Десферал
Desferal
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Дефероксамін, Дефероксамін метансульфонат, Десферан, Десферекс, Десферин, ДФОМ
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Desferal" 500 mg
D.t.d. № 10 in flac.
S. В/м, по 1 флакону 1 раз в день
D.t.d. № 10 in flac.
S. В/м, по 1 флакону 1 раз в день
Фармакологічні властивості
Комплексоутворююче.
Фармакодинаміка
Десферал - комплексоутворююча (хелатоутворююча) сполука. Активна речовина препарату - дефероксамін (десферріоксамін = DFO) утворює комплекси переважно з іонами тривалентного заліза та алюмінію. Константи комплексоутворення відповідно дорівнюють 103l і 1025. Сродство DFO до таких двовалентних іонів як залізо, мідь, цинк, кальцій суттєво нижче (константи комплексоутворення 1014 і нижче). Хелатоутворення настає при молярному співвідношенні 1:1, так що 1 г DFO теоретично може зв'язати 85 мг іона тривалентного заліза або 41 мг іона тривалентного алюмінію.
Хелатні властивості DFO дозволяють йому зв'язувати вільне залізо, що знаходиться в плазмі крові або в клітинах, утворюючи при цьому комплекс ферріоксамін (FO). Екскреція ферріоксаміну нирками відображає головним чином видалення заліза з плазми крові, тоді як виведення заліза кишечником відображає внутрішньопечінкове зв'язування заліза. Залізо може хелатуватися з ферритину та гемосидирину, але при клінічно значущих концентраціях DFO це відбувається повільно. Проте DFO не видаляє залізо з трансферину, гемоглобіну або інших гемін-вмісних сполук. DFO також здатний мобілізувати і зв'язувати алюміній, утворюючи алюміноксаміновий комплекс (А10). Оскільки обидва комплекси, FO і А1O, повністю виводяться з організму, DFO стимулює виділення заліза та алюмінію нирками та кишечником і в результаті цього зменшує патологічні відкладення цих металів в органах.
Хелатні властивості DFO дозволяють йому зв'язувати вільне залізо, що знаходиться в плазмі крові або в клітинах, утворюючи при цьому комплекс ферріоксамін (FO). Екскреція ферріоксаміну нирками відображає головним чином видалення заліза з плазми крові, тоді як виведення заліза кишечником відображає внутрішньопечінкове зв'язування заліза. Залізо може хелатуватися з ферритину та гемосидирину, але при клінічно значущих концентраціях DFO це відбувається повільно. Проте DFO не видаляє залізо з трансферину, гемоглобіну або інших гемін-вмісних сполук. DFO також здатний мобілізувати і зв'язувати алюміній, утворюючи алюміноксаміновий комплекс (А10). Оскільки обидва комплекси, FO і А1O, повністю виводяться з організму, DFO стимулює виділення заліза та алюмінію нирками та кишечником і в результаті цього зменшує патологічні відкладення цих металів в органах.
Фармакокінетика
Всмоктування.
Дефероксамін швидко всмоктується після внутрішньом'язового (в/м) болюсного або підшкірного (п/к) крапельного введення. Всмоктування DFO з шлунково-кишкового тракту при наявності непошкодженої слизової оболонки відбувається в незначній мірі. Після прийому всередину 1 г DFO абсолютна біодоступність препарату становить менше 2%. При перитонеальному діалізі всмоктування DFO з порожнини очеревини в системний кровотік відбувається в тому випадку, коли препарат вводиться разом з діалізною рідиною.
Розподіл.
У здорових добровольців максимальна концентрація DFO в плазмі крові (Сmах) визначалась через 30 хвилин після в/м введення препарату в дозі 10 мг/кг і становила в середньому 15,5 мкмоль/л (8,7 мкг/мл). Через 1 годину після в/м ін'єкції DFO концентрація препарату в плазмі крові знижувалась до 3,7 мкмоль/л (2,3 мкг/мл). Після внутрішньовенної (в/в) двогодинної інфузії 2 г DFO (близько 29 мг/кг) здоровим добровольцям в плазмі крові досягалася рівноважна концентрація речовини, що дорівнювала в середньому 30,5 мкмоль/л. Розподіл DFO відбувається дуже швидко: середній період піврозподілу становить 0,4 години. Зв'язування DFO з білками сироватки крові in vitro становить менше 10%.
Метаболізм.
З сечі хворих з надлишком заліза в організмі були виділені та ідентифіковані 4 метаболіти DFO. Було виявлено, що біотрансформація DFO включає наступні реакції: трансамінування та окислення з утворенням кислого метаболіту; (3-окислення з утворенням кислого метаболіту; декарбоксилювання та N-гідроксилювання з утворенням нейтральних метаболітів.
Виведення.
Виведення DFO та FO з організму здорових добровольців після в/м введення препарату відбувається в 2 фази. У першу швидку фазу ("фаза розподілу") уявний період піврозподілу становить 1 годину для DFO та 2,4 години для FO. У другу повільну фазу ("фаза елімінації") уявний період піввиведення для обох сполук дорівнює 6 годин. Протягом 6 годин після ін'єкції нирками виводиться 22% дози у вигляді DFO та 1% - у вигляді FO.
Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів
У хворих гемохроматозом максимальні концентрації в плазмі крові визначались через 1 годину після в/м введення DFO в дозі 10 мг/кг і становили в середньому 7,0 мкмоль/л (3,9 мкг/мл) для DFO та 15,7 мкмоль/л (9,6 мкг/мл) для FO. Середні значення періоду піввиведення для DFO та FO дорівнювали 5,6 та 4,6 години відповідно. Через 6 годин після ін'єкції 17% дози було виведено з сечею у вигляді DFO та 12% у вигляді FO.
При тривалій в/в інфузії DFO хворим таласемією в дозі 50 мг/кг протягом 24 годин рівноважна концентрація DFO в плазмі крові становила 7,4 мкмоль/л (4,1 мкг/мл). Зниження концентрації DFO в плазмі крові було двофазним із середнім періодом піврозподілу 0,28 години та уявним періодом піввиведення 3 години. Загальний кліренс дорівнював 0,5 л/год/кг, а об'єм розподілу в рівноважному стані - 1,35 л/кг. Величина AUC метаболіту DFO, який відіграє основну роль у зв'язуванні заліза, становить 54% від величини AUC DFO. Уявний період піввиведення (півелімінації) цього метаболіту дорівнює 1,3 години.
У хворих, яким проводився гемодіаліз з приводу ниркової недостатності і які отримували DFO в дозі 40 мг/кг в/в протягом 1 години, концентрація DFO в плазмі крові в кінці періоду інфузії становила 152 мкмоль/л (85,2 мкг/мл), якщо інфузія проводилася між двома сеансами гемодіалізу. Якщо ж внутрішньовенне введення DFO здійснювалося під час сеансу гемодіалізу, концентрація препарату в плазмі крові була на 13-27% нижче. Концентрації FO у всіх випадках становили приблизно 7,0 мкмоль/л (4,3 мкг/мл), а концентрації АЮ - 2-3 мкмоль/л (1,2-1,8 мкг/мл). Після припинення інфузії DFO концентрація препарату в плазмі крові швидко знижувалася з періодом піввиведення 20 хвилин. Менша частина дози мала більш тривалий період піввиведення, що дорівнював 14 годинам. Концентрація АЮ в плазмі крові продовжувала зростати протягом 48 годин після закінчення інфузії DFO і досягала приблизно 7 мкмоль/л (4 мкг/мл). Після сеансу гемодіалізу концентрація АЮ в плазмі крові знижувалася до 2,2 мкмоль/л (1,3 мкг/мл).
Дефероксамін швидко всмоктується після внутрішньом'язового (в/м) болюсного або підшкірного (п/к) крапельного введення. Всмоктування DFO з шлунково-кишкового тракту при наявності непошкодженої слизової оболонки відбувається в незначній мірі. Після прийому всередину 1 г DFO абсолютна біодоступність препарату становить менше 2%. При перитонеальному діалізі всмоктування DFO з порожнини очеревини в системний кровотік відбувається в тому випадку, коли препарат вводиться разом з діалізною рідиною.
Розподіл.
У здорових добровольців максимальна концентрація DFO в плазмі крові (Сmах) визначалась через 30 хвилин після в/м введення препарату в дозі 10 мг/кг і становила в середньому 15,5 мкмоль/л (8,7 мкг/мл). Через 1 годину після в/м ін'єкції DFO концентрація препарату в плазмі крові знижувалась до 3,7 мкмоль/л (2,3 мкг/мл). Після внутрішньовенної (в/в) двогодинної інфузії 2 г DFO (близько 29 мг/кг) здоровим добровольцям в плазмі крові досягалася рівноважна концентрація речовини, що дорівнювала в середньому 30,5 мкмоль/л. Розподіл DFO відбувається дуже швидко: середній період піврозподілу становить 0,4 години. Зв'язування DFO з білками сироватки крові in vitro становить менше 10%.
Метаболізм.
З сечі хворих з надлишком заліза в організмі були виділені та ідентифіковані 4 метаболіти DFO. Було виявлено, що біотрансформація DFO включає наступні реакції: трансамінування та окислення з утворенням кислого метаболіту; (3-окислення з утворенням кислого метаболіту; декарбоксилювання та N-гідроксилювання з утворенням нейтральних метаболітів.
Виведення.
Виведення DFO та FO з організму здорових добровольців після в/м введення препарату відбувається в 2 фази. У першу швидку фазу ("фаза розподілу") уявний період піврозподілу становить 1 годину для DFO та 2,4 години для FO. У другу повільну фазу ("фаза елімінації") уявний період піввиведення для обох сполук дорівнює 6 годин. Протягом 6 годин після ін'єкції нирками виводиться 22% дози у вигляді DFO та 1% - у вигляді FO.
Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів
У хворих гемохроматозом максимальні концентрації в плазмі крові визначались через 1 годину після в/м введення DFO в дозі 10 мг/кг і становили в середньому 7,0 мкмоль/л (3,9 мкг/мл) для DFO та 15,7 мкмоль/л (9,6 мкг/мл) для FO. Середні значення періоду піввиведення для DFO та FO дорівнювали 5,6 та 4,6 години відповідно. Через 6 годин після ін'єкції 17% дози було виведено з сечею у вигляді DFO та 12% у вигляді FO.
При тривалій в/в інфузії DFO хворим таласемією в дозі 50 мг/кг протягом 24 годин рівноважна концентрація DFO в плазмі крові становила 7,4 мкмоль/л (4,1 мкг/мл). Зниження концентрації DFO в плазмі крові було двофазним із середнім періодом піврозподілу 0,28 години та уявним періодом піввиведення 3 години. Загальний кліренс дорівнював 0,5 л/год/кг, а об'єм розподілу в рівноважному стані - 1,35 л/кг. Величина AUC метаболіту DFO, який відіграє основну роль у зв'язуванні заліза, становить 54% від величини AUC DFO. Уявний період піввиведення (півелімінації) цього метаболіту дорівнює 1,3 години.
У хворих, яким проводився гемодіаліз з приводу ниркової недостатності і які отримували DFO в дозі 40 мг/кг в/в протягом 1 години, концентрація DFO в плазмі крові в кінці періоду інфузії становила 152 мкмоль/л (85,2 мкг/мл), якщо інфузія проводилася між двома сеансами гемодіалізу. Якщо ж внутрішньовенне введення DFO здійснювалося під час сеансу гемодіалізу, концентрація препарату в плазмі крові була на 13-27% нижче. Концентрації FO у всіх випадках становили приблизно 7,0 мкмоль/л (4,3 мкг/мл), а концентрації АЮ - 2-3 мкмоль/л (1,2-1,8 мкг/мл). Після припинення інфузії DFO концентрація препарату в плазмі крові швидко знижувалася з періодом піввиведення 20 хвилин. Менша частина дози мала більш тривалий період піввиведення, що дорівнював 14 годинам. Концентрація АЮ в плазмі крові продовжувала зростати протягом 48 годин після закінчення інфузії DFO і досягала приблизно 7 мкмоль/л (4 мкг/мл). Після сеансу гемодіалізу концентрація АЮ в плазмі крові знижувалася до 2,2 мкмоль/л (1,3 мкг/мл).
Спосіб застосування
Для дорослих:
Лікування хронічного перевантаження залізом
Основною метою підтримуючої терапії комплексоутворюючими сполуками є встановлення рівноваги між надходженням і виведенням заліза та запобігання виникненню гемосидерозу, тоді як при початку терапії у осіб з перевантаженням залізом бажано досягти негативного балансу заліза, щоб поступово скоротити підвищені запаси заліза і запобігти токсичним ефектам. У дітей і дорослих рекомендується починати лікування препаратом Десферал після перших 10-20 переливань крові або при досягненні рівня ферритину в сироватці 1000 нг/мл. Надлишок заліза або надмірні дози Десфералу можуть викликати уповільнення росту. При проведенні терапії препаратом Десферал у дітей віком до 3-х років необхідно ретельно контролювати їх ріст; добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг/кг.
Дозу і спосіб введення препарату Десферал слід підбирати індивідуально і коригувати в ході лікування в залежності від ступеня вираженості перевантаження залізом. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату. Для оцінки реакції на терапію комплексоутворюючими сполуками спочатку слід щоденно вимірювати добове виділення заліза нирками і визначати реакцію на зростаючі дози препарату Десферал. Після встановлення оптимальної дози препарату Десферал величину екскреції заліза нирками слід вимірювати з інтервалом в кілька тижнів. Середню добову дозу Десфералу можна також визначити з урахуванням вмісту ферритину в сироватці крові^ і значення "терапевтичного індексу", що представляє собою відношення середньої добової дози препарату Десферал (в мг/кг) до концентрації ферритину в сироватці крові (в мкг/л). Величина даного "терапевтичного індексу" повинна бути менше 0,025. Середня добова доза зазвичай знаходиться в діапазоні від 20 до 60 мг/кг.
Пацієнтам, у яких вміст ферритину в сироватці крові нижче 2000 нг/мл, потрібна доза близько 25 мг/кг/добу; при вмісті ферритину від 2000 до 3000 нг/мл необхідна доза близько 35 мг/кг/добу. Пацієнтам з більш високим вмістом ферритину в сироватці крові може знадобитися доза до 55 мг/кг/добу. Не рекомендується регулярно перевищувати середню добову дозу 50 мг/кг, за винятком випадків, коли потрібне дуже інтенсивне хелатуюче лікування, і у пацієнта вже припинився процес росту. Якщо вміст ферритину падає нижче 1000 нг/мл, підвищується ризик токсичної дії препарату Десферал. Необхідно особливо ретельно спостерігати цих пацієнтів і мати на увазі можливість зниження загальної тижневої дози. Дози, які наведені вище, є середніми добовими дозами препарату при його щоденному введенні. Однак, оскільки більшість пацієнтів отримують Десферал менше 7 разів на тиждень, то щоденно вводима доза зазвичай перевищує середню добову дозу. Наприклад, якщо потрібна середня добова доза дорівнює 40 мг/кг (280 мг/кг на тиждень), але пацієнту проводять інфузії всього 5 ночей на тиждень, то вводима доза повинна становити 56 мг/кг (280 мг/кг : 5).
Було показано, що регулярна терапія препаратом Десферал збільшує середню тривалість життя у хворих таласемією.
Повільне підшкірне введення за допомогою портативного легкого інфузійного насоса протягом 8-12 годин вважається досить ефективним і особливо зручним для амбулаторних хворих. Таке введення може тривати і протягом 24 годин. Цей спосіб введення препарату Десферал слід застосовувати 5-7 разів на тиждень. Десферал не призначений для п/к болюсних ін'єкцій.
Застосування у хворих похилого віку
Хворим похилого віку слід призначати мінімальну ефективну дозу препарату.
Внутрішньовенне введення під час переливання крові. Доступність в/в шляху введення під час переливання крові робить можливим його використання без додаткових незручностей для хворого. Це особливо корисно у випадках поганої переносимості п/к введень. Не слід додавати розчин препарату Десферал безпосередньо в контейнер з кров'ю. Він може вводитися в інфузійну систему за допомогою Y-образного з'єднувального перехідника, що знаходиться близько до місця в/в введення. Інфузійний насос пацієнта повинен використовуватися для введення препарату Десферал як зазвичай. Цей метод введення застосовується рідко, так як внутрішньовенно крапельно під час трансфузії крові може бути введено обмежену кількість препарату Десферал. Необхідно попередити пацієнта і медсестру про те, що не можна прискорювати процес інфузії, так як це може призвести до судинного колапсу.
Неперервне внутрішньовенне введення. Імплантовані системи для в/в введення можуть використовуватися в тих випадках, коли проводиться інтенсивна терапія комплексоутворюючими сполуками. Цей спосіб застосування показаний хворим, які не можуть продовжувати п/к введення, а також хворим, які страждають на серцеві захворювання внаслідок перевантаження залізом. Дози препарату Десферал залежать від вираженості перевантаження залізом. При інтенсивній в/в терапії комплексоутворюючими сполуками слід регулярно визначати добову екскрецію заліза нирками, при цьому в залежності від результатів такого визначення можна знижувати дозу препарату. Необхідно дотримуватися обережності при промиванні системи, щоб уникнути швидкого надходження в кров залишкових кількостей препарату Десферал, які можуть бути присутніми в "мертвому" просторі системи, через можливість розвитку колапсу.
Внутрішньом'язове введення. Оскільки п/к введення більш ефективне, до в/м введень слід вдаватися тільки в тих випадках, коли п/к введення неможливе. Індивідуальну підтримуючу дозу слід підбирати з урахуванням значень виведення заліза нирками, при цьому величина дози не залежить від шляху введення.
Одночасне застосування вітаміну С. Надлишок заліза зазвичай супроводжується нестачею вітаміну С, ймовірно, внаслідок його окислення залізом. Після першого місяця регулярного лікування препаратом Десферал, як додатковий засіб при терапії комплексоутворюючими сполуками можна призначити вітамін С в дозі до 200 мг/добу в кілька прийомів. Вітамін С підвищує доступність заліза для утворення хелатних комплексів. Дітям віком до 10 років вітамін С призначають зазвичай по 50 мг;
дітям старшого віку - по 100 мг. Подальше підвищення дози вітаміну С не викликає додаткового приросту виділення залізовмісного комплексу нирками.
Лікування гострого отруєння залізом
Десферал застосовують у комплексі з іншими стандартними заходами. Терапія препаратом Десферал показана наступним пацієнтам:
- Всі пацієнти, у яких проявляються не тільки легкі перехідні симптоми (наприклад, більше одного епізоду блювоти або рідкого стільця)
- Пацієнти з ознаками летаргії, значними болями в животі, гіповолемією або ацидозом
- Пацієнти, у яких при рентгенологічному дослідженні органів черевної порожнини виявляються множинні тіні (у більшості цих хворих в подальшому проявляються симптоми отруєння залізом)
- Будь-які пацієнти з клінічними проявами і з концентрацією заліза в сироватці крові, що перевищує 300-350 мкг/дл, незалежно від загальної залізозв'язуючої здатності сироватки крові. Можливий також консервативний підхід без використання препарату Десферал у випадках, коли концентрація заліза в сироватці крові знаходиться в діапазоні від 300 до 500 мкг/дл у пацієнтів, які не мають клінічних симптомів, так само як і у пацієнтів з ізольованою блювотою без крові або ізольованою діареєю без інших симптомів.
Переважніше неперервне в/в введення препарату Десферал зі швидкістю 15 мг/кг/год. Швидкість введення повинна бути знижена, як тільки дозволить стан хворого (зазвичай через 4-6 годин), так, щоб загальна кількість препарату, введеного в/в за будь-які 24 години, не перевищувала 80 мг/кг.
Терапію препаратом Десферал слід продовжувати до тих пір, поки не будуть виконані всі нижчеперелічені умови:
- У пацієнта повинні бути відсутні ознаки або симптоми системного отруєння залізом (такі як ацидоз і посилення гепатотоксичних проявів)
- В ідеалі скоригована концентрація заліза в сироватці повинна бути нормальною або низькою (концентрація заліза нижче 100 мкг/дл). Якщо неможливо точно виміряти концентрацію заліза в крові в присутності препарату Десферал, можливо припинення терапії препаратом Десферал при виконанні всіх інших умов і за умови, що концентрація заліза в сироватці крові не підвищена
- Необхідно повторне проведення рентгенологічного дослідження органів черевної порожнини у пацієнтів з початково виявленими множинними тінями для підтвердження їх зникнення, так як вони є маркером триваючої абсорбції заліза
- Якщо у пацієнта на початку терапії препаратом Десферал спостерігалося винно-рожеве забарвлення сечі, то колір сечі повинен прийти в норму перед припиненням терапії препаратом Десферал (відсутність винно-рожевого забарвлення саме по собі не є критерієм для припинення терапії препаратом Десферал)
Ефективність лікування залежить від адекватного діурезу, що повинно забезпечувати виведення з організму залізовмісного комплексу ферріоксаміну. При розвитку олігурії або анурії може виникнути необхідність у проведенні перитонеального діалізу, гемодіалізу або гемофільтрації.
Лікування хронічного перевантаження алюмінієм у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності
Комплекси заліза і алюмінію з препаратом Десферал виводяться при діалізі. У хворих з нирковою недостатністю виведення цих комплексів зростає при застосуванні гемодіалізу. Лікування препаратом Десферал слід проводити в тих випадках, коли є симптоми перевантаження алюмінієм або ознаки порушення функції органів. Питання про призначення препарату Десферал слід розглянути і в тому випадку, коли симптоми відсутні, але концентрація алюмінію в сироватці крові постійно перевищує 60 нг/мл і є позитивний десфераловий тест, особливо, якщо при біопсії кісток виявляються ознаки їх ураження, обумовленого алюмінієм. Десферал слід вводити 1 раз на тиждень в дозі 5 мг/кг. Пацієнтам з концентрацією алюмінію до 300 нг/мл, виміряної після DFO-тесту, Десферал вводять повільно протягом останніх 60 хвилин сеансу гемодіалізу. Пацієнтам з концентрацією алюмінію в сироватці крові, що перевищує 300 нг/мл, препарат вводять також в/в повільно за 5 годин перед сеансом гемодіалізу. Після першого тримісячного курсу лікування препаратом Десферал® і наступного 4-тижневого періоду "вимивання" слід провести тест з препаратом Десферал. Якщо за результатами двох десфералових тестів, проведених з інтервалом в 1 місяць, виявиться, що концентрація алюмінію в сироватці крові перевищує вихідний рівень не більше ніж на 50 нг/мл, подальше лікування препаратом Десферал не рекомендується.
Пацієнтам, які перебувають на неперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD) або неперервному циклічному перитонеальному діалізі (CCPD), Десферал можна вводити в/м, повільно в/в або п/к, або внутрішньочеревно. У даному випадку рекомендується саме внутрішньочеревне введення. Вводити Десферал слід 1 раз на тиждень з розрахунку 5 мг/кг перед останнім в цей день сеансом діалізу.
Десфераловий тест
Ця проба заснована на тому, що в нормі Десферал не підвищує виділення заліза і алюмінію вище певного рівня.
1. Десфераловий тест для виявлення перевантаження залізом у хворих з нормальною функцією нирок. В/м вводять 500 мг препарату Десферал. Потім збирають сечу протягом 6 годин і визначають в ній вміст заліза. Виділення 1-1,5 мг (18-27 мкмоль) заліза за цей період дозволяє припустити перевантаження залізом; величини вище 1,5 мг (27 мкмоль) можна вважати патологічними. Проба дає надійні результати тільки при нормальній функції нирок.
2. Десфераловий тест для виявлення перевантаження алюмінієм у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності. Проведення проби з інфузією препарату Десферал рекомендується хворим, у яких концентрація алюмінію в сироватці крові перевищує 60 нг/мл, а концентрація ферритину в сироватці крові вище 100 нг/мл. Безпосередньо перед сеансом гемодіалізу слід взяти кров на аналіз для визначення вихідної концентрації алюмінію. Протягом останніх 60 хвилин сеансу гемодіалізу повільно в/в вводять Десферал з розрахунку 5 мг/кг. На початку наступного сеансу гемодіалізу (тобто через 44 години після згаданого вище вливання препарату Десферал) слід взяти пробу крові для повторного визначення вмісту алюмінію в сироватці крові.
Десфераловий тест вважається позитивним, якщо концентрація алюмінію в сироватці крові підвищується більш ніж на 150 нг/мл у порівнянні з вихідним рівнем. Однак і негативна проба повністю не виключає наявності надлишку алюмінію.
Інструкція по застосуванню
Для підшкірного введення слід використовувати розчин препарату концентрацією не вище 95 мг/мл у воді для ін'єкцій. Для в/м введення можуть знадобитися більш високі концентрації розчину. 5 мл води для ін'єкцій вводять шприцом у флакон, що містить 500 мг порошку препарату Десферал, і добре струшують. Використовувати можна тільки прозорий і безбарвний або злегка жовтуватий розчин. 10% розчин препарату Десферал® можна потім розбавити зазвичай застосовуваними розчинами для інфузій (0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, розчин Рінгера, лактатний розчин Рінгера), розчинами для перитонеального діалізу (Dianeal 137 Глюкоза 2,27%, Dianeal PD4 Глюкоза 2,27%, CAPD/DPCA 2 Глюкоза 1,5%).
Для проведення десфералової проби і лікування хронічного перевантаження алюмінієм доза Десфералу, рівна 5 мл розчину у флаконі, є адекватною (5 мг/кг) для пацієнта з масою тіла 100 кг. Враховуючи масу тіла пацієнта, відповідний об'єм розчину препарату Десферал витягують з флакона і додають до 150 мл 0,9% розчину натрію хлориду.
Розчинений препарат Десферал можна також додати до діалізної рідини і вводити внутрішньочеревно під час CAPD (неперервного перитонеального діалізу) і CCPD (неперервного циклічного перитонеального діалізу).
Введення препарату Десферал при хронічному перевантаженні залізом за допомогою портативного інфузійного насоса проводиться наступним чином:
1. Наберіть воду для ін'єкцій у шприц.
2. Протріть гумову пробку флакона з препаратом Десферал спиртом і введіть вміст шприца у флакон.
3. Добре струшуйте флакон для розчинення препарату.
4. Наберіть розчинений препарат у шприц.
5. Приєднайте подовжувальну трубку до шприца і з'єднайте її з голкою-"метеликом". Заповніть порожній простір трубки розчином зі шприца.
6. Помістіть шприц в інфузійний насос.
7. Для інфузії голку-"метелик" можна ввести під шкіру живота, руки, верхньої частини гомілки, стегна. Дуже важливо ретельно очистити шкіру спиртом перед тим, як вводити голку. Голку слід ввести глибоко, до "крилець", у сформовану рукою шкірну складку. Кінчик введеної голки повинен вільно зміщуватися при бокових рухах. Якщо цього не відбувається, кінчик голки може бути занадто близько до шкіри. У цьому випадку спробуйте ввести голку ще раз в інше місце після очищення шкіри спиртом.
8. Потім зафіксуйте голку пластиром.
9. Пацієнти зазвичай носять інфузійний насос на тілі або плечі на ремені. Багато пацієнтів віддають перевагу нічному введенню як найбільш зручному.
Приготований розчин препарату Десферал не можна зберігати більше 24 годин при кімнатній температурі (до 23°С).
Основною метою підтримуючої терапії комплексоутворюючими сполуками є встановлення рівноваги між надходженням і виведенням заліза та запобігання виникненню гемосидерозу, тоді як при початку терапії у осіб з перевантаженням залізом бажано досягти негативного балансу заліза, щоб поступово скоротити підвищені запаси заліза і запобігти токсичним ефектам. У дітей і дорослих рекомендується починати лікування препаратом Десферал після перших 10-20 переливань крові або при досягненні рівня ферритину в сироватці 1000 нг/мл. Надлишок заліза або надмірні дози Десфералу можуть викликати уповільнення росту. При проведенні терапії препаратом Десферал у дітей віком до 3-х років необхідно ретельно контролювати їх ріст; добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг/кг.
Дозу і спосіб введення препарату Десферал слід підбирати індивідуально і коригувати в ході лікування в залежності від ступеня вираженості перевантаження залізом. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату. Для оцінки реакції на терапію комплексоутворюючими сполуками спочатку слід щоденно вимірювати добове виділення заліза нирками і визначати реакцію на зростаючі дози препарату Десферал. Після встановлення оптимальної дози препарату Десферал величину екскреції заліза нирками слід вимірювати з інтервалом в кілька тижнів. Середню добову дозу Десфералу можна також визначити з урахуванням вмісту ферритину в сироватці крові^ і значення "терапевтичного індексу", що представляє собою відношення середньої добової дози препарату Десферал (в мг/кг) до концентрації ферритину в сироватці крові (в мкг/л). Величина даного "терапевтичного індексу" повинна бути менше 0,025. Середня добова доза зазвичай знаходиться в діапазоні від 20 до 60 мг/кг.
Пацієнтам, у яких вміст ферритину в сироватці крові нижче 2000 нг/мл, потрібна доза близько 25 мг/кг/добу; при вмісті ферритину від 2000 до 3000 нг/мл необхідна доза близько 35 мг/кг/добу. Пацієнтам з більш високим вмістом ферритину в сироватці крові може знадобитися доза до 55 мг/кг/добу. Не рекомендується регулярно перевищувати середню добову дозу 50 мг/кг, за винятком випадків, коли потрібне дуже інтенсивне хелатуюче лікування, і у пацієнта вже припинився процес росту. Якщо вміст ферритину падає нижче 1000 нг/мл, підвищується ризик токсичної дії препарату Десферал. Необхідно особливо ретельно спостерігати цих пацієнтів і мати на увазі можливість зниження загальної тижневої дози. Дози, які наведені вище, є середніми добовими дозами препарату при його щоденному введенні. Однак, оскільки більшість пацієнтів отримують Десферал менше 7 разів на тиждень, то щоденно вводима доза зазвичай перевищує середню добову дозу. Наприклад, якщо потрібна середня добова доза дорівнює 40 мг/кг (280 мг/кг на тиждень), але пацієнту проводять інфузії всього 5 ночей на тиждень, то вводима доза повинна становити 56 мг/кг (280 мг/кг : 5).
Було показано, що регулярна терапія препаратом Десферал збільшує середню тривалість життя у хворих таласемією.
Повільне підшкірне введення за допомогою портативного легкого інфузійного насоса протягом 8-12 годин вважається досить ефективним і особливо зручним для амбулаторних хворих. Таке введення може тривати і протягом 24 годин. Цей спосіб введення препарату Десферал слід застосовувати 5-7 разів на тиждень. Десферал не призначений для п/к болюсних ін'єкцій.
Застосування у хворих похилого віку
Хворим похилого віку слід призначати мінімальну ефективну дозу препарату.
Внутрішньовенне введення під час переливання крові. Доступність в/в шляху введення під час переливання крові робить можливим його використання без додаткових незручностей для хворого. Це особливо корисно у випадках поганої переносимості п/к введень. Не слід додавати розчин препарату Десферал безпосередньо в контейнер з кров'ю. Він може вводитися в інфузійну систему за допомогою Y-образного з'єднувального перехідника, що знаходиться близько до місця в/в введення. Інфузійний насос пацієнта повинен використовуватися для введення препарату Десферал як зазвичай. Цей метод введення застосовується рідко, так як внутрішньовенно крапельно під час трансфузії крові може бути введено обмежену кількість препарату Десферал. Необхідно попередити пацієнта і медсестру про те, що не можна прискорювати процес інфузії, так як це може призвести до судинного колапсу.
Неперервне внутрішньовенне введення. Імплантовані системи для в/в введення можуть використовуватися в тих випадках, коли проводиться інтенсивна терапія комплексоутворюючими сполуками. Цей спосіб застосування показаний хворим, які не можуть продовжувати п/к введення, а також хворим, які страждають на серцеві захворювання внаслідок перевантаження залізом. Дози препарату Десферал залежать від вираженості перевантаження залізом. При інтенсивній в/в терапії комплексоутворюючими сполуками слід регулярно визначати добову екскрецію заліза нирками, при цьому в залежності від результатів такого визначення можна знижувати дозу препарату. Необхідно дотримуватися обережності при промиванні системи, щоб уникнути швидкого надходження в кров залишкових кількостей препарату Десферал, які можуть бути присутніми в "мертвому" просторі системи, через можливість розвитку колапсу.
Внутрішньом'язове введення. Оскільки п/к введення більш ефективне, до в/м введень слід вдаватися тільки в тих випадках, коли п/к введення неможливе. Індивідуальну підтримуючу дозу слід підбирати з урахуванням значень виведення заліза нирками, при цьому величина дози не залежить від шляху введення.
Одночасне застосування вітаміну С. Надлишок заліза зазвичай супроводжується нестачею вітаміну С, ймовірно, внаслідок його окислення залізом. Після першого місяця регулярного лікування препаратом Десферал, як додатковий засіб при терапії комплексоутворюючими сполуками можна призначити вітамін С в дозі до 200 мг/добу в кілька прийомів. Вітамін С підвищує доступність заліза для утворення хелатних комплексів. Дітям віком до 10 років вітамін С призначають зазвичай по 50 мг;
дітям старшого віку - по 100 мг. Подальше підвищення дози вітаміну С не викликає додаткового приросту виділення залізовмісного комплексу нирками.
Лікування гострого отруєння залізом
Десферал застосовують у комплексі з іншими стандартними заходами. Терапія препаратом Десферал показана наступним пацієнтам:
- Всі пацієнти, у яких проявляються не тільки легкі перехідні симптоми (наприклад, більше одного епізоду блювоти або рідкого стільця)
- Пацієнти з ознаками летаргії, значними болями в животі, гіповолемією або ацидозом
- Пацієнти, у яких при рентгенологічному дослідженні органів черевної порожнини виявляються множинні тіні (у більшості цих хворих в подальшому проявляються симптоми отруєння залізом)
- Будь-які пацієнти з клінічними проявами і з концентрацією заліза в сироватці крові, що перевищує 300-350 мкг/дл, незалежно від загальної залізозв'язуючої здатності сироватки крові. Можливий також консервативний підхід без використання препарату Десферал у випадках, коли концентрація заліза в сироватці крові знаходиться в діапазоні від 300 до 500 мкг/дл у пацієнтів, які не мають клінічних симптомів, так само як і у пацієнтів з ізольованою блювотою без крові або ізольованою діареєю без інших симптомів.
Переважніше неперервне в/в введення препарату Десферал зі швидкістю 15 мг/кг/год. Швидкість введення повинна бути знижена, як тільки дозволить стан хворого (зазвичай через 4-6 годин), так, щоб загальна кількість препарату, введеного в/в за будь-які 24 години, не перевищувала 80 мг/кг.
Терапію препаратом Десферал слід продовжувати до тих пір, поки не будуть виконані всі нижчеперелічені умови:
- У пацієнта повинні бути відсутні ознаки або симптоми системного отруєння залізом (такі як ацидоз і посилення гепатотоксичних проявів)
- В ідеалі скоригована концентрація заліза в сироватці повинна бути нормальною або низькою (концентрація заліза нижче 100 мкг/дл). Якщо неможливо точно виміряти концентрацію заліза в крові в присутності препарату Десферал, можливо припинення терапії препаратом Десферал при виконанні всіх інших умов і за умови, що концентрація заліза в сироватці крові не підвищена
- Необхідно повторне проведення рентгенологічного дослідження органів черевної порожнини у пацієнтів з початково виявленими множинними тінями для підтвердження їх зникнення, так як вони є маркером триваючої абсорбції заліза
- Якщо у пацієнта на початку терапії препаратом Десферал спостерігалося винно-рожеве забарвлення сечі, то колір сечі повинен прийти в норму перед припиненням терапії препаратом Десферал (відсутність винно-рожевого забарвлення саме по собі не є критерієм для припинення терапії препаратом Десферал)
Ефективність лікування залежить від адекватного діурезу, що повинно забезпечувати виведення з організму залізовмісного комплексу ферріоксаміну. При розвитку олігурії або анурії може виникнути необхідність у проведенні перитонеального діалізу, гемодіалізу або гемофільтрації.
Лікування хронічного перевантаження алюмінієм у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності
Комплекси заліза і алюмінію з препаратом Десферал виводяться при діалізі. У хворих з нирковою недостатністю виведення цих комплексів зростає при застосуванні гемодіалізу. Лікування препаратом Десферал слід проводити в тих випадках, коли є симптоми перевантаження алюмінієм або ознаки порушення функції органів. Питання про призначення препарату Десферал слід розглянути і в тому випадку, коли симптоми відсутні, але концентрація алюмінію в сироватці крові постійно перевищує 60 нг/мл і є позитивний десфераловий тест, особливо, якщо при біопсії кісток виявляються ознаки їх ураження, обумовленого алюмінієм. Десферал слід вводити 1 раз на тиждень в дозі 5 мг/кг. Пацієнтам з концентрацією алюмінію до 300 нг/мл, виміряної після DFO-тесту, Десферал вводять повільно протягом останніх 60 хвилин сеансу гемодіалізу. Пацієнтам з концентрацією алюмінію в сироватці крові, що перевищує 300 нг/мл, препарат вводять також в/в повільно за 5 годин перед сеансом гемодіалізу. Після першого тримісячного курсу лікування препаратом Десферал® і наступного 4-тижневого періоду "вимивання" слід провести тест з препаратом Десферал. Якщо за результатами двох десфералових тестів, проведених з інтервалом в 1 місяць, виявиться, що концентрація алюмінію в сироватці крові перевищує вихідний рівень не більше ніж на 50 нг/мл, подальше лікування препаратом Десферал не рекомендується.
Пацієнтам, які перебувають на неперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD) або неперервному циклічному перитонеальному діалізі (CCPD), Десферал можна вводити в/м, повільно в/в або п/к, або внутрішньочеревно. У даному випадку рекомендується саме внутрішньочеревне введення. Вводити Десферал слід 1 раз на тиждень з розрахунку 5 мг/кг перед останнім в цей день сеансом діалізу.
Десфераловий тест
Ця проба заснована на тому, що в нормі Десферал не підвищує виділення заліза і алюмінію вище певного рівня.
1. Десфераловий тест для виявлення перевантаження залізом у хворих з нормальною функцією нирок. В/м вводять 500 мг препарату Десферал. Потім збирають сечу протягом 6 годин і визначають в ній вміст заліза. Виділення 1-1,5 мг (18-27 мкмоль) заліза за цей період дозволяє припустити перевантаження залізом; величини вище 1,5 мг (27 мкмоль) можна вважати патологічними. Проба дає надійні результати тільки при нормальній функції нирок.
2. Десфераловий тест для виявлення перевантаження алюмінієм у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності. Проведення проби з інфузією препарату Десферал рекомендується хворим, у яких концентрація алюмінію в сироватці крові перевищує 60 нг/мл, а концентрація ферритину в сироватці крові вище 100 нг/мл. Безпосередньо перед сеансом гемодіалізу слід взяти кров на аналіз для визначення вихідної концентрації алюмінію. Протягом останніх 60 хвилин сеансу гемодіалізу повільно в/в вводять Десферал з розрахунку 5 мг/кг. На початку наступного сеансу гемодіалізу (тобто через 44 години після згаданого вище вливання препарату Десферал) слід взяти пробу крові для повторного визначення вмісту алюмінію в сироватці крові.
Десфераловий тест вважається позитивним, якщо концентрація алюмінію в сироватці крові підвищується більш ніж на 150 нг/мл у порівнянні з вихідним рівнем. Однак і негативна проба повністю не виключає наявності надлишку алюмінію.
Інструкція по застосуванню
Для підшкірного введення слід використовувати розчин препарату концентрацією не вище 95 мг/мл у воді для ін'єкцій. Для в/м введення можуть знадобитися більш високі концентрації розчину. 5 мл води для ін'єкцій вводять шприцом у флакон, що містить 500 мг порошку препарату Десферал, і добре струшують. Використовувати можна тільки прозорий і безбарвний або злегка жовтуватий розчин. 10% розчин препарату Десферал® можна потім розбавити зазвичай застосовуваними розчинами для інфузій (0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, розчин Рінгера, лактатний розчин Рінгера), розчинами для перитонеального діалізу (Dianeal 137 Глюкоза 2,27%, Dianeal PD4 Глюкоза 2,27%, CAPD/DPCA 2 Глюкоза 1,5%).
Для проведення десфералової проби і лікування хронічного перевантаження алюмінієм доза Десфералу, рівна 5 мл розчину у флаконі, є адекватною (5 мг/кг) для пацієнта з масою тіла 100 кг. Враховуючи масу тіла пацієнта, відповідний об'єм розчину препарату Десферал витягують з флакона і додають до 150 мл 0,9% розчину натрію хлориду.
Розчинений препарат Десферал можна також додати до діалізної рідини і вводити внутрішньочеревно під час CAPD (неперервного перитонеального діалізу) і CCPD (неперервного циклічного перитонеального діалізу).
Введення препарату Десферал при хронічному перевантаженні залізом за допомогою портативного інфузійного насоса проводиться наступним чином:
1. Наберіть воду для ін'єкцій у шприц.
2. Протріть гумову пробку флакона з препаратом Десферал спиртом і введіть вміст шприца у флакон.
3. Добре струшуйте флакон для розчинення препарату.
4. Наберіть розчинений препарат у шприц.
5. Приєднайте подовжувальну трубку до шприца і з'єднайте її з голкою-"метеликом". Заповніть порожній простір трубки розчином зі шприца.
6. Помістіть шприц в інфузійний насос.
7. Для інфузії голку-"метелик" можна ввести під шкіру живота, руки, верхньої частини гомілки, стегна. Дуже важливо ретельно очистити шкіру спиртом перед тим, як вводити голку. Голку слід ввести глибоко, до "крилець", у сформовану рукою шкірну складку. Кінчик введеної голки повинен вільно зміщуватися при бокових рухах. Якщо цього не відбувається, кінчик голки може бути занадто близько до шкіри. У цьому випадку спробуйте ввести голку ще раз в інше місце після очищення шкіри спиртом.
8. Потім зафіксуйте голку пластиром.
9. Пацієнти зазвичай носять інфузійний насос на тілі або плечі на ремені. Багато пацієнтів віддають перевагу нічному введенню як найбільш зручному.
Приготований розчин препарату Десферал не можна зберігати більше 24 годин при кімнатній температурі (до 23°С).
Показання
- Монотерапія хелатним комплексом заліза при хронічному перевантаженні залізом, наприклад: трансфузійний гемосидероз, який спостерігається при великій таласемії, сидеробластичній анемії, аутоімунній гемолітичній анемії та інших хронічних анеміях; ідіопатичний (первинний) гемохроматоз у хворих, у яких супутні захворювання (наприклад, важка анемія, захворювання серця, гіпопротеїнемія) не дозволяють проводити флеботомію; перевантаження залізом, пов'язане з пізньою порфірією шкіри у хворих, які не переносять флеботомії.
- Лікування гострого отруєння залізом.
- Лікування хронічного перевантаження алюмінієм у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності (в підтримуючому діалізі): з алюмінійзалежним захворюванням кісток, з діалізною енцефалопатією або алюмінійзалежною анемією.
- Діагностика перевантаження залізом або алюмінієм.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до активної речовини, за винятком тих випадків, коли успішна десенсибілізація дозволяє проводити лікування;
- Анурія;
- Вагітність (1 триместр);
- Період лактації.
З обережністю:
Потрібно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Десферал у хворих з важкою нирковою недостатністю.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю, виведення комплексу дефероксаміну з залізом у цих пацієнтів можна збільшити шляхом проведення гемодіалізу.
При застосуванні у високих дозах і/або тривалому лікуванні показано регулярне проведення оглядів окуліста та аудіометрії.
Дефероксамін не зв'язує залізо в гемоглобіні, міоглобіні, трансферині та залізовмісних ферментах (цитохроми, каталази, пероксидази). Дефероксамін не показаний для лікування первинного гемохроматозу, оскільки методом вибору при даній патології є флеботомія.
Є відомості про те, що у хворих з перевантаженням залізом препарат Десферал підвищує сприйнятливість до інфекцій, викликаних, наприклад, Yersinia enterocolitica та Yersinia pseudotuberculosis. Якщо під час лікування дефероксаміном відзначалося підвищення температури тіла, що супроводжується симптомами гострого ентериту/ентероколіту, дифузними болями в животі або фарингітом, слід тимчасово призупинити терапію, провести бактеріологічний аналіз і відразу ж почати відповідну антибактеріальну терапію. Після вилікування інфекції можна відновити лікування дефероксаміном.
Дефероксамін може забарвлювати сечу в червонувато-коричневий колір.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Пацієнтам, у яких на фоні застосування дефероксаміну виникає запаморочення або інші порушення з боку ЦНС, включаючи порушення зору або слуху, не слід водити автомобіль або керувати механізмами в період його застосування.
При застосуванні у високих дозах і/або тривалому лікуванні показано регулярне проведення оглядів окуліста та аудіометрії.
Дефероксамін не зв'язує залізо в гемоглобіні, міоглобіні, трансферині та залізовмісних ферментах (цитохроми, каталази, пероксидази). Дефероксамін не показаний для лікування первинного гемохроматозу, оскільки методом вибору при даній патології є флеботомія.
Є відомості про те, що у хворих з перевантаженням залізом препарат Десферал підвищує сприйнятливість до інфекцій, викликаних, наприклад, Yersinia enterocolitica та Yersinia pseudotuberculosis. Якщо під час лікування дефероксаміном відзначалося підвищення температури тіла, що супроводжується симптомами гострого ентериту/ентероколіту, дифузними болями в животі або фарингітом, слід тимчасово призупинити терапію, провести бактеріологічний аналіз і відразу ж почати відповідну антибактеріальну терапію. Після вилікування інфекції можна відновити лікування дефероксаміном.
Дефероксамін може забарвлювати сечу в червонувато-коричневий колір.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Пацієнтам, у яких на фоні застосування дефероксаміну виникає запаморочення або інші порушення з боку ЦНС, включаючи порушення зору або слуху, не слід водити автомобіль або керувати механізмами в період його застосування.
Побічні ефекти
Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко - мукормікоз; дуже рідко - ієрсиніозний гастроентерит.
З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичний шок, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: часто - головний біль; дуже рідко - неврологічні порушення, включаючи запаморочення; посилення проявів енцефалопатії, пов'язаної з діалізом у хворих з перевантаженням алюмінієм; периферична нейропатія; парестезії; частота невідома - конвульсії.
З боку органа зору: рідко - нечіткість (затуманення) зору, зниження гостроти зору, втрата зору, порушення кольорового сприйняття (хроматопсія), куряча (нічна) сліпота (гемералопія), дефекти полів зору, скотома, ретинопатія (пігментна дегенерація сітківки), неврит зорового нерва, катаракта, помутніння рогівки.
З боку органа слуху та лабіринтні порушення: нечасто - нейросенсорна глухота, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: рідко - виражене зниження АТ, рідко - тахікардія, шок.
З боку дихальної системи: нечасто - астма; дуже рідко - гострий респіраторний дистрес, інфільтрація легень.
З боку травної системи: часто - нудота; нечасто - блювота, абдомінальний біль; дуже рідко - діарея.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - кропив'янка; дуже рідко - генералізований висип.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - артралгія, міалгія; часто - затримка росту і ураження кісток (метафізарна дисплазія); частота невідома - м'язові спазми.
З боку сечовивідної системи: частота невідома - гостра ниркова недостатність, ураження ниркових канальців.
Загальні реакції: часто - пірексія.
Місцеві реакції: дуже часто - болі, припухлість, інфільтрація, еритема, свербіж, струп/кірка в місцях введення; нечасто - везикулярний висип, місцеві набряки, печіння.
З боку лабораторних показників: дуже рідко - зміни картини периферичної крові (включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію); частота невідома - підвищення вмісту креатиніну в сироватці крові.
З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичний шок, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: часто - головний біль; дуже рідко - неврологічні порушення, включаючи запаморочення; посилення проявів енцефалопатії, пов'язаної з діалізом у хворих з перевантаженням алюмінієм; периферична нейропатія; парестезії; частота невідома - конвульсії.
З боку органа зору: рідко - нечіткість (затуманення) зору, зниження гостроти зору, втрата зору, порушення кольорового сприйняття (хроматопсія), куряча (нічна) сліпота (гемералопія), дефекти полів зору, скотома, ретинопатія (пігментна дегенерація сітківки), неврит зорового нерва, катаракта, помутніння рогівки.
З боку органа слуху та лабіринтні порушення: нечасто - нейросенсорна глухота, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: рідко - виражене зниження АТ, рідко - тахікардія, шок.
З боку дихальної системи: нечасто - астма; дуже рідко - гострий респіраторний дистрес, інфільтрація легень.
З боку травної системи: часто - нудота; нечасто - блювота, абдомінальний біль; дуже рідко - діарея.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - кропив'янка; дуже рідко - генералізований висип.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - артралгія, міалгія; часто - затримка росту і ураження кісток (метафізарна дисплазія); частота невідома - м'язові спазми.
З боку сечовивідної системи: частота невідома - гостра ниркова недостатність, ураження ниркових канальців.
Загальні реакції: часто - пірексія.
Місцеві реакції: дуже часто - болі, припухлість, інфільтрація, еритема, свербіж, струп/кірка в місцях введення; нечасто - везикулярний висип, місцеві набряки, печіння.
З боку лабораторних показників: дуже рідко - зміни картини периферичної крові (включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію); частота невідома - підвищення вмісту креатиніну в сироватці крові.
Передозування
Симптоми. Випадкове введення препарату у високій дозі або випадкове в/в болюсне/швидке введення можуть викликати тахікардію, артеріальну гіпотензію та шлунково-кишкові симптоми; гостру тимчасову втрату зору, афазію, ажитацію, головний біль, нудоту, брадикардію. Також повідомлялося про випадки гострої ниркової недостатності та респіраторного дистрес-синдрому (при застосуванні дуже високих доз препарату внутрішньовенно).
Лікування. Специфічного антидоту немає. Слід припинити введення препарату Десферал і вжити відповідних симптоматичних заходів. Десферал можна вивести за допомогою гемодіалізу.
Лікування. Специфічного антидоту немає. Слід припинити введення препарату Десферал і вжити відповідних симптоматичних заходів. Десферал можна вивести за допомогою гемодіалізу.
Лікарняна взаємодія
Одночасне застосування дефероксаміну та похідних фенотіазину прохлорперазином може призвести до тимчасових порушень свідомості.
У хворих з перевантаженням залізом важкого хронічного перебігу, які отримували дефероксамін у комбінації з високими дозами вітаміну С, відзначалися порушення серцевої діяльності. Ці порушення були оборотними після відміни вітаміну С.
Сцинтиграми, отримані при застосуванні галію-67, можуть бути спотворені через швидке виведення з сечею зв'язаного з дефероксаміном галію-67. Рекомендується перервати введення дефероксаміну за 48 годин до проведення сцинтиграфії.
Розчин дефероксаміну несумісний з розчином гепарину для ін'єкцій.
У хворих з перевантаженням залізом важкого хронічного перебігу, які отримували дефероксамін у комбінації з високими дозами вітаміну С, відзначалися порушення серцевої діяльності. Ці порушення були оборотними після відміни вітаміну С.
Сцинтиграми, отримані при застосуванні галію-67, можуть бути спотворені через швидке виведення з сечею зв'язаного з дефероксаміном галію-67. Рекомендується перервати введення дефероксаміну за 48 годин до проведення сцинтиграфії.
Розчин дефероксаміну несумісний з розчином гепарину для ін'єкцій.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій: майже білий або білий; відновлений розчин – безбарвний або трохи жовтуватий (у флаконах по 500 мг, у картонній пачці 10 флаконів).
