Триампур Композитум
Triampur Compositum
Аналоги (дженерики, синоніми)
Триамтел, Апо-Триазид, Гідрохлортіазид, Гіпотіазид
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Triampur-compositum" № 50
D.S. По 1 таблетці 2 рази на день після їжі (вранці та вдень)
D.S. По 1 таблетці 2 рази на день після їжі (вранці та вдень)
Фармакологічні властивості
Антигіпертензивний, діуретичний.
Фармакодинаміка
Комбінований лікарський засіб. Має діуретичну та гіпотензивну дію.
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію та води в дистальному відділі нефрона: затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивну дію, яка обумовлена розширенням артеріол. Не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект проявляється через 1-2 год і досягає максимуму - через 4 год, тривалість дії залежно від дози - 10-12 годин. Гіпотензивна дія розвивається через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Триамтерен - калійзберігаючий діуретик, зменшує проникність клітинних мембран дистальних канальців для іонів натрію і підсилює їх виведення з сечею без збільшення виведення іонів калію. Секреція іонів калію в дистальних канальцях знижується. У комбінації з гідрохлоротіазидом триамтерен здатний зменшувати гіпокаліємію, викликану тіазидними діуретиками, і підсилювати діуретичний ефект гідрохлоротіазиду. Діуретична дія триамтерену після прийому всередину відзначається через 15-20 хв. Максимальний ефект - через 2-3 год, тривалість дії -12 год.
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію та води в дистальному відділі нефрона: затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивну дію, яка обумовлена розширенням артеріол. Не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект проявляється через 1-2 год і досягає максимуму - через 4 год, тривалість дії залежно від дози - 10-12 годин. Гіпотензивна дія розвивається через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Триамтерен - калійзберігаючий діуретик, зменшує проникність клітинних мембран дистальних канальців для іонів натрію і підсилює їх виведення з сечею без збільшення виведення іонів калію. Секреція іонів калію в дистальних канальцях знижується. У комбінації з гідрохлоротіазидом триамтерен здатний зменшувати гіпокаліємію, викликану тіазидними діуретиками, і підсилювати діуретичний ефект гідрохлоротіазиду. Діуретична дія триамтерену після прийому всередину відзначається через 15-20 хв. Максимальний ефект - через 2-3 год, тривалість дії -12 год.
Фармакокінетика
Гідрохлоротіазид всмоктується з ШКТ не повністю (60-80% від прийнятої всередину дози), проте досить швидко. Зв'язування з білками плазми крові - 40%, видимий Vd- 3-4 л/кг. Cmax гідрохлоротіазиду в плазмі крові становить 2 мкг/мл. T1/2- близько 3-4 год. Гідрохлоротіазид не піддається суттєвому метаболізму. Первинним шляхом його виведення є ниркова екскреція (фільтрація і секреція) незміненої речовини. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар'єр.
Триамтерен швидко, але не повністю (30-70 % від прийнятої дози) всмоктується з ШКТ. У помірній мірі (67 %) зв'язується з білками плазми крові. Cmax в плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається біотрансформації в печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. T1/2 незміненої речовини в нормі становить 1.5-2 год. (при анурії - 10 год), метаболітів - до 12 год. Основний шлях виведення триамтерену - через кишечник, вторинний - нирками.
Триамтерен швидко, але не повністю (30-70 % від прийнятої дози) всмоктується з ШКТ. У помірній мірі (67 %) зв'язується з білками плазми крові. Cmax в плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається біотрансформації в печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. T1/2 незміненої речовини в нормі становить 1.5-2 год. (при анурії - 10 год), метаболітів - до 12 год. Основний шлях виведення триамтерену - через кишечник, вторинний - нирками.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Всередину, після їжі, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води.
Набряковий синдром: початкова доза визначається вираженістю порушень водно-електролітного обміну і зазвичай становить по 1 табл. 2 рази на день після їжі, далі можливе збільшення дози до максимальної добової (4 табл.): 2 табл. після сніданку і 2 табл. після обіду.
При компенсуванні набряків переходять на підтримуючу терапію по 1–2 табл. через 1–2 дні.
Артеріальна гіпертензія: початкова доза — 1табл. на добу (вранці, після сніданку), потім дозу поступово збільшують. Максимальна добова доза становить 4 табл. У хворих з порушенням функції нирок (Cl креатиніну — 30–50 мл/хв) максимальна добова доза — 1 табл.
Набряковий синдром: початкова доза визначається вираженістю порушень водно-електролітного обміну і зазвичай становить по 1 табл. 2 рази на день після їжі, далі можливе збільшення дози до максимальної добової (4 табл.): 2 табл. після сніданку і 2 табл. після обіду.
При компенсуванні набряків переходять на підтримуючу терапію по 1–2 табл. через 1–2 дні.
Артеріальна гіпертензія: початкова доза — 1табл. на добу (вранці, після сніданку), потім дозу поступово збільшують. Максимальна добова доза становить 4 табл. У хворих з порушенням функції нирок (Cl креатиніну — 30–50 мл/хв) максимальна добова доза — 1 табл.
Показання
— артеріальна гіпертензія;
— набряки, обумовлені захворюваннями серця, печінки або нирок, в основному в тих випадках, коли необхідно уникати втрати калію організмом;
— серцева недостатність, якщо потрібне додаткове виведення рідини і зменшення виділення калію з організму (в комбінації з серцевими глікозидами).
— набряки, обумовлені захворюваннями серця, печінки або нирок, в основному в тих випадках, коли необхідно уникати втрати калію організмом;
— серцева недостатність, якщо потрібне додаткове виведення рідини і зменшення виділення калію з організму (в комбінації з серцевими глікозидами).
Протипоказання
Хронічна ниркова недостатність, анурія, гострий гломерулонефрит, печінкова недостатність, прекома і печінкова кома, гіперкаліємія, період лактації, вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені), I триместр вагітності; підвищена чутливість (в т.ч. до сульфаніламідів).
З обережністю
Цукровий діабет, подагра, порушення функції печінки і/або нирок, дефіцит фолієвої кислоти (у хворих з цирозом печінки).
З обережністю
Цукровий діабет, подагра, порушення функції печінки і/або нирок, дефіцит фолієвої кислоти (у хворих з цирозом печінки).
Особливі вказівки
При тривалому лікуванні необхідно періодично контролювати в крові вміст калію, натрію, хлору, сечовини, креатиніну, глюкози, сечової кислоти, картину периферичної крові (при підозрі на недостатність фолієвої кислоти).
Не можна приймати дві дози одночасно, якщо пропущено прийом препарату.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами.
На початку лікування слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (на фоні зниження АТ - уповільнення швидкості реакції).
Не можна приймати дві дози одночасно, якщо пропущено прийом препарату.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами.
На початку лікування слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (на фоні зниження АТ - уповільнення швидкості реакції).
Побічні ефекти
З боку травної системи: нудота, блювання і іноді діарея (при прийомі препарату перед їжею), болі і дискомфорт в епігастральній області, колікоподібні болі в животі, запор, сухість у роті, відчуття спраги, в поодиноких випадках - геморагічний панкреатит, а при наявності жовчних каменів - гострий холецистит.
З боку нервової системи: некоординовані рухи, сонливість, відчуття втоми, головний біль, нервозність.
З боку кістково-м'язової системи: напруження м'язів, м'язова слабкість, судоми литкових м'язів.
З боку серцево-судинної системи: серцебиття, зниження АТ, порушення серцевого ритму і порушення регуляції кровообігу з запамороченням, сплутаністю свідомості або схильністю до непритомності. У зв'язку з великою втратою рідини і зменшенням ОЦК при застосуванні препарату у високих дозах і/або рясному виділенні сечі можуть утворюватися тромби, розвинутися емболія, в рідкісних випадках - судоми, сплутаність свідомості, судинний колапс і гостра ниркова недостатність.
З боку обміну речовин: тимчасове підвищення концентрації азотовмісних речовин, що виділяються нирками (сечовина, креатинін), в крові (в основному на початку лікування), порушення водно-електролітного балансу, в основному зменшення вмісту натрію, магнію, хлоридів в крові, зниження або підвищення вмісту калію (при тривалому безперервному застосуванні препарату), гіперкальціємія, зниження толерантності до глюкози. Можливе збільшення вмісту сечової кислоти в крові, на основі чого у деяких особливо схильних хворих можуть бути спровоковані напади подагри, може відзначатися утворення сечових каменів. У чутливих хворих залежно від прийнятої сумарної дози препарату може спостерігатися підвищення вмісту ліпідів в крові. У зв'язку з підвищенням концентрації глюкози в крові може проявитися латентна або погіршитися вже існуюча форма цукрового діабету. Лікарський засіб може сприяти накопиченню нелетких кислот в крові (метаболічний ацидоз).
З боку органу зору: порушення зору, погіршення вже наявної короткозорості або зменшення продукції слізної рідини.
З боку системи кровотворення: апластична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія при попередньому дефіциті фолієвої кислоти в організмі, гемоліз, що виникає в результаті появи в крові аутоантитіл до активної речовини гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні метилдопи.
Алергічні реакції: почервоніння шкіри, шкірний свербіж, кропив'янка, системний червоний вовчак, фотоалергічна екзантема, лихоманка, реакції підвищеної чутливості (анафілактоїдні реакції), тяжкі запалення кровоносних судин і небактеріальні запалення тканини нирок (асептичний інтерстиціальний нефрит). В поодиноких випадках був описаний раптово розвиваючийся набряк легень з симптомами шоку. Причиною цього, ймовірно, є алергічна реакція хворих на активну речовину гідрохлоротіазид.
Інші: жовтяничне забарвлення шкіри, слизових оболонок і склер.
З боку нервової системи: некоординовані рухи, сонливість, відчуття втоми, головний біль, нервозність.
З боку кістково-м'язової системи: напруження м'язів, м'язова слабкість, судоми литкових м'язів.
З боку серцево-судинної системи: серцебиття, зниження АТ, порушення серцевого ритму і порушення регуляції кровообігу з запамороченням, сплутаністю свідомості або схильністю до непритомності. У зв'язку з великою втратою рідини і зменшенням ОЦК при застосуванні препарату у високих дозах і/або рясному виділенні сечі можуть утворюватися тромби, розвинутися емболія, в рідкісних випадках - судоми, сплутаність свідомості, судинний колапс і гостра ниркова недостатність.
З боку обміну речовин: тимчасове підвищення концентрації азотовмісних речовин, що виділяються нирками (сечовина, креатинін), в крові (в основному на початку лікування), порушення водно-електролітного балансу, в основному зменшення вмісту натрію, магнію, хлоридів в крові, зниження або підвищення вмісту калію (при тривалому безперервному застосуванні препарату), гіперкальціємія, зниження толерантності до глюкози. Можливе збільшення вмісту сечової кислоти в крові, на основі чого у деяких особливо схильних хворих можуть бути спровоковані напади подагри, може відзначатися утворення сечових каменів. У чутливих хворих залежно від прийнятої сумарної дози препарату може спостерігатися підвищення вмісту ліпідів в крові. У зв'язку з підвищенням концентрації глюкози в крові може проявитися латентна або погіршитися вже існуюча форма цукрового діабету. Лікарський засіб може сприяти накопиченню нелетких кислот в крові (метаболічний ацидоз).
З боку органу зору: порушення зору, погіршення вже наявної короткозорості або зменшення продукції слізної рідини.
З боку системи кровотворення: апластична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія при попередньому дефіциті фолієвої кислоти в організмі, гемоліз, що виникає в результаті появи в крові аутоантитіл до активної речовини гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні метилдопи.
Алергічні реакції: почервоніння шкіри, шкірний свербіж, кропив'янка, системний червоний вовчак, фотоалергічна екзантема, лихоманка, реакції підвищеної чутливості (анафілактоїдні реакції), тяжкі запалення кровоносних судин і небактеріальні запалення тканини нирок (асептичний інтерстиціальний нефрит). В поодиноких випадках був описаний раптово розвиваючийся набряк легень з симптомами шоку. Причиною цього, ймовірно, є алергічна реакція хворих на активну речовину гідрохлоротіазид.
Інші: жовтяничне забарвлення шкіри, слизових оболонок і склер.
Передозування
Немає даних
Лікарняна взаємодія
Лікарські засоби, інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), витісняють із зв'язку з білком і підсилюють діуретичний ефект.
При поєднанні з НПЗЗ можливий розвиток гострої ниркової недостатності.
Гіпотензивний ефект підсилюють вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол.
Підсилює нейротоксичність саліцилатів, ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, курареподібних міорелаксантів, кардіотоксичну і нейротоксичну дію препаратів літію.
Ослаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину і протиподагричних лікарських засобів; знижує виведення хінідину.
При одночасному прийомі метилдопи підвищується ризик розвитку гемолізу.
Колестирамін зменшує абсорбцію.
Хлорпропамід може призвести до розвитку гіпокаліємії.
При поєднанні з НПЗЗ можливий розвиток гострої ниркової недостатності.
Гіпотензивний ефект підсилюють вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол.
Підсилює нейротоксичність саліцилатів, ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, курареподібних міорелаксантів, кардіотоксичну і нейротоксичну дію препаратів літію.
Ослаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину і протиподагричних лікарських засобів; знижує виведення хінідину.
При одночасному прийомі метилдопи підвищується ризик розвитку гемолізу.
Колестирамін зменшує абсорбцію.
Хлорпропамід може призвести до розвитку гіпокаліємії.
Лікарська форма
Таблетки жовтого кольору, круглі, плоскі, з гладкою поверхнею, з роздільною смужкою і фаскою.
1 таб.
триамтерен 25 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, полівідон К25, кремнію діоксид високодисперсний, натрію крохмалю гліколят, магнію стеарат.
50 - флакони скляні (1) - коробки картонні.
1 таб.
триамтерен 25 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, полівідон К25, кремнію діоксид високодисперсний, натрію крохмалю гліколят, магнію стеарат.
50 - флакони скляні (1) - коробки картонні.
