Фаспік

Анальгезуючий, жарознижуючий, протизапальний.

НПЗП, похідне фенілпропіонової кислоти. Має протизапальну, анальгезуючу та жарознижуючу дію.

Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ - основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, яка є попередником простагландинів, що відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Анальгезуюча дія обумовлена як периферичним (опосередковано, через пригнічення синтезу простагландинів), так і центральним механізмом (інгібуванням синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Пригнічує агрегацію тромбоцитів.

При прийомі внутрішньо ібупрофен практично повністю абсорбується з ШКТ. Одночасний прийом їжі уповільнює швидкість всмоктування. Метаболізується в печінці (90%). T1/2 становить 2-3 год. 80% дози виводиться з сечею переважно у вигляді метаболітів (70%), 10% - у незміненому вигляді; 20% виводиться через кишечник у вигляді метаболітів.

Для дорослих:

- Лихоманковий синдром різного генезу.
- Больовий синдром різної етіології (в т.ч. біль у горлі, головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, післяопераційні болі, посттравматичні болі, первинна альгодисменорея).
- Запальні та дегенеративні захворювання суглобів та хребта (в т.ч. ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт).
- Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.

- Гіперчутливість до будь-якого з інгредієнтів, що входять до складу препарату.
- Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП в анамнезі.
- Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (в тому числі, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення, хвороба Крона, виразковий коліт).
- Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі).
- Гемофілія та інші порушення згортання крові (в тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези.
- Кровотечі будь-якої етіології.
- Дефіцит сахарози/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
- Фенілкетонурія.
- Вагітність.
- Період лактації.
- Дитячий вік до 12 років.
- Дитячий вік до 18 років для дозування 600 мг у зв'язку з неможливістю виконати режим дозування.
- Захворювання зорового нерва.
- Активна шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки, стан після проведення аортокоронарного шунтування; підтверджена гіперкаліємія.

З обережністю:
- Похилий вік;
- Серцева недостатність;
- Артеріальна гіпертензія;
- Цироз печінки з портальною гіпертензією;
- Печінкова і/або ниркова недостатність, нефротичний синдром, гіпербілірубінемія;
- Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастрит, ентерит, коліт;
- Захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія).
- Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання.
- Дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет.
- Захворювання периферичних артерій, куріння.
- Хронічна ниркова недостатність (КК 30 - 60 мл/хв), наявність інфекції H.pylori.
- Тривале використання НПЗП, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну)

Рекомендується призначати ібупрофен максимально можливим коротким курсом і в мінімальній ефективній дозі, необхідній для усунення симптомів. У разі необхідності системного застосування більше 10 днів, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки і нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров.

Застосування НПЗП у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування ібупрофену при вітряній віспі.

Ібупрофен пригнічує ЦОГ і синтез простагландинів, впливає на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (зворотно після відміни лікування).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Пацієнтам, які відзначають запаморочення, сонливість, загальмованість або порушення зору при прийомі ібупрофену, слід уникати водіння автотранспорту та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку системи кровотворення: дуже рідко - порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз).

З боку імунної системи: нечасто - реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, в т.ч. її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та буллезні дерматози, в т.ч. токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія; дуже рідко - тяжкі реакції гіперчутливості, в т.ч. набряк обличчя, язика і гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок).

З боку травної системи: нечасто - біль у животі, нудота, диспепсія (в т.ч. печія, здуття живота); рідко - діарея, метеоризм, запор, блювання; дуже рідко - пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кров'янисте блювання, в деяких випадках з летальним наслідком, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, гастрит; частота невідома - загострення коліту і хвороби Крона.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит і жовтяниця.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко - гостра ниркова недостатність (компенсована і декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини в плазмі крові і появою набряків, гематурії і протеїнурії; нефритичний синдром, нефротичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, цистит.

З боку нервової системи: нечасто - головний біль; дуже рідко - асептичний менінгіт.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома - серцева недостатність, периферичні набряки; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення АТ.

З боку дихальної системи: частота невідома - бронхіальна астма; бронхоспазм; задишка.

З боку лабораторних показників: можливо - зниження вмісту гематокриту або гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, зниження концентрації глюкози в плазмі крові, зменшення кліренсу креатиніну, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності печінкових трансаміназ.

Симптоми: абдомінальні болі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання.

Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріального тиску).

При одночасному застосуванні ібупрофен зменшує дію антигіпертензивних засобів (інгібіторів АПФ, бета-адреноблокаторів), діуретиків (фуросеміду, гідрохлоротіазиду).

При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе посилення їх дії.

При одночасному застосуванні з ГКС підвищується ризик розвитку побічної дії з боку ШКТ.

При одночасному застосуванні ібупрофен може витісняти з сполук з білками плазми крові непрямі антикоагулянти (аценокумарол), похідні гідантоїну (фенітоїн), пероральні гіпоглікемічні препарати похідні сульфонілсечовини.

При одночасному застосуванні з амлодипіном можливе невелике зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну; з ацетилсаліциловою кислотою - зменшується концентрація ібупрофену в плазмі крові; з баклофеном - описаний випадок посилення токсичної дії баклофену.

При одночасному застосуванні з варфарином можливе збільшення часу кровотечі, спостерігалися також мікрогематурія, гематоми; з каптоприлом - можливе зменшення антигіпертензивної дії каптоприлу; з колестираміном - помірно виражене зменшення абсорбції ібупрофену.

При одночасному застосуванні з літію карбонатом підвищується концентрація літію в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з магнію гідроксидом підвищується початкова абсорбція ібупрофену; з метотрексатом - підвищується токсичність метотрексату.

Одночасне застосування НПЗП і серцевих глікозидів може призвести до погіршення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові.

Існують дані про ймовірність збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗП.

При одночасному застосуванні НПЗП і циклоспорину збільшується ризик нефротоксичності.

НПЗП можуть знижувати ефективність міфепристону, тому прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після закінчення прийому міфепристону.

При одночасному застосуванні НПЗП і такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності.

Одночасне застосування НПЗП і зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Існують дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу і гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином і ібупрофеном.

У пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП і антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.

У пацієнтів, які отримують одночасно НПЗП і мієлотоксичні препарати, посилюється гематотоксичність.

При одночасному застосуванні ібупрофену і цефамандолу, цефоперазону, цефотетану, вальпроєвої кислоти, плікаміцину збільшується частота розвитку гіпопротромбінемії.

При одночасному застосуванні ібупрофену і лікарських засобів, що блокують канальцеву секрецію, відзначається зниження виведення і підвищення плазмової концентрації ібупрофену.

При одночасному застосуванні ібупрофену і індукторів мікросомального окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) відбувається збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, підвищення ризику розвитку тяжких інтоксикацій.

Таблетки, вкриті оболонкою.
По 6 таблеток у блістері (поліетилен-алюміній-поліамід).
По 1, 2, 4 або 5 блістерів разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають у картонну пачку.

Гранули для приготування розчину для прийому внутрішньо білого кольору, з характерним м'ятно-анісовим запахом, приготований розчин - безбарвний, опалесціюючий, з характерним м'ятно-анісовим запахом.
3 г - пакетики (12) - пачки картонні.
3 г - пакетики (30) - пачки картонні.