Феназалгін
Phenazalgin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Феназопіридин, Уріналгін Ф
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Phenazalgin" 100 mg
D.t.d. № 12 in tab.
S. Внутрішньо, по 2 таб. (200 мг) 3 рази/добу, після їжі
D.t.d. № 12 in tab.
S. Внутрішньо, по 2 таб. (200 мг) 3 рази/добу, після їжі
Фармакологічні властивості
Анальгезуюча місцева.
Фармакодинаміка
Феназопіридин, виділяючись з сечею, впливає на слизову оболонку нижніх сечовивідних шляхів, де чинить місцевий анальгетичний ефект.
Ця дія допомагає зменшити дизуричні явища, в т.ч. біль, печіння, часте сечовипускання.
Точний механізм дії невідомий.
Ця дія допомагає зменшити дизуричні явища, в т.ч. біль, печіння, часте сечовипускання.
Точний механізм дії невідомий.
Фармакокінетика
Фармакокінетичні властивості феназопіридину не були повністю вивчені.
Феназопіридин та його метаболіти швидко виводяться з організму нирками: 90% протягом доби при прийомі феназопіридину в дозі 600 мг/добу, при цьому 41% - у вигляді незміненого препарату і 49% - у вигляді метаболіту.
Феназопіридин та його метаболіти швидко виводяться з організму нирками: 90% протягом доби при прийомі феназопіридину в дозі 600 мг/добу, при цьому 41% - у вигляді незміненого препарату і 49% - у вигляді метаболіту.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат приймають внутрішньо після їжі. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи і запиваючи повною склянкою води.
Дорослим призначають по 2 таб. (200 мг) 3 рази/добу.
Тривалість прийому - не більше 2 днів (в т.ч. у поєднанні з протимікробними засобами).
Ефективність і безпека застосування феназопіридину у дітей і підлітків віком до 18 років і пацієнтів старше 65 років не встановлені.
При випадковому пропуску прийому препарату слід прийняти його якомога швидше. Якщо пацієнт згадає про неприйняту дозу препарату безпосередньо перед прийомом наступної дози, подвоювати дозу не слід.
Дорослим призначають по 2 таб. (200 мг) 3 рази/добу.
Тривалість прийому - не більше 2 днів (в т.ч. у поєднанні з протимікробними засобами).
Ефективність і безпека застосування феназопіридину у дітей і підлітків віком до 18 років і пацієнтів старше 65 років не встановлені.
При випадковому пропуску прийому препарату слід прийняти його якомога швидше. Якщо пацієнт згадає про неприйняту дозу препарату безпосередньо перед прийомом наступної дози, подвоювати дозу не слід.
Показання
Симптоматична терапія дизурії (в т.ч. біль, печіння, часте сечовипускання), викликаної подразненням слизової оболонки нижніх сечовивідних шляхів внаслідок інфекцій, травм, хірургічних втручань, ендоскопічних процедур, використання зонда або катетера.
Протипоказання
- підвищена чутливість до феназопіридину та допоміжних компонентів препарату;
- порушення функції печінки;
- ниркова недостатність;
- анемія та метгемоглобінемія;
- період грудного вигодовування (безпека не встановлена);
- дитячий вік до 18 років.
З обережністю: дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; серцева недостатність; нервово-м'язові захворювання; вагітність; вік старше 65 років (відсутність досвіду застосування).
- порушення функції печінки;
- ниркова недостатність;
- анемія та метгемоглобінемія;
- період грудного вигодовування (безпека не встановлена);
- дитячий вік до 18 років.
З обережністю: дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; серцева недостатність; нервово-м'язові захворювання; вагітність; вік старше 65 років (відсутність досвіду застосування).
Особливі вказівки
Застосування феназопіридину для усунення симптомів дизурії внаслідок інфекції не повинно затримувати постановку діагнозу і початок патогенетичної терапії. Препарат слід застосовувати для симптоматичного полегшення болю, а не для заміни специфічної протимікробної терапії.
У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування феназопіридину може призводити до гемолізу еритроцитів і розвитку метгемоглобінемії.
При застосуванні феназопіридину можливе фарбування сечі (при лужній реакції) в темно-оранжевий або червонуватий колір і калових мас в оранжево-червоний колір.
Жовтуватий колір шкіри або склер може вказувати на накопичення феназопіридину внаслідок порушення функції нирок або передозування або прийому препарату більше 2 днів, що вимагає припинення прийому препарату.
Слід виключити носіння контактних лінз, оскільки феназопіридин може викликати фарбування контактних лінз.
Тривалість лікування феназопіридином не повинна перевищувати 2 днів.
2,3,6-триамінопіридин (один з метаболітів феназопіридину) в токсикологічних дослідженнях продемонстрував здатність пошкоджувати клітини поперечно-смугастих м'язів і кардіоміоцити. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні феназопіридину у пацієнтів із захворюванням серця і нервово-м'язовими захворюваннями.
Феназопіридин протипоказаний пацієнтам з будь-якими захворюваннями печінки.
Феназопіридин протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю. Слід мати на увазі можливість зниження функції нирок, пов'язаної з віком. Дані про застосування феназопіридину у пацієнтів старше 65 років, в т.ч. з порушенням функції нирок, відсутні.
Феназопіридин може викликати зміни результатів аналізів сечі, проведених колориметричними, фотометричними і флуориметричними методами (визначення кетонових тіл, порфіринів, уробіліногену).
При появі небажаних реакцій пацієнту необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Слід враховувати потенційну можливість розвитку такого побічного ефекту, як запаморочення. При появі запаморочення слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.
У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування феназопіридину може призводити до гемолізу еритроцитів і розвитку метгемоглобінемії.
При застосуванні феназопіридину можливе фарбування сечі (при лужній реакції) в темно-оранжевий або червонуватий колір і калових мас в оранжево-червоний колір.
Жовтуватий колір шкіри або склер може вказувати на накопичення феназопіридину внаслідок порушення функції нирок або передозування або прийому препарату більше 2 днів, що вимагає припинення прийому препарату.
Слід виключити носіння контактних лінз, оскільки феназопіридин може викликати фарбування контактних лінз.
Тривалість лікування феназопіридином не повинна перевищувати 2 днів.
2,3,6-триамінопіридин (один з метаболітів феназопіридину) в токсикологічних дослідженнях продемонстрував здатність пошкоджувати клітини поперечно-смугастих м'язів і кардіоміоцити. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні феназопіридину у пацієнтів із захворюванням серця і нервово-м'язовими захворюваннями.
Феназопіридин протипоказаний пацієнтам з будь-якими захворюваннями печінки.
Феназопіридин протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю. Слід мати на увазі можливість зниження функції нирок, пов'язаної з віком. Дані про застосування феназопіридину у пацієнтів старше 65 років, в т.ч. з порушенням функції нирок, відсутні.
Феназопіридин може викликати зміни результатів аналізів сечі, проведених колориметричними, фотометричними і флуориметричними методами (визначення кетонових тіл, порфіринів, уробіліногену).
При появі небажаних реакцій пацієнту необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Слід враховувати потенційну можливість розвитку такого побічного ефекту, як запаморочення. При появі запаморочення слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.
Побічні ефекти
Відповідно до класифікації ВООЗ небажані реакції представлені відповідно до частоти їх розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Передозування
Перевищення рекомендованої дози феназопіридину (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, а також у літніх пацієнтів) може призвести до підвищення його концентрації в сироватці крові і розвитку токсичних реакцій.
Симптоми: метгемоглобінемія (особливо у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), нефро- і гепатотоксичні прояви, а також посилення вираженості інших побічних дій препарату.
Лікування: відміна препарату, індукція блювання та інші заходи, спрямовані на виведення феназопіридину з організму, а також симптоматична терапія. Для усунення метгемоглобінемії та пов'язаних з нею симптомів доцільно в/в введення 1% розчину метиленового синього (1–2 мг/кг).
Симптоми: метгемоглобінемія (особливо у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), нефро- і гепатотоксичні прояви, а також посилення вираженості інших побічних дій препарату.
Лікування: відміна препарату, індукція блювання та інші заходи, спрямовані на виведення феназопіридину з організму, а також симптоматична терапія. Для усунення метгемоглобінемії та пов'язаних з нею симптомів доцільно в/в введення 1% розчину метиленового синього (1–2 мг/кг).
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні феназопіридин може збільшувати біодоступність ципрофлоксацину.
Відомості про взаємодію з іншими лікарськими препаратами відсутні.
При необхідності феназопіридин можна призначати спільно з протимікробними препаратами.
Відомості про взаємодію з іншими лікарськими препаратами відсутні.
При необхідності феназопіридин можна призначати спільно з протимікробними препаратами.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричневого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро коричневого кольору з білими вкрапленнями, на повітрі червоніє.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 100 мг. По 6, 7 або 10 табл. у контурній чарунковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 100 мг. По 6, 7 або 10 табл. у контурній чарунковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
