Ондансетрон
Ondansetron
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. Ondansetroni 2mg/ml - 4 ml.
D. t. d. N 5 in ampull.
S. В/м, по 1 ампулі, одноразово
Rp.: "Ondansetron" 8 mg
D.t.d. № 10 in tabulettis obductis
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
D. t. d. N 5 in ampull.
S. В/м, по 1 ампулі, одноразово
Rp.: "Ondansetron" 8 mg
D.t.d. № 10 in tabulettis obductis
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Протиблювотний.
Фармакодинаміка
Ондансетрон є потужним високоселективним антагоністом 5-НТ3-рецепторів. Механізм пригнічення нудоти та блювання точно не відомий. При проведенні променевої терапії та використанні цитостатичних препаратів можливе вивільнення серотоніну (5-НТ) в тонкому кишечнику, що викликає блювотний рефлекс шляхом активації 5-НТ3-рецепторів і збудження закінчень аферентних волокон блукаючого нерва. Ондансетрон блокує ініціацію цього рефлексу.
Активація аферентних закінчень блукаючого нерва, в свою чергу, може викликати викид 5-НТ в задньому полі дна IV шлуночка (area postrema) і запуск центрального механізму блювотного рефлексу. Таким чином, пригнічення ондансетроном нудоти і блювання, викликаних цитостатичною хіміотерапією і променевою терапією, вочевидь, здійснюється завдяки антагоністичному впливу на 5-НТ-рецептори нейронів, розташованих як в периферичній, так і в центральній нервовій системі.
Механізми дії препарату при купіруванні післяопераційної нудоти і блювання не встановлені, але в цілому вони відповідають таким при купіруванні нудоти і блювання, індукованих проведенням хіміотерапії і променевої терапії.
Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину в плазмі крові.
Активація аферентних закінчень блукаючого нерва, в свою чергу, може викликати викид 5-НТ в задньому полі дна IV шлуночка (area postrema) і запуск центрального механізму блювотного рефлексу. Таким чином, пригнічення ондансетроном нудоти і блювання, викликаних цитостатичною хіміотерапією і променевою терапією, вочевидь, здійснюється завдяки антагоністичному впливу на 5-НТ-рецептори нейронів, розташованих як в периферичній, так і в центральній нервовій системі.
Механізми дії препарату при купіруванні післяопераційної нудоти і блювання не встановлені, але в цілому вони відповідають таким при купіруванні нудоти і блювання, індукованих проведенням хіміотерапії і променевої терапії.
Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину в плазмі крові.
Фармакокінетика
При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація ондансетрону в плазмі досягається протягом 10 хвилин. Фармакокінетичні показники ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.
Всмоктування
Ондансетрон має однаковий системний вплив при внутрішньом'язовому і внутрішньовенному введенні.
Розподіл
Ондансетрон має помірний ступінь зв'язування з білками плазми крові (70-76%). Розподіл ондансетрону при прийомі внутрішньо, внутрішньом'язовому і внутрішньовенному введенні у дорослих схожий, при цьому об'єм розподілу в рівноважному стані становить близько 140 л.
Метаболізм
Ондансетрон метаболізується головним чином у печінці за участю кількох ферментних систем. Відсутність ізоферменту CYP2D6 (поліморфізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
Ондансетрон виводиться з системного кровотоку в основному шляхом метаболізму в печінці. Менше 5% введеної дози виводиться в незміненому вигляді нирками. Розподіл ондансетрону при прийомі внутрішньо, внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні схожий з періодом напіввиведення (Т1/2) і становить близько 3 годин.
Особливі групи пацієнтів
Стать
Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються більша швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, об'єм розподілу (показники скориговані по масі тіла), ніж у чоловіків.
Діти у віці від 1 місяця до 18 років
У дітей у віці від 1 до 4 місяців, які перенесли хірургічне втручання, кліренс ондансетрону був приблизно на 30% менший, ніж у дітей у віці від 5 до 24 місяців, але співставний з цим показником у дітей у віці від 3 до 12 років (з корекцією показників залежно від маси тіла). T1/2 у групі дітей у віці від 1 до 4 місяців в середньому становив 6,7 години порівняно з 2,9 години у вікових групах від 5 до 24 місяців і від 3 до 12 років.
Різниці фармакокінетичних показників частково пояснюються вищим відсотковим вмістом рідини в організмі у новонароджених і грудних дітей і вищим об'ємом розподілу таких водорозчинних лікарських препаратів, як ондансетрон, у дітей у віці від 1 до 4 місяців.
У дітей у віці від 3 до 12 років, які піддавалися плановим хірургічним втручанням під загальною анестезією, абсолютні значення кліренсу і об'єму розподілу ондансетрону були знижені порівняно з такими у дорослих. Обидва параметри підвищувалися лінійно залежно від маси тіла; у дітей у віці до 12 років ці значення наближалися до значень у дорослих. При корекції значень кліренсу і об'єму розподілу залежно від маси тіла ці показники були близькі в різних вікових групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує вікові зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.
На підставі результатів популяційного фармакокінетичного аналізу площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) після прийому внутрішньо і внутрішньовенного введення ондансетрону дітям і підліткам була співставна з такою у дорослих, за винятком дітей у віці від 1 до 4 місяців. Об'єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих порівняно з дітьми.
Кліренс ондансетрону залежав від маси тіла пацієнта, але не залежав від віку, за винятком дітей у віці від 1 до 4 місяців. Складно зробити остаточний висновок щодо того, чи відбувалося додаткове зниження кліренсу ондансетрону у дітей у віці від 1 до 4 місяців або це зниження мало природну варіабельність, пов'язану з невеликою кількістю обстежених дітей цієї вікової групи. Оскільки діти молодше 6 місяців отримували тільки одну дозу препарату при виникненні післяопераційної нудоти і блювання, швидше за все, зниження кліренсу не матиме клінічного значення.
Пацієнти похилого віку
На підставі отриманих даних про концентрацію ондансетрону в плазмі крові, а також результатів моделювання залежності клінічної відповіді від експозиції, передбачається більш виражений вплив на інтервал QTcF (інтервал QT з корекцією Фрідеріці) у пацієнтів у віці ≥75 років порівняно з пацієнтами молодшого віку. Для пацієнтів у віці >65 років і >75 років представлені спеціальні рекомендації щодо вибору дози.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів із середнім ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) системний кліренс і об'єм розподілу після внутрішньовенного введення ондансетрону знижуються, що призводить до невеликого клінічно незначного збільшення Т1/2 (5,4 години). Дослідження у пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня, які потребують регулярного гемодіалізу (дослідження проводилися між сеансами діалізу), не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з важким ступенем порушення функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону зі збільшенням Т1/2 до 15-32 годин і біодоступність препарату при прийомі внутрішньо досягає 100% внаслідок зниження пресистемного метаболізму.
Всмоктування
Ондансетрон має однаковий системний вплив при внутрішньом'язовому і внутрішньовенному введенні.
Розподіл
Ондансетрон має помірний ступінь зв'язування з білками плазми крові (70-76%). Розподіл ондансетрону при прийомі внутрішньо, внутрішньом'язовому і внутрішньовенному введенні у дорослих схожий, при цьому об'єм розподілу в рівноважному стані становить близько 140 л.
Метаболізм
Ондансетрон метаболізується головним чином у печінці за участю кількох ферментних систем. Відсутність ізоферменту CYP2D6 (поліморфізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
Ондансетрон виводиться з системного кровотоку в основному шляхом метаболізму в печінці. Менше 5% введеної дози виводиться в незміненому вигляді нирками. Розподіл ондансетрону при прийомі внутрішньо, внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні схожий з періодом напіввиведення (Т1/2) і становить близько 3 годин.
Особливі групи пацієнтів
Стать
Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються більша швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, об'єм розподілу (показники скориговані по масі тіла), ніж у чоловіків.
Діти у віці від 1 місяця до 18 років
У дітей у віці від 1 до 4 місяців, які перенесли хірургічне втручання, кліренс ондансетрону був приблизно на 30% менший, ніж у дітей у віці від 5 до 24 місяців, але співставний з цим показником у дітей у віці від 3 до 12 років (з корекцією показників залежно від маси тіла). T1/2 у групі дітей у віці від 1 до 4 місяців в середньому становив 6,7 години порівняно з 2,9 години у вікових групах від 5 до 24 місяців і від 3 до 12 років.
Різниці фармакокінетичних показників частково пояснюються вищим відсотковим вмістом рідини в організмі у новонароджених і грудних дітей і вищим об'ємом розподілу таких водорозчинних лікарських препаратів, як ондансетрон, у дітей у віці від 1 до 4 місяців.
У дітей у віці від 3 до 12 років, які піддавалися плановим хірургічним втручанням під загальною анестезією, абсолютні значення кліренсу і об'єму розподілу ондансетрону були знижені порівняно з такими у дорослих. Обидва параметри підвищувалися лінійно залежно від маси тіла; у дітей у віці до 12 років ці значення наближалися до значень у дорослих. При корекції значень кліренсу і об'єму розподілу залежно від маси тіла ці показники були близькі в різних вікових групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує вікові зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.
На підставі результатів популяційного фармакокінетичного аналізу площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) після прийому внутрішньо і внутрішньовенного введення ондансетрону дітям і підліткам була співставна з такою у дорослих, за винятком дітей у віці від 1 до 4 місяців. Об'єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих порівняно з дітьми.
Кліренс ондансетрону залежав від маси тіла пацієнта, але не залежав від віку, за винятком дітей у віці від 1 до 4 місяців. Складно зробити остаточний висновок щодо того, чи відбувалося додаткове зниження кліренсу ондансетрону у дітей у віці від 1 до 4 місяців або це зниження мало природну варіабельність, пов'язану з невеликою кількістю обстежених дітей цієї вікової групи. Оскільки діти молодше 6 місяців отримували тільки одну дозу препарату при виникненні післяопераційної нудоти і блювання, швидше за все, зниження кліренсу не матиме клінічного значення.
Пацієнти похилого віку
На підставі отриманих даних про концентрацію ондансетрону в плазмі крові, а також результатів моделювання залежності клінічної відповіді від експозиції, передбачається більш виражений вплив на інтервал QTcF (інтервал QT з корекцією Фрідеріці) у пацієнтів у віці ≥75 років порівняно з пацієнтами молодшого віку. Для пацієнтів у віці >65 років і >75 років представлені спеціальні рекомендації щодо вибору дози.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів із середнім ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) системний кліренс і об'єм розподілу після внутрішньовенного введення ондансетрону знижуються, що призводить до невеликого клінічно незначного збільшення Т1/2 (5,4 години). Дослідження у пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня, які потребують регулярного гемодіалізу (дослідження проводилися між сеансами діалізу), не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з важким ступенем порушення функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону зі збільшенням Т1/2 до 15-32 годин і біодоступність препарату при прийомі внутрішньо досягає 100% внаслідок зниження пресистемного метаболізму.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Еметогенний ефект при терапії злоякісних пухлин змінюється залежно від доз і комбінацій застосовуваних схем хіміо- і променевої терапії.
Спосіб застосування і дози ондансетрону слід регулювати в діапазоні 8 - 32 мг/добу відповідно до зазначених нижче критеріїв.
Дорослим при нудоті і блюванні, викликаних еметогенною хіміо- і променевою терапією, рекомендована доза ондансетрону для в/в або в/м введення становить 8 мг безпосередньо перед проведенням хіміо- або променевої терапії; препарат слід вводити повільно.
При нудоті і блюванні, викликаних високоеметогенною хіміотерапією (наприклад у разі застосування цисплатину у високих дозах), ондансетрон можна призначати у вигляді одноразової в/м або в/в (повільно) ін'єкції в дозі 8 мг безпосередньо перед введенням еметогенного препарату.
Згідно з іншою схемою лікування ондансетрон призначають у дозі 8 мг у вигляді в/м або в/в (повільно) ін'єкції безпосередньо перед хіміотерапією. Далі призначають 2 ін'єкції в/в або в/м у дозі 8 мг, кожна з яких здійснюється через 2-4 год; або вводять у вигляді постійної інфузії зі швидкістю 1 мг/год протягом 24 год.
Ефективність ондансетрону може бути посилена додатковим введенням (до початку хіміотерапії) дексаметазону фосфату (у формі натрієвої солі) у дозі 20 мг в/в, одноразово.
Для профілактики і лікування післяопераційної нудоти і блювання дорослим ондансетрон вводять у період вводного наркозу в/м або в/в (повільно) у дозі 4 мг. Для купірування розвиненої післяопераційної нудоти і блювання рекомендується в/м або в/в (повільно) одноразове введення препарату в дозі 4 мг.
Для купірування розвиненої післяопераційної нудоти і блювання ондансетрон призначають в/в (повільно) у дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг).
Ондансетрон можна вводити в/в зі швидкістю 1 мг/год через крапельницю або поршневий насос.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного і важкого перебігу кліренс ондансетрону суттєво знижений, а період напіввиведення суттєво збільшений, тому застосування ондансетрону в дозах більше 8 мг/добу не рекомендується.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного і важкого перебігу кліренс ондансетрону суттєво знижений, а період напіввиведення суттєво збільшений, тому не слід призначати препарат у дозах більше 8 мг/добу, а також рекомендується застосування інших лікарських форм.
Спосіб застосування і дози ондансетрону слід регулювати в діапазоні 8 - 32 мг/добу відповідно до зазначених нижче критеріїв.
Дорослим при нудоті і блюванні, викликаних еметогенною хіміо- і променевою терапією, рекомендована доза ондансетрону для в/в або в/м введення становить 8 мг безпосередньо перед проведенням хіміо- або променевої терапії; препарат слід вводити повільно.
При нудоті і блюванні, викликаних високоеметогенною хіміотерапією (наприклад у разі застосування цисплатину у високих дозах), ондансетрон можна призначати у вигляді одноразової в/м або в/в (повільно) ін'єкції в дозі 8 мг безпосередньо перед введенням еметогенного препарату.
Згідно з іншою схемою лікування ондансетрон призначають у дозі 8 мг у вигляді в/м або в/в (повільно) ін'єкції безпосередньо перед хіміотерапією. Далі призначають 2 ін'єкції в/в або в/м у дозі 8 мг, кожна з яких здійснюється через 2-4 год; або вводять у вигляді постійної інфузії зі швидкістю 1 мг/год протягом 24 год.
Ефективність ондансетрону може бути посилена додатковим введенням (до початку хіміотерапії) дексаметазону фосфату (у формі натрієвої солі) у дозі 20 мг в/в, одноразово.
Для профілактики і лікування післяопераційної нудоти і блювання дорослим ондансетрон вводять у період вводного наркозу в/м або в/в (повільно) у дозі 4 мг. Для купірування розвиненої післяопераційної нудоти і блювання рекомендується в/м або в/в (повільно) одноразове введення препарату в дозі 4 мг.
Для купірування розвиненої післяопераційної нудоти і блювання ондансетрон призначають в/в (повільно) у дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг).
Ондансетрон можна вводити в/в зі швидкістю 1 мг/год через крапельницю або поршневий насос.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного і важкого перебігу кліренс ондансетрону суттєво знижений, а період напіввиведення суттєво збільшений, тому застосування ондансетрону в дозах більше 8 мг/добу не рекомендується.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного і важкого перебігу кліренс ондансетрону суттєво знижений, а період напіввиведення суттєво збільшений, тому не слід призначати препарат у дозах більше 8 мг/добу, а також рекомендується застосування інших лікарських форм.
Для дітей:
Дітям ондансетрон можна призначати в/в у вигляді ін'єкції в дозі 5 мг/м2 безпосередньо перед початком хіміотерапії з подальшим (через 12 год) прийомом внутрішньо (у формі таблеток, лінгвальних таблеток або сиропу).
Дітям для профілактики післяопераційної нудоти і блювання ондансетрон рекомендується призначати в/в (повільно) у дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) до, під час або після вводного наркозу.
Дітям для профілактики післяопераційної нудоти і блювання ондансетрон рекомендується призначати в/в (повільно) у дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) до, під час або після вводного наркозу.
Показання
- попередження і усунення нудоти і блювання, викликаних цитотоксичною хіміо- або променевою терапією;
- попередження і усунення нудоти і блювання в післяопераційний період.
- попередження і усунення нудоти і блювання в післяопераційний період.
Протипоказання
- Для в/в і в/м введення. Підвищена чутливість; комбіноване застосування з апоморфіном; вроджений синдром подовження QT; вік до 6 міс (профілактика і лікування нудоти і блювання, викликаних цитостатичною хіміотерапією, у дітей); вік до 1 міс (профілактика і лікування післяопераційної нудоти і блювання у дорослих і дітей); вагітність і період грудного вигодовування.
- Для прийому внутрішньо. Підвищена чутливість; вагітність (таблетки — I триместр вагітності); період грудного вигодовування; дитячий вік (таблетки — до 2 років (всі дозування, досвід застосування у дітей молодше 2 років відсутній); до 3 років для дозування 4 мг і до 12 років для дозування 8 мг; сироп — до 6 міс); комбіноване застосування з апоморфіном; вроджений синдром подовження QT.
- Для ректального застосування. Підвищена чутливість; комбіноване застосування з апоморфіном; вроджений синдром подовження QT; дитячий вік; вагітність і період грудного вигодовування; печінкова недостатність.
- Для прийому внутрішньо. Підвищена чутливість; вагітність (таблетки — I триместр вагітності); період грудного вигодовування; дитячий вік (таблетки — до 2 років (всі дозування, досвід застосування у дітей молодше 2 років відсутній); до 3 років для дозування 4 мг і до 12 років для дозування 8 мг; сироп — до 6 міс); комбіноване застосування з апоморфіном; вроджений синдром подовження QT.
- Для ректального застосування. Підвищена чутливість; комбіноване застосування з апоморфіном; вроджений синдром подовження QT; дитячий вік; вагітність і період грудного вигодовування; печінкова недостатність.
Особливі вказівки
Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості до ондансетрону у пацієнтів, які мають в анамнезі підвищену чутливість до інших селективних антагоністів 5HT3-рецепторів.
Відомо, що ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстому кишечнику. При застосуванні ондансетрону у пацієнтів з симптомами підгострої кишкової непрохідності необхідно регулярне спостереження таких пацієнтів.
Перед застосуванням ондансетрону необхідно скоригувати гіпокаліємію і гіпомагніємію.
Встановлено, що при комбінованому застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів зростає ризик розвитку серотонінового синдрому. Якщо застосування такої комбінації клінічно обґрунтоване, необхідно забезпечити регулярне спостереження за станом пацієнта.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування ондансетрону пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Відомо, що ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстому кишечнику. При застосуванні ондансетрону у пацієнтів з симптомами підгострої кишкової непрохідності необхідно регулярне спостереження таких пацієнтів.
Перед застосуванням ондансетрону необхідно скоригувати гіпокаліємію і гіпомагніємію.
Встановлено, що при комбінованому застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів зростає ризик розвитку серотонінового синдрому. Якщо застосування такої комбінації клінічно обґрунтоване, необхідно забезпечити регулярне спостереження за станом пацієнта.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування ондансетрону пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку імунної системи: рідко - реакції підвищеної чутливості негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк), в ряді випадків важкого ступеня, включаючи анафілаксію.
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; нечасто - судоми, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як дистонія, окулогірний криз і дискінезія); рідко - запаморочення, переважно під час швидкого в/в введення.
З боку органу зору: рідко - транзиторні розлади зору (наприклад, затуманення зору, транзиторна сліпота), головним чином, під час в/в введення.
З боку серцево-судинної системи: часто - відчуття жару або "припливи"; нечасто - аритмія, біль у грудній клітці, як супроводжувана, так і не супроводжувана зниженням сегмента ST, брадикардія, зниження АТ; рідко - подовження інтервалу QT (включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует").
З боку травної системи: часто - запор; нечасто - гикавка, сухість слизової оболонки порожнини рота; частота невідома - діарея.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - безсимптомне підвищення активності АЛТ, ACT (в основному, у пацієнтів, які отримують хіміотерапію цисплатином).
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже рідко - токсичний шкірний висип, включаючи токсичний епідермальний некроліз.
З боку обміну речовин: рідко - гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.
Місцеві реакції: при в/в введенні - печіння в місці введення; при застосуванні супозиторіїв - відчуття печіння в області ануса і прямої кишки.
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; нечасто - судоми, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як дистонія, окулогірний криз і дискінезія); рідко - запаморочення, переважно під час швидкого в/в введення.
З боку органу зору: рідко - транзиторні розлади зору (наприклад, затуманення зору, транзиторна сліпота), головним чином, під час в/в введення.
З боку серцево-судинної системи: часто - відчуття жару або "припливи"; нечасто - аритмія, біль у грудній клітці, як супроводжувана, так і не супроводжувана зниженням сегмента ST, брадикардія, зниження АТ; рідко - подовження інтервалу QT (включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует").
З боку травної системи: часто - запор; нечасто - гикавка, сухість слизової оболонки порожнини рота; частота невідома - діарея.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - безсимптомне підвищення активності АЛТ, ACT (в основному, у пацієнтів, які отримують хіміотерапію цисплатином).
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже рідко - токсичний шкірний висип, включаючи токсичний епідермальний некроліз.
З боку обміну речовин: рідко - гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.
Місцеві реакції: при в/в введенні - печіння в місці введення; при застосуванні супозиторіїв - відчуття печіння в області ануса і прямої кишки.
Передозування
Симптоми
На даний момент недостатньо даних щодо передозування ондансетрону. У більшості спостережуваних випадків симптоми передозування збігалися з небажаними дозозалежними явищами, що виникають при прийомі ондансетрону. Ондансетрон викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. У разі передозування ондансетрону рекомендується моніторинг ЕКГ. Можливі симптоми: порушення зору, запор, зниження артеріального тиску і вазовагальний епізод з перехідною атріовентрикулярною блокадою II ступеня. У всіх випадках явища повністю оборотні.
Лікування
Проводять симптоматичну і підтримуючу терапію, специфічний антидот невідомий.
Не рекомендується застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетроном, оскільки пацієнти можуть не відповісти на лікування препаратами іпекакуани у зв'язку з протиблювотною дією ондансетрону.
На даний момент недостатньо даних щодо передозування ондансетрону. У більшості спостережуваних випадків симптоми передозування збігалися з небажаними дозозалежними явищами, що виникають при прийомі ондансетрону. Ондансетрон викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. У разі передозування ондансетрону рекомендується моніторинг ЕКГ. Можливі симптоми: порушення зору, запор, зниження артеріального тиску і вазовагальний епізод з перехідною атріовентрикулярною блокадою II ступеня. У всіх випадках явища повністю оборотні.
Лікування
Проводять симптоматичну і підтримуючу терапію, специфічний антидот невідомий.
Не рекомендується застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетроном, оскільки пацієнти можуть не відповісти на лікування препаратами іпекакуани у зв'язку з протиблювотною дією ондансетрону.
Лікарняна взаємодія
У зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу і T1/2 ондансетрону.
У пацієнтів, які отримують сильні індуктори ізоферменту CYP3A4 (фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин), кліренс ондансетрону збільшується, а концентрація ондансетрону в крові знижується.
Є дані, що ондансетрон може зменшувати анальгезуючий ефект трамадолу.
При спільному застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних лікарських препаратів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну, зростає ризик розвитку серотонінового синдрому.
У пацієнтів, які отримують сильні індуктори ізоферменту CYP3A4 (фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин), кліренс ондансетрону збільшується, а концентрація ондансетрону в крові знижується.
Є дані, що ондансетрон може зменшувати анальгезуючий ефект трамадолу.
При спільному застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних лікарських препаратів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну, зростає ризик розвитку серотонінового синдрому.
Лікарська форма
Розчин для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення, 2 мг/мл.
По 2 або 4 мл у флакони з безбарвного скла I гідролітичного класу, герметично закупорені гумовими пробками, обтиснуті ковпачками алюмінієвими або комбінованими (алюмінієвими з запобіжними пластмасовими кришками).
5 або 10 флаконів разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону коробкового.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 4 мг і 8 мг.
У стрипі (алюміній/алюміній) по 6 шт. 1 стрип у картонній пачці. 10 пачок у картонній коробці.
По 2 або 4 мл у флакони з безбарвного скла I гідролітичного класу, герметично закупорені гумовими пробками, обтиснуті ковпачками алюмінієвими або комбінованими (алюмінієвими з запобіжними пластмасовими кришками).
5 або 10 флаконів разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону коробкового.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 4 мг і 8 мг.
У стрипі (алюміній/алюміній) по 6 шт. 1 стрип у картонній пачці. 10 пачок у картонній коробці.
