Хінідину сульфат
Quinidini sulfas
Аналоги (дженерики, синоніми)
Хінідин, Хінідин сірчанокислий, Колхіцин сірний, Квінідин сульфат, Конхіцин сірчанокислий
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Quinidini sulfatis 100 mg
D.t.d. № 10 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 10 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Антиаритмічне.
Фармакодинаміка
Антиаритмічний засіб класу IA. Пригнічуючи транспорт іонів натрію через швидкі натрієві канали клітинної мембрани кардіоміоцитів, знижує максимальну швидкість деполяризації (фаза 0), збільшує тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду. Знижує збудливість міокарда, автоматизм і провідність у передсердях, AV-вузлі, пучку Гіса та волокнах Пуркіньє. Має ваголітичну дію, зменшує скоротливу активність міокарда, може викликати зниження АТ, має м-холіноблокуючу дію.
Антиаритмічна дія пов'язана з наявністю в його молекулі третинної амідної групи. Негативний інотропний ефект є результатом пригнічення утворення енергії в мітохондріях. Зниження швидкості проведення збудження пов'язане з впливом на процес деполяризації. Пригнічення провідності під впливом хінідину проявляється на ЕКГ розширенням комплексу QRS, уповільнення реполяризації виражається у подовженні інтервалу QT. У токсичних дозах підвищує автоматизм волокон Пуркіньє.
Блокуючи м-холінорецептори, покращує AV-провідність.
У терапевтичних дозах має гіпотензивну дію за рахунок зниження тонусу периферичних судин (альфа-адреноблокуючий ефект) та негативного інотропного ефекту. Має місцевоподразнюючу дію. Має анальгезуючі та жарознижуючі ефекти, що пов'язано з пригнічуючим впливом на ЦНС.
Антиаритмічна дія пов'язана з наявністю в його молекулі третинної амідної групи. Негативний інотропний ефект є результатом пригнічення утворення енергії в мітохондріях. Зниження швидкості проведення збудження пов'язане з впливом на процес деполяризації. Пригнічення провідності під впливом хінідину проявляється на ЕКГ розширенням комплексу QRS, уповільнення реполяризації виражається у подовженні інтервалу QT. У токсичних дозах підвищує автоматизм волокон Пуркіньє.
Блокуючи м-холінорецептори, покращує AV-провідність.
У терапевтичних дозах має гіпотензивну дію за рахунок зниження тонусу периферичних судин (альфа-адреноблокуючий ефект) та негативного інотропного ефекту. Має місцевоподразнюючу дію. Має анальгезуючі та жарознижуючі ефекти, що пов'язано з пригнічуючим впливом на ЦНС.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо у вигляді хінідину сульфату Cmax активної речовини в плазмі досягається через 1-1,5 год, у вигляді хінідину глюконату - через 3-4 год. Зв'язування з білками - 70-80%. Метаболізується в печінці. Деякі метаболіти мають кардіотонічну активність. T1/2 - близько 6 год. Виводиться нирками, на 10-50% у незміненому вигляді. Виведення посилюється при кислій реакції сечі та зменшується при лужній реакції.
Спосіб застосування
Для дорослих:
При пароксизмальній тахікардичній формі миготіння передсердь хінідин призначають за наступною схемою: у перші 2–3 дні по 0,2 г 1 раз на день, на 3–4-й день дозу препарату збільшують до 0,2 г 3–4 рази на день, потім поступово додають по 0,2 г на день до загальної добової дози 1,2 г на день, всього на курс — до 20 г.
При необхідності можливе лікування і більшими дозами хінідину, збільшуючи дозу поступово: у 1-й день — по 0,1 г хінідину кожні 2 години 4–5 разів на день, 2-й день — по 0,15 г 6 разів на день кожні 2–2,5 години, 3-й і 4-й дні — по 0,25 г 6 разів на день, 5-й день — по 0,3 г 6 разів на день і далі при хорошій переносимості: на 6-й день — по 0,3 г 4 рази і 0,4 г 2 рази (2 г на добу).
Після зняття аритмії та досягнення покращення синусового ритму доза хінідину поступово знижується до підтримуючої, а саме по 0,03–0,05 г 2 рази на день.
Лікування хінідином поєднують, залежно від характеру захворювання серця, з підшкірним введенням камфори, внутрішньо — заспокійливими засобами (препарати брому та ін.), вітаміном C, вітаміном B1; перед курсом лікування хінідином рекомендується призначати препарати наперстянки.
При необхідності можливе лікування і більшими дозами хінідину, збільшуючи дозу поступово: у 1-й день — по 0,1 г хінідину кожні 2 години 4–5 разів на день, 2-й день — по 0,15 г 6 разів на день кожні 2–2,5 години, 3-й і 4-й дні — по 0,25 г 6 разів на день, 5-й день — по 0,3 г 6 разів на день і далі при хорошій переносимості: на 6-й день — по 0,3 г 4 рази і 0,4 г 2 рази (2 г на добу).
Після зняття аритмії та досягнення покращення синусового ритму доза хінідину поступово знижується до підтримуючої, а саме по 0,03–0,05 г 2 рази на день.
Лікування хінідином поєднують, залежно від характеру захворювання серця, з підшкірним введенням камфори, внутрішньо — заспокійливими засобами (препарати брому та ін.), вітаміном C, вітаміном B1; перед курсом лікування хінідином рекомендується призначати препарати наперстянки.
Показання
- Тривалі напади пароксизмальної тахікардії.
- Пароксизми миготливої аритмії та тріпотіння передсердь, стійка миготлива аритмія.
- Екстрасистолія.
- Пароксизми миготливої аритмії та тріпотіння передсердь, стійка миготлива аритмія.
- Екстрасистолія.
Протипоказання
- підвищена індивідуальна чутливість до препарату
- декомпенсація серцево-судинної системи
- всі форми серцевого блоку
- пошкодження міокарда,
- вагітність.
- декомпенсація серцево-судинної системи
- всі форми серцевого блоку
- пошкодження міокарда,
- вагітність.
Особливі вказівки
З обережністю слід застосовувати при шлуночковій тахіаритмії, що супроводжується подовженням інтервалу QT, при хронічній серцевій недостатності II-III стадії, AV-блокаді I ступеня, СССУ, при артеріальній гіпотензії, бронхіальній астмі, емфіземі, тиреотоксикозі, гіпокаліємії, гострих інфекційних захворюваннях, тромбоцитопенії, гіперплазії передміхурової залози, закритокутовій глаукомі, печінковій недостатності, псоріазі, хронічній нирковій недостатності.
Пацієнтам з міокардитом або іншими важкими захворюваннями міокарда при застосуванні хінідину потрібен постійний контроль лікаря. Перед застосуванням хінідину слід вжити заходів, спрямованих на корекцію симптомів серцевої недостатності та гіпокаліємії, оскільки зниження внутрішньоклітинної концентрації калію послаблює фармакологічні ефекти хінідину.
У процесі лікування необхідний систематичний контроль показників гемодинаміки, ЕКГ (інтервали QT і PQ, комплекс QRS), картини периферичної крові.
Пацієнтам з міокардитом або іншими важкими захворюваннями міокарда при застосуванні хінідину потрібен постійний контроль лікаря. Перед застосуванням хінідину слід вжити заходів, спрямованих на корекцію симптомів серцевої недостатності та гіпокаліємії, оскільки зниження внутрішньоклітинної концентрації калію послаблює фармакологічні ефекти хінідину.
У процесі лікування необхідний систематичний контроль показників гемодинаміки, ЕКГ (інтервали QT і PQ, комплекс QRS), картини периферичної крові.
Побічні ефекти
- інтоксикація хінідином, ознаками якої є шлуночкова тахікардія, порушення атріовентрикулярної провідності, нудота, блювання, пронос, алергічні реакції
- в окремих випадках — фібриляція передсердь.
- в окремих випадках — фібриляція передсердь.
Передозування
Симптоми: пригнічення серцевої діяльності, тріпотіння передсердь з шлуночковою тахікардією, можливий хінідиновий шок (асистолія та важкі порушення ритму шлуночків), зниження АТ, диплопія, запаморочення, дзвін у вухах, втрата слуху.
Лікування: при недавньому прийомі препарату — промивання шлунка або індукція блювання; кисень, гіпертензивні засоби, препарати, що підкислюють сечу, ІВЛ, електрокардіостимуляція, в/в введення рідин, гемодіаліз.
Лікування: при недавньому прийомі препарату — промивання шлунка або індукція блювання; кисень, гіпертензивні засоби, препарати, що підкислюють сечу, ІВЛ, електрокардіостимуляція, в/в введення рідин, гемодіаліз.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з антиаритмічними засобами (особливо класів I і II) можливе адитивне кардіодепресивне дію.
При одночасному застосуванні можливе зменшення ефективності антихолінестеразних засобів; з препаратами калію - можливе посилення дії хінідину.
При одночасному застосуванні з протисудомними засобами (в т.ч. з фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном) можливе зменшення концентрації хінідину в плазмі крові та зниження його ефективності, ймовірно, внаслідок індукції метаболізму хінідину в печінці під впливом протисудомних засобів.
При одночасному застосуванні з проносними засобами можливе зменшення концентрації хінідину в плазмі крові та зменшення його ефективності; зі засобами, що алкалізують сечу (в т.ч. з натрію гідрокарбонатом, ацетазоламідом) підвищується ймовірність розвитку токсичних ефектів хінідину.
При одночасному застосуванні посилюється дія засобів, що блокують нервово-м'язову передачу.
При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами зменшується виведення з організму дезипраміну, іміпраміну, нортриптиліну, триміпраміну, що призводить до підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Виникає ризик розвитку токсичних реакцій.
При одночасному застосуванні з амілоридом зменшується ефективність хінідину; з аміодароном - збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину і виникає ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Підвищується концентрація хінідину в плазмі крові і посилюються його побічні ефекти.
При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою описаний випадок збільшення часу кровотечі, появи петехій і кровотечі з ШКТ.
При одночасному застосуванні з варфарином посилюється антикоагулянтна дія варфарину; з верапамілом - знижується кліренс хінідину, підвищується його концентрація в плазмі крові і зростає ризик розвитку побічних ефектів. Спостерігалися випадки розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація галоперидолу в плазмі крові і зростає ризик розвитку побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з гідроксизином виникає ризик розвитку важких порушень серцевого ритму; з декстрометорфаном - підвищується концентрація декстрометорфану в плазмі крові внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці під впливом хінідину.
При одночасному застосуванні з дигоксином збільшується концентрація дигоксину в сироватці крові; з дизопірамідом - можливе деяке підвищення концентрації хінідину в плазмі крові, адитивне збільшення інтервалу QT.
При одночасному застосуванні з дикумаролом повідомляється про зменшення його ефективності; з ітраконазолом, кетоконазолом - можливе підвищення концентрації хінідину в плазмі крові; з кодеїном - зменшується анальгезуюча дія кодеїну; з метоклопрамідом - можливе зміна концентрації хінідину в плазмі крові; з мефлохіном - збільшення інтервалу QT.
При одночасному застосуванні з ніфедипіном можливе зміна концентрацій у плазмі крові хінідину та ніфедипіну.
При одночасному застосуванні з преніламіном посилюється негативна інотропна дія і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".
При одночасному застосуванні з пропранололом хінідин інгібує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу і зниження кліренсу. Можливе посилення бета-адреноблокуючої дії, ортостатична гіпотензія.
При одночасному застосуванні хінідин інгібує метаболізм пропафенону в печінці у осіб з високим рівнем метаболізму, що призводить до значного підвищення його концентрації в плазмі крові. При цьому ефективність пропафенону не змінюється, оскільки продукція його активного метаболіту (5-гідроксипропафенону) одночасно зменшується в 2 рази.
Хінідин підвищує бета-блокуючі ефекти пропафенону у осіб з високим рівнем метаболізму в печінці, оскільки тільки вихідна активна речовина, а не метаболіти, має бета-блокуючу активність.
При одночасному застосуванні з ранітидином описаний випадок розвитку бігемінії; з рифампіцином - значно зменшується концентрація хінідину в плазмі крові і знижується його ефективність; з флувоксаміном - можливе інгібування метаболізму хінідину і зменшення його кліренсу.
При одночасному застосуванні з еритроміцином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові і незначно збільшується інтервал QT. Описаний випадок розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует" у пацієнта похилого віку.
При одночасному застосуванні з цизапридом значно збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії, ризик розвитку шлуночкової аритмії (в т.ч. типу "пірует").
При одночасному застосуванні з циметидином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові, виникає ризик посилення побічних реакцій.
При одночасному застосуванні можливе зменшення ефективності антихолінестеразних засобів; з препаратами калію - можливе посилення дії хінідину.
При одночасному застосуванні з протисудомними засобами (в т.ч. з фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном) можливе зменшення концентрації хінідину в плазмі крові та зниження його ефективності, ймовірно, внаслідок індукції метаболізму хінідину в печінці під впливом протисудомних засобів.
При одночасному застосуванні з проносними засобами можливе зменшення концентрації хінідину в плазмі крові та зменшення його ефективності; зі засобами, що алкалізують сечу (в т.ч. з натрію гідрокарбонатом, ацетазоламідом) підвищується ймовірність розвитку токсичних ефектів хінідину.
При одночасному застосуванні посилюється дія засобів, що блокують нервово-м'язову передачу.
При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами зменшується виведення з організму дезипраміну, іміпраміну, нортриптиліну, триміпраміну, що призводить до підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Виникає ризик розвитку токсичних реакцій.
При одночасному застосуванні з амілоридом зменшується ефективність хінідину; з аміодароном - збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину і виникає ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Підвищується концентрація хінідину в плазмі крові і посилюються його побічні ефекти.
При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою описаний випадок збільшення часу кровотечі, появи петехій і кровотечі з ШКТ.
При одночасному застосуванні з варфарином посилюється антикоагулянтна дія варфарину; з верапамілом - знижується кліренс хінідину, підвищується його концентрація в плазмі крові і зростає ризик розвитку побічних ефектів. Спостерігалися випадки розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація галоперидолу в плазмі крові і зростає ризик розвитку побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з гідроксизином виникає ризик розвитку важких порушень серцевого ритму; з декстрометорфаном - підвищується концентрація декстрометорфану в плазмі крові внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці під впливом хінідину.
При одночасному застосуванні з дигоксином збільшується концентрація дигоксину в сироватці крові; з дизопірамідом - можливе деяке підвищення концентрації хінідину в плазмі крові, адитивне збільшення інтервалу QT.
При одночасному застосуванні з дикумаролом повідомляється про зменшення його ефективності; з ітраконазолом, кетоконазолом - можливе підвищення концентрації хінідину в плазмі крові; з кодеїном - зменшується анальгезуюча дія кодеїну; з метоклопрамідом - можливе зміна концентрації хінідину в плазмі крові; з мефлохіном - збільшення інтервалу QT.
При одночасному застосуванні з ніфедипіном можливе зміна концентрацій у плазмі крові хінідину та ніфедипіну.
При одночасному застосуванні з преніламіном посилюється негативна інотропна дія і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".
При одночасному застосуванні з пропранололом хінідин інгібує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу і зниження кліренсу. Можливе посилення бета-адреноблокуючої дії, ортостатична гіпотензія.
При одночасному застосуванні хінідин інгібує метаболізм пропафенону в печінці у осіб з високим рівнем метаболізму, що призводить до значного підвищення його концентрації в плазмі крові. При цьому ефективність пропафенону не змінюється, оскільки продукція його активного метаболіту (5-гідроксипропафенону) одночасно зменшується в 2 рази.
Хінідин підвищує бета-блокуючі ефекти пропафенону у осіб з високим рівнем метаболізму в печінці, оскільки тільки вихідна активна речовина, а не метаболіти, має бета-блокуючу активність.
При одночасному застосуванні з ранітидином описаний випадок розвитку бігемінії; з рифампіцином - значно зменшується концентрація хінідину в плазмі крові і знижується його ефективність; з флувоксаміном - можливе інгібування метаболізму хінідину і зменшення його кліренсу.
При одночасному застосуванні з еритроміцином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові і незначно збільшується інтервал QT. Описаний випадок розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует" у пацієнта похилого віку.
При одночасному застосуванні з цизапридом значно збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії, ризик розвитку шлуночкової аритмії (в т.ч. типу "пірует").
При одночасному застосуванні з циметидином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові, виникає ризик посилення побічних реакцій.
Лікарська форма
Желатинові капсули, що містять по 0,05 г (50 мг) хінідину сульфату. Порошки (0,05).
