Транксен

Протисудомний, анксіолітичний, міорелаксуючий, центральний, седативний.

Анксіолітичний засіб (транквілізатор) з групи бензодіазепінів; має також седативно-снодійний, центральний міорелаксуючий і протисудомний ефект.

Посилює інгібуючу дію ГАМК на передачу нервових імпульсів. Стимулює бензодіазепінові рецептори, розташовані в алостеричному центрі постсинаптичних ГАМК-рецепторів висхідної активуючої ретикулярної формації стовбура мозку та вставних нейронів бокових рогів спинного мозку; зменшує збудливість підкіркових структур головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), гальмує полісинаптичні спінальні рефлекси.

Анксіолітична дія обумовлена впливом на мигдалеподібний комплекс лімбічної системи і проявляється у зменшенні емоційного напруження, ослабленні тривоги, страху, занепокоєння.

Седативний ефект обумовлений впливом на ретикулярну формацію стовбура головного мозку і неспецифічні ядра таламуса і проявляється зменшенням симптоматики невротичного походження (тривоги, страху).

Снодійна дія пов'язана з пригніченням клітин ретикулярної формації стовбура головного мозку. Зменшує вплив емоційних, вегетативних і моторних подразників, що порушують механізм засинання. Протисудомна дія реалізується шляхом посилення пресинаптичного гальмування, пригнічує поширення судомних імпульсів, але не знімає збуджений стан вогнища.

Центральна міорелаксуюча дія обумовлена гальмуванням полісинаптичних спінальних аферентних гальмівних шляхів (в меншій мірі і моносинаптичних). Можливе і пряме гальмування рухових нервів і функції м'язів.

Після прийому внутрішньо перетворюється в нордіазепам (дезметилдиазепам) і в цій формі швидко і досить повно всмоктується в ШКТ і циркулює в системному кровотоці. Cmax нордіазепама в плазмі досягається через 30–120 хв. Рівноважна концентрація в крові зазвичай досягається через 5 днів — 2 тижні. Нордіазепам характеризується високим рівнем зв'язування з білками плазми (97–98%), T1/2 з плазми становить 40–50 год, проникає в грудне молоко. Нордіазепам надалі метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання. Екскретується переважно з сечею, в основному у вигляді кон'югованого оксазепама (3-гідроксинордіазепама) і невеликої кількості кон'югованого p-гідроксинордіазепама. При повторному призначенні накопичення активних метаболітів значне.

Відноситься до бензодіазепінів тривалої дії. Має тривалий пригнічуючий вплив на ЦНС. Має сильну анксіолітичну дію. Міорелаксуючий і седативний ефект виражені слабо. Знижує рівень тривоги, збудження. Полегшує симптоми гострої алкогольної абстиненції.

Експериментальні дослідження на тваринах (щури, мавпи) показали значну різницю в дозах, що викликають анксіолітичний, седативний і токсичний ефекти. Так, у щурів відміна умовного рефлексу попереджається при прийомі внутрішньо 10 мг/кг, седативний ефект розвивається при дозі 32 мг/кг, ЛД50 — 1320 мг/кг. У мавп агресивна поведінка гальмується при дозах 0,25 мг/кг, седативний ефект (атаксія) розвивається при 7,5 мг/кг, ЛД50 перевищує 1600 мг/кг, але не визначено, оскільки при великих дозах проявляється еметичний ефект.

У дослідженнях токсичності у собак (21 тварина), які отримували дикалія клоразепат внутрішньо в дозах до 75 мг/кг протягом 22 міс, були відзначені пов'язані з прийомом ліків зміни в печінці (зменшення маси, холестаз з мінімальним гепатоцелюлярним пошкодженням).

У дослідженнях токсичності у мавп (18 тварин), які отримували дикалія клоразепат внутрішньо в дозах 3–36 мг/кг/добу протягом 52 тижнів, у самок при високих дозах була відзначена пов'язана з прийомом ліків тенденція до зниження кількості лейкоцитів, при цьому загальна кількість лейкоцитів залишалася в межах норми. Порушень функції або структури печінки (так само як і інших органів) виявлено не було.

Дослідження фертильності, репродукції, тератогенності у гризунів (щури, кролики) показали, що прийом дикалія клоразепата внутрішньо в дозах до 150 мг/кг (щури) і до 15 мг/кг (кролики) не викликає порушень розвитку у плода, не впливає на фертильність і репродуктивну здатність у дорослих тварин.

В експериментах на тваринах (собаки і кролики) спостерігалося виникнення залежності, що проявлялася у розвитку судом при різкій відміні або зниженні дози ЛЗ; цей синдром у собак купірувався введенням дикалія клоразепата.

Для дорослих:

Для дітей:

• тривожні стани та їх прояви у дорослих: тривога, занепокоєння, туга;
• у дітей: тик, емоційна лабільність, неврози (обумовлені тривожними станами);
• психічні та соматичні прояви занепокоєння, туги;
• денна тривога.

• гіперчутливість
• дихальна недостатність
• дитячий вік (до 2,5 років).

У процесі лікування пацієнтам категорично забороняється вживання етанолу.

Ефективність і безпека застосування препарату у пацієнтів молодше 18 років не встановлена.

При нирковій/печінковій недостатності та тривалому лікуванні необхідний контроль за картиною периферичної крові та активністю "печінкових" ферментів.

Пацієнти, які не приймали раніше психоактивні ЛЗ, "відповідають" на більш низькі дози препарату порівняно з пацієнтами, які приймали антидепресанти, анксіолітики або страждають на алкоголізм.

Подібно до інших бензодіазепінів, має здатність викликати лікарську залежність при тривалому прийомі у великих дозах (більше 4 мг/добу).

При раптовому припиненні прийому може відзначатися синдром "відміни" (депресії, дратівливість, безсоння, підвищене потовиділення тощо), особливо при тривалому прийомі (більше 8-12 тижнів).

При виникненні у пацієнтів таких незвичайних реакцій, як підвищена агресивність, гострі стани збудження, почуття страху, думки про самогубство, галюцинації, посилення м'язових судом, важке засинання, поверхневий сон, лікування слід припинити.

У період вагітності застосовують тільки у виняткових випадках і тільки за "життєвими" показаннями. Має токсичну дію на плід і збільшує ризик розвитку вроджених вад при застосуванні в I триместрі вагітності. Прийом терапевтичних доз у більш пізні терміни вагітності може викликати пригнічення ЦНС новонародженого. Постійне застосування під час вагітності може призводити до фізичної залежності з розвитком синдрому "відміни" у новонародженого.

Діти, особливо в молодшому віці, дуже чутливі до пригнічуючої дії бензодіазепінів на ЦНС.

Використання безпосередньо перед пологами або під час пологів може викликати у новонародженого пригнічення дихання, зниження м'язового тонусу, гіпотонію, гіпотермію і слабкий акт смоктання (синдром "в'ялого дитини").

У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

• З боку нервової системи та органів чуття: сонливість, запаморочення, дратівливість, нечіткість зору, головний біль, сплутаність свідомості, безсоння, втомлюваність, атаксія, диплопія, депресія, тремор, змазана мова.
• З боку органів ШКТ: гастроінтестинальні скарги, в т.ч. нудота, блювання, сухість у роті, зміни функціональних ниркових і печінкових тестів.

Інші: минуща шкірна висипка, урогенітальні розлади, зниження сАД, зменшення гематокриту.

При тривалому застосуванні або прийомі великих доз — фізична і психологічна залежність, синдром відміни (судоми, делірій, тремор, абдомінальні і м'язові спазми, блювання, підвищене потовиділення, нервозність, безсоння, дратівливість, діарея, погіршення пам'яті).

Симптоми: пригнічення ЦНС різного ступеня вираженості (від сонливості до коми), пригнічення дихальної і серцевої діяльності.

Лікування: промивання шлунка, індукція блювання, моніторинг життєво важливих функцій, застосування дихальних і серцево-судинних аналептиків. Як антидот може бути використаний специфічний антагоніст бензодіазепінових рецепторів флумазеніл (в умовах стаціонару).

Відзначається взаємне посилення ефекту при одночасному призначенні з антипсихотичними (нейролептичними), протиепілептичними або снодійними ЛЗ, а також центральними міорелаксантами, наркотичними анальгетиками, етанолом.

Інгібітори мікросомального окислення підвищують ризик розвитку токсичних ефектів.

Індуктори мікросомальних ферментів печінки зменшують ефективність.

Збільшує концентрацію іміпраміну в сироватці крові.

Гіпотензивні ЛЗ можуть посилювати вираженість зниження АТ.

На фоні одночасного призначення клозапіну можливе посилення пригнічення дихання.

Знижує ефективність леводопи у хворих на паркінсонізм.

Може підвищувати токсичність зидовудину.

Цизаприд прискорює абсорбцію препарату.

1 капсула містить дикалія клоразепат 5,10,15,50 мг; у флаконах по 30 шт., в коробці 1 флакон