Унітіол
Unithiol
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Димеркаптопропансульфонат натрію, Р-ІКС
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Unithiol" 5% - 5 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S. По 5 мл внутрішньом'язово 3 рази на день. (при інтоксикації солями важких металів)
D.t.d. № 10 in amp.
S. По 5 мл внутрішньом'язово 3 рази на день. (при інтоксикації солями важких металів)
Фармакологічні властивості
Комплексоутворюючий засіб, має дезінтоксикаційну дію.
Фармакодинаміка
Активні сульфгідрильні групи, взаємодіючи з тіоловими отрутами (сполуки миш'яку, солі важких металів) і, утворюючи з ними нетоксичні водорозчинні сполуки, відновлюють функції ферментних систем організму, уражених отрутою. Збільшує виведення деяких катіонів (особливо міді та цинку) з металовмісних ферментів клітин.
Фармакокінетика
При парентеральному введенні швидко всмоктується в кров. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 15–30 хвилин після внутрішньом'язового введення. Період напіввиведення (T1/2) — 1–2 години. Об'єм розподілу — 166,5 мл/кг. Препарат розподіляється, в основному, у водній фазі (плазма крові). Препарат широко розподіляється в тканинах організму, найбільші концентрації виявлені в нирках і печінці. Не кумулює.
Виводиться нирками, переважно у вигляді продуктів неповного і повного окислення, частково в незміненому вигляді. Виводиться також з жовчю. Елімінація відбувається протягом 4 годин після застосування одноразової дози.
Виводиться нирками, переважно у вигляді продуктів неповного і повного окислення, частково в незміненому вигляді. Виводиться також з жовчю. Елімінація відбувається протягом 4 годин після застосування одноразової дози.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Для лікування гострих і хронічних отруєнь сполуками миш'яку і ртуті вводять унітіол внутрішньом'язово або під шкіру у вигляді 5% водного розчину в кількості 5-10 мл (з розрахунку 0,05 г препарату або 1 мл 5% розчину на 10 кг маси тіла хворого). Лікування слід починати якнайшвидше.
При отруєннях сполуками миш'яку ін'єкції роблять у першу добу кожні 6-8 год (3-4 ін'єкції на добу залежно від стану хворого), у другу добу 2-3 ін'єкції через кожні 8-12 год, у наступні - по 1-2 ін'єкції на добу. При отруєннях сполуками ртуті ін'єкції роблять за тією ж схемою протягом 6-7 діб. Дітям препарат призначають у менших дозах відповідно до віку.
Тривалість застосування залежить від швидкості виведення токсичних (шкідливих) сполук з організму. Лікування проводять до зникнення ознак інтоксикації (отруєння). При отруєннях солями ртуті вводять протягом не менше 6 діб.
При отруєннях серцевими глікозидами вводять у перші 2 дні в зазначених вище дозах 3-4 рази на добу, потім 1-2 рази на добу до припинення кардіотоксичної дії (пошкоджуючого впливу на серце).
Введення унітіолу при гострих отруєннях не виключає застосування інших лікувальних заходів (промивання шлунка, вдихання кисню, введення глюкози тощо).
При гепатоцеребральній дистрофії вводять внутрішньом'язово по 5-10 мл 5% розчину щодня або через день; на курс 25-30 ін'єкцій з перервою між курсами 3-4 міс.
При хронічному алкоголізмі застосовують унітіол у комплексній терапії по 3-5 мл 5% розчину 2-3 рази на тиждень. Для купірування делірію (зняття маревних станів, що є наслідком хронічного алкоголізму) вводять одноразово 4-5 мл 5% розчину унітіолу.
Є дані про сприятливу дію унітіолу при лікуванні діабетичних полінейропатій (множинного ураження периферичних нервів, пов'язаного з підвищеним вмістом цукру в крові): поліпшення стану периферичної нервової системи і нормалізація проникності капілярів (найдрібніших судин). Призначають 5 мл 5% розчину внутрішньом'язово (10 ін'єкцій). Вважають, що у хворих на цукровий діабет знижений вміст сульфгідрильних груп у крові. Є також дані про поліпшення під впливом унітіолу стану хворих вторинним амілоїдозом (захворюванням, пов'язаним з порушенням білкового обміну і відкладенням амілоїду у внутрішніх органах, що призводить до порушення їх функції).
При отруєннях сполуками миш'яку ін'єкції роблять у першу добу кожні 6-8 год (3-4 ін'єкції на добу залежно від стану хворого), у другу добу 2-3 ін'єкції через кожні 8-12 год, у наступні - по 1-2 ін'єкції на добу. При отруєннях сполуками ртуті ін'єкції роблять за тією ж схемою протягом 6-7 діб. Дітям препарат призначають у менших дозах відповідно до віку.
Тривалість застосування залежить від швидкості виведення токсичних (шкідливих) сполук з організму. Лікування проводять до зникнення ознак інтоксикації (отруєння). При отруєннях солями ртуті вводять протягом не менше 6 діб.
При отруєннях серцевими глікозидами вводять у перші 2 дні в зазначених вище дозах 3-4 рази на добу, потім 1-2 рази на добу до припинення кардіотоксичної дії (пошкоджуючого впливу на серце).
Введення унітіолу при гострих отруєннях не виключає застосування інших лікувальних заходів (промивання шлунка, вдихання кисню, введення глюкози тощо).
При гепатоцеребральній дистрофії вводять внутрішньом'язово по 5-10 мл 5% розчину щодня або через день; на курс 25-30 ін'єкцій з перервою між курсами 3-4 міс.
При хронічному алкоголізмі застосовують унітіол у комплексній терапії по 3-5 мл 5% розчину 2-3 рази на тиждень. Для купірування делірію (зняття маревних станів, що є наслідком хронічного алкоголізму) вводять одноразово 4-5 мл 5% розчину унітіолу.
Є дані про сприятливу дію унітіолу при лікуванні діабетичних полінейропатій (множинного ураження периферичних нервів, пов'язаного з підвищеним вмістом цукру в крові): поліпшення стану периферичної нервової системи і нормалізація проникності капілярів (найдрібніших судин). Призначають 5 мл 5% розчину внутрішньом'язово (10 ін'єкцій). Вважають, що у хворих на цукровий діабет знижений вміст сульфгідрильних груп у крові. Є також дані про поліпшення під впливом унітіолу стану хворих вторинним амілоїдозом (захворюванням, пов'язаним з порушенням білкового обміну і відкладенням амілоїду у внутрішніх органах, що призводить до порушення їх функції).
Показання
Застосовують унітіол для лікування гострих і хронічних отруєнь сполуками миш'яку, ртуті, хрому, вісмуту та інших металів, що належать до так званих тіолових отрут, тобто речовин, здатних вступати у взаємодію з сульфгідрильними (тіоловими) групами ферментних білків і тим самим їх інактивувати (пригнічувати активність). Менш активний унітіол при отруєннях свинцем.
Застосовують унітіол при отруєннях серцевими глікозидами, а також у комплексній терапії при хронічному алкоголізмі.
Застосовують унітіол при отруєннях серцевими глікозидами, а також у комплексній терапії при хронічному алкоголізмі.
Протипоказання
- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- печінкова недостатність;
- артеріальна гіпертензія;
- вагітність, період годування груддю;
- дитячий вік до 18 років;
- ниркова недостатність.
З обережністю: тривале застосування препарату повинно проводитися під постійним контролем за виведенням важких металів нирками.
- печінкова недостатність;
- артеріальна гіпертензія;
- вагітність, період годування груддю;
- дитячий вік до 18 років;
- ниркова недостатність.
З обережністю: тривале застосування препарату повинно проводитися під постійним контролем за виведенням важких металів нирками.
Особливі вказівки
При гострих отруєннях проводять додаткові лікувальні заходи (промивання шлунка, оксигенотерапія, введення декстрози тощо).
Не допускається одночасне застосування з препаратами заліза.
При застосуванні рекомендується защелачування сечі, оскільки в кислій середовищі комплекс «димеркаптопропансульфонат натрію–метал» нестабільний.
Немає достатніх доказів ефективності препарату при отруєнні вісмутом і сурмою.
Застосування препарату ефективне при гострому отруєнні ртуттю (якщо терапія розпочата протягом 1–2 годин після отруєння), препарат малоефективний при хронічному отруєнні ртуттю.
Недопустимо застосування препарату при отруєнні залізом, кадмієм, селеном, оскільки їх комплекси з унітіолом більш токсичні, особливо для нирок.
При застосуванні унітіолу можливе транзиторне зниження процентного вмісту поліморфноядерних лейкоцитів.
У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази при застосуванні унітіолу можливий гемоліз (який може бути дуже серйозним). У пацієнтів з високим ризиком дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази необхідно проведення попереднього обстеження і контроль можливого гемолізу під час терапії препаратом.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Даних, що підтверджують вплив препарату Унітіол на здатність займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, немає.
Не допускається одночасне застосування з препаратами заліза.
При застосуванні рекомендується защелачування сечі, оскільки в кислій середовищі комплекс «димеркаптопропансульфонат натрію–метал» нестабільний.
Немає достатніх доказів ефективності препарату при отруєнні вісмутом і сурмою.
Застосування препарату ефективне при гострому отруєнні ртуттю (якщо терапія розпочата протягом 1–2 годин після отруєння), препарат малоефективний при хронічному отруєнні ртуттю.
Недопустимо застосування препарату при отруєнні залізом, кадмієм, селеном, оскільки їх комплекси з унітіолом більш токсичні, особливо для нирок.
При застосуванні унітіолу можливе транзиторне зниження процентного вмісту поліморфноядерних лейкоцитів.
У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази при застосуванні унітіолу можливий гемоліз (який може бути дуже серйозним). У пацієнтів з високим ризиком дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази необхідно проведення попереднього обстеження і контроль можливого гемолізу під час терапії препаратом.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Даних, що підтверджують вплив препарату Унітіол на здатність займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, немає.
Побічні ефекти
Можливі алергічні реакції. Нудота, запаморочення, тахікардія, блідість шкіри. Підвищення артеріального тиску, блювання, головний біль, відчуття печіння в губах, у роті і глотці, відчуття стискання і біль у горлі, грудях і кистях, кон'юнктивіт, сльозотеча, спазм повік, ринорея, слинотеча, поколювання в кистях, відчуття печіння в статевому члені, пітливість чола, кистей та інших областей, біль у животі, тривога, слабкість, неспокій.
Якщо будь-які з вказаних в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.
Якщо будь-які з вказаних в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.
Передозування
Симптоми
Нездужання, нудота, блювання, сльозотеча і слинотеча, відчуття печіння губ, рота, горла і очей з головним болем. Відчуття стискання в горлі і грудях. Підвищення артеріального тиску максимум через 15–20 хвилин. Ці ефекти можуть тривати близько чотирьох годин.
Можливе лікування
Підшкірне введення дифенгідраміну 50 мг або 30 мг ефедрину.
Нездужання, нудота, блювання, сльозотеча і слинотеча, відчуття печіння губ, рота, горла і очей з головним болем. Відчуття стискання в горлі і грудях. Підвищення артеріального тиску максимум через 15–20 хвилин. Ці ефекти можуть тривати близько чотирьох годин.
Можливе лікування
Підшкірне введення дифенгідраміну 50 мг або 30 мг ефедрину.
Лікарняна взаємодія
Не рекомендується одночасне застосування з препаратами, до складу яких входять важкі метали і луги, оскільки відбувається швидке розкладання Унітіолу.
Лікарська форма
Розчин для внутрішньом'язового і підшкірного введення 50 мг/мл.
По 5 мл в ампули нейтрального скла або безбарвного скла першого гідролітичного класу з точками надлому і насічкою або кільцями.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.
По 5 ампул поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної. 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 5 мл в ампули нейтрального скла або безбарвного скла першого гідролітичного класу з точками надлому і насічкою або кільцями.
По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.
По 5 ампул поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної. 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
