Метамізол натрію

Протизапальне, жарознижувальне, анальгезуюче.

Неселективна блокада циклооксигенази та зниження синтезу простагландинів і їх попередників з арахідонової кислоти. Перешкоджає проведенню больових екстра- і пропріорецептивних імпульсів по пучках Голля і Бурдаха, підвищує поріг збудливості таламічних центрів больової чутливості, посилює тепловіддачу. Має анальгезуючий, жарознижувальний і протизапальний ефекти.

Добре і швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту (4-метил-аміно-антипірин); незмінений метамізол натрію в крові відсутній (виявляють у плазмі в незначній кількості тільки після внутрішньовенного введення). Проникає в грудне молоко (в терапевтичних дозах). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми 50-60 %. Біотрансформація в печінці. Виводиться нирками (в невеликій кількості у вигляді метаболітів).

Для дорослих:

- Артралгія, ревматизм, хорея
- Головний, зубний, менструальний біль
- Невралгія, ішіалгія, міалгія
- Ниркова, печінкова, кишкова колька.
- Інфаркт легень, інфаркт міокарда, розшаровуюча аневризма аорти, тромбоз магістральних судин.
- Запальні процеси: плеврит, пневмонія, люмбаго, міокардит.
- Травми, опіки, декомпресійна хвороба, оперізуючий лишай, пухлина.
- Орхіт, панкреатит, перитоніт, перфорація стравоходу, пневмоторакс.
- Посттрансфузійні ускладнення, пріапізм.
- Лихоманковий синдром при гострих інфекційних, гнійних і урологічних захворюваннях, укусах комах.

Підвищена чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідинів, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів); анальгетична бронхіальна астма або непереносимість анальгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк), тобто пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або НПЗП, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання органів кровотворення; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); гостра інтермітуюча печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); вагітність (для парентерального застосування - I і III триместр), період грудного вигодовування; дитячий вік - різні вікові категорії залежно від лікарської форми і способу введення; для парентерального застосування - гостра ниркова або печінкова недостатність.

З обережністю: артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), зниження ОЦК, нестабільність гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, початковий шок), початкова серцева недостатність, висока лихоманка (підвищений ризик різкого зниження АТ). Захворювання, при яких значне зниження АТ може бути небезпечним (пацієнти з важкою ІХС і стенозом артерій головного мозку). Хронічне зловживання алкоголем. При підвищеному ризику розвитку важких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів з бронхіальною астмою, особливо в поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом, хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічних захворювань, у розвитку яких значну роль відіграє спадкова схильність до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо), непереносимість алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв з такими симптомами як свербіж, сльозотеча і виражене почервоніння обличчя). Для парентерального застосування - II триместр вагітності. Для прийому внутрішньо - виражені порушення функції печінки і нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію); болі неясної етіології, особливо в області живота (перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем).

При лікуванні хворих, які отримують цитостатичні засоби, а також дітей у віці до 5 років, лікування метамізолом натрію повинно проводитися тільки під наглядом лікаря.

При виборі способу застосування метамізолу натрію слід враховувати, що парентеральне введення пов'язане з вищим ризиком виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій.

Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію може бути обумовлений наступними станами: анальгетична бронхіальна астма, особливо з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на фоні якої навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча і виражене почервоніння обличчя, непереносимість алкоголю може свідчити про раніше не встановлений синдром аспіринової астми.

Перед застосуванням метамізолу натрію необхідно провести ретельне опитування пацієнта. При виявленні ризику розвитку анафілактичних реакцій прийом можливий тільки після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі до можливого ризику застосування метамізолу натрію. У разі застосування метамізолу натрію у таких пацієнтів необхідно суворе медичне спостереження за їх станом, необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У схильних пацієнтів може виникати анафілактичний шок, тому пацієнтам з астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактоїдні реакції, також підтверджені ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших ненаркотичних анальгетиків/НПЗП. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також підлягають ризику їх розвитку на застосування інших піразолонів і піразолідинів.

На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД і ТЕН, в т.ч. прогресуючої шкірної висипки, часто з пухирями або ураженням слизової оболонки, лікування метамізолом натрію слід негайно припинити, і в подальшому не проводити у даної категорії пацієнтів. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми цих захворювань. У них слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування.

При тривалому застосуванні (більше 7 днів) необхідно контролювати картину периферичної крові. На фоні прийому метамізолу натрію можливий розвиток агранулоцитозу. Він виникає дуже рідко, триває не менше тижня, не залежить від дози, може бути важким, загрожувати життю і, в окремих випадках, призводити до летального результату. У зв'язку з чим, при виявленні симптомів, таких як немотивоване підвищення температури, озноб, болі в горлі, утруднене ковтання, стоматит, ерозивно-виразкові ураження ротової порожнини, вагініт або проктит, зниження кількості нейтрофілів у периферичній крові менше 1500/мм3 необхідно негайно звернутися до лікаря і відмінити метамізол натрію.

У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові до їх нормалізації.

Всі пацієнти повинні бути поінформовані про те, що патологічні зміни з боку крові можуть супроводжуватися появою таких симптомів як загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість на фоні прийому метамізолу натрію, що вимагає негайного звернення до лікаря.

Метамізол натрію може викликати ізольовані гіпотензивні реакції. Ці реакції можуть носити дозозалежний характер. Ризик таких реакцій також підвищений при попередній артеріальній гіпотензії, зниженні ОЦК або дегідратації, нестабільній гемодинаміці або гострому порушенні кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з лихоманкою. У зв'язку з цим, у таких пацієнтів слід проводити детальну діагностику і встановлювати за ними ретельне спостереження. З метою зниження ризику гіпотензивних реакцій можуть знадобитися превентивні заходи (стабілізація гемодинаміки).

У пацієнтів, у яких зниження АТ слід уникати будь-якою ціною (наприклад, при важкій ІХС або значному стенозі церебральних артерій), метамізол натрію допускається застосовувати при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами.

Недопустимо використання метамізолу натрію для зняття гострих болів у животі до з'ясування їх причини.

У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки рекомендується уникати прийому метамізолу натрію у високих дозах через зниження швидкості його виведення. Необхідно враховувати вміст натрію в засобі особам, які знаходяться на дієті з низьким вмістом харчування.

В/в введення слід здійснювати дуже повільно (не більше 1 мл/хв), щоб при перших ознаках анафілактичних/анафілактоїдних реакцій можна було б припинити введення, а також для мінімізації виникнення окремих гіпотензивних реакцій.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

З огляду на профіль небажаних реакцій метамізолу натрію, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами, а також при виконанні робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - ізольована артеріальна гіпотензія. Після прийому метамізолу натрію можливе ізольоване транзиторне зниження АТ (можливо фармакологічно обумовлене і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у рідкісних випадках зниження АТ може бути дуже різко вираженим; при лихоманці також можливе дозозалежне різке зниження АТ без інших ознак реакції гіперчутливості; частота невідома - синдром Коуниса (алергічний коронарний синдром, проявляється клінічними і лабораторними ознаками стенокардії, викликаної медіаторами запалення).

З боку імунної системи: рідко - анафілактичні/анафілактоїдні реакції; дуже рідко - анальгетична бронхіальна астма; частота невідома - анафілактичний шок. Анафілактичні або анафілактоїдні реакції в дуже рідкісних випадках можуть бути важкими і загрозливими для життя. Вони можуть виникати навіть у тому випадку, якщо раніше пацієнт приймав метамізол натрію багато разів без будь-яких ускладнень. Такі реакції можуть розвинутися негайно або через кілька годин після прийому метамізолу натрію, як правило, протягом 1 год. У більш легких випадках вони проявляються у вигляді шкірних симптомів і симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк) або у вигляді задишки або скарг з боку ШКТ. У важких випадках ці реакції переходять у генералізовану кропив'янку, важкий ангіоневротичний набряк (особливо з ураженням гортані), важкий бронхоспазм, порушення ритму серця, різке зниження АТ (якому іноді передує підвищення АТ) і з розвитком циркуляторного шоку. У осіб з синдромом анальгетичної бронхіальної астми при непереносимості анальгезуючих препаратів ці реакції зазвичай проявляються у вигляді нападів бронхіальної астми.

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - фіксований лікарський дерматит; рідко - шкірний висип; частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: рідко - лейкопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним результатом і тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним результатом. Ці реакції є імунологічними реакціями за своєю природою. Вони можуть виникати навіть у тому випадку, якщо пацієнт приймав метамізол натрію багато разів без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є ураження слизових оболонок (ротової порожнини і глотки, аноректальної області і статевих органів), біль у горлі, лихоманка. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабо вираженими. Іноді, але не завжди відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів або селезінки. ШОЕ значно збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, показники гемоглобіну, еритроцитів і тромбоцитів залишаються нормальними, але можливі й відхилення. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотеч і виникнення петехій на шкірі і слизових оболонках. Якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає або з'являються нові або болючі виразки на слизових оболонках, особливо в роті, носі або горлі, тактика лікування передбачає негайну відміну метамізолу натрію, не чекаючи результатів лабораторних досліджень. При розвитку панцитопенії метамізол натрію слід відмінити і контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко - у пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе гостре погіршення ниркової функції (гостра ниркова недостатність), в деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією.

Загальні реакції: нечасто - можливе фарбування сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту - рубазонової кислоти; дуже рідко - флебіт.

Місцеві реакції: при в/м введенні - інфільтрати в місці введення.

Симптоми
Нудота, блювання, гастралгія, олігурія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, гостра ниркова і/або печінкова недостатність, судоми, параліч дихальної мускулатури.

Лікування
Промивання шлунка, сольові проносні, активоване вугілля; проведення форсованого діурезу, гемодіаліз, при розвитку судомного синдрому — внутрішньовенне введення діазепаму і швидкодіючих барбітуратів.

Метамізол натрію може викликати зниження концентрації циклоспорину в плазмі, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину.

При одночасному застосуванні метамізолу натрію з хлорпромазином можливий розвиток важкої гіпотермії.

Одночасне застосування метамізолу натрію і метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку.

При одночасному застосуванні посилюється активність непрямих антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, ГКС, індометацину внаслідок їх витіснення з зв'язку з білками крові під впливом метамізолу натрію.

Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці і підвищують його токсичність.

Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію.

Седативні засоби і транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.

При одночасному застосуванні метамізолу натрію тіамазол підвищує ризик розвитку лейкопенії.

Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів і пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію.

При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) метамізол натрію може зменшувати вплив АСК на
агрегацію тромбоцитів. Тому дану комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб.

При одночасному застосуванні метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові.

Відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм і триамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів і діуретиків.

У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники і пеніцилін.

Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності метамізолу натрію

Розчин для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення 500 мг/мл.

По 1 мл, 2 мл або 5 мл в ампули нейтрального скла.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку картонну.
По 5 або 10 ампул поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої або паперу з поліетиленовим покриттям, або без фольги, або без паперу.
1 або 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.

Таблетки 500 мг.

По 10 таблеток в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 10 таблеток в контурну безчарункову упаковку з матеріалу упаковочного комбінованого на паперовій основі.