Мінолексин
Minolexin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Міноциклін, Доксициклін, Тетрациклін, Юнідокс Солютаб
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Caps. "Minolexin" 0,05 № 10
D.S. По 2 капсули 2 р/добу, всередину, після їжі.
D.S. По 2 капсули 2 р/добу, всередину, після їжі.
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне, антибактеріальне.
Фармакодинаміка
Напівсинтетичний антибіотик з групи тетрациклінів. Чинить бактеріостатичну дію на клітини чутливих штамів мікроорганізмів за рахунок зворотного інгібування синтезу білка на рівні 30S субодиниць рибосом. Має широкий спектр антибактеріальної активності.
Чутливість мікроорганізмів:
Аеробні грампозитивні:
Деякі з наведених нижче мікроорганізмів показали резистентність до міноцикліну, тому перед застосуванням рекомендується провести лабораторні дослідження чутливості.
Антибіотики групи тетрациклінів не рекомендуються для лікування стрептококових і стафілококових інфекцій, якщо не показана чутливість мікроорганізмів до міноцикліну.
- Bacillus anthracis
- Listeria monocytogenes
- Staphylococcus aureus
- Streptococcus pneumoniae
Аеробні грамнегативні:
- Bartonella bacilliformis
- Brucella species
- Calymmatobacterium granulomatis
- Campylobacter fetus
- Francisella tularensis
- Haemophilus ducreyi
- Vibrio cholerae
- Yersinia pestis
Для зазначених нижче мікроорганізмів настійно рекомендується проведення досліджень чутливості до міноцикліну:
- Acinetobacter species
- Enterobacter aerogenes
- Escherichia coli
- Haemophilus influenzae
- Klebsiella species
- Neisseria gonorrhoeae
- Neisseria meningitidis
- Shigella species
Додатково:
- Actinomyces species
- Borrelia recurrentis
- Chlamydia psittaci
- Chlamydia trachomatis
- Clostridium species
- Entamoeba species
- Fusobacterium nucleatum subspecies fusiforme
- Mycobacterium marinum
- Mycoplasma pneumoniae
- Propionibacterium acnes
- Rickettsiae
- Treponema pallidum subspecies pallidum
- Treponema pallidum subspecies pertenue
- Ureaplasma urealyticum
Чутливість мікроорганізмів:
Аеробні грампозитивні:
Деякі з наведених нижче мікроорганізмів показали резистентність до міноцикліну, тому перед застосуванням рекомендується провести лабораторні дослідження чутливості.
Антибіотики групи тетрациклінів не рекомендуються для лікування стрептококових і стафілококових інфекцій, якщо не показана чутливість мікроорганізмів до міноцикліну.
- Bacillus anthracis
- Listeria monocytogenes
- Staphylococcus aureus
- Streptococcus pneumoniae
Аеробні грамнегативні:
- Bartonella bacilliformis
- Brucella species
- Calymmatobacterium granulomatis
- Campylobacter fetus
- Francisella tularensis
- Haemophilus ducreyi
- Vibrio cholerae
- Yersinia pestis
Для зазначених нижче мікроорганізмів настійно рекомендується проведення досліджень чутливості до міноцикліну:
- Acinetobacter species
- Enterobacter aerogenes
- Escherichia coli
- Haemophilus influenzae
- Klebsiella species
- Neisseria gonorrhoeae
- Neisseria meningitidis
- Shigella species
Додатково:
- Actinomyces species
- Borrelia recurrentis
- Chlamydia psittaci
- Chlamydia trachomatis
- Clostridium species
- Entamoeba species
- Fusobacterium nucleatum subspecies fusiforme
- Mycobacterium marinum
- Mycoplasma pneumoniae
- Propionibacterium acnes
- Rickettsiae
- Treponema pallidum subspecies pallidum
- Treponema pallidum subspecies pertenue
- Ureaplasma urealyticum
Фармакокінетика
Прийом їжі не чинить суттєвого впливу на ступінь абсорбції міноцикліну. Міноциклін має високу ступінь розчинності в ліпідах і низьку афінність щодо зв'язування Са2+. Швидко всмоктується з травного тракту пропорційно прийнятій дозі. Максимальна концентрація міноцикліну в плазмі крові (Сmах) після прийому всередину 200 мг становить 3,5 мг/л і досягається (tmax) через 2-4 години.
Зв'язування з білками крові становить 75 %, вплив різних захворювань на цей параметр не досліджено.
Об'єм розподілу становить 0,7 л/кг. Міноциклін добре проникає в органи і тканини: через 30-45 хвилин після прийому всередину виявляється в терапевтичних концентраціях у нирках, селезінці, тканинах ока, плевральній і асцитичній рідинах, синовіальному ексудаті, ексудаті гайморових і лобних пазух, у рідині ясенних борозен. Добре проникає в спинномозкову рідину (20 - 25 % від рівня, визначеного в плазмі). Проходить через плаценту, проникає в материнське молоко.
При повторних введеннях препарат може кумулювати. Накопичується в ретикуло-ендотеліальній системі і кістковій тканині. У кістках і зубах утворює нерозчинні комплекси з Са2+. Піддається кишково-печінковій рециркуляції, 30-60% прийнятої дози виводиться з кишковим вмістом; 30% виділяється нирками за 72 години (з них 20-30% - у незміненому вигляді), при тяжкій хронічній нирковій недостатності - лише 1-5%. Період напіввиведення (Т1/2) міноцикліну становить приблизно 16 годин.
Зв'язування з білками крові становить 75 %, вплив різних захворювань на цей параметр не досліджено.
Об'єм розподілу становить 0,7 л/кг. Міноциклін добре проникає в органи і тканини: через 30-45 хвилин після прийому всередину виявляється в терапевтичних концентраціях у нирках, селезінці, тканинах ока, плевральній і асцитичній рідинах, синовіальному ексудаті, ексудаті гайморових і лобних пазух, у рідині ясенних борозен. Добре проникає в спинномозкову рідину (20 - 25 % від рівня, визначеного в плазмі). Проходить через плаценту, проникає в материнське молоко.
При повторних введеннях препарат може кумулювати. Накопичується в ретикуло-ендотеліальній системі і кістковій тканині. У кістках і зубах утворює нерозчинні комплекси з Са2+. Піддається кишково-печінковій рециркуляції, 30-60% прийнятої дози виводиться з кишковим вмістом; 30% виділяється нирками за 72 години (з них 20-30% - у незміненому вигляді), при тяжкій хронічній нирковій недостатності - лише 1-5%. Період напіввиведення (Т1/2) міноцикліну становить приблизно 16 годин.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат приймають всередину, після їжі. Капсули рекомендується запивати достатньою кількістю рідини (можна молоком) для зменшення ризику подразнення і виразкоутворення в стравоході.
Початкова доза препарату Мінолексин становить 200 мг (2 капс. по 100 мг або 4 капс. по 50 мг), надалі приймають по 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год (2 рази/добу). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
Інфекції сечостатевої системи та аногенітальної області, викликані хламідіями і уреаплазмами: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год протягом 7-10 днів.
Запальні захворювання органів малого таза у жінок в гострій стадії: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год, іноді в поєднанні з цефалоспоринами.
Первинний сифіліс у пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) 2 рази/добу протягом 10-15 днів.
Гонорея: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) 2 рази/добу протягом 4-5 днів, або одноразово 300 мг.
Неускладнені гонококові інфекції (за винятком уретритів і аноректальних інфекцій) у чоловіків: початкова доза - 200 мг (2 капс. по 100 мг або 4 капс. по 50 мг), підтримуюча - 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) через кожні 12 год протягом мінімум 4 днів з подальшою мікробіологічною оцінкою одужання через 2-3 дні після припинення прийому препарату.
Неускладнений гонококовий уретрит у чоловіків: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год протягом 5 днів.
Вугровий висип: 50 мг (1 капс. по 50 мг) на добу, тривалим курсом 6-12 тижнів.
На фоні прийому препарату, через антианаболічний ефект, властивий препаратам групи тетрациклінів, може спостерігатися підвищення рівня сечовини в плазмі крові. У пацієнтів з нормальною функцією нирок це не вимагає відміни препарату. У пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок може спостерігатися розвиток азотемії, гіперфосфатемії і ацидозу. У цій ситуації необхідний контроль рівня сечовини і креатиніну в плазмі крові, максимальна добова доза міноцикліну не повинна перевищувати 200 мг. Фармакокінетика міноцикліну у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 80 мл/хв) на даний момент вивчена недостатньо для того, щоб зробити висновок про необхідність корекції дози.
Початкова доза препарату Мінолексин становить 200 мг (2 капс. по 100 мг або 4 капс. по 50 мг), надалі приймають по 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год (2 рази/добу). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
Інфекції сечостатевої системи та аногенітальної області, викликані хламідіями і уреаплазмами: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год протягом 7-10 днів.
Запальні захворювання органів малого таза у жінок в гострій стадії: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год, іноді в поєднанні з цефалоспоринами.
Первинний сифіліс у пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) 2 рази/добу протягом 10-15 днів.
Гонорея: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) 2 рази/добу протягом 4-5 днів, або одноразово 300 мг.
Неускладнені гонококові інфекції (за винятком уретритів і аноректальних інфекцій) у чоловіків: початкова доза - 200 мг (2 капс. по 100 мг або 4 капс. по 50 мг), підтримуюча - 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) через кожні 12 год протягом мінімум 4 днів з подальшою мікробіологічною оцінкою одужання через 2-3 дні після припинення прийому препарату.
Неускладнений гонококовий уретрит у чоловіків: 100 мг (1 капс. по 100 мг або 2 капс. по 50 мг) кожні 12 год протягом 5 днів.
Вугровий висип: 50 мг (1 капс. по 50 мг) на добу, тривалим курсом 6-12 тижнів.
На фоні прийому препарату, через антианаболічний ефект, властивий препаратам групи тетрациклінів, може спостерігатися підвищення рівня сечовини в плазмі крові. У пацієнтів з нормальною функцією нирок це не вимагає відміни препарату. У пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок може спостерігатися розвиток азотемії, гіперфосфатемії і ацидозу. У цій ситуації необхідний контроль рівня сечовини і креатиніну в плазмі крові, максимальна добова доза міноцикліну не повинна перевищувати 200 мг. Фармакокінетика міноцикліну у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 80 мл/хв) на даний момент вивчена недостатньо для того, щоб зробити висновок про необхідність корекції дози.
Показання
Міноцикліну гідрохлорид застосовується для лікування наступних захворювань за умови чутливості патогенних мікроорганізмів:
- вугрова хвороба;
- інфекції шкіри;
- плямиста лихоманка, тифозна лихоманка, черевний тиф, лихоманка Ку (коксієльоз), рикетсіоз везикульозний і кліщова лихоманка;
- інфекції дихальних шляхів;
- лімфогранульома венерична;
- орнітоз;
- трахома (інфекційний кератокон'юнктивіт);
- кон'юнктивіт з включеннями (паратрахома);
- негонококовий уретрит, інфекції каналу шийки матки і заднього проходу у дорослих;
- циклічна лихоманка;
- шанкроїд;
- чума;
- туляремія;
- холера;
- бруцельоз;
- бартонельоз;
- пахова гранульома;
- сифіліс;
- гонорея;
- фрамбезія (тропічна гранульома, невенеричний сифіліс);
- лістеріоз;
- сибірська виразка;
- ангіна Венсана;
- актиномікоз.
У разі гострого кишкового амебіазу допускається застосування міноцикліну як доповнення до амебіцидних препаратів.
При важкій формі вугрового висипу міноциклін може застосовуватися як додаткова терапія.
Застосування міноцикліну показано при безсимптомному носійстві Neisseria meningitidis для ерадикації менінгококів з носоглотки.
Для запобігання виникненню резистентності застосування міноцикліну рекомендується відповідно до результатів лабораторних досліджень, включаючи серотипування і визначення чутливості збудників. З цієї ж причини не рекомендується використання міноцикліну в профілактичних цілях у разі високого ризику захворювання менінгококовим менінгітом.
Досвід клінічного застосування показує ефективність міноцикліну в лікуванні інфекцій Mycobacterium marinum, однак на даний момент ці дані не підтверджені результатами контрольованих клінічних досліджень.
- вугрова хвороба;
- інфекції шкіри;
- плямиста лихоманка, тифозна лихоманка, черевний тиф, лихоманка Ку (коксієльоз), рикетсіоз везикульозний і кліщова лихоманка;
- інфекції дихальних шляхів;
- лімфогранульома венерична;
- орнітоз;
- трахома (інфекційний кератокон'юнктивіт);
- кон'юнктивіт з включеннями (паратрахома);
- негонококовий уретрит, інфекції каналу шийки матки і заднього проходу у дорослих;
- циклічна лихоманка;
- шанкроїд;
- чума;
- туляремія;
- холера;
- бруцельоз;
- бартонельоз;
- пахова гранульома;
- сифіліс;
- гонорея;
- фрамбезія (тропічна гранульома, невенеричний сифіліс);
- лістеріоз;
- сибірська виразка;
- ангіна Венсана;
- актиномікоз.
У разі гострого кишкового амебіазу допускається застосування міноцикліну як доповнення до амебіцидних препаратів.
При важкій формі вугрового висипу міноциклін може застосовуватися як додаткова терапія.
Застосування міноцикліну показано при безсимптомному носійстві Neisseria meningitidis для ерадикації менінгококів з носоглотки.
Для запобігання виникненню резистентності застосування міноцикліну рекомендується відповідно до результатів лабораторних досліджень, включаючи серотипування і визначення чутливості збудників. З цієї ж причини не рекомендується використання міноцикліну в профілактичних цілях у разі високого ризику захворювання менінгококовим менінгітом.
Досвід клінічного застосування показує ефективність міноцикліну в лікуванні інфекцій Mycobacterium marinum, однак на даний момент ці дані не підтверджені результатами контрольованих клінічних досліджень.
Протипоказання
- гіперчутливість до міноцикліну, тетрациклінів та інших компонентів препарату;
- порфірія;
- тяжка печінкова недостатність;
- тяжка ниркова недостатність;
- лейкопенія;
- системний червоний вовчак;
- одночасний прийом з ізотретиноїном;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- дитячий вік до 8 років (період розвитку зубів);
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю слід призначати препарат при порушеннях функції печінки і нирок, одночасному застосуванні гепатотоксичних лікарських препаратів.
- порфірія;
- тяжка печінкова недостатність;
- тяжка ниркова недостатність;
- лейкопенія;
- системний червоний вовчак;
- одночасний прийом з ізотретиноїном;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- дитячий вік до 8 років (період розвитку зубів);
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю слід призначати препарат при порушеннях функції печінки і нирок, одночасному застосуванні гепатотоксичних лікарських препаратів.
Особливі вказівки
При прийомі з молоком і молочними продуктами порушується абсорбція міноцикліну.
Міноциклін викликає зміну кольору зубів, гіпоплазію емалі і порушення росту кісток скелета плода і дитини, тому міноциклін не застосовують у дітей до 8 років.
Міноциклін викликає зміну кольору зубів, гіпоплазію емалі і порушення росту кісток скелета плода і дитини, тому міноциклін не застосовують у дітей до 8 років.
Побічні ефекти
Спектр небажаних явищ, пов'язаних з прийомом міноцикліну, не відрізняється від інших тетрациклінів.
З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, діарея, диспепсія, стоматит, глосит, дисфагія, гіпоплазія зубної емалі, ентероколіт, псевдомембранозний коліт, панкреатит, запальні ураження (в т.ч. грибкові) в ротовій порожнині і аногенітальній області, гіпербілірубінемія, холестаз, збільшення вмісту "печінкових" ферментів, печінкова недостатність, в тому числі термінальна, гепатит, включаючи аутоімунний.
З боку сечостатевої системи: кандидозний вульвовагініт, інтерстиціальний нефрит, дозозалежне підвищення вмісту сечовини в плазмі крові.
З боку шкірних покривів: облисіння, вузлувата еритема, пігментація нігтів, шкірний свербіж, токсичний епідермальний некроз, васкуліт, макулопапульозний і еритематозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, баланіт.
З боку дихальних шляхів: задишка, бронхоспазм, загострення астми, пневмонія.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, обмеження рухливості і набряки суглобів, зміна забарвлення кісткової тканини, м'язові болі (міалгія).
Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, поліартралгія, анафілактичні реакції (в т.ч. шок), анафілактоїдна пурпура (Пурпура Шенлейна - Геноха), перикардит, загострення системного вовчака, інфільтрація легень, що супроводжується еозинофілією.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтроцитопенія, панцитопенія, еозинопенія, еозинофілія.
З боку центральної нервової системи: судоми, запаморочення, оніміння (в т.ч. кінцівок), загальмованість, вертиго, підвищення внутрішньочерепного тиску у дорослих, головні болі.
З боку органів чуття: шум у вухах і порушення слуху.
З боку обміну речовин: щитовидна залоза: одиничний випадок виникнення злоякісного новоутворення, зміна забарвлення (за результатами патоморфологічних досліджень), порушення функції.
Інші:
Зміна забарвлення ротової порожнини (язик, ясна, піднебіння), зміна забарвлення зубної емалі, лихоманка, забарвлення виділень (наприклад, поту).
З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, діарея, диспепсія, стоматит, глосит, дисфагія, гіпоплазія зубної емалі, ентероколіт, псевдомембранозний коліт, панкреатит, запальні ураження (в т.ч. грибкові) в ротовій порожнині і аногенітальній області, гіпербілірубінемія, холестаз, збільшення вмісту "печінкових" ферментів, печінкова недостатність, в тому числі термінальна, гепатит, включаючи аутоімунний.
З боку сечостатевої системи: кандидозний вульвовагініт, інтерстиціальний нефрит, дозозалежне підвищення вмісту сечовини в плазмі крові.
З боку шкірних покривів: облисіння, вузлувата еритема, пігментація нігтів, шкірний свербіж, токсичний епідермальний некроз, васкуліт, макулопапульозний і еритематозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, баланіт.
З боку дихальних шляхів: задишка, бронхоспазм, загострення астми, пневмонія.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, обмеження рухливості і набряки суглобів, зміна забарвлення кісткової тканини, м'язові болі (міалгія).
Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, поліартралгія, анафілактичні реакції (в т.ч. шок), анафілактоїдна пурпура (Пурпура Шенлейна - Геноха), перикардит, загострення системного вовчака, інфільтрація легень, що супроводжується еозинофілією.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтроцитопенія, панцитопенія, еозинопенія, еозинофілія.
З боку центральної нервової системи: судоми, запаморочення, оніміння (в т.ч. кінцівок), загальмованість, вертиго, підвищення внутрішньочерепного тиску у дорослих, головні болі.
З боку органів чуття: шум у вухах і порушення слуху.
З боку обміну речовин: щитовидна залоза: одиничний випадок виникнення злоякісного новоутворення, зміна забарвлення (за результатами патоморфологічних досліджень), порушення функції.
Інші:
Зміна забарвлення ротової порожнини (язик, ясна, піднебіння), зміна забарвлення зубної емалі, лихоманка, забарвлення виділень (наприклад, поту).
Передозування
Симптоми: найчастіше спостерігаються запаморочення, нудота і блювання. Лікування: Селективний антидот для міноцикліну на даний момент невідомий.
У разі передозування необхідно припинити прийом препарату, забезпечити симптоматичне лікування і підтримуючу терапію. Гемо- і перитонеальний діаліз виводять міноциклін у незначних кількостях.
У разі передозування необхідно припинити прийом препарату, забезпечити симптоматичне лікування і підтримуючу терапію. Гемо- і перитонеальний діаліз виводять міноциклін у незначних кількостях.
Лікарняна взаємодія
Препарати групи тетрацикліну знижують протромбінову активність плазми крові, що може викликати необхідність зниження доз антикоагулянтів у пацієнтів, які перебувають на протизгортальній терапії.
У зв'язку з тим, що бактеріостатичні препарати впливають на бактерицидну дію пеніцилінів, слід уникати одночасного призначення препаратів груп пеніцилінів і тетрациклінів.
Абсорбція тетрациклінів порушується при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюміній, кальцій, магній або залізовмісними препаратами, що може призвести до зниження ефективності антибіотикотерапії. Відзначені випадки термінальної ниркової токсичності при одночасному прийомі метоксифлурану і препаратів групи тетрациклінів.
Одночасний прийом антибіотиків групи тетрациклінів і оральних контрацептивів може призвести до зниження ефективності контрацепції.
Слід уникати прийому ізотретиноїну безпосередньо перед, одночасно і безпосередньо після прийому міноцикліну, оскільки обидва препарати здатні викликати доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску.
Одночасний прийом препаратів групи тетрациклінів з алкалоїдами ріжків і їх похідними збільшує ризик розвитку ерготизму.
У зв'язку з тим, що бактеріостатичні препарати впливають на бактерицидну дію пеніцилінів, слід уникати одночасного призначення препаратів груп пеніцилінів і тетрациклінів.
Абсорбція тетрациклінів порушується при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюміній, кальцій, магній або залізовмісними препаратами, що може призвести до зниження ефективності антибіотикотерапії. Відзначені випадки термінальної ниркової токсичності при одночасному прийомі метоксифлурану і препаратів групи тетрациклінів.
Одночасний прийом антибіотиків групи тетрациклінів і оральних контрацептивів може призвести до зниження ефективності контрацепції.
Слід уникати прийому ізотретиноїну безпосередньо перед, одночасно і безпосередньо після прийому міноцикліну, оскільки обидва препарати здатні викликати доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску.
Одночасний прийом препаратів групи тетрациклінів з алкалоїдами ріжків і їх похідними збільшує ризик розвитку ерготизму.
Лікарська форма
Капсули 50 мг і 100 мг.
По 10 капсул в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 2 або 3 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 10 капсул в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 2 або 3 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
