Параскофен

Дія препарату визначається компонентами, що входять до складу препарату. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію.
Ацетилсаліцилова кислота має протизапальну, жарознижувальну та анальгетичну дію, обумовлену пригніченням синтезу простагландинів.

Парацетамол має анальгетичну, жарознижувальну та слабо виражену протизапальну дію.
Кофеїн викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність; підвищує артеріальний тиск при гіпотензії; сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів і підвищує біодоступність ненаркотичних анальгетиків, сприяючи тим самим посиленню терапевтичного ефекту ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Для дорослих:

• помірний або слабо виражений больовий синдром різного генезу (в т.ч. головний біль, зубний біль, болі в суглобах, мігрень, невралгія, міалгія, ішіас, дисменорея та ін.);
• для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інших інфекційно-запальних захворюваннях.

• підвищена чутливість до компонентів препарату.
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
• шлунково-кишкові кровотечі (в т.ч. в анамнезі);
• виражені порушення функції печінки та/або нирок.
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
• захворювання крові зі схильністю до крововиливів та кровотеч.
• глаукома
• бронхіальна астма
• I та III триместр вагітності, лактація, діти до 16 років. Препарат не слід застосовувати у дітей та підлітків з гострими та респіраторними захворюваннями, викликаними вірусною інфекцією (небезпека розвитку синдрому Рея).

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

• Інфекції та інвазії: фарингіт.
• З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи риніт, закладеність носа, бронхоспазм, набряк Квінке, анафілаксію, анафілактичний шок.
• З боку обміну речовин та харчування: зниження апетиту.
• Психічні розлади: нервозність, безсоння, тривога, ейфорія, внутрішнє напруження.
• З боку нервової системи: запаморочення, тремор, парестезії, гіперестезії, головний біль, розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації, біль в області навколоносових пазух.
• З боку органу зору: порушення зору.
• З боку органу слуху та лабіринтні порушення: шум у вухах.
• З боку серця: аритмія, серцебиття, короткочасна тахікардія.
• З боку судин: гіперемія, порушення периферичного кровообігу, гіпотензія, підвищення артеріального тиску.
• З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея, задишка; у пацієнтів з бронхіальною астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП, можливо збільшення частоти нападів астми.
• З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, анемія, сульфатгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в області серця), гемолітична анемія, синці або кровотечі, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може підвищувати ризик розвитку кровотеч. Спостерігалися такі кровотечі, як інтраопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен, шлунково-кишкові кровотечі та мозкові геморагії.
• З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, сухість у роті, діарея, блювання, відрижка, здуття живота, дисфагія, парестезія в області рота, підвищене слиновиділення, епігастральний та абдомінальний біль, диспепсія, запалення та/або ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки травного тракту, які можуть у рідкісних випадках викликати шлунково-кишкові кровотечі та перфорації з відповідними лабораторними та клінічними проявами.
• З боку печінки та жовчовивідних шляхів: транзиторна печінкова недостатність, підвищення активності печінкових ферментів, гепатонекроз (дозозалежний ефект).
• З боку шкіри та підшкірних тканин: гіпергідроз, свербіж, кропив'янка, висип, мультиформна еритема (в тому числі, синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз.
• З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
• З боку нирок та сечовивідних шляхів: інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, ниркова недостатність.
• З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язово-скелетна скованість, біль у шиї, біль у спині, м'язові спазми.
• Загальні розлади та порушення в місці введення: нездужання, астенія, тяжкість у грудях, синдром Рея (у дітей молодше 16 років з гіпертермією на тлі вірусних захворювань).

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Ацетилсаліцилова кислота
При одночасному прийомі метоклопраміду, дипіридамолу або метопрололу спостерігається зростання максимальних концентрацій саліцилату в плазмі. Кортикостероїди та пероральні контрацептиви можуть знизити рівень у плазмі лікарського засобу через підвищення елімінації саліцилату. Нирковий кліренс ацетилсаліцилової кислоти може також зростати при одночасному застосуванні антацидів та адсорбентів, внаслідок алкалізації сечі. На місцях зв'язування з білками плазми ацетилсаліцилова кислота конкурує з такими лікарськими засобами, як антивітамін К та іншими НПЗП (диклофенак, кетопрофен, напроксен та ін.). Ацетилсаліцилова кислота посилює дію метотрексату, фенітоїну та вальпроату, завдяки зниженню ниркового кліренсу. При паралельному застосуванні з гепарином, тромболітиками, пероральними антикоагулянтами та іншими антиагрегантами тромбоцитів, ацетилсаліцилова кислота проявляє кумулятивний антикоагулянтний ефект. Разом з тим, ацетилсаліцилова кислота пригнічує дію пробенециду та сульфінпіразону.
Не рекомендовано спільне застосування АСК з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну через підвищення ризику кровотеч загалом і, зокрема, з ЖКТ. Ацетилсаліцилова кислота може знизити активність антагоністів альдостерону (спіронолактон, канреноат), тому необхідний контроль артеріального тиску. При спільному застосуванні АСК знижує активність петльових діуретиків, підвищуючи ймовірність виникнення гострої ниркової недостатності (особливо у зневоднених пацієнтів), а також ефект гіпотензивних засобів (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих каналів). При необхідності призначення зазначених комбінацій слід забезпечити достатню регідратацію пацієнта, контролювати функції нирок та артеріальний тиск.
Ацетилсаліцилова кислота посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини та інсуліну. Вживання алкоголю при прийомі АСК підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Парацетамол
Взаємодія парацетамолу з іншими лікарськими засобами має значення лише тоді, коли супутні лікарські засоби мають низький терапевтичний індекс, це стосується антикоагулянтів (варфарин та кумарин) та антиконвульсантів. Одночасне застосування парацетамолу з НПЗП збільшує ризик їх негативного впливу на нирки. Період напіввиведення хлорамфеніколу збільшується при одночасному застосуванні з парацетамолом. Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. При спільному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичними речовинами (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, алкоголь, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін) підвищується гепатотоксичність парацетамолу, що може призвести до ураження печінки навіть при нетоксичних дозах парацетамолу. Швидкість всмоктування парацетамолу збільшується при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном, зменшується при спільному прийомі із засобами, що уповільнюють випорожнення шлунка (пропантелін, антидепресанти з антихолінергічними властивостями, наркотичні анальгетики), та холестираміном. Парацетамол може знижувати ефективність ламотриджину. Саліциламід подовжує період напіввиведення парацетамолу та призводить до накопичення гепатотоксичних метаболітів. Одночасне застосування зидовудину та парацетамолу підвищує ризик виникнення нейтропенії.

Кофеїн
Кофеїн взаємодіє з іншими лікарськими засобами, метаболізм яких відбувається за участю цитохрому Р450. Циметидин та дисульфірам уповільнюють, а барбітурати та нікотин прискорюють метаболізм кофеїну в печінці. Період напіввиведення кофеїну може збільшуватися, а кліренс знижуватися з ципрофлоксацином, еноксацином, піпемідовою кислотою, тербінафіном та оральними контрацептивами. Флувоксамін є сильним інгібітором метаболізму кофеїну в печінці, що відбувається за участю цитохрому CYP1A2, що суттєво подовжує період напіввиведення кофеїну. Зворотний ефект був помічений з фенітоїном та фенілпропаноламіном.
Кофеїн знижує ефект анксіолітиків, снодійних, антигістамінних засобів, опіоїдних анальгетиків, є антагоністом засобів для наркозу та інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС.
Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, необхідно попереджати про заборону прийому кофеїну, щоб уникнути ризику погіршення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючою дією кофеїну на серцево-судинну систему.
Кофеїн може збільшувати нирковий кліренс літію, тому при припиненні прийому кофеїну може знадобитися зниження дози літію, щоб уникнути підвищення рівня останнього в сироватці крові; спільне призначення не рекомендується. Не рекомендується одночасне призначення з ефедриноподібними засобами (збільшується ризик формування лікарської залежності), з симпатоміметиками та тироксином (за рахунок взаємного потенціювання підвищується ймовірність тахікардії), теофіліном (кофеїн знижує екскрецію теофіліну), клозапіном (кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну)

Таблетки білого або майже білого або білого з рожевим відтінком кольору, плоскоциліндричні з фаскою та рискою. На поверхні таблеток допускається мармуровість.
Кожна таблетка містить: діючі речовини – парацетамол - 200 мг, ацетилсаліцилова кислота - 200 мг, кофеїн - 40 мг;
Допоміжні речовини – кальцію стеарат, повідон К-25, картопляний крохмаль.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці або контурній безчарунковій упаковці. Одну, дві контурні упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку.
Упаковка для стаціонарів: 150 контурних чарункових упаковок або по 120 контурних безчарункових упаковок з відповідною кількістю інструкцій по застосуванню в коробку.