Тобраміцин

Дози встановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника.
Перед терапією тобраміцином необхідно провести мікробіологічне дослідження, а також визначити чутливість збудника до препарату, однак, в екстрених випадках можна розпочати проведення терапії препаратом і без зазначених досліджень.

Препарат вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно крапельно (для внутрішньовенної інфузії разову дозу препарату розводять у 100-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози).

При інфекціях середньої тяжкості добова доза становить 0,002-0,003 г/кг маси тіла; кратність застосування - 3 рази на добу.

При інфекціях тяжкого перебігу добова доза може бути збільшена до 0,004-0,005 г/кг маси тіла; кратність застосування - 3 рази на добу.
Якщо є можливість визначення вмісту тобраміцину в сироватці крові, то дозувати препарат слід таким чином, щоб максимальна концентрація (через 1 годину після введення) становила 0,007-0,008 мкг/мл.
Дітям до 5 років призначають у добовій дозі 0,003-0,005 г/кг маси тіла в 3 прийоми. Новонародженим призначають у добовій дозі 0,002-0,003 г/кг маси тіла в 3 прийоми. При внутрішньовенному крапельному введенні концентрація препарату в інфузійному розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл. Препарат призначають з особливою обережністю недоношеним новонародженим (через незрілий канальцевий апарат нирок).

Тривалість лікування зазвичай становить 7-10 днів, однак, у разі необхідності (наприклад, при лікуванні ендокардиту /запального захворювання внутрішніх порожнин серця/), вона може бути збільшена до 3-6 тижнів.

Хворим з порушенням видільної функції нирок необхідно збільшити інтервал між введеннями препарату. При кліренсі креатиніну (швидкості очищення крові від кінцевого продукту азотистого обміну - креатиніну) 40-80 мл/хв інтервал між введенням повинен становити 12 год; 25-40 мл/хв - 18 год; 15-25 мл/хв - 36 год; 5-10 мл/хв - 48 год; менше 5 мл/хв - 72 год.
У зв'язку з потенційною токсичністю аміноглікозидів у процесі лікування препаратом слід звертати особливу увагу на функціонування нирок і слухового нерва. При перших ознаках погіршення слуху, порушення вестибулярного апарату слід знизити дозу або відмінити препарат.

При виникненні токсичних симптомів виведення препарату можна прискорити шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу (способи очищення крові).
При одночасному призначенні тобраміцину з іншими нейро- і нефротоксичними (пошкоджуючими нервову систему і нирки) антибіотиками, наприклад, аміноглікозидами, цефалоридином, можливе посилення нейро- і нефротоксичності препарату.
При спільному застосуванні тобраміцину з фуросемідом і етакриновою кислотою можливе посилення ототоксичної дії (пошкоджуючої дії на органи слуху) препарату.
При одночасному призначенні тобраміцину з міорелаксантами (лікарськими засобами, що розслаблюють скелетну мускулатуру), наприклад, тубокурарином, можливе посилення міорелаксації, тривалий параліч дихальної мускулатури.