Урографін
Urografin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Тразограф, Тріомбаст, Новатрізоат, Ангіографін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Urographin" 60% 20,0
D. t. d. № 5 in amp.
S. для в/в болюсного введення
D. t. d. № 5 in amp.
S. для в/в болюсного введення
Фармакологічні властивості
Рентгеноконтрастне.
Фармакодинаміка
Підвищує контрастність зображення за рахунок поглинання рентгенівських променів стабільно зв'язаним органічним йодом, що входить до складу амідотризоату.
Фармакокінетика
Розподіл
Після внутрішньосудинного введення швидко розподіляється в міжклітинній речовині. Не проникає через непошкоджений ГЕБ. При в/в введенні зв'язування з білками плазми - менше 10%. Амідотризоат не проникає в еритроцити.
Через 5 хв після в/в болюсного введення Урографіну в дозі 1 мл/кг маси тіла досягається концентрація препарату в плазмі, що відповідає 2-3 г йоду на 1 л. Протягом 3 год після введення спостерігається порівняно швидке зниження концентрації, потім поступове зниження з Т1/2 1-2 год.
У мінімальних кількостях виводиться з грудним молоком.
Виведення
При введенні в діагностичних дозах амідотризоат піддається гломерулярній фільтрації в нирках. Близько 15% введеного препарату виводиться в незміненому вигляді з сечею вже протягом 30 хв після введення, а більше 50% - протягом 3 год.
У діапазоні клінічно застосовуваних доз процеси розподілу та елімінації Урографіну не залежать від його дози. Це означає, що підвищення або зниження дози Урографіну в 2 рази призводить до дворазового збільшення або зменшення вмісту контрастної речовини в крові та його елімінованої кількості в грамах за одиницю часу. Однак внаслідок збільшення осмотичного діурезу при подвоєнні дози концентрація контрастного засобу в сечі не підвищується в такій же мірі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У хворих з порушенням функції нирок амідотризоат може виводитися в невеликих кількостях через печінку, хоча і з уповільненням. Препарат видаляється при гемодіалізі. Незалежно від місця введення повне виведення контрастної речовини гарантовано відбувається за короткий проміжок часу (навіть з тканин).
Після внутрішньосудинного введення швидко розподіляється в міжклітинній речовині. Не проникає через непошкоджений ГЕБ. При в/в введенні зв'язування з білками плазми - менше 10%. Амідотризоат не проникає в еритроцити.
Через 5 хв після в/в болюсного введення Урографіну в дозі 1 мл/кг маси тіла досягається концентрація препарату в плазмі, що відповідає 2-3 г йоду на 1 л. Протягом 3 год після введення спостерігається порівняно швидке зниження концентрації, потім поступове зниження з Т1/2 1-2 год.
У мінімальних кількостях виводиться з грудним молоком.
Виведення
При введенні в діагностичних дозах амідотризоат піддається гломерулярній фільтрації в нирках. Близько 15% введеного препарату виводиться в незміненому вигляді з сечею вже протягом 30 хв після введення, а більше 50% - протягом 3 год.
У діапазоні клінічно застосовуваних доз процеси розподілу та елімінації Урографіну не залежать від його дози. Це означає, що підвищення або зниження дози Урографіну в 2 рази призводить до дворазового збільшення або зменшення вмісту контрастної речовини в крові та його елімінованої кількості в грамах за одиницю часу. Однак внаслідок збільшення осмотичного діурезу при подвоєнні дози концентрація контрастного засобу в сечі не підвищується в такій же мірі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У хворих з порушенням функції нирок амідотризоат може виводитися в невеликих кількостях через печінку, хоча і з уповільненням. Препарат видаляється при гемодіалізі. Незалежно від місця введення повне виведення контрастної речовини гарантовано відбувається за короткий проміжок часу (навіть з тканин).
Спосіб застосування
Для дорослих:
Підготовка хворого до процедури. Обстеження пацієнта слід проводити натщесерце, однак прийом води не обмежується. Перед дослідженням повинні бути усунені порушення водно-електролітного обміну (особливо у хворих з підвищеним ризиком ускладнень).
При проведенні ангіографії судин черевної області та урографії для полегшення діагностики рекомендується ретельно очистити кишечник хворого. Тому в останні два дні перед обстеженням слід уникати прийому їжі, що викликає метеоризм (в т.ч. бобових, салатів, фруктів, чорного та свіжого хліба, будь-яких овочів у сирому вигляді). Останній прийом їжі напередодні обстеження повинен бути не пізніше 18 годин. Крім того, ввечері доцільно прийняти проносне. Грудним і маленьким дітям великі інтервали в прийомі їжі, а також призначення проносного протипоказані.
Перед дослідженням з хворим слід провести заспокійливу бесіду або призначити відповідні медикаменти. Пацієнтам з множинною мієломою, некомпенсованим цукровим діабетом, полі- або олігурією, подагрою, грудним і маленьким дітям та хворим у важкому стані не можна обмежувати прийом рідини перед застосуванням гіпертонічних рентгеноконтрастних засобів.
Пацієнтам з феохромоцитомою рекомендується призначення блокаторів альфа-адренорецепторів (щоб уникнути ризику розвитку гіпертонічного кризу).
Загальні правила проведення процедури. Набирати в шприц контрастний засіб слід безпосередньо перед початком дослідження. Невикористані при дослідженні залишки контрастного засобу далі не застосовуються. При виконанні ангіографії потрібне часте промивання використовуваних катетерів фізіологічним розчином з метою зниження ризику розвитку тромбоемболії. Контрастний засіб краще переноситься, якщо він нагрітий до температури тіла.
Внутрішньосудинне введення контрастного засобу проводять при знаходженні хворого в положенні лежачи. Після введення слід ще мінімум протягом 30 хв спостерігати за пацієнтом, оскільки більшість важких ускладнень настає саме в цей проміжок часу.
Якщо для уточнення діагностики потрібно кілька високих одиночних доз, то інтервал між ін'єкціями повинен становити 10–15 хвилин для компенсації підвищеної сироваткової осмолярності за рахунок припливу інтерстиціальної рідини. Якщо одноразово вводиться більше ніж 300 мл контрастної речовини, призначається в/в інфузія розчинів електролітів.
Внутрішньовенна урографія
Швидкість введення зазвичай становить 20 мл/хв. Для хворих з серцевою недостатністю, яким призначена доза 100 мл або більше, рекомендується збільшити час введення мінімум до 10 хв.
Доза для дорослих: становить 20 мл 76% розчину Урографіну або 50 мл — 60% розчину Урографіну. Збільшення дози 76% розчину Урографіну до 50 мл суттєво підвищує точність діагностики. Подальше збільшення дози можливе, якщо це необхідно у випадку особливих показань.
Час виконання знімків. Ниркова паренхіма візуалізується найкраще, якщо робити знімок відразу після закінчення введення контрастного засобу. Для візуалізації ниркової лоханки та сечовивідних шляхів перший знімок робиться через 3–5 хв, другий — через 10–12 хвилин після введення контрастного засобу. У більш молодих пацієнтів знімки слід виконувати раніше (орієнтуватися на нижню межу зазначеного часу), у більш літніх — пізніше (орієнтуватися на верхню межу зазначеного часу).
Ретроградна урографія
Зазвичай для проведення даного дослідження достатньо приблизно 30% розчину, отримати який можна шляхом розведення 60% Урографіну водою для ін'єкцій у пропорції 1:1. Щоб уникнути подразнення холодом, що викликає спазми сечоводу, рекомендується підігрівати контрастний засіб до температури тіла.
При необхідності проведення досліджень з підвищеною ступенем контрастності, також можна використовувати нерозбавлений 60% розчин Урографіну. Незважаючи на його високу концентрацію, ознаки подразнення спостерігаються в рідкісних випадках.
Ангіографія
Урографін також може застосовуватися для проведення ангіографічних досліджень. 76% розчин рекомендується застосовувати в тих випадках, коли важливе значення має висока концентрація йоду (аортографія, ангіокардіографія або коронарографія). Доза залежить від віку, маси тіла, хвилинного об'єму серця, загального стану пацієнта, вирішуваної клінічної проблеми, методики дослідження, виду та обсягу досліджуваної судинної ділянки.
При проведенні ангіографії судин черевної області та урографії для полегшення діагностики рекомендується ретельно очистити кишечник хворого. Тому в останні два дні перед обстеженням слід уникати прийому їжі, що викликає метеоризм (в т.ч. бобових, салатів, фруктів, чорного та свіжого хліба, будь-яких овочів у сирому вигляді). Останній прийом їжі напередодні обстеження повинен бути не пізніше 18 годин. Крім того, ввечері доцільно прийняти проносне. Грудним і маленьким дітям великі інтервали в прийомі їжі, а також призначення проносного протипоказані.
Перед дослідженням з хворим слід провести заспокійливу бесіду або призначити відповідні медикаменти. Пацієнтам з множинною мієломою, некомпенсованим цукровим діабетом, полі- або олігурією, подагрою, грудним і маленьким дітям та хворим у важкому стані не можна обмежувати прийом рідини перед застосуванням гіпертонічних рентгеноконтрастних засобів.
Пацієнтам з феохромоцитомою рекомендується призначення блокаторів альфа-адренорецепторів (щоб уникнути ризику розвитку гіпертонічного кризу).
Загальні правила проведення процедури. Набирати в шприц контрастний засіб слід безпосередньо перед початком дослідження. Невикористані при дослідженні залишки контрастного засобу далі не застосовуються. При виконанні ангіографії потрібне часте промивання використовуваних катетерів фізіологічним розчином з метою зниження ризику розвитку тромбоемболії. Контрастний засіб краще переноситься, якщо він нагрітий до температури тіла.
Внутрішньосудинне введення контрастного засобу проводять при знаходженні хворого в положенні лежачи. Після введення слід ще мінімум протягом 30 хв спостерігати за пацієнтом, оскільки більшість важких ускладнень настає саме в цей проміжок часу.
Якщо для уточнення діагностики потрібно кілька високих одиночних доз, то інтервал між ін'єкціями повинен становити 10–15 хвилин для компенсації підвищеної сироваткової осмолярності за рахунок припливу інтерстиціальної рідини. Якщо одноразово вводиться більше ніж 300 мл контрастної речовини, призначається в/в інфузія розчинів електролітів.
Внутрішньовенна урографія
Швидкість введення зазвичай становить 20 мл/хв. Для хворих з серцевою недостатністю, яким призначена доза 100 мл або більше, рекомендується збільшити час введення мінімум до 10 хв.
Доза для дорослих: становить 20 мл 76% розчину Урографіну або 50 мл — 60% розчину Урографіну. Збільшення дози 76% розчину Урографіну до 50 мл суттєво підвищує точність діагностики. Подальше збільшення дози можливе, якщо це необхідно у випадку особливих показань.
Час виконання знімків. Ниркова паренхіма візуалізується найкраще, якщо робити знімок відразу після закінчення введення контрастного засобу. Для візуалізації ниркової лоханки та сечовивідних шляхів перший знімок робиться через 3–5 хв, другий — через 10–12 хвилин після введення контрастного засобу. У більш молодих пацієнтів знімки слід виконувати раніше (орієнтуватися на нижню межу зазначеного часу), у більш літніх — пізніше (орієнтуватися на верхню межу зазначеного часу).
Ретроградна урографія
Зазвичай для проведення даного дослідження достатньо приблизно 30% розчину, отримати який можна шляхом розведення 60% Урографіну водою для ін'єкцій у пропорції 1:1. Щоб уникнути подразнення холодом, що викликає спазми сечоводу, рекомендується підігрівати контрастний засіб до температури тіла.
При необхідності проведення досліджень з підвищеною ступенем контрастності, також можна використовувати нерозбавлений 60% розчин Урографіну. Незважаючи на його високу концентрацію, ознаки подразнення спостерігаються в рідкісних випадках.
Ангіографія
Урографін також може застосовуватися для проведення ангіографічних досліджень. 76% розчин рекомендується застосовувати в тих випадках, коли важливе значення має висока концентрація йоду (аортографія, ангіокардіографія або коронарографія). Доза залежить від віку, маси тіла, хвилинного об'єму серця, загального стану пацієнта, вирішуваної клінічної проблеми, методики дослідження, виду та обсягу досліджуваної судинної ділянки.
Для дітей:
Доза для дітей: через фізіологічно знижену концентраційну здатність ще незрілого нефрона нирок потрібні відносно високі дози Урографіну 76%. Дітям до 1 року — 7–10 мл, 1–2 роки — 10–12 мл, 2–6 років — 12–15 мл, 6–12 років — 15–20 мл, старше 12 років — дози для дорослих.
Показання
Внутрішньовенна та ретроградна урографія.
Крім того, для всіх ангіографічних досліджень, а також для артрографії, інтраопераційної холангіографії, ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХП), сіалографії, фістулографії, гістеросальпінгографії та ін.
Протипоказання
Виражений гіпертиреоз, декомпенсована серцева недостатність.
Не можна застосовувати Урографін для мієлографії, вентрикулографії та цистернографії, у зв'язку з можливими нейротоксичними явищами.
Гістеросальпінгографію не проводять при вагітності або при наявності гострих запальних процесів в області таза.
Ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію ЕРХП не проводять при гострому панкреатиті.
Не можна застосовувати Урографін для мієлографії, вентрикулографії та цистернографії, у зв'язку з можливими нейротоксичними явищами.
Гістеросальпінгографію не проводять при вагітності або при наявності гострих запальних процесів в області таза.
Ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію ЕРХП не проводять при гострому панкреатиті.
Особливі вказівки
З обережністю слід застосовувати при підвищеній чутливості до йодовмісних контрастних засобів, при важких порушеннях функції печінки і нирок, серцевій недостатності, емфіземі легень, важкому загальному стані пацієнта, атеросклерозі судин головного мозку, декомпенсованому цукровому діабеті, спазмах мозкових судин, субклінічному гіпертиреозі, вузловому зобі та генералізованій мієломі.
У дослідженнях in vivo та in vitro не виявлено онкогенної дії препарату.
Зазначені застереження слід дотримуватися при всіх видах введення, однак ризик виникнення побічних явищ вищий при в/в введенні.
Після введення рентгеноконтрастних засобів (таких як Урографін) можливий розвиток реакцій гіперчутливості, що проявляються утрудненим диханням, еритемою, кропив'янкою, свербежем або набряком обличчя. Можливі важкі реакції: ангіоневротичний набряк (в т.ч. голосових зв'язок), бронхоспазм та анафілактичний шок. Зазвичай ці реакції виникають протягом однієї години після введення контрастного засобу. Однак у рідкісних випадках можуть виникати відстрочені реакції (через кілька годин - днів). Пацієнти з важкими алергічними реакціями або з реакціями на йодовмісні контрастні засоби в анамнезі мають підвищений ризик розвитку важких реакцій.
Частота побічних реакцій вища у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом (наприклад, алергічні реакції на продукти моря, сінна лихоманка, кропив'янка), при підвищеній чутливості до йоду, при бронхіальній астмі. У зв'язку з цим перед введенням контрастного засобу слід ретельно зібрати алергологічний анамнез. При вказівках на схильність до алергії слід розглянути питання про необхідність застосування з метою профілактики антигістамінних засобів та/або ГКС.
У пацієнтів з бронхіальною астмою є підвищений ризик розвитку бронхоспазму або реакцій гіперчутливості.
Реакції гіперчутливості можуть бути більш виражені у пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори. Необхідно враховувати також, що на фоні застосування бета-адреноблокаторів можливо виникнення резистентності до стандартної терапії реакцій гіперчутливості.
При розвитку реакції гіперчутливості введення контрастного засобу слід негайно припинити і, якщо необхідно, почати відповідну терапію. Отже, в приміщенні для проведення дослідження слід заздалегідь приготувати лікарські засоби та все необхідне для проведення ІВЛ.
Невелика кількість неорганічного йоду, що міститься в розчині йодовмісного контрастного засобу, може вплинути на функцію щитовидної залози. Отже, особливо ретельно слід оцінити необхідність проведення рентгеноконтрастного дослідження у хворих зі скритим гіпертиреозом або зобом.
Існує підвищений ризик розвитку виражених реакцій у осіб з важкими захворюваннями серця (особливо з серцевою недостатністю та ІХС).
У осіб похилого віку часто зустрічаються патологічні зміни судин та неврологічні розлади, що підвищує ризик розвитку побічних реакцій на йодовмісні контрастні засоби.
Необхідність проведення рентгеноконтрастного дослідження слід особливо ретельно зважити у пацієнтів з поганим загальним станом.
Внутрішньосудинне введення
У рідкісних випадках можливе виникнення ниркової недостатності. Для запобігання гострої ниркової недостатності при введенні контрастного засобу слід дотримуватися таких заходів обережності: виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком (наприклад, з захворюваннями нирок в анамнезі, з вже існуючою нирковою недостатністю, з раніше виниклою нирковою недостатністю після введення контрастного засобу, на фоні супроводжуваної нефропатією цукрового діабету, з множинною мієломою, у віці старше 60 років, з прогресуючими захворюваннями судин, з парапротеїнемією, з важкою хронічною артеріальною гіпертензією, з подагрою, або при майбутньому введенні у високих або повторних дозах). Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку ниркової недостатності слід провести адекватну гідратацію до введення препарату (переважно шляхом внутрішньосудинної інфузії до і після дослідження; таку інфузію слід продовжувати до повного виведення контрастного засобу з нирок).
До повного виведення контрастного засобу слід виключити додаткове навантаження на нирки у вигляді застосування нефротоксичних лікарських засобів, введення холецистографічних пероральних препаратів, накладення артеріального затискача, проведення ангіопластики артерій нирок або великого хірургічного втручання. Нове рентгеноконтрастне дослідження слід відкласти до повного відновлення функції нирок.
У пацієнтів, які знаходяться на діалізі, можна проводити рентгенодіагностичне дослідження за допомогою контрастного засобу, оскільки йодовмісні контрастні засоби виводяться з організму шляхом діалізу.
При внутрішньосудинному введенні рентгеноконтрастного засобу (що виводиться нирками) можливий розвиток транзиторних порушень функції нирок. В результаті у пацієнтів, які приймають бігуаніди, може виникнути лактацидоз (як захід обережності прийом бігуанідів слід припинити за 48 год до і протягом 48 год після проведення рентгеноконтрастного дослідження).
У пацієнтів з захворюваннями клапанів серця і легеневою гіпертензією введення контрастного засобу може призвести до виражених гемодинамічних змін. У літніх пацієнтів і при захворюваннях серця в анамнезі частіше виникають ішемічні зміни на ЕКГ і аритмії. При серцевій недостатності внутрішньосудинне введення контрастного засобу може викликати набряк легень.
З особливою обережністю слід проводити внутрішньосудинне введення контрастного засобу пацієнтам з гострим інфарктом головного мозку, з гострим внутрішньочерепним крововиливом та іншими захворюваннями, що супроводжуються порушенням цілісності ГЕБ, набряком мозку або гострою демієлінізацією. Частота виникнення судом після введення йодовмісного контрастного засобу вища у хворих з внутрішньочерепними пухлинами або метастазами і з епілепсією в анамнезі. Введення контрастного засобу може сприяти появі неврологічних симптомів при захворюваннях судин головного мозку, наявності внутрішньочерепних пухлин або метастазів, дегенеративних або запальних захворюваннях ЦНС. Внутріартеріальне введення контрастного засобу може призвести до явищ спазму судин і подальшої ішемії головного мозку. Ризик неврологічних ускладнень вищий у пацієнтів з захворюваннями судин головного мозку, з інсультом в недавньому анамнезі або частими перехідними ішемічними атаками.
При важкій недостатності функції нирок супутнє важке порушення функції печінки може помітно уповільнити екскрецію контрастного засобу і призвести до необхідності застосування гемодіалізу.
Мієломна хвороба або парапротеїнемія можуть сприяти порушенню нирок при введенні контрастного засобу. У цьому випадку слід приділити особливу увагу адекватній гідратації.
Пацієнтам з феохромоцитомою у зв'язку з небезпекою розвитку судинного кризу рекомендується попереднє введення альфа-адреноблокаторів.
У пацієнтів з аутоімунними розладами можуть виникнути випадки важкого васкуліту або синдрому подібного синдрому Стівенса-Джонсона.
Введення йодовмісного контрастного засобу може посилити симптоми міастенії (myasthenia gravis).
Гострий або хронічний алкоголізм може збільшити проникність ГЕБ. Це полегшує проникнення контрастного засобу в тканину мозку і може призвести до реакцій з боку ЦНС. Особливу обережність слід проявляти у хворих хронічним алкоголізмом і осіб, які приймають наркотики, внаслідок можливого зниження судомного порогу.
Іонні йодовмісні контрастні засоби порівняно з неіонними контрастними засобами сильніше інгібують згортальну систему крові in vitro. Тим не менш медичному персоналу при катетеризації судин і проведенні ангіографії слід часто промивати катетер фізіологічним розчином (якщо можливо, з додаванням гепарину) і максимально зменшити тривалість дослідження для зведення до мінімуму ризику тромбозу і емболії.
За наявними даними використання пластикових шприців замість скляних зменшує, але не виключає повністю згортання крові in vitro. Обережність потрібно проявляти у пацієнтів з гомоцистинурією оскільки у них є ризик виникнення тромбозу і емболії.
Введення в порожнини тіла
При проведенні гістеросальпінгографії слід виключити можливу вагітність. Ризик виникнення побічних реакцій при проведенні холангіографії, ЕРХП або гістеросальпінгографії підвищується при наявності запалення жовчних протоків або маткових труб.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Відстрочені реакції на внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів зустрічаються рідко. Однак водіння автомобіля або робота з рухомими механізмами небажані протягом перших 24 год після проведення дослідження.
У дослідженнях in vivo та in vitro не виявлено онкогенної дії препарату.
Зазначені застереження слід дотримуватися при всіх видах введення, однак ризик виникнення побічних явищ вищий при в/в введенні.
Після введення рентгеноконтрастних засобів (таких як Урографін) можливий розвиток реакцій гіперчутливості, що проявляються утрудненим диханням, еритемою, кропив'янкою, свербежем або набряком обличчя. Можливі важкі реакції: ангіоневротичний набряк (в т.ч. голосових зв'язок), бронхоспазм та анафілактичний шок. Зазвичай ці реакції виникають протягом однієї години після введення контрастного засобу. Однак у рідкісних випадках можуть виникати відстрочені реакції (через кілька годин - днів). Пацієнти з важкими алергічними реакціями або з реакціями на йодовмісні контрастні засоби в анамнезі мають підвищений ризик розвитку важких реакцій.
Частота побічних реакцій вища у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом (наприклад, алергічні реакції на продукти моря, сінна лихоманка, кропив'янка), при підвищеній чутливості до йоду, при бронхіальній астмі. У зв'язку з цим перед введенням контрастного засобу слід ретельно зібрати алергологічний анамнез. При вказівках на схильність до алергії слід розглянути питання про необхідність застосування з метою профілактики антигістамінних засобів та/або ГКС.
У пацієнтів з бронхіальною астмою є підвищений ризик розвитку бронхоспазму або реакцій гіперчутливості.
Реакції гіперчутливості можуть бути більш виражені у пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори. Необхідно враховувати також, що на фоні застосування бета-адреноблокаторів можливо виникнення резистентності до стандартної терапії реакцій гіперчутливості.
При розвитку реакції гіперчутливості введення контрастного засобу слід негайно припинити і, якщо необхідно, почати відповідну терапію. Отже, в приміщенні для проведення дослідження слід заздалегідь приготувати лікарські засоби та все необхідне для проведення ІВЛ.
Невелика кількість неорганічного йоду, що міститься в розчині йодовмісного контрастного засобу, може вплинути на функцію щитовидної залози. Отже, особливо ретельно слід оцінити необхідність проведення рентгеноконтрастного дослідження у хворих зі скритим гіпертиреозом або зобом.
Існує підвищений ризик розвитку виражених реакцій у осіб з важкими захворюваннями серця (особливо з серцевою недостатністю та ІХС).
У осіб похилого віку часто зустрічаються патологічні зміни судин та неврологічні розлади, що підвищує ризик розвитку побічних реакцій на йодовмісні контрастні засоби.
Необхідність проведення рентгеноконтрастного дослідження слід особливо ретельно зважити у пацієнтів з поганим загальним станом.
Внутрішньосудинне введення
У рідкісних випадках можливе виникнення ниркової недостатності. Для запобігання гострої ниркової недостатності при введенні контрастного засобу слід дотримуватися таких заходів обережності: виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком (наприклад, з захворюваннями нирок в анамнезі, з вже існуючою нирковою недостатністю, з раніше виниклою нирковою недостатністю після введення контрастного засобу, на фоні супроводжуваної нефропатією цукрового діабету, з множинною мієломою, у віці старше 60 років, з прогресуючими захворюваннями судин, з парапротеїнемією, з важкою хронічною артеріальною гіпертензією, з подагрою, або при майбутньому введенні у високих або повторних дозах). Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку ниркової недостатності слід провести адекватну гідратацію до введення препарату (переважно шляхом внутрішньосудинної інфузії до і після дослідження; таку інфузію слід продовжувати до повного виведення контрастного засобу з нирок).
До повного виведення контрастного засобу слід виключити додаткове навантаження на нирки у вигляді застосування нефротоксичних лікарських засобів, введення холецистографічних пероральних препаратів, накладення артеріального затискача, проведення ангіопластики артерій нирок або великого хірургічного втручання. Нове рентгеноконтрастне дослідження слід відкласти до повного відновлення функції нирок.
У пацієнтів, які знаходяться на діалізі, можна проводити рентгенодіагностичне дослідження за допомогою контрастного засобу, оскільки йодовмісні контрастні засоби виводяться з організму шляхом діалізу.
При внутрішньосудинному введенні рентгеноконтрастного засобу (що виводиться нирками) можливий розвиток транзиторних порушень функції нирок. В результаті у пацієнтів, які приймають бігуаніди, може виникнути лактацидоз (як захід обережності прийом бігуанідів слід припинити за 48 год до і протягом 48 год після проведення рентгеноконтрастного дослідження).
У пацієнтів з захворюваннями клапанів серця і легеневою гіпертензією введення контрастного засобу може призвести до виражених гемодинамічних змін. У літніх пацієнтів і при захворюваннях серця в анамнезі частіше виникають ішемічні зміни на ЕКГ і аритмії. При серцевій недостатності внутрішньосудинне введення контрастного засобу може викликати набряк легень.
З особливою обережністю слід проводити внутрішньосудинне введення контрастного засобу пацієнтам з гострим інфарктом головного мозку, з гострим внутрішньочерепним крововиливом та іншими захворюваннями, що супроводжуються порушенням цілісності ГЕБ, набряком мозку або гострою демієлінізацією. Частота виникнення судом після введення йодовмісного контрастного засобу вища у хворих з внутрішньочерепними пухлинами або метастазами і з епілепсією в анамнезі. Введення контрастного засобу може сприяти появі неврологічних симптомів при захворюваннях судин головного мозку, наявності внутрішньочерепних пухлин або метастазів, дегенеративних або запальних захворюваннях ЦНС. Внутріартеріальне введення контрастного засобу може призвести до явищ спазму судин і подальшої ішемії головного мозку. Ризик неврологічних ускладнень вищий у пацієнтів з захворюваннями судин головного мозку, з інсультом в недавньому анамнезі або частими перехідними ішемічними атаками.
При важкій недостатності функції нирок супутнє важке порушення функції печінки може помітно уповільнити екскрецію контрастного засобу і призвести до необхідності застосування гемодіалізу.
Мієломна хвороба або парапротеїнемія можуть сприяти порушенню нирок при введенні контрастного засобу. У цьому випадку слід приділити особливу увагу адекватній гідратації.
Пацієнтам з феохромоцитомою у зв'язку з небезпекою розвитку судинного кризу рекомендується попереднє введення альфа-адреноблокаторів.
У пацієнтів з аутоімунними розладами можуть виникнути випадки важкого васкуліту або синдрому подібного синдрому Стівенса-Джонсона.
Введення йодовмісного контрастного засобу може посилити симптоми міастенії (myasthenia gravis).
Гострий або хронічний алкоголізм може збільшити проникність ГЕБ. Це полегшує проникнення контрастного засобу в тканину мозку і може призвести до реакцій з боку ЦНС. Особливу обережність слід проявляти у хворих хронічним алкоголізмом і осіб, які приймають наркотики, внаслідок можливого зниження судомного порогу.
Іонні йодовмісні контрастні засоби порівняно з неіонними контрастними засобами сильніше інгібують згортальну систему крові in vitro. Тим не менш медичному персоналу при катетеризації судин і проведенні ангіографії слід часто промивати катетер фізіологічним розчином (якщо можливо, з додаванням гепарину) і максимально зменшити тривалість дослідження для зведення до мінімуму ризику тромбозу і емболії.
За наявними даними використання пластикових шприців замість скляних зменшує, але не виключає повністю згортання крові in vitro. Обережність потрібно проявляти у пацієнтів з гомоцистинурією оскільки у них є ризик виникнення тромбозу і емболії.
Введення в порожнини тіла
При проведенні гістеросальпінгографії слід виключити можливу вагітність. Ризик виникнення побічних реакцій при проведенні холангіографії, ЕРХП або гістеросальпінгографії підвищується при наявності запалення жовчних протоків або маткових труб.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Відстрочені реакції на внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів зустрічаються рідко. Однак водіння автомобіля або робота з рухомими механізмами небажані протягом перших 24 год після проведення дослідження.
Побічні ефекти
Побічні ефекти представлені з наступною оцінкою частоти виникнення: часто (>1%); іноді (0.1%), рідко (
Передозування
При випадковому передозуванні або сильно зниженій нирковій функції Урографін може бути видалений з організму методом екстракорпорального діалізу.
Лікарняна взаємодія
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби, що виводяться через нирки, знижують здатність тканини щитовидної залози накопичувати радіоізотопи при діагностичних дослідженнях щитовидної залози. Це зниження може тривати до 2 тижнів (в окремих випадках - довше).
У пацієнтів, які отримують бета-адреноблокатори, реакції гіперчутливості більш виражені.
Частота відстрочених побічних ефектів (жар, кропив'янка, грипоподібні симптоми, суглобовий біль, свербіж) при застосуванні контрастних засобів вища у пацієнтів, які отримували нейролептики.
У пацієнтів, які отримують бета-адреноблокатори, реакції гіперчутливості більш виражені.
Частота відстрочених побічних ефектів (жар, кропив'янка, грипоподібні симптоми, суглобовий біль, свербіж) при застосуванні контрастних засобів вища у пацієнтів, які отримували нейролептики.
Лікарська форма
Препарат випускається у формі стерильних розчинів.
Фасування для кожної дозування: 20 мл розчину×5 ампул/упаковка.
Фасування для кожної дозування: 20 мл розчину×5 ампул/упаковка.
