Осетрон
Osetron
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Латран, Ондансетрон, Осетрон, Веро-Ондансетрон, Домеган, Зофран, Лазаран ВМ, Ондавелл, Ондантор, Емесет
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Osetron" 4 mg
D.t.d. № 10 in tab.
S. всередину, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Rp.: Sol. "Osetron" 8 mg/4 ml № 10
D.S. Внутрішньовенно, по 1 ампулі за 1–2 год до початку проведення основної терапії
D.t.d. № 10 in tab.
S. всередину, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Rp.: Sol. "Osetron" 8 mg/4 ml № 10
D.S. Внутрішньовенно, по 1 ампулі за 1–2 год до початку проведення основної терапії
Фармакологічні властивості
Протиблювотний, анксіолітичний.
Фармакодинаміка
Протиблювотний засіб. Ефективно попереджає і усуває нудоту і блювання, що виникають на фоні протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційний період. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти і блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).
Фармакокінетика
Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.
Всмоктування
Ондансетрон має однаковий системний вплив при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні.
Розподіл.
Протеїнзв'язуюча здатність ондансетрону невисока (70-76%).
Розподіл ондансетрону при пероральному прийомі, внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні у дорослих схожий, при цьому об'єм розподілу в рівноважному стані становить близько 140 л.
Метаболізм
Ондансетрон виводиться з системного кровотоку шляхом метаболізму в печінці за участю різних ферментних систем. Відсутність ізоферменту CYP2D6 (поліморфізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
Ондансетрон виводиться з системного кровотоку в основному шляхом метаболізму в печінці. Менше 5% введеної дози виводиться в незміненому вигляді нирками. Розподіл ондансетрону при пероральному прийомі, внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні схожий з періодом напіввиведення і становить близько 3 год.
Особливі групи пацієнтів
Стать
Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються більша швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, об'єм розподілу (показники скориговані по масі тіла), ніж у чоловіків.
Діти (у віці від 1 місяця до 18 років)
У дітей у віці від 1 до 4 місяців (n= 19), які перенесли хірургічне втручання, кліренс був приблизно на 30% повільніше, ніж у пацієнтів у віці від 5 до 24 місяців (n=22), але співставний з цим показником у пацієнтів у віці від 3 до 12 років. Період напіввиведення у групі пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців в середньому становив 6,7 год у порівнянні з 2,9 год у вікових групах від 5 до 24 місяців і від 3 до 12 років.
Різниці фармакокінетичних параметрів частково пояснюються вищим відсотковим вмістом рідини в організмі у новонароджених і грудних дітей і вищим об'ємом розподілу таких водорозчинних лікарських препаратів, як ондансетрон, у пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців.
У дітей у віці від 3 до 12 років, які піддавалися плановим хірургічним втручанням під загальною анестезією, абсолютні значення кліренсу і об'єму розподілу ондансетрону були знижені в порівнянні зі значеннями у дорослих. Обидва параметри підвищувалися лінійно в залежності від маси тіла, у пацієнтів у віці до 12 років ці значення наближалися до значень у дорослих. При корекції значень кліренсу і об'єму розподілу в залежності від маси тіла ці параметри були близькі в різних вікових групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує вікові зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.
На підставі результатів популяційного фармакокінетичного аналізу AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») після перорального прийому і внутрішньовенного введення ондансетрону дітям і підліткам була порівнянна з такою у дорослих, за винятком грудних дітей у віці від 1 до 4 місяців.
Об'єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих у порівнянні зі значеннями у дітей.
Кліренс ондансетрону залежав від маси тіла пацієнта, але не залежав від віку, за винятком грудних дітей у віці від 1 до 4 місяців. Складно зробити остаточний висновок, чи було зниження кліренсу ондансетрону у грудних дітей у віці від 1 до 4 місяців пов'язане з їх віком, чи це зниження мало природну варіабельність, враховуючи невелику кількість обстежених пацієнтів у цій віковій групі. Оскільки пацієнти у віці молодше 6 місяців отримували тільки одну дозу препарату при виникненні післяопераційної нудоти і блювання, швидше за все, зниження кліренсу не буде мати клінічного значення.
Пацієнти похилого віку
На підставі отриманих даних про концентрацію ондансетрону в плазмі крові, а також результатів моделювання залежності клінічної відповіді від експозиції, передбачається більш виражений вплив на інтервал QTcF у пацієнтів у віці ≥75 років, ніж у пацієнтів більш молодого віку. Щодо пацієнтів у віці старше 65 років і старше 75 років представлені спеціальні рекомендації щодо вибору дози для внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів із середнім ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) системний кліренс і об'єм розподілу знижуються після внутрішньовенного введення ондансетрону, що призводить до невеликого клінічно незначного збільшення періоду напіввиведення (5,4 год). Дослідження у пацієнтів з важким ступенем ниркової недостатності, які потребують регулярного гемодіалізу (дослідження проводилися між сеансами діалізу) не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з важким ступенем порушення функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону з збільшенням періоду напіввиведення до 15-32 год і біодоступність при прийомі всередину досягає 100% внаслідок зниження пресистемного метаболізму.
Всмоктування
Ондансетрон має однаковий системний вплив при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні.
Розподіл.
Протеїнзв'язуюча здатність ондансетрону невисока (70-76%).
Розподіл ондансетрону при пероральному прийомі, внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні у дорослих схожий, при цьому об'єм розподілу в рівноважному стані становить близько 140 л.
Метаболізм
Ондансетрон виводиться з системного кровотоку шляхом метаболізму в печінці за участю різних ферментних систем. Відсутність ізоферменту CYP2D6 (поліморфізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
Ондансетрон виводиться з системного кровотоку в основному шляхом метаболізму в печінці. Менше 5% введеної дози виводиться в незміненому вигляді нирками. Розподіл ондансетрону при пероральному прийомі, внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні схожий з періодом напіввиведення і становить близько 3 год.
Особливі групи пацієнтів
Стать
Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються більша швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, об'єм розподілу (показники скориговані по масі тіла), ніж у чоловіків.
Діти (у віці від 1 місяця до 18 років)
У дітей у віці від 1 до 4 місяців (n= 19), які перенесли хірургічне втручання, кліренс був приблизно на 30% повільніше, ніж у пацієнтів у віці від 5 до 24 місяців (n=22), але співставний з цим показником у пацієнтів у віці від 3 до 12 років. Період напіввиведення у групі пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців в середньому становив 6,7 год у порівнянні з 2,9 год у вікових групах від 5 до 24 місяців і від 3 до 12 років.
Різниці фармакокінетичних параметрів частково пояснюються вищим відсотковим вмістом рідини в організмі у новонароджених і грудних дітей і вищим об'ємом розподілу таких водорозчинних лікарських препаратів, як ондансетрон, у пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців.
У дітей у віці від 3 до 12 років, які піддавалися плановим хірургічним втручанням під загальною анестезією, абсолютні значення кліренсу і об'єму розподілу ондансетрону були знижені в порівнянні зі значеннями у дорослих. Обидва параметри підвищувалися лінійно в залежності від маси тіла, у пацієнтів у віці до 12 років ці значення наближалися до значень у дорослих. При корекції значень кліренсу і об'єму розподілу в залежності від маси тіла ці параметри були близькі в різних вікових групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує вікові зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.
На підставі результатів популяційного фармакокінетичного аналізу AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») після перорального прийому і внутрішньовенного введення ондансетрону дітям і підліткам була порівнянна з такою у дорослих, за винятком грудних дітей у віці від 1 до 4 місяців.
Об'єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих у порівнянні зі значеннями у дітей.
Кліренс ондансетрону залежав від маси тіла пацієнта, але не залежав від віку, за винятком грудних дітей у віці від 1 до 4 місяців. Складно зробити остаточний висновок, чи було зниження кліренсу ондансетрону у грудних дітей у віці від 1 до 4 місяців пов'язане з їх віком, чи це зниження мало природну варіабельність, враховуючи невелику кількість обстежених пацієнтів у цій віковій групі. Оскільки пацієнти у віці молодше 6 місяців отримували тільки одну дозу препарату при виникненні післяопераційної нудоти і блювання, швидше за все, зниження кліренсу не буде мати клінічного значення.
Пацієнти похилого віку
На підставі отриманих даних про концентрацію ондансетрону в плазмі крові, а також результатів моделювання залежності клінічної відповіді від експозиції, передбачається більш виражений вплив на інтервал QTcF у пацієнтів у віці ≥75 років, ніж у пацієнтів більш молодого віку. Щодо пацієнтів у віці старше 65 років і старше 75 років представлені спеціальні рекомендації щодо вибору дози для внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів із середнім ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) системний кліренс і об'єм розподілу знижуються після внутрішньовенного введення ондансетрону, що призводить до невеликого клінічно незначного збільшення періоду напіввиведення (5,4 год). Дослідження у пацієнтів з важким ступенем ниркової недостатності, які потребують регулярного гемодіалізу (дослідження проводилися між сеансами діалізу) не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з важким ступенем порушення функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону з збільшенням періоду напіввиведення до 15-32 год і біодоступність при прийомі всередину досягає 100% внаслідок зниження пресистемного метаболізму.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Всередину, в/м або в/в.
Цитостатична терапія
Вибір режиму дозування визначається еметогенністю протипухлинної терапії.
Для дорослих добова доза, як правило, становить 8–32 мг.
Рекомендовані режими: при помірноеметогенній хіміотерапії або радіотерапії — 8 мг ондансетрону за 1–2 год до початку проведення основної терапії з подальшим прийомом ще 8 мг всередину через 12 год; 8 мг в/в струйно повільно або в/м, безпосередньо перед початком терапії; при високоеметогенній хіміотерапії — рекомендована доза становить 24 мг одночасно з дексаметазоном всередину в дозі 12 мг за 1–2 год до початку проведення хіміотерапії; 8 мг в/в струйно повільно безпосередньо перед початком хіміотерапії, а потім ще 2 в/в ін'єкції по 8 мг, кожна з яких здійснюється через 2–4 год; безперервна 24-годинна інфузія препарату в дозі 24 мг зі швидкістю 1 мг/год; 16–32 мг, розведені в 50–100 мл відповідного інфузійного розчину, у вигляді 15-хвилинної інфузії, безпосередньо перед початком хіміотерапії.
Для профілактики пізньої або тривалої блювоти, що виникає через 24 год, слід продовжити прийом ондансетрону в дозі 8 мг 2 рази на добу протягом 5 днів.
Ефективність ондансетрону може бути збільшена шляхом разового в/в введення ГКС (наприклад 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії.
Попередження післяопераційної нудоти і блювання
Дорослим вводять разову дозу 4 мг в/м або в/в струйно (повільно) на початку наркозу або призначають 16 мг всередину за 1 год до початку загальної анестезії. Для купірування виниклої нудоти і блювання рекомендується в/м або повільне в/в введення 4 мг препарату.
В/м в одну і ту ж ділянку тіла ондансетрон може бути введений в дозі, що не перевищує 4 мг.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку. Корекція дози не потрібна.
Порушення функції нирок. Корекція дози і частоти введення препарату не потрібна.
Порушення функції печінки. При помірному або важкому порушенні функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, при цьому збільшується його T1/2 з плазми, тому таким пацієнтам не рекомендується призначати більше 8 мг/добу ондансетрону.
Для розведення ін'єкційного розчину можуть застосовуватися: 0,9% розчин натрію хлориду; 5% розчин декстрози; розчин Рінгера; 0,3% розчин калію хлориду і 0,9% розчин натрію хлориду; 0,3% розчин калію хлориду і 5% розчин декстрози.
Цитостатична терапія
Вибір режиму дозування визначається еметогенністю протипухлинної терапії.
Для дорослих добова доза, як правило, становить 8–32 мг.
Рекомендовані режими: при помірноеметогенній хіміотерапії або радіотерапії — 8 мг ондансетрону за 1–2 год до початку проведення основної терапії з подальшим прийомом ще 8 мг всередину через 12 год; 8 мг в/в струйно повільно або в/м, безпосередньо перед початком терапії; при високоеметогенній хіміотерапії — рекомендована доза становить 24 мг одночасно з дексаметазоном всередину в дозі 12 мг за 1–2 год до початку проведення хіміотерапії; 8 мг в/в струйно повільно безпосередньо перед початком хіміотерапії, а потім ще 2 в/в ін'єкції по 8 мг, кожна з яких здійснюється через 2–4 год; безперервна 24-годинна інфузія препарату в дозі 24 мг зі швидкістю 1 мг/год; 16–32 мг, розведені в 50–100 мл відповідного інфузійного розчину, у вигляді 15-хвилинної інфузії, безпосередньо перед початком хіміотерапії.
Для профілактики пізньої або тривалої блювоти, що виникає через 24 год, слід продовжити прийом ондансетрону в дозі 8 мг 2 рази на добу протягом 5 днів.
Ефективність ондансетрону може бути збільшена шляхом разового в/в введення ГКС (наприклад 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії.
Попередження післяопераційної нудоти і блювання
Дорослим вводять разову дозу 4 мг в/м або в/в струйно (повільно) на початку наркозу або призначають 16 мг всередину за 1 год до початку загальної анестезії. Для купірування виниклої нудоти і блювання рекомендується в/м або повільне в/в введення 4 мг препарату.
В/м в одну і ту ж ділянку тіла ондансетрон може бути введений в дозі, що не перевищує 4 мг.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку. Корекція дози не потрібна.
Порушення функції нирок. Корекція дози і частоти введення препарату не потрібна.
Порушення функції печінки. При помірному або важкому порушенні функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, при цьому збільшується його T1/2 з плазми, тому таким пацієнтам не рекомендується призначати більше 8 мг/добу ондансетрону.
Для розведення ін'єкційного розчину можуть застосовуватися: 0,9% розчин натрію хлориду; 5% розчин декстрози; розчин Рінгера; 0,3% розчин калію хлориду і 0,9% розчин натрію хлориду; 0,3% розчин калію хлориду і 5% розчин декстрози.
Для дітей:
Дітям старше 2 років препарат призначається в дозі 5 мг/м2 в/в, безпосередньо перед початком хіміотерапії, з подальшим прийомом всередину 4 мг через 12 год. Лікування рекомендується продовжити в дозі 4 мг 2 рази на день всередину протягом 5 днів.
Дітям для запобігання післяопераційної нудоти і блювання ондансетрон застосовується виключно парентерально в разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної в/в ін'єкції до або після анестезії.
Для лікування розвиненої післяопераційної нудоти і блювання у дітей рекомендується повільне в/в введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг).
Щодо запобігання і лікування післяопераційної нудоти і блювання у дітей у віці до 2 років достатнього досвіду немає.
Дітям для запобігання післяопераційної нудоти і блювання ондансетрон застосовується виключно парентерально в разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної в/в ін'єкції до або після анестезії.
Для лікування розвиненої післяопераційної нудоти і блювання у дітей рекомендується повільне в/в введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг).
Щодо запобігання і лікування післяопераційної нудоти і блювання у дітей у віці до 2 років достатнього досвіду немає.
Показання
— попередження і усунення нудоти і блювання, викликаних цитотоксичною хіміо- або радіотерапією;
— попередження і усунення нудоти і блювання в післяопераційний період.
— попередження і усунення нудоти і блювання в післяопераційний період.
Протипоказання
- вагітність і період лактації;
- вік до 2 років;
- індивідуальна непереносимість будь-якого компонента препарату.
- вік до 2 років;
- індивідуальна непереносимість будь-якого компонента препарату.
Особливі вказівки
Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості до ондансетрону у пацієнтів, які мають в анамнезі підвищену чутливість до інших селективних антагоністів 5HT3-рецепторів.
Відомо, що ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстому кишечнику. При застосуванні ондансетрону у пацієнтів з симптомами підгострої кишкової непрохідності необхідно регулярне спостереження таких пацієнтів.
Перед застосуванням ондансетрону необхідно скоригувати гіпокаліємію і гіпомагніємію.
Встановлено, що при комбінованому застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів зростає ризик розвитку серотонінового синдрому. Якщо застосування такої комбінації клінічно обґрунтовано, необхідно забезпечити регулярне спостереження за станом пацієнта.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування ондансетрону пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Відомо, що ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстому кишечнику. При застосуванні ондансетрону у пацієнтів з симптомами підгострої кишкової непрохідності необхідно регулярне спостереження таких пацієнтів.
Перед застосуванням ондансетрону необхідно скоригувати гіпокаліємію і гіпомагніємію.
Встановлено, що при комбінованому застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів зростає ризик розвитку серотонінового синдрому. Якщо застосування такої комбінації клінічно обґрунтовано, необхідно забезпечити регулярне спостереження за станом пацієнта.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування ондансетрону пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку імунної системи: рідко - реакції підвищеної чутливості негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк), в ряді випадків важкого ступеня, включаючи анафілаксію.
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; нечасто - судоми, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як дистонія, окулогірний криз і дискінезія); рідко - запаморочення, переважно під час швидкого в/в введення.
З боку органу зору: рідко - транзиторні розлади зору (наприклад, затуманення зору, транзиторна сліпота), головним чином, під час в/в введення.
З боку серцево-судинної системи: часто - відчуття жару або "припливи"; нечасто - аритмія, біль у грудній клітці, як супроводжувана, так і не супроводжувана зниженням сегмента ST, брадикардія, зниження АТ; рідко - подовження інтервалу QT (включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует").
З боку травної системи: часто - запор; нечасто - гикавка, сухість слизової оболонки порожнини рота; частота невідома - діарея.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - безсимптомне підвищення активності АЛТ, ACT (в основному, у пацієнтів, які отримують хіміотерапію цисплатином).
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже рідко - токсичний шкірний висип, включаючи токсичний епідермальний некроліз.
З боку обміну речовин: рідко - гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.
Місцеві реакції: при в/в введенні - печіння в місці введення; при застосуванні супозиторіїв - відчуття печіння в області ануса і прямої кишки.
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; нечасто - судоми, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як дистонія, окулогірний криз і дискінезія); рідко - запаморочення, переважно під час швидкого в/в введення.
З боку органу зору: рідко - транзиторні розлади зору (наприклад, затуманення зору, транзиторна сліпота), головним чином, під час в/в введення.
З боку серцево-судинної системи: часто - відчуття жару або "припливи"; нечасто - аритмія, біль у грудній клітці, як супроводжувана, так і не супроводжувана зниженням сегмента ST, брадикардія, зниження АТ; рідко - подовження інтервалу QT (включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует").
З боку травної системи: часто - запор; нечасто - гикавка, сухість слизової оболонки порожнини рота; частота невідома - діарея.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - безсимптомне підвищення активності АЛТ, ACT (в основному, у пацієнтів, які отримують хіміотерапію цисплатином).
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже рідко - токсичний шкірний висип, включаючи токсичний епідермальний некроліз.
З боку обміну речовин: рідко - гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.
Місцеві реакції: при в/в введенні - печіння в місці введення; при застосуванні супозиторіїв - відчуття печіння в області ануса і прямої кишки.
Передозування
Симптоматика
На даний момент недостатньо даних щодо передозування ондансетроном. У більшості випадків симптоми передозування були схожі з небажаними явищами, про які повідомлялося щодо пацієнтів, які отримують рекомендовані дози. Ондансетрон викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. Рекомендується проводити моніторинг ЕКГ у разі передозування препаратом. При передозуванні препаратом при прийомі всередину у дітей повідомлялося про симптоми, що вказують на серотоніновий синдром.
Лікування
Специфічного антидоту для ондансетрону немає, тому при підозрі на передозування рекомендується проводити відповідну симптоматичну і підтримуючу терапію. Подальше лікування слід проводити виходячи з клінічної ситуації. Не рекомендується застосування іпекакуани для лікування передозування препаратом, оскільки малоймовірно, що пацієнти відповідатимуть на лікування препаратами іпекакуани у зв'язку з протиблювотною дією ондансетрону.
На даний момент недостатньо даних щодо передозування ондансетроном. У більшості випадків симптоми передозування були схожі з небажаними явищами, про які повідомлялося щодо пацієнтів, які отримують рекомендовані дози. Ондансетрон викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. Рекомендується проводити моніторинг ЕКГ у разі передозування препаратом. При передозуванні препаратом при прийомі всередину у дітей повідомлялося про симптоми, що вказують на серотоніновий синдром.
Лікування
Специфічного антидоту для ондансетрону немає, тому при підозрі на передозування рекомендується проводити відповідну симптоматичну і підтримуючу терапію. Подальше лікування слід проводити виходячи з клінічної ситуації. Не рекомендується застосування іпекакуани для лікування передозування препаратом, оскільки малоймовірно, що пацієнти відповідатимуть на лікування препаратами іпекакуани у зв'язку з протиблювотною дією ондансетрону.
Лікарняна взаємодія
У зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу і T1/2 ондансетрону.
У пацієнтів, які отримують сильні індуктори ізоферменту CYP3A4 (фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин), кліренс ондансетрону збільшується, а концентрація ондансетрону в крові знижується.
Є дані, що ондансетрон може зменшувати анальгезуючий ефект трамадолу.
При спільному застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних лікарських препаратів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну, зростає ризик розвитку серотонінового синдрому.
У пацієнтів, які отримують сильні індуктори ізоферменту CYP3A4 (фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин), кліренс ондансетрону збільшується, а концентрація ондансетрону в крові знижується.
Є дані, що ондансетрон може зменшувати анальгезуючий ефект трамадолу.
При спільному застосуванні ондансетрону та інших серотонінергічних лікарських препаратів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну, зростає ризик розвитку серотонінового синдрому.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 4 мг і 8 мг. У стрипі по 4 або 10 шт. 1 стрип у картонній пачці.
Розчин для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення, 2 мг/мл. В ампулах з безбарвного скла по 2 або 4 мл. 2 ампули в ПВХ/алюмінієвому блістері. 1 блістер у картонній пачці. 5 ампул у ПВХ/алюмінієвому блістері. 2 або 10 блістерів у картонній пачці.
Розчин для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення, 2 мг/мл. В ампулах з безбарвного скла по 2 або 4 мл. 2 ампули в ПВХ/алюмінієвому блістері. 1 блістер у картонній пачці. 5 ампул у ПВХ/алюмінієвому блістері. 2 або 10 блістерів у картонній пачці.
