної анестезії, при короткочасних оперативних втручаннях, регіональній анестезії, підготовці пацієнтів до інструментальних методів дослідження.
- Введення в наркоз при комбінованому наркозі 2 і 3 типу.

- Підвищена чутливість до етомідату.

Оскільки етомідат не має анальгетичної дії, рекомендується перед його застосуванням ввести 1-2 мл фентанілу в/в протягом 1-2 хв.

При комбінації із засобами для інгаляційного наркозу необхідна корекція їх дози.

-Можливі спонтанні скорочення однієї або кількох груп м'язів, біль у місці введення (особливо в дрібні вени), транзиторна артеріальна гіпертензія з подальшою гіпотензією, викликаною зменшенням ОПСС, тахікардією.
- При застосуванні в дозі понад 200 мг можливе уповільнення пробудження. Рідко - зниження рівня кортизолу в сироватці крові, порушення дихання.

Немає даних

При одночасному застосуванні з гіпотензивними препаратами можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Розчин для ін'єкцій (в 1 мл — 2 мг).