Еуфілін розчин
Euphylline solution
Аналоги (дженерики, синоніми)
Амінофілін, Амінофілін, Аммофілін, Діафілін, Генофілін, Метафілін, Неофілін, Новофілін, Синтофілін, Теофіламін, Теофілін етилендіамін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Euphyllin" 2,4% – 5 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S. Внутрішньовенно повільно, по 1 ампулі 1 раз на день.
Rp.: Sol. "Euphyllin" 24% – 1 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S. Внутрішньом'язово, по 1 ампулі 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Бронхолітичний, діуретичний, спазмолітичний, токолітичний.
Фармакодинаміка
Бронхолітичний засіб, похідне ксантину; інгібує фосфодіестеразу, збільшує накопичення в тканинах циклічного аденозинмонофосфату, блокує аденозинові (пуринові) рецептори; знижує надходження іонів кальцію через канали клітинних мембран, зменшує скоротливу активність гладкої мускулатури. Розслабляє мускулатуру бронхів, збільшує мукоциліарний кліренс, стимулює скорочення діафрагми, покращує функцію дихальних і міжреберних м'язів, стимулює дихальний центр, підвищує його чутливість до вуглекислого газу і покращує альвеолярну вентиляцію, що в кінцевому підсумку призводить до зниження тяжкості і частоти епізодів апное. Нормалізуючи дихальну функцію, сприяє насиченню крові киснем і зниженню концентрації вуглекислоти. Має стимулюючий вплив на діяльність серця, збільшує силу і частоту серцевих скорочень, підвищує коронарний кровотік і потребу міокарда в кисні. Знижує тонус кровоносних судин (головним чином, судин мозку, шкіри і нирок). Має периферичну венодилатуючу дію, зменшує легеневий судинний опір, знижує тиск у «малому» колі кровообігу. Збільшує нирковий кровотік, має помірний діуретичний ефект. Розширює позапечінкові жовчні шляхи. Гальмує агрегацію тромбоцитів (пригнічує фактор активації тромбоцитів і PgE2 альфа), підвищує стійкість еритроцитів до деформації (покращує реологічні властивості крові), зменшує тромбоутворення і нормалізує мікроциркуляцію. Має токолітичну дію, підвищує кислотність шлункового соку. При використанні у великих дозах має енілептогенну дію.
Фармакокінетика
В організмі амінофілін метаболізується при фізіологічних значеннях pH з вивільненням вільного теофіліну. Бронхолітичні властивості проявляються при концентраціях теофіліну в плазмі крові 10-20 мкг/мл. Концентрація понад 20 мг/мл є токсичною. Збуджуючий ефект на дихальний центр реалізується при нижчій концентрації - 5-10 мкг/мл.
Зв'язування теофіліну з білками плазми становить приблизно 40%; у новонароджених, а також у дорослих з захворюваннями зв'язування зменшується. Зв'язування з білками плазми у дорослих становить близько 60%, у новонароджених - 36%, у хворих на цироз печінки - 36%. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація в сироватці крові плода дещо вища, ніж в сироватці матері). Виділяється з грудним молоком.
Теофілін метаболізується в печінці за участю кількох ізоферментів цитохрому P450, найважливішим з яких є CYP1A2. В процесі метаболізму утворюються 1,3-диметилсечова кислота, 1-метилсечова кислота і 3-метилксантин. Ці метаболіти виводяться з сечею. У незміненому вигляді у дорослих виводиться 10%. У новонароджених значна частина виводиться у вигляді кофеїну (через незрілість шляхів його подальшого метаболізму), у незміненому вигляді - 50%.
Значні індивідуальні відмінності швидкості печінкового метаболізму теофіліну є причиною вираженої варіабельності значень кліренсу, концентрації в плазмі, періоду напіввиведення. На печінковий метаболізм впливають такі фактори як вік, пристрасть до куріння тютюну, дієта, захворювання, одночасно проведена лікарська терапія.
T1/2 теофіліну у некурящих пацієнтів з бронхіальною астмою практично без патологічних змін з боку інших органів і систем становить 6-12 год, у курящих - 4-5 год, у дітей - 1-5 год, у новонароджених і недоношених дітей - 10-45 год.
T1/2 теофіліну збільшується у осіб похилого віку і у пацієнтів з серцевою недостатністю або захворюваннями печінки.
Кліренс зменшується при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі, набряку легень, ХОЗЛ.
Етилендіамін не впливає на фармакокінетику теофіліну.
Зв'язування теофіліну з білками плазми становить приблизно 40%; у новонароджених, а також у дорослих з захворюваннями зв'язування зменшується. Зв'язування з білками плазми у дорослих становить близько 60%, у новонароджених - 36%, у хворих на цироз печінки - 36%. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація в сироватці крові плода дещо вища, ніж в сироватці матері). Виділяється з грудним молоком.
Теофілін метаболізується в печінці за участю кількох ізоферментів цитохрому P450, найважливішим з яких є CYP1A2. В процесі метаболізму утворюються 1,3-диметилсечова кислота, 1-метилсечова кислота і 3-метилксантин. Ці метаболіти виводяться з сечею. У незміненому вигляді у дорослих виводиться 10%. У новонароджених значна частина виводиться у вигляді кофеїну (через незрілість шляхів його подальшого метаболізму), у незміненому вигляді - 50%.
Значні індивідуальні відмінності швидкості печінкового метаболізму теофіліну є причиною вираженої варіабельності значень кліренсу, концентрації в плазмі, періоду напіввиведення. На печінковий метаболізм впливають такі фактори як вік, пристрасть до куріння тютюну, дієта, захворювання, одночасно проведена лікарська терапія.
T1/2 теофіліну у некурящих пацієнтів з бронхіальною астмою практично без патологічних змін з боку інших органів і систем становить 6-12 год, у курящих - 4-5 год, у дітей - 1-5 год, у новонароджених і недоношених дітей - 10-45 год.
T1/2 теофіліну збільшується у осіб похилого віку і у пацієнтів з серцевою недостатністю або захворюваннями печінки.
Кліренс зменшується при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі, набряку легень, ХОЗЛ.
Етилендіамін не впливає на фармакокінетику теофіліну.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Спосіб введення: внутрішньовенно.
Дорослим вводять повільно (протягом 4-6 хвилин) по 5-10 мл препарату (0,12-0,24 г), який попередньо розводять у 10-20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.
При появі відчуття серцебиття, запаморочення, нудоти швидкість введення зменшують або переходять на крапельне введення, для чого 10-20 мл препарату (0,24-0,48 г) розводять у 100-150 мл 0,9 % розчину натрію хлориду; вводять зі швидкістю 30-50 крапель на хвилину.
Перед парентеральним введенням розчин необхідно нагріти до температури тіла. Парентерально вводять амінофілін до 3 разів на добу, не більше 14 днів. Найвищі дози амінофіліну для дорослих при внутрішньовенному введенні: разова - 0,25 г, добова -0,5 г.
Препарат призначають внутрішньом'язово, глибоко у верхній квадрант сідничного м'яза по 1 мл (240 мг) розчину.
Парентерально вводять еуфілін до 3 разів на добу, не більше 14 днів.
Концентрація еуфіліну в сироватці крові не повинна перевищувати 20 мкг/мл.
Найвищі дози еуфіліну для дорослих внутрішньом'язово: разова — 0,5 г, добова — 1,5 г.
Найвищі дози для дітей внутрішньом'язово: разова — 7 мг/кг, добова — 15 мг/кг.
Корекція режиму дозування може знадобитися при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози (разова доза — 0,3 г). Курящим пацієнтам рекомендується збільшити дозу у зв'язку з прискореним виведенням препарату з організму (разова доза — 0,7 г).
Препарат призначають внутрішньом'язово, глибоко у верхній квадрант сідничного м'яза по 1 мл (240 мг) розчину.
Парентерально вводять еуфілін до 3 разів на добу, не більше 14 днів.
Концентрація еуфіліну в сироватці крові не повинна перевищувати 20 мкг/мл.
Найвищі дози еуфіліну для дорослих внутрішньом'язово: разова — 0,5 г, добова — 1,5 г.
Найвищі дози для дітей внутрішньом'язово: разова — 7 мг/кг, добова — 15 мг/кг.
Корекція режиму дозування може знадобитися при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози (разова доза — 0,3 г). Курящим пацієнтам рекомендується збільшити дозу у зв'язку з прискореним виведенням препарату з організму (разова доза — 0,7 г).
Для дітей:
При необхідності дітям вводять амінофілін внутрішньовенно крапельно з розрахунку разової дози 2-3 мг/кг.
Найвищі дози для дітей при внутрішньовенному введенні: разова - 3 мг/кг, добова - у віці до 3 міс - 0,03-0,06 г, від 4 до 12 міс - 0,06-0,09 г, від 2 до 3 років - 0,09-0,12 г, від 4 до 7 років - 0,12-0,24 г, від 8 до 18 років - 0,25-0,5 г.
Найвищі дози для дітей при внутрішньовенному введенні: разова - 3 мг/кг, добова - у віці до 3 міс - 0,03-0,06 г, від 4 до 12 міс - 0,06-0,09 г, від 2 до 3 років - 0,09-0,12 г, від 4 до 7 років - 0,12-0,24 г, від 8 до 18 років - 0,25-0,5 г.
Показання
Астматичний статус (додаткова терапія), апное новонароджених, порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом (у складі комбінованої терапії), лівошлуночкова недостатність з бронхоспазмом і порушенням дихання за типом Чейн-Стокса, набряковий синдром ниркового генезу (у складі комплексної терапії).
Протипоказання
- Тяжка артеріальна гіпер- або гіпотензія
- тахіаритмії
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в фазі загострення
- гіперацидний гастрит
- тяжкі порушення функції печінки і/або нирок
- епілепсія, геморагічний інсульт
- крововилив у сітківку ока
- одночасне застосування з ефедрином у дітей, дитячий вік (до 3 років, для пролонгованих пероральних форм - до 12 років)
- підвищена чутливість до амінофіліну і теофіліну.
- тахіаритмії
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в фазі загострення
- гіперацидний гастрит
- тяжкі порушення функції печінки і/або нирок
- епілепсія, геморагічний інсульт
- крововилив у сітківку ока
- одночасне застосування з ефедрином у дітей, дитячий вік (до 3 років, для пролонгованих пероральних форм - до 12 років)
- підвищена чутливість до амінофіліну і теофіліну.
Особливі вказівки
З обережністю застосовувати при тяжкій коронарній недостатності (гостра фаза інфаркту міокарда, стенокардія), поширеному атеросклерозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, частій шлуночковій екстрасистолії, підвищеній судомній готовності, при печінковій і/або нирковій недостатності, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки (в анамнезі), при нещодавно перенесеній кровотечі з ШКТ, неконтрольованому гіпотиреозі (можливість кумуляції) або тиреотоксикозі, при тривалій гіпертермії, гастроезофагеальному рефлюксі, гіпертрофії передміхурової залози, у пацієнтів похилого віку, у дітей (особливо всередину).
Корекція режиму дозування амінофіліну може знадобитися при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі, лихоманці, ГРЗ.
У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози.
При заміні застосовуваної лікарської форми амінофіліну на іншу необхідно клінічне спостереження і контроль концентрації теофіліну в плазмі крові.
Амінофілін не застосовують одночасно з іншими похідними ксантину. У період лікування слід уникати вживання харчових продуктів, що містять похідні ксантину (міцна кава, чай).
З обережністю застосовують одночасно з антикоагулянтами, з іншими похідними теофіліну або пурину.
Слід уникати одночасного застосування з бета-адреноблокаторами.
Амінофілін не слід застосовувати одночасно з розчином глюкози.
Не застосовувати ректально у дітей.
Корекція режиму дозування амінофіліну може знадобитися при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі, лихоманці, ГРЗ.
У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози.
При заміні застосовуваної лікарської форми амінофіліну на іншу необхідно клінічне спостереження і контроль концентрації теофіліну в плазмі крові.
Амінофілін не застосовують одночасно з іншими похідними ксантину. У період лікування слід уникати вживання харчових продуктів, що містять похідні ксантину (міцна кава, чай).
З обережністю застосовують одночасно з антикоагулянтами, з іншими похідними теофіліну або пурину.
Слід уникати одночасного застосування з бета-адреноблокаторами.
Амінофілін не слід застосовувати одночасно з розчином глюкози.
Не застосовувати ректально у дітей.
Побічні ефекти
- З боку ЦНС: запаморочення, порушення сну, занепокоєння, тремор, судоми.
- З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму; при швидкому в/в введенні - поява болів в області серця, зниження АТ, тахікардія (в т.ч. у плода при прийомі в III триместрі вагітності), аритмії, зниження АТ, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії.
- З боку травної системи: нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, діарея; при тривалому прийомі всередину - анорексія.
- З боку сечовидільної системи: альбумінурія, гематурія.
- Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, лихоманка.
- З боку обміну речовин: рідко - гіпоглікемія.
- Місцеві реакції: ущільнення, гіперемія, болючість у місці ін'єкції; при ректальному застосуванні подразнення слизової оболонки прямої кишки, проктит.
Інші: біль у грудях, тахіпное, відчуття припливів до обличчя, альбумінурія, гематурія, гіпоглікемія, посилення діурезу, підвищене потовиділення.
- З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму; при швидкому в/в введенні - поява болів в області серця, зниження АТ, тахікардія (в т.ч. у плода при прийомі в III триместрі вагітності), аритмії, зниження АТ, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії.
- З боку травної системи: нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, діарея; при тривалому прийомі всередину - анорексія.
- З боку сечовидільної системи: альбумінурія, гематурія.
- Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, лихоманка.
- З боку обміну речовин: рідко - гіпоглікемія.
- Місцеві реакції: ущільнення, гіперемія, болючість у місці ін'єкції; при ректальному застосуванні подразнення слизової оболонки прямої кишки, проктит.
Інші: біль у грудях, тахіпное, відчуття припливів до обличчя, альбумінурія, гематурія, гіпоглікемія, посилення діурезу, підвищене потовиділення.
Передозування
Симптоми: анорексія, діарея, нудота, блювання, болі в епігастральній області, шлунково-кишкова кровотеча, тахіпное, гіперемія обличчя, тахікардія, шлуночкові аритмії, безсоння, занепокоєння, світлобоязнь, генералізовані судоми.
Лікування: відміна препарату, стимуляція його виведення з організму (промивання шлунка, форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз, перитонеальний діаліз), симптоматична терапія.
Лікування: відміна препарату, стимуляція його виведення з організму (промивання шлунка, форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз, перитонеальний діаліз), симптоматична терапія.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з симпатоміметиками відбувається взаємне посилення дії; з бета-адреноблокаторами і препаратами літію - дія взаємно зменшується. Інтенсивність дії амінофіліну може зменшуватися (внаслідок збільшення його кліренсу) при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, рифампіцином, ізоніазидом, карбамазепіном, сульфінпіразоном, фенітоїном, а також у курців.
Інтенсивність дії амінофіліну може збільшуватися (внаслідок зменшення його кліренсу) при одночасному застосуванні з антибіотиками з групи макролідів, лінкоміцином, з хінолонами, алопуринолом, бета-адреноблокаторами, циметидином, дисульфірамом, флувоксаміном, гормональними контрацептивами для прийому всередину, ізопреналіном, вилоксазином і при вакцинації проти грипу.
Похідні ксантину можуть потенціювати гіпокаліємію, обумовлену дією стимуляторів β2-адренорецепторів, кортикостероїдів і діуретиків.
Протидіарейні препарати і ентеросорбенти знижують всмоктування амінофіліну.
Фармацевтично несумісний з розчинами кислот.
Інтенсивність дії амінофіліну може збільшуватися (внаслідок зменшення його кліренсу) при одночасному застосуванні з антибіотиками з групи макролідів, лінкоміцином, з хінолонами, алопуринолом, бета-адреноблокаторами, циметидином, дисульфірамом, флувоксаміном, гормональними контрацептивами для прийому всередину, ізопреналіном, вилоксазином і при вакцинації проти грипу.
Похідні ксантину можуть потенціювати гіпокаліємію, обумовлену дією стимуляторів β2-адренорецепторів, кортикостероїдів і діуретиків.
Протидіарейні препарати і ентеросорбенти знижують всмоктування амінофіліну.
Фармацевтично несумісний з розчинами кислот.
Лікарська форма
Розчин для внутрішньом'язового введення 240 мг/мл.
По 1 мл в ампули нейтрального скла.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.
По 5 ампул в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної.
По 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
Розчин для внутрішньовенного введення 24 мг/мл.
По 5 мл або 10 мл в ампули нейтрального скла або безбарвного скла першого гідролітичного класу з точками надлому або кільцями.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.
По 5 ампул поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної.
По 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 1 мл в ампули нейтрального скла.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.
По 5 ампул в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної.
По 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
Розчин для внутрішньовенного введення 24 мг/мл.
По 5 мл або 10 мл в ампули нейтрального скла або безбарвного скла першого гідролітичного класу з точками надлому або кільцями.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.
По 5 ампул поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної.
По 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
