Глюкованс
Glucovance
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Метгліб форс, Метгліб, Глюконорм, Глібометр, Глібенфаж, Глібенфор
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rр.: Tab. "Glucovance" 500mg/2,5mg №30
D.S. Внутрішньо, по 1 таб 1 раз на добу, під час їжі
D.S. Внутрішньо, по 1 таб 1 раз на добу, під час їжі
Фармакологічні властивості
Гіпоглікемічний.
Фармакодинаміка
Глюкованс є фіксованою комбінацією двох пероральних гіпоглікемічних засобів різних фармакологічних груп: метформіну та глібенкламіду.
Метформін належить до групи бігуанідів і знижує вміст як базальної, так і постпрандіальної глюкози в плазмі крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і в зв'язку з цим не викликає гіпоглікемії. Має 3 механізми дії:
- знижує вироблення глюкози печінкою за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
- підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну, споживання та утилізацію глюкози клітинами в м'язах;
- затримує всмоктування глюкози в ШКТ.
Препарат також має сприятливий вплив на ліпідний склад крові, знижуючи рівень загального Хс, ЛПНЩ та тригліцеридів.
Глібенкламід належить до групи похідних сульфонілсечовини II покоління. Вміст глюкози при прийомі глібенкламіду знижується в результаті стимуляції секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози.
Метформін і глібенкламід мають різні механізми дії, але взаємно доповнюють гіпоглікемічну активність один одного. Комбінація двох гіпоглікемічних засобів має синергічний ефект у зниженні вмісту глюкози.
Метформін належить до групи бігуанідів і знижує вміст як базальної, так і постпрандіальної глюкози в плазмі крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і в зв'язку з цим не викликає гіпоглікемії. Має 3 механізми дії:
- знижує вироблення глюкози печінкою за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
- підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну, споживання та утилізацію глюкози клітинами в м'язах;
- затримує всмоктування глюкози в ШКТ.
Препарат також має сприятливий вплив на ліпідний склад крові, знижуючи рівень загального Хс, ЛПНЩ та тригліцеридів.
Глібенкламід належить до групи похідних сульфонілсечовини II покоління. Вміст глюкози при прийомі глібенкламіду знижується в результаті стимуляції секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози.
Метформін і глібенкламід мають різні механізми дії, але взаємно доповнюють гіпоглікемічну активність один одного. Комбінація двох гіпоглікемічних засобів має синергічний ефект у зниженні вмісту глюкози.
Фармакокінетика
Глібенкламід. При прийомі внутрішньо абсорбція з шлунково-кишкового тракту становить понад 95%. Глібенкламід, що входить до складу препарату Глюкованс® є мікронізованим.
Пік концентрації в плазмі досягається приблизно за 4 години, об'єм розподілу - близько 10 л.
Зв'язок з білками плазми становить 99%. Майже повністю метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками (40%) і з жовчю (60%).
Період напіввиведення - від 4 до 11 годин.
Метформін після прийому внутрішньо абсорбується з шлунково-кишкового тракту досить повно, пік концентрації в плазмі досягається протягом 2,5 годин. Приблизно 20-30% метформіну виводиться через шлунково-кишковий тракт у незміненому вигляді. Абсолютна біодоступність становить від 50 до 60%.
Метформін швидко розподіляється в тканинах, практично не зв'язується з білками плазми.
Підлягає метаболізму в дуже слабкій мірі і виводиться нирками.
Період напіввиведення становить у середньому 6,5 годин.
При порушенні функції нирок, нирковий кліренс знижується, так само як і кліренс креатиніну, при цьому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення концентрації метформіну в плазмі крові.
Поєднання метформіну і глібенкламіду в одній лікарській формі має ту ж біодоступність, що і при прийомі таблеток, що містять метформін або глібенкламід ізольовано. На біодоступність метформіну в поєднанні з глібенкламідом не впливає прийом їжі, так само, як і на біодоступність глібенкламіду. Однак швидкість абсорбції глібенкламіду зростає при прийомі їжі.
Пік концентрації в плазмі досягається приблизно за 4 години, об'єм розподілу - близько 10 л.
Зв'язок з білками плазми становить 99%. Майже повністю метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками (40%) і з жовчю (60%).
Період напіввиведення - від 4 до 11 годин.
Метформін після прийому внутрішньо абсорбується з шлунково-кишкового тракту досить повно, пік концентрації в плазмі досягається протягом 2,5 годин. Приблизно 20-30% метформіну виводиться через шлунково-кишковий тракт у незміненому вигляді. Абсолютна біодоступність становить від 50 до 60%.
Метформін швидко розподіляється в тканинах, практично не зв'язується з білками плазми.
Підлягає метаболізму в дуже слабкій мірі і виводиться нирками.
Період напіввиведення становить у середньому 6,5 годин.
При порушенні функції нирок, нирковий кліренс знижується, так само як і кліренс креатиніну, при цьому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення концентрації метформіну в плазмі крові.
Поєднання метформіну і глібенкламіду в одній лікарській формі має ту ж біодоступність, що і при прийомі таблеток, що містять метформін або глібенкламід ізольовано. На біодоступність метформіну в поєднанні з глібенкламідом не впливає прийом їжі, так само, як і на біодоступність глібенкламіду. Однак швидкість абсорбції глібенкламіду зростає при прийомі їжі.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо.
Дозу препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від рівня глікемії.
Початкова доза становить 1 табл. препарату 2,5+500 мг або 5+500 мг 1 раз на день.
Щоб уникнути гіпоглікемії початкова доза не повинна перевищувати добову дозу глібенкламіду (або еквівалентну дозу іншого раніше прийнятого препарату сульфонілсечовини) або метформіну, якщо вони застосовувалися як терапія першої лінії. Рекомендується збільшувати дозу не більше ніж на 5 мг глібенкламіду + 500 мг метформіну на день кожні 2 або більше тижнів для досягнення адекватного контролю вмісту глюкози в крові.
Замінення попередньої комбінованої терапії метформіном і глібенкламідом: початкова доза не повинна перевищувати добову дозу глібенкламіду (або еквівалентну дозу іншого препарату сульфонілсечовини) і метформіну, прийнятих раніше. Кожні 2 або більше тижнів після початку лікування дозу препарату коригують залежно від рівня глікемії.
Максимальна добова доза становить 4 табл. препарату 5+500 мг або 6 табл. препарату 2,5+500 мг.
Режим дозування залежить від індивідуального призначення.
Для дозувань 2,5+500 мг і 5+500 мг:
1 раз на день, вранці під час сніданку, при призначенні 1 табл. на день;
- 2 рази на день, вранці та ввечері, при призначенні 2 або 4 табл. на день.
Для дозування 2,5+500 мг:
- 3 рази на день, вранці, вдень і ввечері, при призначенні 3, 5 або 6 табл. на день.
Для дозування 5+500 мг:
- 3 рази на день, вранці, вдень і ввечері, при призначенні 3 табл. на день.
Таблетки слід приймати під час їжі. Кожен прийом препарату повинен супроводжуватися прийомом їжі з досить високим вмістом вуглеводів для запобігання виникненню гіпоглікемії.
Пацієнти похилого віку
Доза препарату підбирається виходячи з стану функції нирок. Початкова доза не повинна перевищувати 1 табл. препарату 2,5+500 мг. Необхідно проводити регулярну оцінку функції нирок.
Дозу препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від рівня глікемії.
Початкова доза становить 1 табл. препарату 2,5+500 мг або 5+500 мг 1 раз на день.
Щоб уникнути гіпоглікемії початкова доза не повинна перевищувати добову дозу глібенкламіду (або еквівалентну дозу іншого раніше прийнятого препарату сульфонілсечовини) або метформіну, якщо вони застосовувалися як терапія першої лінії. Рекомендується збільшувати дозу не більше ніж на 5 мг глібенкламіду + 500 мг метформіну на день кожні 2 або більше тижнів для досягнення адекватного контролю вмісту глюкози в крові.
Замінення попередньої комбінованої терапії метформіном і глібенкламідом: початкова доза не повинна перевищувати добову дозу глібенкламіду (або еквівалентну дозу іншого препарату сульфонілсечовини) і метформіну, прийнятих раніше. Кожні 2 або більше тижнів після початку лікування дозу препарату коригують залежно від рівня глікемії.
Максимальна добова доза становить 4 табл. препарату 5+500 мг або 6 табл. препарату 2,5+500 мг.
Режим дозування залежить від індивідуального призначення.
Для дозувань 2,5+500 мг і 5+500 мг:
1 раз на день, вранці під час сніданку, при призначенні 1 табл. на день;
- 2 рази на день, вранці та ввечері, при призначенні 2 або 4 табл. на день.
Для дозування 2,5+500 мг:
- 3 рази на день, вранці, вдень і ввечері, при призначенні 3, 5 або 6 табл. на день.
Для дозування 5+500 мг:
- 3 рази на день, вранці, вдень і ввечері, при призначенні 3 табл. на день.
Таблетки слід приймати під час їжі. Кожен прийом препарату повинен супроводжуватися прийомом їжі з досить високим вмістом вуглеводів для запобігання виникненню гіпоглікемії.
Пацієнти похилого віку
Доза препарату підбирається виходячи з стану функції нирок. Початкова доза не повинна перевищувати 1 табл. препарату 2,5+500 мг. Необхідно проводити регулярну оцінку функції нирок.
Для дітей:
Препарат не рекомендований для застосування у дітей.
Показання
Цукровий діабет 2 типу у дорослих:
- при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ і попередньої монотерапії метформіном або похідними сульфонілсечовини;
- для заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном і похідним сульфонілсечовини) у хворих зі стабільним і добре контрольованим рівнем глікемії.
- при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ і попередньої монотерапії метформіном або похідними сульфонілсечовини;
- для заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном і похідним сульфонілсечовини) у хворих зі стабільним і добре контрольованим рівнем глікемії.
Протипоказання
- підвищена чутливість до метформіну, глібенкламіду або інших похідних сульфонілсечовини, а також до допоміжних речовин;
- цукровий діабет 1 типу;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома;
- ниркова недостатність або порушення функції нирок (Cl креатиніну
- цукровий діабет 1 типу;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома;
- ниркова недостатність або порушення функції нирок (Cl креатиніну
Особливі вказівки
Великі хірургічні втручання та травми, обширні опіки, інфекційні захворювання з лихоманковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних препаратів і призначення інсуліну.
Необхідно регулярно контролювати вміст глюкози в крові натще і після прийому їжі, добову криву вмісту глюкози в крові.
Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу, НПЗП, при голодуванні.
Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапруженні, зміні режиму харчування.
З обережністю застосовувати на фоні терапії бета-адреноблокаторами.
При симптомах гіпоглікемії застосовують вуглеводи (цукор), у важких випадках - в/в повільно вводять розчин декстрози.
Необхідно відмінити цей засіб за 2 доби до проведення будь-якого ангіографічного або урографічного дослідження (терапія відновлюється через 48 годин після обстеження).
На фоні вживання етанолвмісних речовин можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Необхідно регулярно контролювати вміст глюкози в крові натще і після прийому їжі, добову криву вмісту глюкози в крові.
Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу, НПЗП, при голодуванні.
Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапруженні, зміні режиму харчування.
З обережністю застосовувати на фоні терапії бета-адреноблокаторами.
При симптомах гіпоглікемії застосовують вуглеводи (цукор), у важких випадках - в/в повільно вводять розчин декстрози.
Необхідно відмінити цей засіб за 2 доби до проведення будь-якого ангіографічного або урографічного дослідження (терапія відновлюється через 48 годин після обстеження).
На фоні вживання етанолвмісних речовин можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку травної системи: нудота, блювання, абдомінальний біль, зниження апетиту, "металевий" присмак у роті, зниження абсорбції і, як наслідок, концентрації ціанокобаламіну в плазмі крові (при тривалому застосуванні), дискомфорт в епігастральній області, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит.
З боку шкіри: еритема (як прояв гіперчутливості), фотосенсибілізація, шкірний свербіж, макуло-папульозний висип (в т.ч. на слизових оболонках), кропив'янка.
З боку обміну речовин: лактат-ацидоз, гіпоглікемія, шкірна і печінкова порфірія; гіпонатріємія, гіперкреатинінемія, підвищення сечовини в плазмі крові.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку, панцитопенія.
Інші: дисульфірамоподібні реакції (при одночасному застосуванні з етанолом).
З боку шкіри: еритема (як прояв гіперчутливості), фотосенсибілізація, шкірний свербіж, макуло-папульозний висип (в т.ч. на слизових оболонках), кропив'янка.
З боку обміну речовин: лактат-ацидоз, гіпоглікемія, шкірна і печінкова порфірія; гіпонатріємія, гіперкреатинінемія, підвищення сечовини в плазмі крові.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку, панцитопенія.
Інші: дисульфірамоподібні реакції (при одночасному застосуванні з етанолом).
Передозування
Симптоми: при передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії через наявність похідного сульфонілсечовини у складі препарату.
Лікування: легкі та помірні симптоми гіпоглікемії без втрати свідомості та неврологічних проявів можуть бути скориговані негайним споживанням цукру. Необхідно виконати корекцію дози та/або змінити режим харчування.
Виникнення важких гіпоглікемічних реакцій у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються комою, пароксизмом або іншими неврологічними розладами, вимагає надання невідкладної медичної допомоги.
Необхідно в/в введення розчину декстрози відразу після встановлення діагнозу або виникнення підозри на гіпоглікемію до госпіталізації пацієнта. Після відновлення свідомості необхідно дати хворому їжу, багату легкозасвоюваними вуглеводами (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії).
Тривале передозування або наявність супутніх факторів ризику можуть спровокувати розвиток лактоацидозу, оскільки до складу препарату входить метформін.
Лактат-ацидоз є станом, що вимагає невідкладної медичної допомоги; лікування лактоацидозу повинно проводитися в клініці. Найбільш ефективним методом лікування, що дозволяє виводити лактат і метформін, є гемодіаліз.
Кліренс глібенкламіду в плазмі крові може збільшуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки. Оскільки глібенкламід активно зв'язується з білками крові, то препарат не елімінується при діалізі.
Лікування: легкі та помірні симптоми гіпоглікемії без втрати свідомості та неврологічних проявів можуть бути скориговані негайним споживанням цукру. Необхідно виконати корекцію дози та/або змінити режим харчування.
Виникнення важких гіпоглікемічних реакцій у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються комою, пароксизмом або іншими неврологічними розладами, вимагає надання невідкладної медичної допомоги.
Необхідно в/в введення розчину декстрози відразу після встановлення діагнозу або виникнення підозри на гіпоглікемію до госпіталізації пацієнта. Після відновлення свідомості необхідно дати хворому їжу, багату легкозасвоюваними вуглеводами (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії).
Тривале передозування або наявність супутніх факторів ризику можуть спровокувати розвиток лактоацидозу, оскільки до складу препарату входить метформін.
Лактат-ацидоз є станом, що вимагає невідкладної медичної допомоги; лікування лактоацидозу повинно проводитися в клініці. Найбільш ефективним методом лікування, що дозволяє виводити лактат і метформін, є гемодіаліз.
Кліренс глібенкламіду в плазмі крові може збільшуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки. Оскільки глібенкламід активно зв'язується з білками крові, то препарат не елімінується при діалізі.
Лікарняна взаємодія
Міконазол - ризик розвитку гіпоглікемії (аж до коми).
Флуконазол - ризик розвитку гіпоглікемії (підвищує T1/2 похідних сульфонілсечовини).
Фенілбутазон може витісняти похідні сульфонілсечовини (глібенкламід) із зв'язку з білками, що може призвести до підвищення їх концентрації в плазмі крові та ризику розвитку гіпоглікемії.
Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів (для внутрішньосудинного введення) може призводити до розвитку порушення функції нирок і кумуляції метформіну, що підвищує ризик розвитку лактат-ацидозу. Лікування препаратом відміняють за 48 годин до їх введення і відновлюють не раніше, ніж через 48 годин.
Застосування етанолвмісних засобів на фоні глібенкламіду може призводити до розвитку дисульфірамоподібних реакцій.
ГКС, бета2-адреностимулятори, діуретики можуть призводити до зниження ефективності препарату; може знадобитися корекція дози препарату.
Інгібітори АПФ - ризик розвитку гіпоглікемії на фоні застосування похідних сульфонілсечовини (глібенкламід).
Бета-адреноблокатори підвищують частоту розвитку і тяжкість гіпоглікемії.
Антибактеріальні лікарські засоби з групи сульфаніламідів, фторхінолони, антикоагулянти (похідні кумарину), інгібітори МАО, хлорамфенікол, пентоксифілін, гіполіпідемічні лікарські засоби з групи фібратів, дизопірамід - ризик розвитку гіпоглікемії на фоні застосування глібенкламіду.
Флуконазол - ризик розвитку гіпоглікемії (підвищує T1/2 похідних сульфонілсечовини).
Фенілбутазон може витісняти похідні сульфонілсечовини (глібенкламід) із зв'язку з білками, що може призвести до підвищення їх концентрації в плазмі крові та ризику розвитку гіпоглікемії.
Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів (для внутрішньосудинного введення) може призводити до розвитку порушення функції нирок і кумуляції метформіну, що підвищує ризик розвитку лактат-ацидозу. Лікування препаратом відміняють за 48 годин до їх введення і відновлюють не раніше, ніж через 48 годин.
Застосування етанолвмісних засобів на фоні глібенкламіду може призводити до розвитку дисульфірамоподібних реакцій.
ГКС, бета2-адреностимулятори, діуретики можуть призводити до зниження ефективності препарату; може знадобитися корекція дози препарату.
Інгібітори АПФ - ризик розвитку гіпоглікемії на фоні застосування похідних сульфонілсечовини (глібенкламід).
Бета-адреноблокатори підвищують частоту розвитку і тяжкість гіпоглікемії.
Антибактеріальні лікарські засоби з групи сульфаніламідів, фторхінолони, антикоагулянти (похідні кумарину), інгібітори МАО, хлорамфенікол, пентоксифілін, гіполіпідемічні лікарські засоби з групи фібратів, дизопірамід - ризик розвитку гіпоглікемії на фоні застосування глібенкламіду.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 2,5 мг+500 мг і 5 мг+500 мг.
По 15 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
По 20 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
На блістер і картонну пачку нанесено символ "М" для захисту від фальсифікації.
По 15 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
По 20 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
На блістер і картонну пачку нанесено символ "М" для захисту від фальсифікації.
