Аторвакор

Atorvacor

АТХ код:

C10AA05 | Аторвастатин

Аналоги (дженерики, синоніми)

Торвакард, Аторвастатин, Аторис, Азтор, Атокор, Лівостор, Ліпідекс, Ліпримар, Сторвас, Торвадак, Туліп, Емстат, Естет

Діюча речовина

Аторвастатин (Atorvastatinum)

Фармакологічна група

Статины

З тієї ж фармакологічної групи

Липримар, Роксера, Мертенил, Розарт, Розукард, Торвакард

Рецепт латинською

Rp.: "Atorvacor" 0,02
D.t.d №30 in tab
S.: По 1 таблетці ввечері

Фармакологічні властивості

Аторвастатин – селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази – ключового ферменту, що перетворює ГМГ-КоА в мевалонову кислоту – попередника стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди і холестерин у печінці включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), потрапляють у плазму і транспортуються в периферичні тканини. З ЛПДНЩ утворюються ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), які катаболізуються шляхом взаємодії з високоафінними рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує рівні холестерину і ліпопротеїнів у плазмі, пригнічуючи ГМГ-КоА редуктазу в печінці і збільшуючи кількість печінкових ЛПНЩ-рецепторів на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму холестерину ЛПНЩ.

Аторвастатин знижує утворення холестерину ЛПНЩ і кількість часток ЛПНЩ. Він викликає значне і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів, а також обумовлює сприятливі зміни якості циркулюючих ЛПНЩ. Аторвастатин ефективно знижує рівень холестерину ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії іншими гіполіпідемічними засобами.

Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє провідну роль у синтезі холестерину і кліренсі ЛПНЩ. Зниження рівня холестерину ЛПНЩ корелює з дозою препарату і його концентрацією в організмі. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну Б і тригліцеридів і, в деякій мірі, підвищує рівень холестерину ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує рівень холестерину ліпопротеїнів середньої щільності (ЛПСЩ).

Фармакодинаміка

Аторвакор є синтетичним гіполіпідемічним лікарським засобом. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту A (ГМГ-КоА) –редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат – ранній етап біосинтезу холестерину, який обмежує швидкість його утворення.
Аторвакор є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази – ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту A в мевалонат, речовину-попередник стеролів, у тому числі холестерину. Холестерин і тригліцериди циркулюють у кровотоці в комплексі з ліпопротеїнами. Ці комплекси розділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності), ЛППП (ліпопротеїни проміжної щільності), ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності) і ЛПДНЩ (ліпопротеїни дуже низької щільності). Тригліцериди (ТГ) і холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ і вивільняються в плазму крові для транспортування в периферичні тканини. ЛПНЩ формуються з ЛПДНЩ і катаболізуються шляхом взаємодії з високоафінними рецепторами ЛПНЩ. Клінічні і патологоанатомічні дослідження показують, що підвищені рівні загального холестерину (ЗХ), холестерину ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ) і аполіпопротеїну В (апо B) у плазмі крові сприяють розвитку атеросклерозу у людини і є факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, тоді як підвищені рівні холестерину ЛПВЩ пов'язані з пониженим ризиком серцево-судинних захворювань.
В експериментальних моделях у тварин аторвастатин знижує рівень холестерину і ліпопротеїнів у плазмі шляхом інгібування в печінці ГМГ-КоА-редуктази і синтезу холестерину і шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення поглинання і катаболізму ЛПНЩ; аторвастатин також зменшує вироблення ЛПНЩ і кількість цих часток. Аторвастатин знижує рівень холестерину ЛПНЩ у деяких пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, тобто у тих, хто рідко відповідає на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами.
Численні клінічні дослідження показали, що підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і апо B (мембранний комплекс для холестерину ЛПНЩ) провокують розвиток атеросклерозу. Подібним чином знижені рівні холестерину ЛПВЩ (і його транспортного комплексу – апо A) пов'язані з розвитком атеросклерозу. Епідеміологічні дослідження встановили, що серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно рівню загального холестерину і холестерину ЛПНЩ і обернено пропорційно рівню холестерину ЛПВЩ.
Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і апо В у пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії і змішаною дисліпідемією. Аторвастатин також знижує рівні холестерину ЛПДНЩ і ТГ, а також передбачає нестійке підвищення рівня холестерину ЛПВЩ і аполіпопротеїну A-1. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, холестерину ЛПДНЩ, апо В, тригліцеридів і ХС-не ЛПВЩ, а також підвищує рівень холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторвастатин знижує ХС-ЛППП у пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією.
Подібно ЛПНЩ, ліпопротеїни, збагачені холестерином і тригліцеридами, в тому числі ЛПДНЩ, ЛППП та інші, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Підвищені рівні тригліцеридів у плазмі часто виявляються в тріаді з низькими рівнями ХС-ЛПВЩ і маленькими частинками ЛПНЩ, а також у поєднанні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Не було послідовно доведено, що загальний рівень тригліцеридів плазми як такий є незалежним фактором ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Крім того, не було встановлено незалежного впливу підвищення рівня ЛПВЩ або зниження рівня тригліцеридів на ризик коронарної і серцево-судинної захворюваності і летальності.
Аторвастатин, так само як і його деякі метаболіти, є фармакологічно активним у людини. Головним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину і кліренсі ЛПНЩ. Доза препарату, на відміну від системної концентрації препарату, краще корелює зі зменшенням рівня холестерину ЛПНЩ. Індивідуальний підбір дози слід здійснювати залежно від терапевтичної відповіді (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетика

Всмоктування. Аторвастатин швидко абсорбується після перорального прийому. Максимальні його концентрації в плазмі крові досягаються протягом 1 – 2 годин. Ступінь абсорбції зростає пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність аторвастатину (вихідний лікарський засіб) становить приблизно 14 %, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 30%. Низьку системну доступність препарату пов'язують з передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і/або з передсистемною біотрансформацією в печінці. Хоча їжа зменшує швидкість і ступінь абсорбції лікарського засобу приблизно на 25% і 9% відповідно, виходячи з показників Cmax і AUC, зниження рівня холестерину ЛПНЩ є подібним незалежно від того, приймається Аторвакор з їжею чи окремо. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація в плазмі крові була нижчою (приблизно на 30% для Cmax і AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зниження рівня холестерину ЛПНЩ є однаковим незалежно від часу прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Розподіл. Середній об'єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 літр. Більше 98% препарату зв'язується з білками плазми. Концентраційне співвідношення кров/плазма, яке становить приблизно 0,25, вказує на погане проникнення препарату в еритроцити. На підставі даних досліджень на тваринах вважається, що Аторвакор здатний проникати в грудне молоко людини (див. розділи «Протипоказання», «Застосування в період вагітності або годування груддю» і «Особливості застосування»).
Метаболізм. Аторвастатин інтенсивно метаболізується до орто- і парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. У дослідженнях in vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази орто- і парагідроксильованими метаболітами еквівалентно інгібуванню аторвастатином. Приблизно 70 % циркулюючої інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази пов'язано з активними метаболітами. Дослідження in vitro свідчать про важливість метаболізму аторвастатину цитохромом P450 3A4, що узгоджується з підвищеними концентраціями аторвастатину в плазмі крові людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ізоферменту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Екскреція. Аторвастатин і його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового і/або позапечінкового метаболізму, однак цей препарат, очевидно, не зазнає кишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми крові людини становить приблизно 14 годин, але період напівзменшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. Після перорального прийому препарату з сечею виділяється менше 2% дози.

Спосіб застосування

Для дорослих:

До використання медикаментозних засобів рекомендується дотримуватися дієтотерапії і лише після її неефективності переходити на лікування Аторвакором. Обов'язково проводити корекцію ваги при ожирінні з метою зменшення ліпідів крові. Терапія Аторвакором повинна поєднуватися з дотриманням гіполіпідемічної дієти. Прийом препарату не пов'язаний з часом доби і вживанням їжі.
Первинна терапевтична доза – 10 мг приймається одноразово в однаковий час доби. У разі необхідності дозування підвищують кожні 2-4 тижні. Доводять до максимальної добової дози – 80 мг. Підтримуючу дозу підбирають індивідуально за ліпідним спектром крові.

При первинній гіперхолестеринемії і комбінованій гіперліпідемії рекомендовано використання 10 мг препарату одноразово на добу. Тривало. Первинні результати спостерігаються через 14 днів, максимальна ефективність відзначається на 4-му тижні.
При гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії рекомендовано використання 80 мг препарату одноразово на добу. Ефективність лікування вважається позитивною при зниженні показників на 20-45%.
Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія в дитячому віці: рекомендовані початкові дози – 10 мг. Максимально допустима – 20 мг одноразово на добу. Корекція дозування проводиться з інтервалом 14-30 днів.

Для дітей:

Безпека і ефективність застосування аторвастатину пацієнтам у віці 10 – 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією вивчали в контрольованому клінічному дослідженні тривалістю 6 місяців за участю хлопчиків-підлітків і дівчаток після початку менструацій. Пацієнти, які отримували лікування аторвастатином, мали загалом подібний профіль небажаних реакцій до такого у пацієнтів, які отримували плацебо. Інфекційні захворювання були тими небажаними явищами, які часто спостерігалися в обох групах, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку. У цій групі пацієнтів не досліджувалися дози препарату більше 20 мг. У цьому вузькому контрольованому дослідженні не було виявлено значного впливу препарату на ріст або статеве дозрівання хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток (див. розділи «Побічні реакції», «Спосіб застосування та дози»). Дівчаток-підлітків слід проконсультувати щодо прийнятних методів контрацепції протягом періоду лікування аторвастатином (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Аторвастатин не вивчали в контрольованих клінічних дослідженнях, які б включали пацієнтів препубертатного віку або пацієнтів молодше 10 років.
Клінічна ефективність препарату в дозах до 80 мг/добу протягом 1 року була оцінена в неконтрольованому дослідженні у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, в яке були включені 8 пацієнтів дитячого віку

Показання

підвищений рівень ЛПНЩ (ліпопротеїдів низької щільності), загального холестерину, аполіпопротеїну B, тригліцеридів – з метою збільшення рівня ЛПВЩ (ліпопротеїдів високої щільності) у хворих з первинною гіперхолестеринемією (сімейною або ненаслідковою), комбінованою гіперліпідемією (типу IIа, ІІb);
підвищений рівень тригліцеридів (тип IV);
дисбеталіпопротеїнемія (тип III) – за умови неефективності дієти;
серцево-судинні захворювання (з/без дисліпідемією) у хворих з наявністю факторів ризику (тютюнопаління, спадковість, цукровий діабет, низький рівень ЛПВЩ, артеріальна гіпертензія) з метою зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту, стенокардії, а також при необхідності проведення реваскуляризації міокарда.

Протипоказання

Аторвакор не застосовується у випадку високої чутливості до препарату або його складових.
Не рекомендовано призначати препарат особам з алкоголізмом, при захворюваннях печінки з порушенням функції і підвищенні трансаміназ більше ніж 3-кратно від верхньої межі норми.
У ситуації інфекційних захворювань, при вагітності і лактації, хірургічних втручаннях, посттравматичному синдромі, міопатії аторвастатин не призначається.

Особливі вказівки

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Побічні ефекти

з боку психіки: кошмарні сновидіння;
з боку органів слуху і рівноваги: шум у вухах;
з боку сечостатевої системи: лейкоцитурія;
з боку репродуктивної системи і молочних залоз: гінекомастія;
з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, периферичні нейропатії.
з боку шлунково-кишкового тракту: запор, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, блювання, відрижка, панкреатит, гепатит, холестаз;
з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: м'язово-скелетний біль, біль у суглобах, набрякання суглобів, біль у спині, біль у шиї, підвищена втомлюваність м'язів, міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);
з боку метаболізму і харчування: підвищення рівня трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія;
з боку печінки і жовчного міхура: печінкова недостатність;
з боку шкіри і сполучної тканини: кропив'янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, буллезний дерматит (в тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз;
з боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: біль у горлі і гортані, носова кровотеча;
з боку системи крові і лімфатичної системи: тромбоцитопенія;
з боку імунної системи: алергічні реакції, анафілаксія;
з боку органів зору: помутніння зору, нечіткість зору, порушення зору;
загальні порушення: відчуття недомагання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, втомлюваність, пірексія;
зміни результатів лабораторних аналізів: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові, позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.

Передозування

Специфічного лікування передозування препаратом Аторвакор немає. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично і за необхідності застосовувати підтримуючі засоби. Через високу ступінь зв'язування препарату з білками плазми крові не слід очікувати значного збільшення кліренсу препарату Аторвакор за допомогою гемодіалізу.

Лікарняна взаємодія