Орцепол ВМ

Протимікробний, протипротозойний.

Фармакологічна дія комбінації орнідазол + ципрофлоксацин обумовлена властивостями вхідних у його склад діючих компонентів орнідазолу (похідне 5-нітроімідазолу) і ципрофлоксацину (похідне фторхінолону II покоління).

Орнідазол ефективний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), а також деяких анаеробних бактерій, таких як Bacteroides spp. і Clostridium spp., Fusobacterium spp., і анаеробних коків Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp.

Ципрофлоксацин являє собою синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Ципрофлоксацин має активність in vitro щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Бактерицидна дія ципрофлоксацину здійснюється шляхом інгібування бактеріальних топоізомераз II типу (топоізомераза II (ДНК-гіраза) і топоізомераза IV), які необхідні для реплікації, транскрипції, репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК.

Механізми резистентності
Резистентність in vitro до ципрофлоксацину часто обумовлена точковими мутаціями бактеріальних топоізомераз і ДНК-гірази і розвивається повільно шляхом багатоступеневих мутацій. Одиничні мутації можуть призводити скоріше до зниження чутливості, ніж до розвитку клінічної стійкості, однак множинні мутації в основному призводять до розвитку клінічної резистентності до ципрофлоксацину і перехресної резистентності до ЛЗ хінолонового ряду. Резистентність до ципрофлоксацину, як і до багатьох інших антибіотиків, може формуватися в результаті зниження проникності клітинної стінки бактерій (як це часто відбувається у випадку Pseudomonas aeruginosa) і/або активації виведення з мікробної клітини (ефлюкс). Повідомляється про розвиток резистентності, обумовленої локалізованим на плазмідах кодуючим геном Qnr. Механізми резистентності, які призводять до інактивації пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів і тетрациклінів, ймовірно, не порушують антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Мікроорганізми, резистентні до антибіотиків цих груп, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину. Мінімальна бактерицидна концентрація зазвичай не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію більше ніж у 2 рази.

In vitro була продемонстрована активність ципрофлоксацину щодо наступних чутливих штамів мікроорганізмів.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus (метицилінчутливі), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Moraxella catarrhalis, Brucella spp., Neisseria meningitidis, Citrobacter koseri, Pasteurella spp., Francisella tularensis, Salmonella spp., Haemophilus ducreyi, Shigella spp., Haemophilus influenzae, Vibrio spp., Legionella spp., Yersinia pestis.

Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus spp.

Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.

Була продемонстрована варіююча ступінь чутливості до ципрофлоксацину для наступних мікроорганізмів: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia. Campylobacter spp., Citrobacter freundii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.

Вважається, що природною резистентністю до ципрофлоксацину володіють Staphylococcus aureus (метицилінрезистентний), Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces spp., Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes).

Всмоктування
Орнідазол. Після прийому всередину орнідазол швидко всмоктується в ШКТ, всмоктування в середньому становить 90%. Сmах орнідазолу в плазмі крові відзначається через 3 год після прийому.

Ципрофлоксацин. Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко всмоктується переважно в тонкій кишці. Сmax ципрофлоксацину в плазмі крові досягається через 1–2 год. Біодоступність становить близько 70–80%. Значення Сmах в плазмі крові і AUC зростають пропорційно дозі.

Розподіл
Орнідазол. Зв'язування орнідазолу з білками плазми крові становить близько 13%. Орнідазол проникає в грудне молоко і більшість тканин, спинномозкову рідину, інші рідини організму, проходить через ГЕБ і плаценту. Концентрації орнідазолу в плазмі крові знаходяться в діапазоні 6–36 мг/л, тобто на рівні, що вважається оптимальним для різних показань до застосування. Після багаторазового застосування 500 або 1000 мг орнідазолу здоровими добровольцями через кожні 12 год коефіцієнт кумуляції був рівний 1,5–2,5.

Ципрофлоксацин. Зв'язок ципрофлоксацину з білками плазми крові становить 20–30%; активна речовина присутня в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно розподіляється в тканинах і рідинах організму. Vd в організмі становить 2–3 л/кг. Концентрація ципрофлоксацину в тканинах значно перевищує концентрацію в сироватці крові.

Метаболізм
Орнідазол метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окислення і глюкуронування з утворенням в основному 2-гідроксиметил- і альфа-гідроксиметилметаболітів. Обидва метаболіти менш активні щодо Trichomonas vaginalis і анаеробних бактерій, ніж незмінений орнідазол.

Ципрофлоксацин біотрансформується в печінці. У крові можуть виявлятися чотири метаболіти ципрофлоксацину в невеликих концентраціях: діетилципрофлоксацин (M1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (М3), формилципрофлоксацин (М4), три з яких (M1–М3) проявляють антибактеріальну активність in vitro, порівнянну з антибактеріальною активністю налідиксової кислоти. Антибактеріальна активність in vitro метаболіту M4, присутнього в меншій кількості, більше відповідає активності норфлоксацину.

Виведення
Орнідазол. Т1/2 становить близько 13 год. Після одноразового застосування 85% від прийнятої дози виводиться протягом перших 5 днів, головним чином у вигляді метаболітів: 60–70% нирками і 20–25% кишечником. У незміненому вигляді виводиться нирками (4%). Кумулює.

Ципрофлоксацин виводиться з організму переважно нирками шляхом КФ і канальцевої секреції; незначна кількість — через ШКТ. Нирковий кліренс становить 0,18–0,3 л/год/кг, загальний — 0,48–0,6 л/год/кг. Приблизно 1% введеної дози виводиться з жовчю. У жовчі ципрофлоксацин присутній у високих концентраціях. У пацієнтів з незміненою функцією нирок T1/2 становить зазвичай 3–5 год. При порушенні функції нирок T1/2 збільшується.

Особливі групи пацієнтів
Порушення функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2 орнідазолу довше (22 в порівнянні з 14 год), а кліренс нижчий (35 в порівнянні з 51 мл/хв) у порівнянні зі здоровими людьми. Інтервал дозування орнідазолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю повинен бути подвоєний.

Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок фармакокінетика орнідазолу не змінюється, тому корекції дози не потрібно. Орнідазол виводиться під час гемодіалізу. Перед початком проведення гемодіалізу необхідно прийняти додатково орнідазол (50% від призначеної дози)

Для дорослих:

Змішані бактеріальні інфекції, викликані чутливими грампозитивними і грамнегативними мікроорганізмами, в комбінації з анаеробними мікроорганізмами і/або найпростішими: інфекційно-запальні захворювання органів черевної порожнини і жовчовивідних шляхів, нирок (пієлонефрит) і/або ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, статевих органів і органів малого таза (аднексит, простатит, епідидиміт).

При застосуванні комбінації орнідазол + ципрофлоксацин слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних ЛЗ, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретному регіоні.

- тяжка печінкова недостатність;
- ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв);
- органічні захворювання ЦНС;
- патологічні зміни крові і аномалії клітин крові;
- вагітність;
- період грудного вигодовування;
- вік до 18 років;
- одночасне застосування з тизанідином через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов'язані з підвищенням концентрації тизанідину в плазмі крові;
- підвищена індивідуальна чутливість до орнідазолу або іншим похідним нітроімідазолу, ципрофлоксацину, іншим препаратам з групи фторхінолонів, а також допоміжним речовинам препарату.

З обережністю:
- при захворюваннях ЦНС (епілепсія, зниження порога судомної готовності або судомні напади в анамнезі, виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, розсіяний склероз);
- психічні захворювання (депресія, психоз);
- печінкова недостатність середньої і легкої ступеня тяжкості;
- ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;
- підвищений ризик подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу "пірует" (наприклад, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії));
- одночасне застосування лікарських препаратів, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритмічні IA і III класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
- одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP1А2 (в т.ч. теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін, агомелатин);
- одночасне застосування препаратів літію;
- міастенія gravis;
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
- застосування у пацієнтів похилого віку;
- алкоголізм;
- у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном.

При лікуванні орнідазолом у високих дозах або тривалості лікування протягом 10 днів рекомендується регулярний лабораторний і клінічний моніторинг.

При лікуванні трихомоніазу слід проводити одночасне лікування статевих партнерів.

Слід дотримуватися обережності у пацієнтів із захворюваннями ЦНС, наприклад, з розсіяним склерозом.

У пацієнтів, які отримують терапію препаратами літію, необхідно контролювати концентрацію літію, електролітів і креатиніну в плазмі крові під час лікування орнідазолом.

Існує певний ризик у пацієнтів з ураженнями печінки, головного мозку, які зловживають алкоголем.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, спостерігається скорочення Т1/2. Може знадобитися корекція дози препарату (додаткова доза орнідазолу до або після гемодіалізу).

Ефект інших лікарських засобів може посилюватися або послаблюватися в період застосування препарату.

У пацієнтів, які мають захворювання, викликані Candida spp., може спостерігатися погіршення перебігу даного захворювання.

Тяжкі інфекції, стафілококові інфекції та інфекції, обумовлені грампозитивними і анаеробними бактеріями

При лікуванні тяжких інфекцій, стафілококових інфекцій та інфекцій, обумовлених анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Інфекції, обумовлені Streptococcus pneumoniae

Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати для лікування інфекцій, викликаних Streptococcus pneumoniae, через його обмежену ефективність щодо збудника.

Інфекції статевих шляхів

При генітальних інфекціях, ймовірно викликаних штамами Neisseria gonorrhoeae, стійкими до фторхінолонів, слід враховувати інформацію про локальну резистентність до ципрофлоксацину і підтверджувати чутливість збудника лабораторними тестами.

Інфекції сечовивідних шляхів

Резистентність до фторхінолонів Escherichia coli, найбільш поширеного патогенного мікроорганізму, що викликає інфекції сечовивідних шляхів, варіює в залежності від регіону РФ. При призначенні рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Порушення з боку серця

Ципрофлоксацин впливає на подовження інтервалу QT. Враховуючи, що для жінок характерна більша середня тривалість інтервалу QT порівняно з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. У пацієнтів похилого віку також відзначається підвищена чутливість до дії препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати препарат в комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів IA і III, трициклічними антидепресантами, макролідами і антипсихотичними препаратами), або у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу "пірует" (наприклад, з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, некорельованим дисбалансом електролітів, таким як гіпокаліємія або гіпомагніємія, а також з такими захворюваннями серця, як серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Гіперчутливість

Іноді вже після прийому першої дози може розвинутися гіперчутливість до препарату, в т.ч. алергічні реакції, про що пацієнту слід негайно повідомити лікаря. У рідкісних випадках після першого застосування можуть виникнути анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку. У цих випадках застосування препарату слід негайно припинити і провести відповідне лікування.

ШКТ

При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином тяжкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування (ванкоміцин всередину в дозі 250 мг 4 рази/добу). У даній ситуації протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишечника.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину відзначалися випадки некрозу печінки і загрозливої для життя печінкової недостатності. При наявності наступних ознак захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж, біль у животі, прийом препарату слід припинити.

У пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин і перенесли захворювання печінки, може спостерігатися тимчасове підвищення активності печінкових трансаміназ і ЩФ або холестатична жовтяниця.

Опорно-руховий апарат

Пацієнтам з тяжкою міастенією слід застосовувати ципрофлоксацин з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів. При перших ознаках тендиніту (болісний набряк в області суглоба, запалення) застосування препарату слід припинити, виключити фізичні навантаження, оскільки існує ризик розриву сухожилля, а також проконсультуватися з лікарем.

При прийомі ципрофлоксацину можуть відзначатися випадки тендиніту і розриву сухожиль (переважно ахіллового сухожилля) іноді двосторонньо, вже протягом перших 48 год після початку терапії. Запалення і розрив сухожилля можуть виникнути навіть через кілька місяців після припинення лікування ципрофлоксацином. У пацієнтів похилого віку і у пацієнтів з захворюваннями сухожиль, які одночасно отримують лікування ГКС, існує підвищений ризик виникнення тендинопатії. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на захворювання сухожиль, пов'язані з прийомом хінолонів.

Нервова система

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може провокувати судоми і знижувати поріг судомної готовності. Пацієнтам з епілепсією і перенесеним захворюванням ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт), у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати тільки в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевищує можливий ризик розвитку побічної дії препарату.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. При виникненні судом застосування препарату слід припинити. Психічні реакції можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи ципрофлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психотичні реакції можуть прогресувати до суїцидальних думок і суїцидальних спроб, в т.ч. завершених. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку ЦНС, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити препарат Орцепол ВМ і почати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо.

У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, відзначалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. При виникненні таких симптомів як біль, печіння, поколювання, оніміння, слабкість, пацієнтам слід проінформувати лікаря перш ніж продовжити застосування препарату.

Дисглікемія

Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні ципрофлоксацину можливе зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- і гіперглікемію. На тлі терапії ципрофлоксацином дисглікемія частіше може виникати у пацієнтів похилого віку і пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні ципрофлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, "вовчий" апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, пітливість, тремор, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, необхідно негайно припинити лікування ципрофлоксацином і почати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування ципрофлоксацином у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.

Шкірні покриви

При прийомі ципрофлоксацину може виникнути реакція фотосенсибілізації, тому пацієнтам слід уникати контакту з прямими сонячними променями і УФ-випромінюванням. Лікування слід припинити, якщо спостерігаються симптоми фотосенсибілізації (наприклад, зміна шкірних покривів нагадує сонячні опіки).

Цитохром Р450

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP1А2. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, метаболізованих цим ферментом, таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, ропінірол, клозапін, оланзапін, агомелатин, оскільки збільшення концентрації цих препаратів у плазмі крові, обумовлене інгібуванням їх метаболізму ципрофлоксацином, може викликати специфічні небажані реакції. Щоб уникнути розвитку кристалурії неприпустимо перевищення рекомендованої добової дози, необхідно також достатнє споживання рідини і підтримання кислої реакції сечі.

Лабораторна діагностика

В умовах in vitro ципрофлоксацин може заважати бактеріологічному дослідженню Mycobacterium tuberculosis, пригнічуючи її ріст, що може призводити до хибнонегативних результатів при діагностиці даного збудника у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Використання в педіатрії

Було встановлено, що, ципрофлоксацин, як і інші препарати цього класу, викликає артропатію великих суглобів у тварин. Застосування препарату у дітей і підлітків у віці до 18 років протипоказано, оскільки не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту кісток дитини.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами

У період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Частота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації ВООЗ як дуже часто (>10%); часто (>1%, 0,1%, 0,01%,

Симптоми, обумовлені орнідазолом: втрата свідомості, головний біль, запаморочення, тремтіння, судоми, диспептичні розлади і виникнення інших дозозалежних симптомів, але в більш вираженій формі.

Симптоми, обумовлені ципрофлоксацином: оборотний токсичний вплив на паренхіму нирок.

Лікування: у разі передозування, крім проведення стандартних заходів (промивання шлунка, після якого слід прийняти активоване вугілля; введення великої кількості рідини; створення кислої реакції сечі з метою запобігання кристалурії), рекомендується також стежити за функцією нирок (включаючи pH і кислотність сечі) і приймати магній- і кальційвмісні антациди, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (менше 10%). Показано проведення симптоматичної терапії. Специфічного антидоту немає. У разі розвитку судом призначають діазепам.

Орнідазол

На відміну від інших похідних нітроімідазолу, орнідазол не інгібує ацетальдегіддегідрогеназу, і тому не є несумісним з алкоголем.

Орнідазол посилює дію непрямих антикоагулянтів кумаринового ряду, що вимагає відповідної корекції їх дози.

Одночасне застосування з фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки зменшує Т1/2 орнідазолу з плазми крові.

При спільному застосуванні орнідазолу з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки (наприклад, циметидин) зменшує Т1/2 орнідазолу з плазми крові.

Ципрофлоксацин

Лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину, як і інших фторхінолонів, пацієнтам, які отримують лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу IA або класу III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).

Утворення хелатних сполук

Одночасний прийом таблетованих форм ципрофлоксацину і катіоновмісних препаратів, мінеральних добавок, що містять кальцій, магній, алюміній, залізо, сукральфату, антацидів, полімерних фосфатних сполук (таких як севеламер, карбонат лантану) і препаратів з великою буферною ємністю (таких як диданозин у таблетках), що містять магній, алюміній або кальцій, знижує всмоктування ципрофлоксацину. У таких випадках препарат слід приймати або за 1-2 год до, або через 4 год після прийому цих препаратів.

Це обмеження не стосується лікарських препаратів, що належать до класу блокаторів гістамінових Н2-рецепторів.

Прийом їжі та молочних продуктів

Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину і молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (наприклад, молоко, йогурт, збагачений кальцієм апельсиновий сік), оскільки при цьому всмоктування ципрофлоксацину може зменшуватися. Однак кальцій, що входить до складу інших харчових продуктів, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.

Омепразол

При поєднаному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, що містять омепразол, може відзначатися незначне зниження Cmax ципрофлоксацину в плазмі і зменшення значення AUC.

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину і препаратів, що містять теофілін, може викликати небажане підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові і відповідно, виникнення теофілін-індукованих небажаних явищ; в дуже рідкісних випадках ці небажані явища можуть бути загрозливими для життя пацієнта. Якщо одночасне застосування цих двох препаратів неминуче, рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну в плазмі крові і, якщо необхідно, знизити дозу теофіліну.

Інші похідні ксантина

Одночасне застосування ципрофлоксацину і кофеїну або пентоксифіліну (оксипентіфілін) може призводити до збільшення концентрації похідних ксантина в плазмі крові.

НПЗП

Поєднання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів ДНК-гірази) і деяких НПЗП (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, що містять циклоспорин, спостерігалося короткочасне перехідне підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові. У таких випадках необхідно 2 рази на тиждень визначати концентрацію креатиніну в крові.

Пероральні гіпоглікемічні засоби

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і пероральних гіпоглікемічних засобів, головним чином, препаратів сульфонілсечовини (наприклад, глібенкламіду, глімепіриду), розвиток гіпоглікемії ймовірно обумовлено посиленням дії пероральних гіпоглікемічних засобів.

Пробенецид

Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину і препаратів, що містять пробенецид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в плазмі крові.

Фенітоїн

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і фенітоїну спостерігалося зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну в плазмі крові. Щоб уникнути ослаблення протисудомного ефекту фенітоїну внаслідок зниження його концентрації, а також для запобігання небажаних явищ, пов'язаних з передозуванням фенітоїну при припиненні прийому ципрофлоксацину, рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, які приймають обидва препарати, включаючи визначення вмісту фенітоїну в плазмі крові протягом усього періоду одночасного застосування обох препаратів і нетривалий час після завершення комбінованої терапії.

Метотрексат

При одночасному застосуванні метотрексату і ципрофлоксацину може уповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватися підвищенням концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасну терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, має бути встановлено ретельне спостереження.

Тизанідин

В результаті клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, що містять тизанідин, виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові: збільшення Cmax в 7 разів (від 4 до 21 разу), збільшення показника AUC в 10 разів (від 6 до 24 разів). Збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові може викликати зниження АТ і сонливість. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину і препаратів, що містять тизанідин, протипоказано.

Дулоксетин

Під час проведення клінічних досліджень було показано, що одночасне застосування дулоксетину і потужних інгібіторів ізоферменту CYP1А2 (таких як флувоксамін) може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна передбачити ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і дулоксетину.

Ропінірол

Одночасне застосування ропініролу і ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP1А2, призводить до збільшення Cmax і AUC ропініролу на 60% і 84% відповідно. Слід контролювати небажані ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином і протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.

Лідокаїн

У дослідженні за участю здорових добровольців було встановлено, що одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн, і ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP1А2, призводить до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при його в/в введенні. Незважаючи на хорошу переносимість лідокаїну при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином, можливо посилення побічних ефектів внаслідок взаємодії.

Клозапін

При одночасному застосуванні клозапіну і ципрофлоксацину в дозі 250 мг протягом 7 днів спостерігалося збільшення плазмових концентрацій клозапіну і N-десметилклозапіну на 29% і 31% відповідно. Слід контролювати стан пацієнта і при необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином і протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.

Силденафіл

При одночасному застосуванні у здорових добровольців ципрофлоксацину в дозі 500 мг і силденафілу в дозі 50 мг, відзначалося збільшення Cmax і AUC силденафілу в 2 рази. У зв'язку з цим застосування даної комбінації можливо тільки після оцінки співвідношення користь/ризик.

Антагоністи вітаміну К

Спільне застосування ципрофлоксацину і антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону) може призводити до посилення їх антикоагулянтної дії. Величина цього ефекту може змінюватися в залежності від супутніх інфекцій, віку і загального стану пацієнта, тому складно оцінити вплив ципрофлоксацину на збільшення МНО. Слід досить часто контролювати МНО під час спільного застосування ципрофлоксацину і антагоністів вітаміну К, а також протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було показано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP1А2 помітно інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором ізоферменту CYP1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному застосуванні агомелатину і ципрофлоксацину.

Золпідем

Спільне застосування ципрофлоксацину і золпідему не рекомендується, оскільки воно може призводити до збільшення концентрації золпідему в плазмі крові.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "ORCP" на одній стороні і розділовою рискою на іншій.

1 таб. ципрофлоксацину гідрохлорид 554.92 мг,
що відповідає вмісту
ципрофлоксацину 500 мг
орнідазол 500 мг

Допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію - 141.44 мг, кроскармелоза натрію - 50 мг, повідон К29/32 - 17.4 мг, магнію стеарат - 7.8 мг, кремнію діоксид колоїдний - 16.6 мг, тальк - 9.3 мг, крохмаль кукурудзяний - до 1420 мг.

Склад плівкової оболонки: опадрай II жовтий 02F22025 - 42 мг (гіпромелоза - 26.25 мг, титану діоксид - 11.23 мг, макрогол - 2.625 мг, барвник заліза оксид жовтий - 1.47 мг, тальк - 0.42 мг).

10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.