Оксацилін

Антибактеріальне, бактерицидне.

Бактерицидний антибіотик з групи напівсинтетичних пеніцилінів, стійкий до дії пеніцилінази. Блокує синтез клітинної стінки бактерій за рахунок порушення пізніх етапів синтезу пептидоглікану (перешкоджає утворенню пептидних зв'язків за рахунок інгібування транспептидази), викликає лізис ділячихся бактеріальних клітин.

Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus spp. (в т.ч. продукуючих пеніциліназу), Streptococcus spp., в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis, анаеробних спороутворюючих паличок, грамнегативних коків (Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis), Actinomyces spp., Treponema spp.

Неактивний щодо більшості грамнегативних бактерій, рикетсій, вірусів, найпростіших, грибів.

Резистентність

Механізм резистентності: резистентність до антибіотиків пеніцилінового ряду може бути пов'язана з руйнуванням бета-лактамного кільця бета-лактамазою, зменшенням спорідненості антибіотика до мішені або зниженням його проникнення в бактерію. Перехресна резистентність: розвиток резистентності до оксациліну передбачає набуття бактеріальної стійкості також до всіх інших бета-лактамних антибіотиків за винятком препаратів, активних щодо метицилін-резистентного S. aureus.

Після прийому всередину швидко і повністю всмоктується з ШКТ. Стійкий в слабокислому середовищі. Прийом їжі знижує всмоктування оксациліну. Зв'язування з білками плазми крові становить 93%. Cmax після в/м введення досягається через 1-2 год і швидко зменшується через 4 год. При парентеральному введенні в крові досягаються вищі концентрації, ніж при прийомі всередину. У плевральній рідині виявляється в концентрації, що досягає 10%, синовіальній і асцитичній рідини - 50%, жовчі - 5-8% щодо його концентрації в сироватці крові. Не проникає через непошкоджений ГЕБ, при запаленні менінгеальних оболонок проникнення посилюється. Проникає через плацентарний бар'єр, виявляється в грудному молоці. Близько 20-30% після прийому всередину і більше 40% після в/м введення швидко виводиться з сечею. Оксацилін також виводиться з жовчю. T1/2 - 30 хв.

Для дорослих:

Для дітей:

- Лікування інфекційних захворювань, викликаних чутливими до оксациліну стафілококами, продукуючими пеніциліназу, включаючи інфекції шкіри і підшкірних тканин, кісток і суглобів, інфекції сечовивідних шляхів, менінгіт, бактеремію.

- Лікування інфекційного ендокардиту нативного клапана, викликаного чутливими до оксациліну стафілококами у поєднанні з гентаміцином або без нього.

Лікування інфекційного ендокардиту протезованого клапана, викликаного чутливими до оксациліну Staphylococcus spp. у поєднанні з рифампіцином і гентаміцином.

Рекомендується проводити встановлення мікробіологічного діагнозу з виділенням збудника і визначенням його чутливості до оксациліну.

Лікування оксациліном може бути розпочато до отримання результатів тесту на чутливість при підозрі на наявність інфекції у пацієнта, викликаної продукуючими пеніциліназу Staphylococcus spp.

При емпіричному застосуванні оксациліну слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретному географічному регіоні.

Гіперчутливість, в тому числі до інших бета-лактамних антибіотиків.

З обережністю
Алергічні реакції в анамнезі і/або бронхіальна астма, хронічна ниркова недостатність (ХНН), ентероколіт на тлі застосування антибіотиків (в анамнезі).

До отримання результатів тесту на чутливість оксацилін може бути використаний для початкової терапії в випадках підозри на сприйнятливу стафілококову інфекцію. Лікування оксациліном слід негайно припинити, якщо за результатами мікробіологічного тестування показано, що інфекція викликана патогеном, відмінним від продукуючого пеніциліназу Staphylococcus spp. Оксацилін не слід використовувати для лікування інфекцій, викликаних мікроорганізмами, чутливими до пеніциліну G.

Тривале або повторне застосування оксациліну може призвести до швидкого зростання резистентної мікрофлори, розвитку суперинфекцій, що вимагає відповідної зміни антибактеріальної терапії. Для зниження розвитку резистентних бактерій і підтримання ефективності оксациліну та інших антибактеріальних препаратів оксацилін слід використовувати тільки для лікування або профілактики інфекцій, які підтверджені, або є незаперечні докази чутливості бактерій.

Реакції гіперчутливості
Перед початком терапії оксациліном необхідно виключити наявність у пацієнта гіперчутливості до препаратів пеніцилінового і цефалоспоринового ряду.
Тяжкі і іноді смертельні реакції гіперчутливості (анафілактичний шок з колапсом) мали місце у пацієнтів, які отримували оксацилін. Частота анафілактичного шоку у всіх пацієнтів, пролікованих оксациліном, варіювала від 0,015% до 0,04%. Анафілактичний шок зі смертельним наслідком траплявся приблизно у 0,002% пацієнтів, які пройшли лікування. Хоча анафілаксія частіше зустрічається після парентерального введення, смертельні наслідки були виявлені у пацієнтів, які отримували пероральні пеніциліни. У пацієнтів, які мають підвищену чутливість до пеніцилінів, можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. При прийомі пеніциліну описані тяжкі, іноді летальні (анафілактоїдні) реакції підвищеної чутливості. Розвиток подібних реакцій ймовірніше у осіб з гіперчутливістю до бета-лактамних антибіотиків в анамнезі.
Слід з обережністю призначати оксацилін пацієнтам з алергічним діатезом і астмою в анамнезі.
Також з обережністю слід призначати пацієнтам з мононуклеозом і гострою лімфатичною лейкемією у зв'язку з підвищеним ризиком еритематозної шкірної висипки.

Діарея
При виникненні діареї під час або після лікування оксациліном, необхідно виключити коліт, в тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування оксациліну необхідно припинити в разі тяжкого і/або з домішкою крові проносу і провести відповідну терапію. При відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.
При лікуванні легкої діареї на тлі курсового лікування слід уникати протидіарейних препаратів, що знижують перистальтику кишечника; можна використовувати каолін або аттапульгітсодержащі протидіарейні засоби. При тяжкій діареї необхідно звернутися до лікаря.
Про діарею, асоційовану з Clostridium difficile (ДАСД), яка може змінюватися в залежності від тяжкості захворювання: від легкої діареї до смертельного коліту, повідомляється при призначенні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи оксацилін. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору кишечника, що призводить до розвитку ДАСД. Clostridium difficile виробляє токсини А і В, які сприяють розвитку ДАСД. Гіпертоксини, які продукуються стійкими до антибактеріальної терапії штамами Clostridium difficile, викликають підвищену захворюваність і смертність, і можуть призводити до колектомії. ДАСД повинна розглядатися у всіх пацієнтів, які звертаються з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно проводити ретельний анамнез, так як були повідомлення про ДАСД через більше двох місяців після лікування антибактеріальними препаратами. При підозрі або підтвердженні ДАСД під час триваючої терапії оксациліном, призначення препарату повинно бути припинено і повинно бути призначено відповідне лікування: відновлення водно-електролітного балансу, прийом білкових добавок і антибіотиків, хірургічне лікування.

Порушення функції нирок
У пацієнтів зі зниженим діурезом, які приймають оксацилін (переважно парентерально), існує можливість розвитку кристалурії. При прийомі оксациліну у високих дозах рекомендується приймати достатню кількість рідини для підтримання адекватного діурезу і зменшення ймовірності утворення кристалів оксациліну.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок, швидкість виведення оксациліну буде знижена в залежності від ступеня цього порушення і, відповідно, необхідно буде зменшити загальну добову дозування оксациліну.
У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок слід збільшити інтервал між прийомами доз.
При будь-якому порушенні функції нирок або при підозрі на неї, необхідно знижувати загальну дозу оксациліну і контролювати його рівень в крові, щоб уникнути можливих нейротоксичних реакцій.

Застосування у дітей
Через недостатньо розвинену функцію нирок у дітей оксацилін може не повністю виводитися з організму, що супроводжується аномально високими його рівнями в крові. У цьому випадку необхідна корекція дозування оксациліну з періодичним контролем його рівня в крові. У всіх дітей, які приймають пеніциліни, слід пильно стежити за клінічними і лабораторними ознаками токсичних або побічних ефектів. При курсовому лікуванні повинні бути прийняті заходи обережності у недоношених дітей і протягом неонатального періоду: проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки і нирок.

Застосування у осіб похилого віку
Проведені клінічні дослідження оксациліну не виявили достовірних відмінностей у клінічній ефективності між пацієнтами різних вікових груп: у віці 65 років і молодими пацієнтами. Однак, в цілому підбір дози для пацієнтів похилого віку, які характеризуються більшою частотою зниження функції печінки, нирок і серцево-судинної системи, повинен бути більш обережним: зазвичай слід починати лікування оксациліном з нижньої межі добової дозування.
При внутрішньовенному введенні, особливо у пацієнтів похилого віку, слід дотримуватися обережності через можливість розвитку тромбофлебіту.

Під час тривалої терапії оксациліном слід періодично контролювати стан функцій органів кровотворення, печінки і нирок.

До початку терапії необхідно провести загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою і, принаймні, проводити її щотижня в ході лікування.
Слід проводити також періодичний аналіз сечі, якщо значення вмісту азоту, сечовини і креатиніну в крові стали підвищеними під час терапії оксациліном.
Слід періодично проводити аналіз значення активності ACT і АЛТ під час лікування оксациліном для моніторингу можливих порушень функції печінки.

При лікуванні пацієнтів з бактеремією можливий розвиток реакції бактеріолізу (реакція Яриша-Герксгеймера).
У період вагітності і грудного вигодовування призначають тільки за «життєвими» показаннями.

Інфекції та інвазії:
Псевдомембранозний ентероколіт; кандидоз слизових оболонок, суперинфекція (особливо у пацієнтів з хронічними захворюваннями або зниженою резистентністю організму).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Анемія, включаючи гемолітичну анемію, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, збільшення протромбінового часу, тромбоцитопенічна пурпура.

Порушення з боку імунної системи:
В окремих випадках — анафілактичний шок.

Психічні розлади:
Збудження, тривожність, безсоння, сплутаність свідомості, зміна поведінки, депресія.

Порушення з боку нервової системи:
Атаксія, периферична нейропатія, гіперкінези, головний біль, запаморочення, судомні реакції.
Нейротоксичні реакції, аналогічні тим, які спостерігаються при застосуванні пеніциліну G, можуть виникнути при застосуванні великих внутрішньовенних доз оксациліну, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Порушення з боку серця:
Тахікардія.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Бронхоспазм, утруднене дихання.

Шлунково-кишкові порушення:
Дисбактеріоз, нудота, блювання, діарея, стоматит, глосит.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Гепатотоксична дія — частіше розвивається при призначенні в дозі вище 6 г/добу (гіпертермія, нудота, блювання, жовтушність склер або шкіри, підвищення активності «печінкових» трансаміназ).

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:
Шкірний свербіж, кропив'янка, рідше — ангіоневротичний набряк; гострий генералізований екзантематозний пуст)

Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини:
Рідко — болі в суглобах.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:
Рідко — гломерулонефрит і інтерстиціальний нефрит; прояви цієї реакції можуть включати: висип, лихоманка, еозинофілія, гематурія, протеїнурія і ниркова недостатність; кристалурія.

Загальні порушення та реакції в місці введення:
Рідко — лихоманка; при внутрішньовенному введенні — тромбофлебіт.

Ознаки і симптоми передозування оксациліну схожі з несприятливими реакціями, які описані в розділі «Побічна дія». При появі цих ознак або симптомів необхідно припинити використання препарату, вжити необхідних заходів і призначити симптоматичне лікування.

При хронічному передозуванні можливі масивні кровотечі внаслідок тяжкої супресії кісткового мозку, розвиток небезпечних для життя інфекцій, прояв нейротоксичності.
Оскільки ефективних антидотів немає, проводять допоміжні заходи (гемотрансфузія, антибіотикотерапія).

При одночасному застосуванні з тетрациклінами відзначається зменшення бактерицидної дії оксациліну.
Поєднання ампіциліну або бензилпеніциліну з оксациліном є раціональним, оскільки останній, пригнічуючи активність пеніцилінази, зменшує тим самим руйнування ампіциліну і бензилпеніциліну. Спектр дії при такому поєднанні стає ширшим.

Антациди і проносні засоби зменшують абсорбцію оксациліну з ШКТ.
Не рекомендується призначати оксацилін одночасно з бактеріостатичними антибіотиками (зниження ефективності).

Препарати, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію оксациліну в крові.
Оксацилін підвищує токсичність метотрексату (конкуренція за канальцеву секрецію).

При одночасному застосуванні може знадобитися збільшення доз кальцію фолінату (антидот антагоністів фолієвої кислоти) і більш тривале його застосування.
Необхідно уникати спільного застосування з іншими препаратами, що мають гепатотоксичну дію.

У вигляді флакончиків з порошком, призначеним для розведення і введення в організм людини за допомогою різних ін'єкцій. 

У вигляді таблеток, призначених для прийому всередину.

Примітно, що до складу медикаменту не входять допоміжні речовини, їх можна виявити тільки в таблетованій формі

Рекомендується зберігати медикамент при кімнатній температурі, в темному місці, подалі від променів сонця і джерел тепла, дітей і тварин.