Трифтазин

Антипсихотичний, нейролептичний, протиблювотний.

Антипсихотичний засіб (нейролептик), піперазинове похідне фенотіазину. Має також седативну, протиблювотну, протигикавкову, каталептичну, гіпотензивну, гіпотермічну та слабку м-холіноблокуючу дію.

Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінових рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи, чинить блокуючу дію на альфа-адренорецептори та пригнічує вивільнення гормонів гіпоталамуса та гіпофіза (при блокаді дофамінових рецепторів збільшується виділення пролактину гіпофізом). Блокада альфа-адренорецепторів судин визначає його гіпотензивний ефект.

Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку.

Протиблювотна дія - блокадою периферичних і центральних (хеморецепторної тригерної зони блювотного центру мозочка) D2-дофамінових рецепторів, а також блокадою закінчень блукаючого нерва в шлунково-кишковому тракті.

Гіпотермічна дія - блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса.

Структурно схожий з хлорпромазином, має вищу активність, краще переноситься. Седативна дія і вплив на вегетативну нервову систему виражені слабше, ніж у інших похідних фенотіазину, екстрапірамідна і протиблювотна дія - сильніші.

Абсорбція - висока. Біодоступність після перорального прийому - 35 % (має ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок з білками плазми - 95 %. Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації - 2-4 год. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту та в грудне молоко. Інтенсивно метаболізується в печінці, метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення - 15 - 30 год. Виводиться в основному нирками (у вигляді метаболітів) та з жовчю. При проведенні гемодіалізу діалізується слабко (високий зв'язок з білками плазми).

Для дорослих:

- Психотичні розлади, в т.ч. шизофренія. Психомоторне збудження.
- Неврози з переважанням тривоги і страху.
- Симптоматичне лікування нудоти і блювоти.

- Підвищена чутливість до компонентів препарату (в т. ч. до інших похідних фенотіазину);

- тяжкі серцево-судинні захворювання (декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпотензія);

- виражене пригнічення функції центральної нервової системи (в т. ч. на фоні лікарських засобів) і коматозні стани будь-якої етіології;

- черепно-мозкові травми;

- прогресуючі захворювання головного і спинного мозку;

- пригнічення кістковомозкового кровотворення;

- тяжка печінкова недостатність;

- дитячий вік (до 6 років);

- вагітність;

- період грудного вигодовування.

З обережністю

Алкоголізм (підвищена схильність до гепатотоксичних реакцій), стенокардія, вади серця, що обмежують величину хвилинного об'єму крові (можливий розвиток тяжкої артеріальної гіпотензії), патологічні зміни крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (внаслідок індукованої фенотіазинами секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування хвороби і резистентність до лікування ендокринними і цитостатичними лікарськими засобами), закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами, печінкова і/або ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки (в період загострення); захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; хвороба Паркінсона (посилюються екстрапірамідні ефекти); епілепсія; мікседема; хронічні захворювання, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей); синдром Рея (підвищений ризик розвитку проявів гепатотоксичності у дітей і підлітків); кахексія, блювота (протиблювотна дія фенотіазинів може маскувати блювоту, пов'язану з передозуванням інших лікарських засобів), літній вік старше 65 років. Під час прийому препарату слід уникати впливу високих температур (можливе порушення терморегуляції).

Злоякісний нейролептичний синдром може виникнути в будь-який час в процесі лікування нейролептиками і призвести до летального результату.

Не слід застосовувати при депресивних станах.

З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з глаукомою, з серцево-судинними захворюваннями, епілепсією, доброякісною гіперплазією передміхурової залози; при підвищеній чутливості до інших препаратів фенотіазинового ряду. Фенотіазини застосовують після зіставлення ризику і користі лікування у пацієнтів з патологічними змінами картини крові, при порушеннях функції печінки, алкогольній інтоксикації, синдромі Рея, а також при раку молочної залози, хворобі Паркінсона, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, затримці сечі, хронічних захворюваннях органів дихання (особливо у дітей), епілептичних нападах, блювоті.

Необхідно уникати одночасного застосування фенотіазинів з адсорбуючими протидіарейними засобами.

Пацієнтам літнього віку потрібна корекція режиму дозування трифлуоперазину. У період лікування слід виключити вживання алкоголю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких вимагає підвищеної концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.

Небажані реакції розподілені відповідно до класифікації ураження органів і систем органів згідно зі словником MedDRA.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пригнічення кістковомозкового кровотворення (тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (на 4–10 тижні лікування), панцитопенія, еозинофілія), гемолітична анемія.

Порушення з боку імунної системи: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку ендокринної системи: гіпо- або гіперглікемія, глюкозурія, гіперпролактинемія, галакторея.

Порушення з боку обміну речовин і харчування: збільшення маси тіла.

Порушення психіки: явища психічної індиферентності, запізніла реакція на зовнішні подразники та інші зміни психіки, судоми, булімія або анорексія.

Порушення з боку нервової системи: головний біль, сонливість, запаморочення, безсоння (на початку лікування), при тривалому застосуванні у високих дозах (0,5–1,5 г/добу) — акатизія, дистонічні екстрапірамідні реакції (спазми м'язів обличчя, шиї та спини, тикоподібні рухи або посмикування, вигинаючі рухи тулуба, неможливість рухати очима, слабкість у руках і ногах), паркінсонізм (утруднення при розмові та ковтанні, втрата контролю рівноваги, маскоподібне обличчя, шаркаюча хода, тугоподвижність рук і ніг, тремтіння кистей і пальців), пізня дискінезія (причмокування і зморщування губ, надування щік, швидкі або червоподібні рухи язика, неконтрольовані жувальні рухи, неконтрольовані рухи рук і ніг) злоякісний нейролептичний синдром (судоми, утруднене або часте дихання, гіпертермія, підвищене потовиділення, виражена ригідність м'язів, незвично бліда шкіра, надмірна втомлюваність і слабкість), тремор.

Порушення з боку органа зору: порушення зору — парез акомодації (на початку лікування), ретинопатія, помутніння кришталика і рогівки, нечіткість зорового сприйняття, знебарвлення склер і рогівки.

Порушення з боку серця: тахікардія, порушення серцевого ритму, часте серцебиття або неритмічний пульс, зміни на електрокардіограмі, подовження інтервалу QT, зниження або інверсія зубця Т, частіші напади стенокардії (на фоні збільшення фізичної активності), зупинка серця.

Порушення з боку судин: нестабільний артеріальний тиск, зниження артеріального тиску (в т. ч. ортостатична гіпотензія) особливо у літніх пацієнтів і осіб з алкоголізмом (на початку лікування).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, сухість у роті, запор (на початку лікування), булімія або анорексія, нудота, блювота, діарея, гастралгія, парез кишечника.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатична жовтяниця, гепатит, гепатотоксичність.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: фарбування шкіри від синьо-фіолетового до коричневого кольору, зниження переносимості впливу високих температур (аж до розвитку теплового удару — гаряча суха шкіра, втрата здатності до потовиділення), міастенія, шкірний висип, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація.

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечі, втрата контролю за сечовипусканням, олігурія.

Порушення з боку статевих органів і молочної залози: набухання або біль у молочних залозах, гінекомастія, аменорея, дисменорея, зниження лібідо, зниження потенції, фригідність (на початку лікування), порушення еякуляції, пріапізм.

Загальні розлади і порушення в місці введення: можуть виникнути інфільтрати, при попаданні рідких форм на шкіру — контактний дерматит.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: хибнопозитивні тести на вагітність і фенілкетонурію.

При прийомі нейролептиків фенотіазинового ряду відзначені випадки раптової смерті (в т. ч. можливо викликані кардіологічними причинами).

Симптоми
Арефлексія або гіперрефлексія, нечіткість зорового сприйняття, кардіотоксична (аритмія, серцева недостатність, зниження артеріального тиску, шок, тахікардія, зміна комплексу QRS, фібриляція шлуночків, зупинка серця), нейротоксична дія, включаючи ажитацію, сплутаність свідомості, судоми, дезорієнтацію, сонливість, ступор або кому; мідріаз, сухість у роті, гіперпірексія або гіпотермія, ригідність м'язів, блювота, набряк легень або пригнічення дихання.

Лікування
Симптоматичне: при аритмії — внутрішньовенно вводять фенітоїн 9–11 мг/кг, при серцевій недостатності — серцеві глікозиди, при вираженому зниженні артеріального тиску — внутрішньовенне введення рідини і вазопресорних засобів, таких як норепінефрин, фенілефрин (уникати призначення альфа- і бета-адреноміметиків, таких як епінефрин, оскільки можливе парадоксальне зниження артеріального тиску, за рахунок блокади альфа-адренорецепторів трифлуоперазином), при судомах — діазепам (уникати призначення барбітуратів, внаслідок подальшої депресії центральної нервової системи і пригнічення дихання), при паркінсонізмі — дифенілтропін, дифенгідрамін. Контроль функції серцево-судинної системи, центральної нервової системи, дихання, вимірювання температури тіла, консультація психіатра протягом не менше 5 діб. Діаліз малоефективний.

При одночасному застосуванні лікарських засобів, що чинять пригнічувальний вплив на ЦНС, етанолу, етанолвмісних препаратів можливе посилення пригнічувального впливу на ЦНС і функцію дихання.

При одночасному застосуванні з протисудомними засобами можливе зниження порогу судомної готовності; із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти і тяжкості екстрапірамідних порушень.

При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами МАО збільшується ризик розвитку ЗНС.

При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, можлива виражена ортостатична гіпотензія.

При одночасному застосуванні з препаратами для лікування гіпертиреозу підвищується ризик розвитку агранулоцитозу.

При одночасному застосуванні з антихолінергічними препаратами посилюються їх антихолінергічні ефекти, при цьому антипсихотичний ефект нейролептика може зменшуватися.

При одночасному застосуванні антацидів, протипаркінсонічних засобів порушується абсорбція фенотіазинів.

При одночасному застосуванні послаблюється дія пероральних антикоагулянтів, можливе зменшення ефективності амфетамінів, леводопи, клонідину, гуанетидину, епінефрину, ефедрину.

При одночасному застосуванні з солями літію можливі нейротоксична дія, розвиток екстрапірамідних симптомів.

При одночасному застосуванні з метилдопою описаний випадок розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії.

При одночасному застосуванні з флуоксетином можливий розвиток екстрапірамідних симптомів і дистонії.

Таблетки, вкриті оболонкою, 5 мг і 10 мг.
По 10 таблеток, вкритих оболонкою, в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої лакованої.
По 50 або 100 таблеток, вкритих оболонкою, в банку полімерну з поліпропілену або поліетилену або банку полімерну з поліпропілену або поліетилену з контролем першого відкриття і амортизатором.

Розчин для внутрішньом'язового введення 2 мг/мл.
По 1 мл в ампули нейтрального скла або безбарвного скла першого гідролітичного класу з точками надлому або кільцями.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.