Глібомет

Гіпоглікемічний, гіполіпідемічний.

Комбінований пероральний гіпоглікемічний препарат, містить похідне сульфонілсечовини II покоління та бігуанід. Має панкреатичні та внепанкреатичні ефекти.

Глібенкламід - похідне сульфонілсечовини II покоління. Стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порогу подразнення глюкозою β-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну та ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює дію інсуліну на поглинання глюкози м'язами та печінкою, гальмує ліполіз у жировій тканині. Діє у II стадії секреції інсуліну.

Метформін належить до групи бігуанідів. Стимулює периферичну чутливість тканин до дії інсуліну (підвищує зв'язування інсуліну з рецепторами, посилює ефекти інсуліну на пострецепторному рівні), знижує всмоктування глюкози в кишечнику, пригнічує глюконеогенез і має сприятливий вплив на ліпідний обмін, сприяє зменшенню надмірної маси тіла у пацієнтів з цукровим діабетом, а також має фібринолітичну дію за рахунок пригнічення інгібітора активатора плазміногену тканинного типу.
Гіпоглікемічний ефект препарату розвивається через 2 год і триває 12 год.

Синергічна комбінація двох діючих компонентів препарату - стимулюючий ефект похідного сульфонілсечовини щодо вироблення ендогенного інсуліну (панкреатичний вплив) і прямий вплив бігуаніду на м'язову та жирову тканини (суттєве збільшення засвоєння глюкози - внепанкреатичний вплив) і печінкову тканину (зниження глюконеогенезу), дозволяє при певному співвідношенні доз зменшити вміст кожного компонента. Це допомагає уникнути надмірної стимуляції β-клітин підшлункової залози, і, відповідно, зменшити ризик порушення її функції, а також забезпечує підвищення безпеки гіпоглікемічних препаратів і зниження частоти побічних ефектів.

Глібенкламід

Абсорбція
При прийомі всередину абсорбція глібенкламіду з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) становить понад 95%. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) досягається приблизно за 4 год.

Розподіл
Об'єм розподілу - близько 10 л.
Зв'язок з білками плазми становить 99%.

Метаболізм і виведення
Глібенкламід майже повністю метаболізується в печінці ізоферментом CYP2C9 системи цитохрому Р450 (CYP3A4 стінки тонкої кишки відіграє допоміжну роль) з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками (40%) і через кишечник (60%).
Період напіввиведення глібенкламіду - від 4 до 11 год.

Метформін

Абсорбція
Після прийому всередину метформін абсорбується з ШКТ досить повно. Частка невсосаного метформіну, виявленого в калі, становить 20-30%. Процес всмоктування метформіну характеризується насичуваністю. Припускається, що фармакокінетика його всмоктування нелінійна.
Сmах (приблизно 2 мкг/мл або 15 мкмоль/мл) в плазмі крові досягається через 2,5 год. При застосуванні в рекомендованих дозах рівноважна концентрація метформіну в плазмі крові досягається протягом 24-48 год і, як правило, не перевищує 1 мкг/мл.
Абсолютна біодоступність метформіну у здорових добровольців становить 50-60%. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і затримується.

Розподіл
Метформін швидко розподіляється в тканини, практично не зв'язується з білками плазми. Сmах в крові нижче Сmах в плазмі крові і досягається приблизно за той же час. Метформін проникає в еритроцити. Ймовірно, еритроцити представляють собою вторинний компартмент розподілу метформіну. Середній об'єм розподілу становить 63-276 л.

Метаболізм і виведення
Піддається метаболізму в дуже слабкій мірі, метаболітів в організмі не виявлено. Виводиться переважно нирками в незміненому вигляді. Кліренс метформіну у здорових добровольців становить понад 400 мл/хв (в 4 рази більше, ніж кліренс креатиніну), що свідчить про наявність активної канальцевої секреції.
Період напіввиведення становить приблизно 6,5 год.

Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок кліренс метформіну зменшується пропорційно кліренсу креатиніну, відповідно, період напіввиведення збільшується, концентрація метформіну в плазмі крові підвищується, підвищується ризик його кумуляції.
Поєднання глібенкламіду і метформіну в одній таблетці має ту ж біодоступність, що і при одночасному прийомі таблеток, що містять глібенкламід або метформін окремо. На біодоступність метформіну в поєднанні з глібенкламідом не впливає прийом їжі, так само як і на біодоступність глібенкламіду. Однак швидкість абсорбції глібенкламіду зростає при прийомі їжі.

Для дорослих:

Цукровий діабет типу 2 (інсулінонезалежний) у разі неефективності дієтотерапії або монотерапії пероральними гіпоглікемічними препаратами.

- цукровий діабет 1 типу;
- гестаційний цукровий діабет;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома;
- лактацидоз (в т.ч. в анамнезі);
- стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії;
- порушення функції печінки;
- гострі стани, які можуть призводити до зміни функції нирок (дегідратація, важка інфекція, шок, внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів);
- ниркова недостатність або порушення функції нирок (рівень креатиніну вище 135 ммоль/л для чоловіків і вище 110 ммоль/л для жінок);
- інфекційні захворювання, гангрена, великі хірургічні втручання, травми, гостра
масивна крововтрата, обширні опіки та інші стани, що вимагають проведення інсулінотерапії;
- гіпоксичні стани (серцева або дихальна недостатність, недавній інфаркт міокарда, шок, важкі захворювання дихальних шляхів);
- період 48 год до початку і 48 год після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісного контрастного засобу;
- період протягом 48 год до початку і 48 год після проведення хірургічного втручання;
- дистрофічні захворювання (міотонічна дистрофія, ліподистрофія);
- лейкопенія;
- порфірія;
- хронічний алкоголізм, гостра алкогольна інтоксикація;
- дотримання суворої гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу);
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- дитячий і підлітковий вік до 18 років;
- підвищена чутливість до метформіну, глібенкламіду або інших похідних сульфонілсечовини, а також до інших компонентів препарату.

Не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактацидозу.

З обережністю слід застосовувати препарат при лихоманковому синдромі; захворюваннях щитовидної залози (з порушенням функції); гіпофункції передньої долі гіпофіза та/або кори надниркових залоз.

Лактоацидоз
Лактоацидоз є вкрай рідкісним, але серйозним (висока смертність при відсутності невідкладного лікування) ускладненням, яке може виникнути через кумуляцію метформіну. Випадки лактоацидозу у пацієнтів, які отримували метформін, виникали в основному у пацієнтів з цукровим діабетом з вираженою нирковою недостатністю.
Слід враховувати й інші супутні фактори ризику, такі як: погано контрольований діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне споживання алкоголю, печінкова недостатність, важке інфекційне захворювання, будь-який стан, пов'язаний з вираженою гіпоксією, спільне застосування з іншими лікарськими препаратами.
Слід враховувати ризик розвитку лактоацидозу при появі неспецифічних ознак таких як м'язові судоми, що супроводжуються диспептичними розладами, болем у животі та сильним нездужанням. У важких випадках може відзначатися ацидотична задишка, гіпоксія, гіпотермія та кома.
Діагностичними лабораторними показниками є: зниження pH крові (менше 7,35), концентрація лактату в плазмі вище 5 ммоль/л, підвищений аніонний інтервал і співвідношення лактат/піруват.

Гіпоглікемія
Оскільки до складу препарату входить глібенкламід, існує ризик розвитку гіпоглікемії у пацієнта. Поступове титрування дози після початку лікування може запобігти виникненню гіпоглікемії. Це лікування може бути призначене лише пацієнту, який дотримується режиму регулярного прийому їжі (включаючи сніданок). Важливо, щоб споживання вуглеводів було регулярним, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії збільшується при пізньому прийомі їжі, недостатньому або незбалансованому споживанні вуглеводів. Розвиток гіпоглікемії найбільш ймовірно при гіпокалорійній дієті, після інтенсивного або тривалого фізичного навантаження, при вживанні алкоголю або при прийомі комбінації гіпоглікемічних засобів.

Через компенсаторні реакції, викликані гіпоглікемією, може виникати потовиділення, страх, тахікардія, артеріальна гіпертензія, серцебиття, стенокардія та аритмія. Останні симптоми можуть бути відсутні, якщо гіпоглікемія розвивається повільно, у випадку вегетативної нейропатії або при одночасному прийомі бета-адреноблокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину або симпатоміметиків.

Симптомами гіпоглікемії є головний біль, голод, нудота, блювання, виражена втома, розлади сну, збуджений стан, агресія, порушення концентрації уваги та психомоторних реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення мови, порушення зору, тремор, параліч і парестезія, запаморочення, делірій, судоми, сонливість, несвідомий стан, поверхневе дихання та брадикардія. Обережне призначення препарату, підбір дози та належні інструкції для пацієнта є важливими для зниження ризику розвитку гіпоглікемії. Якщо у пацієнта повторюються напади гіпоглікемії, які є або важкими, або пов'язаними з незнанням симптомів, слід розглянути можливість лікування іншими гіпоглікемічними засобами.

Фактори, що сприяють розвитку гіпоглікемії:

• одночасне вживання алкоголю, особливо при голодуванні;
• відмова або (особливо стосується літніх пацієнтів) нездатність пацієнта взаємодіяти з лікарем і дотримуватися рекомендацій, викладених в інструкції із застосування;
• погане харчування, нерегулярний прийом їжі, голодування або зміни в дієті;
• дисбаланс між фізичним навантаженням і прийомом вуглеводів;
• ниркова недостатність;
• печінкова недостатність важкого ступеня;
• передозування препарату Глібомет®;
• окремі ендокринні порушення: недостатність функції щитовидної залози, гіпофіза і надниркових залоз;
• одночасний прийом окремих лікарських препаратів.

Ниркова і печінкова недостатність
Фармакокінетика і/або фармакодинаміка може змінюватися у пацієнтів з печінковою недостатністю або нирковою недостатністю важкого ступеня. Виникаюча у таких пацієнтів гіпоглікемія може бути тривалою, в цьому випадку має бути розпочато відповідне лікування.

Нестабільність концентрації глюкози в крові
У разі хірургічного втручання або іншої причини декомпенсації цукрового діабету, рекомендується передбачити тимчасовий перехід на інсулінотерапію. Симптомами гіперглікемії є часте сечовипускання, виражена спрага, сухість шкіри.

Функція нирок
Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком лікування і регулярно в подальшому необхідно визначати кліренс креатиніну в сироватці крові: не рідше одного разу на рік у пацієнтів з КК понад 60 мл/хв, кожні 3-6 місяців у пацієнтів з КК 45-59 мл/хв, кожні 3 місяці у пацієнтів з КК 30-44 мл/хв.
У разі якщо КК менше 45 мл/хв, не рекомендовано починати терапію препаратом.
У разі якщо КК менше 30 мл/хв, застосування препарату протипоказано.
Зниження функції нирок у літніх пацієнтів, як правило, протікає часто і безсимптомно.
Необхідно дотримуватися особливої обережності в випадках, коли функція нирок може бути різко порушена: у літніх пацієнтів, при дегідратації (хронічна або важка діарея, багаторазові напади блювання) або у випадку початку терапії препаратами, які можуть призводити до гострого порушення функції нирок (наприклад, гіпотензивні препарати, діуретики або НПЗП).
При гострих порушеннях, перерахованих вище, прийом препарату Глібомет повинен бути негайно припинений. Рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком терапії препаратом Глібомет.

Серцева недостатність
Пацієнти з серцевою недостатністю мають вищий ризик розвитку гіпоксії і ниркової недостатності.
Пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю слід регулярно проводити моніторинг серцевої функції і функції нирок під час прийому метформіну.
Прийом препарату Глібомет пацієнтам з гострою серцевою недостатністю і хронічною серцевою недостатністю з нестабільними показниками гемодинаміки протипоказаний.

Хірургічні втручання
Прийом препарату Глібомет слід припинити під час операції під загальним, спінальним або епідуральним наркозом. Терапія може бути відновлена не раніше, ніж через 48 годин після операції або відновлення перорального харчування, за умови, що функція нирок була повторно оцінена і визнана стабільною.

Літні пацієнти
У літніх пацієнтів у віці 65 років і старше прийом похідних сульфонілсечовини був визначений як фактор ризику розвитку гіпоглікемії. Гіпоглікемія може бути важко розпізнавана у літніх пацієнтів, слід ретельно підбирати початкову і підтримуючу дози глібенкламіду, щоб зменшити ризик гіпоглікемії.

Інші заходи обережності
- Пацієнтам рекомендується продовжувати дотримуватися дієти з рівномірним споживанням вуглеводів протягом дня. Пацієнтам з надмірною масою тіла рекомендується продовжувати дотримуватися гіпокалорійної дієти. Також пацієнтам слід регулярно виконувати фізичні вправи.
- Рекомендується регулярно проводити стандартні лабораторні аналізи для контролю цукрового діабету.
- Терапія препаратами сульфонілсечовини у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може призвести до гемолітичної анемії. Оскільки глібенкламід належить до хімічного класу препаратів сульфонілсечовини, рекомендується дотримуватися заходів обережності при застосуванні пацієнтами з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази і розглянути можливість альтернативної терапії препаратом іншого класу.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
При прийомі препарату Глібомет можливо розвиток гіпоглікемії, і, як наслідок, зниження здатності до концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, тому в період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами і заняттях потенційно небезпечними видами діяльності.

Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Глібомет наведені в низхідному порядку залежно від частоти виникнення: часто (≥1/100,

Симптоми: можливі лактоацидоз (обумовлений дією метформіну), гіпоглікемія (обумовлена дією глібенкламіду).
Симптоми лактоацидозу: виражена слабкість, біль у м'язах, респіраторні порушення, сонливість, нудота, блювання, діарея, біль у животі, гіпотермія, зниження АТ, рефлекторна брадіаритмія, сплутаність і втрата свідомості.
Симптоми гіпоглікемії: відчуття голоду, підвищена пітливість, слабкість, серцебиття, блідість шкірних покривів, парестезія в порожнині рота, тремор, загальне занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, відчуття страху, порушення координації рухів, тимчасові неврологічні розлади. При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю і свідомості.

Лікування: при підозрі на розвиток лактоацидозу рекомендується негайне скасування препарату і екстрена госпіталізація. Найбільш ефективним методом лікування є гемодіаліз.
При гіпоглікемії легкої ступені слід прийняти всередину шматочок цукру, їжу або напої з високим вмістом вуглеводів (варення, мед, склянка солодкого чаю).
При втраті свідомості необхідно ввести в/в 40-80 мл 40% розчину декстрози (глюкози), далі провести інфузію 5-10% розчину декстрози. Потім можна додатково ввести 1 мг глюкагону в/в, в/м або п/к. Якщо пацієнт не приходить до тями, ці дії рекомендується повторити. При відсутності ефекту показано проведення інтенсивної терапії.

Гіпоглікемічна дія препарату Глібомет посилюється при одночасному прийомі похідних кумарину (варфарину, синкумару), бета-адреноблокаторів, циметидину, окситетрацикліну, алопуринолу, інгібіторів МАО, сульфаніламідів, фенілбутазону та його похідних, хлорамфеніколу, пробенециду, саліцилатів, циклофосфаміду, сульфонаміду, пергексиліну, фенірамідолу, міконазолу (для прийому всередину), сульфінпіразону та етанолу.

Адреналін, ГКС, пероральні контрацептиви, препарати гормонів щитовидної залози, тіазидні діуретики і барбітурати зменшують гіпоглікемічну дію препарату Глібомет.

При одночасному застосуванні з препаратом Глібомет можливо посилення дії антикоагулянтів.

Одночасний прийом з циметидином може збільшити ризик розвитку лактоацидозу.
Застосування бета-адреноблокаторів може маскувати симптоми гіпоглікемії (за винятком підвищеної пітливості).

Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів (для внутрішньосудинного введення) може призводити до порушення функції нирок і кумуляції метформіну, що підвищує ризик розвитку лактоацидозу.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 2,5 мг+400 мг.
По 20 таблеток у контурній чарунковій упаковці (блістер) з ПВХ/ПЕ/ПВДХ/фольги алюмінієвої.
По 2, 3 або 5 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці.