Тіаприд

Анальгезуючий, анксіолітичний, антипсихотичний, нейролептичний, седативний, снодійний.

Антипсихотичний засіб - атиповий нейролептик, in vitro селективно блокує підтипи D2 і D3 дофамінових рецепторів без наявності якої-небудь значущої афінності до рецепторів основних центральних нейротрансмітерів (включаючи серотонін, норадреналін, гістамін). Дослідження нейрохімічних і поведінкових реакцій, проведені in vivo, підтвердили ці властивості тіаприду, показавши наявність антидофамінергічних ефектів при відсутності значущих седації, катаплексії та зниження когнітивних здібностей.

Тіаприд здатний впливати на дофамінові рецептори, попередньо вже сенсибілізовані до дофаміну при застосуванні яких-небудь інших антипсихотичних засобів, і з цим пов'язують його антидискінетичні ефекти.

У деяких експериментальних моделях стресу на тваринах, включаючи алкогольну абстиненцію у мишей і приматів, була підтверджена анксіолітична активність тіаприду.

Тіаприд не показав формування фізичної або психічної залежності.

Цим атиповим фармакодинамічним профілем пояснюється клінічна ефективність тіаприду при багатьох розладах, включаючи гіпердофамінергічні стани, такі як дискінезії та психоповедінкові порушення, що спостерігаються у пацієнтів з деменцією або у осіб, які зловживають алкоголем, з меншою кількістю неврологічних побічних ефектів у порівнянні з типовими нейролептиками.

Тіаприд має виражену анальгезуючу дію (як при інтероцептивному, так і при екстероцептивному болю), протиблювотну (за рахунок блокади дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру), гіпотермічну дію (за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамуса).

Абсорбція тіаприду швидка. Після прийому внутрішньо препарату в дозі 200 мг максимальна концентрація тіаприду в плазмі досягається за 1 годину і становить 1,3 мкг/мл.

Біодоступність становить 75%. При прийомі таблеток безпосередньо перед прийомом їжі біодоступність збільшується на 20%, а максимальна концентрація в плазмі - на 40%. Абсорбція в похилому віці сповільнюється.

Розподіл в організмі відбувається швидко (менше 1 години). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і через плаценту без накопичення. Об'єм розподілу становить 1,43 л/кг. У тварин відзначали проникнення препарату в грудне молоко; співвідношення концентрацій у молоці та в крові становило 1,2.

Не зв'язується з білками плазми, слабо зв'язується з еритроцитами. Тіаприд незначно метаболізується (до 15%), метаболіти в основному неактивні. Не виявлено кон'югованих метаболітів. 70% введеної дози виявляється в сечі в незміненому вигляді.

Період напіввиведення з плазми становить 2,9 години у жінок і 3,6 години у чоловіків. Виведення відбувається переважно нирками шляхом гломерулярної фільтрації та канальцевої секреції, нирковий кліренс становить 330 мл/хв.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення залежить від кліренсу креатиніну, при зниженні якого виведення тіаприду сповільнюється

Для дорослих:

Для дітей:

У дорослих:
- Купірування психомоторного збудження та агресивних станів, особливо при хронічному алкоголізмі або в похилому віці.
- Стійкий інтенсивний больовий синдром.

У дорослих і дітей старше 6 років:
- Різні типи хореї, синдром Жиля де ла Туретта.

У дітей старше 6 років:
- Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю.

- Підвищена чутливість до тіаприду або до інших компонентів препарату.
- Діагностовані або підозрювані пролактин-залежні пухлини, наприклад: пролактинома гіпофіза і рак молочної залози.
- Феохромоцитома, підозра на феохромоцитому.
- Хвороба Паркінсона
- Дитячий вік до 6 років
- Період лактації
- Одночасний прийом леводопи
- Одночасний прийом каберголіну, хінаголіду

З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з епілепсією через можливе зниження порогу судомної готовності.

З обережністю застосовувати при тяжких серцево-судинних захворюваннях, паркінсонізмі, нирковій недостатності, а також у пацієнтів похилого віку.

Парентеральне введення проводять під контролем лікаря.

У період лікування тіапридом не слід застосовувати леводопу, агоністи дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірібедил, праміпексол, хінаголід), сультоприд; лікарські засоби, здатні викликати аритмії типу "пірует" (антиаритмічні засоби I A і III класів, хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, сультоприд, дроперидол, галоперидол, пімозид, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для в/в введення, вінкамін для в/в введення, а також галофантрин, морфлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин).

Не допускати вживання алкоголю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких вимагає концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.

З боку нервової системи та органів чуття: втомлюваність, сонливість, збудження, пізня дискінезія, гострий нейролептичний синдром (акатизія, спастичні реакції, тризм, окорухові порушення, ригідність м'язів та ін.), злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія до 40 °C, генералізована ригідність м'язів, соматовегетативні порушення).   З боку сечостатевої системи: аменорея, галакторея, гіперпролактинемія, гінекомастія, імпотенція, фригідність.   Інші: ортостатична гіпотензія, збільшення маси тіла, шкірні алергічні реакції.

Симптоми: гострий або злоякісний нейролептичний синдром (екстрапірамідні розлади, гіпертермія), порушення свідомості аж до коми.

Лікування: відміна препарату і призначення холінолітичних засобів, симптоматична терапія, плазмаферез.

Протипоказані комбінації

З леводопою

Взаємний антагонізм леводопи і нейролептиків.

З каберголіном, хінаголідом

Взаємний антагонізм між цими дофамінергічними препаратами і нейролептиками.

Нерекомендовані комбінації

З препаратами, які здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» або подовжувати інтервал QT:

препарати, що викликають брадикардію, такі як бета-адреноблокатори; знижуючі частоту серцевих скорочень блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем); клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди;
препарати, що викликають гіпокаліємію, такі як калійвиводячі діуретики; проносні, що стимулюють перистальтику кишечника;
амфотерицин В при внутрішньовенному застосуванні, глюкокортикостероїди, тетракозактид (перед прийомом тіаприду гіпокаліємія повинна бути скоригована);
антиаритмічні засоби IА класу, такі як хінідин, дизопірамід;
антиаритмічні засоби III класу, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід;
інші препарати, такі як пімозид, сультоприд, сульпірид, галоперидол, тіоридазин, метадон, амісульпірид, дроперидол, хлорпромазин, левомепромазин, ціамемазин, піпотіазин, сертиндол, вераліприд; антидепресанти, похідні іміпраміну; препарати літію; бепридил; цизаприд, дифеманіла метилсульфат, введений внутрішньовенно еритроміцин, введений внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, введений внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин;
• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам).

Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів з тіапридом, то слід проводити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) і електрокардіографічне спостереження.

З дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірібедил, праміпексол, ропінірол, селегілін)

Взаємний антагонізм дофамінергічних протипаркінсонічних препаратів і нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати або посилити психотичну симптоматику (див. розділ «Особливі вказівки»).

З етанолом

Етанол підсилює седативну дію нейролептиків. Тому під час лікування тіапридом не можна вживати спиртні напої і лікарські препарати, що містять етанол.

Комбінації, що вимагають дотримання обережності

З інгібіторами холінестерази (донепезилом, ривастигміном, галантаміном, піридостигміна бромідом, неостигміна бромідом)

Через здатність цих препаратів викликати брадикардію підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень ритму.

Комбінації, які слід приймати до уваги

З гіпотензивними препаратами

Адитивна гіпотензивна дія, збільшення ризику ортостатичної гіпотензії.

З нітратами

Підвищується ризик зниження артеріального тиску і, зокрема, розвитку ортостатичної гіпотензії.

З препаратами, що пригнічують функцію ЦНС: похідні морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; антидепресанти з седативною дією (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокатори H1-гістамінових рецепторів з седативною дією; гіпотензивні засоби центральної дії (для клонідину і гуанфацину див. також талідомід і пізотифен

Можливе кумулятивне пригнічення ЦНС і зниження реакції.

Таблетки дозуванням по 100 мг білого кольору розфасовані по 10 шт. в блістери або по 30 шт. в баночки з затемненого скла. В одній упаковці препарату може знаходитися 3 блістери або 1 баночка з таблетками.

Розчин по 50 мг/мл розфасований в ампули по 2 мл. Ампули запечатані в упаковки по 10 шт. в кожній.